Постанова

від 15.04.2025 по справі 915/1074/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/1074/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.М. Просяник,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: М.В. Аксьонов

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 (суддя Н.О. Семенчук, м.Миколаїв, повне рішення складено 10.02.2025)

у справі №915/1074/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марілайф»

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 384299,92 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

06.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Марілайф» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в якій просило стягнути з останнього заборгованість у розмірі 384299,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання товару №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марілайф» заборгованість у розмірі 384299,92 грн та судовий збір у розмірі 5764,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із доведеності позивачем належними та допустимими доказами наявності заборгованості відповідача за договором на постачання товару №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було надано оцінки та не враховано обставини, що обумовлюють настання терміну оплати поставленого за укладеним між сторонами договором товару, до яких сторони віднесли: дату фактичного постачання товару, яка зазначається на видатковій накладній; дату фактичної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та дату фактичного проходження продукцією вхідного контролю, яка підтверджується ярликом на придатну продукцію.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 28.02.2025 за вх.№895/25.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 у справі №915/1074/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/1074/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

14.03.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 у справі №915/1074/24. Встановлено позивачу строк до 03.04.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Також вказаною ухвалою від 19.03.2025 призначено розгляд апеляційної скарги на 15.04.2025 о 10:00 год.

Позивач не скористався своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що згідно із частиною третьою вказаної статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 15.04.2025, яке за клопотанням скаржника проводилось в режимі відеоконференції, представник Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надав усні пояснення щодо суті вимог та доводів апеляційної скарги.

Позивач явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника позивача.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

12.05.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» (правонаступник - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»), іменоване надалі покупець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марілайф», іменоване надалі постачальник, було укладено договір на постачання товару №53-123-01-21-06917 (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 24310000-0 по ДК 021:2015 - Основні неорганічні хімічні речовини (лот №1 - код CPV 24312000-4 - Галогенати металів; гіпохлорити, хлорати та перхлорати (Гіпохлорит натрію), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2021 року.

Місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає: 700726,95 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 140145,39 грн; всього з ПДВ - 840872,34грн.

Згідно із пунктом 2.2 договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації №1 (додаток до договору №1) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro по 15.12.2021 (партіями) на таких умовах: відвантаження товару здійснюється транспортом покупця на умовах FCA (склад постачальника в межах України), вантажоодержувач - Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» або ВП ЮУ АЕС відповідно до Правил Інкотермс-2010. Відвантаження здійснюється не менше одного разу на місяць та обсяг поставленої продукції не повинен бути менше 5т на місяць. В разі необхідності збільшення об`єму партії товару покупець направляє постачальнику на електронну пошту повідомлення про збільшення обсягу партії товару або надає план-графік постачання продукції. Постачальник за 5 днів до відвантаження товару надсилає покупцю повідомлення про готовність товару до відвантаження, на електронну пошту.

За умовами пункту 3.2 договору постачальник з товаром надає покупцю:

-видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

-електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-документ, що підтверджує якість товару згідно ТС.0.0014.0018.

У пункті 3.3 договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до пункту 6.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій №П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і №П-7 «Про порядок приймання продукції по якості» та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі «Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standart-82).

За змістом пунктів 9.1, 9.2, 9.3 договору всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензій чи позову. Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання. У разі незадоволення претензій або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із пунктами 12.1.1 та 12.1.2 договору покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно розділу 6.

Постачальник має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (пункт 12.4.1 договору).

Пунктами 13.1, 13.2 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору та виконання діючих зобов`язань за договором.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до специфікації №1, яка є додатком №1 до укладеного договору, сторонами погоджено асортимент, кількість та ціну товару.

На виконання умов договору та специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 384299,92 грн, що підтверджується:

-видатковою накладною №252 від 30.09.2021 на суму 89969,88 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною №238 від 30.09.2021;

-видатковою накладною №253 від 30.09.2021 на суму 12852,84 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною №239 від 30.09.2021;

-видатковою накладною №324 від 17.11.2021 на суму 12852,84 грн з ПДВ, товарно - транспортною накладною №305 від 17.11.2021;

-видатковою накладною №176 від 02.12.2021 на суму 141381,24 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною №327 від 02.12.2021;

-видатковою накладною №200 від 14.12.2021 на суму 127243,12 грн з ПДВ, товарно-транспортною накладною №346 від 14.12.2021, які підписані сторонами без зауважень.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру податкових накладних на запит від 25.11.2024 №178, з якого вбачається, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за видатковою накладною №252 від 30.09.2021 відбулась 12.10.2021; за видатковою накладною №253 від 30.09.2021 12.10.2021; за видатковою накладною №324 від 17.11.2021 14.12.2021; за видатковою накладною №176 від 02.12.2021 29.12.2021 та за видатковою накладною №200 від 14.12.2021 29.12.2021.

Також в матеріалах справи наявні:

-ярлик на придатну продукцію №14/21-15 від 04.10.2021, поставлену за договором №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 відповідно до видаткової накладної №252 від 30.09.2021;

-ярлик на придатну продукцію №2408/21-2 від 04.10.2021, поставлену за договором №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 відповідно до видаткової накладної №253 від 30.09.2021;

-ярлик на придатну продукцію №2408/21-3 від 18.11.2021, поставлену за договором №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 відповідно до видаткової накладної №324 від 17.11.2021;

-ярлик на придатну продукцію №4-1403 від 17.12.2021, поставлену за договором №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 відповідно до видаткової накладної №176 від 02.12.2021;

-ярлик на придатну продукцію №4-1409 від 20.12.2021, поставлену за договором №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 відповідно до видаткової накладної №200 від 14.12.2021.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №232 від 01.04.2022, в якій, зокрема, вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар за договором №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021.

Позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, зазначав, що відповідач оплату поставленого товару не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю правовою природою договір №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 є договором поставки.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 Цивільного кодексу України).

Згідно із положеннями статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 689 Цивільного кодексу України врегульовано, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і, водночас, набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі договору №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 384299,92 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані сторонами без зауважень.

Отримання відповідачем поставленого позивачем товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити товар відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Термін здійснення оплати за надані послуги визначено у пункті 2.2 договору, відповідно до якого оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації №1 (додаток до договору №1) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 6.1 цього договору.

В свою чергу, відповідно до пункту 3.2 договору постачальник з товаром надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по позиційно; електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; документ, що підтверджує якість товару згідно ТС.0.0014.0018.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій №П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і №П-7 «Про порядок приймання продукції по якості» та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021.

Пунктом 1.1. Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (далі - Стандарт) встановлено, що цей Стандарт встановлює вимоги до організації, проведення та оформлення результатів вхідного контролю продукції, закупленої відповідно до вимог СОУ НАЕК 042:2022 «Управління поставками (закупівлями) продукції. Організація закупівель продукції, робіт та послуг», що надійшла до відокремлених підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» для використання.

Як визначено пунктом 3.29 Стандарту, ярлик на придатну продукцію - це документ, складений за результатами вхідного контролю, який підтверджує, що продукція відповідає всім встановленим вимогам, які повинні бути перевірені під час проведення вхідного контролю, та який є (з моменту його складання) невід`ємною частиною супровідної документації на продукцію (використовується в цьому стандарті).

Згідно із пунктом 5.1. Стандарту вхідний контроль продукції (матеріалів, напівфабрикатів, устаткування, комплектуючих та інших виробів) проводиться з метою недопущення у виробництво (монтаж та експлуатацію) такої продукції, що не відповідає умовам договорів (контрактів) на закупівлю, технічним вимогам замовника до продукції, конструкторської документації, вимогам діючих правил і норм з ядерної і радіаційної безпеки.

Пунктом 5.2. Стандарту передбачено, що вхідному контролю підлягає вся продукція, що закуповується для використання у ВП Компанії, в тому числі хімічна продукція для АЕС, вимоги до якої регламентовані СОУ НАЕК 041.

Відповідно до пункту 7.1.1. Стандарту роботи з вхідного контролю продукції повинні виконуватись відповідно до графіку поставок продукції в строк 30 робочих днів від дати надходження на склад або в строк, визначений договором (без урахування термінів усунення/врегулювання невідповідностей).

З огляду на наведені положення Стандрату, колегія суддів зазначає, що вхідний контроль проводиться протягом 30 днів після фактичної поставки товару, а за результатом такого вхідного контролю видається ярлик на придатну продукцію.

Аналіз вищевказаних умов договору щодо строку оплати за поставлений товар дає підстави вважати, що такий строк настає за сукупністю обставин, які визначені сторонами договору. До таких обставин сторони віднесли:

-дату фактичного постачання товару, яка зазначається у видатковій накладній;

-дату фактичної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-дату фактичного проходження продукцією вхідного контролю, яка підтверджується ярликом на придатну продукцію.

Таким чином, строк на оплату товару, з урахуванням умов пунктів 3.2, 6.1 договору, закінчився у наступний термін:

-на суму 89969,88 грн за видатковою накладною №252 від 30.09.2021, який почав свій перебіг з 12.10.2021 (моменту остаточного виконання позивачем пункту 3.2 договору в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та закінчився 14.12.2021 (після спливу 45 робочих днів на оплату);

-на суму 12852,84 грн за видатковою накладною №253 від 30.09.2021, який почав свій перебіг з 12.10.2021 (моменту остаточного виконання позивачем пункту 3.2 договору в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) та закінчився 14.12.2021 включно (після спливу 45 робочих днів на оплату);

-на суму 12852,84 грн за видатковою накладною №324 від 17.11.2021, який почав свій перебіг з 14.12.2021 (моменту остаточного виконання позивачем пункту 3.2 договору в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) та закінчився 15.02.2022 включно (після спливу 45 робочих днів на оплату);

-на суму 141381,24 грн за видатковою накладною №176 від 02.12.2021, який почав свій перебіг з 29.12.2021 (моменту остаточного виконання позивачем пункту 3.2 договору в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) та закінчився 02.03.2022 включно (після спливу 45 робочих днів на оплату);

-на суму 127243,12 грн за видатковою накладною №200 від 14.12.2021, який почав свій перебіг з 29.12.2021 (моменту остаточного виконання позивачем пункту 3.2 договору в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) та закінчився 02.03.2022 включно (після спливу 45 робочих днів на оплату).

При цьому при розрахунку кінцевого строку оплати товару колегією суддів враховувалось, що у всіх наведених вище випадках поставки кожної окремої партії товару дата проходження продукцією вхідного контролю передувала даті фактичної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.Отже, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару за відповідними накладними є таким, що настав.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе за договором №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем сумі 384299,92 грн.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Відповідачем не спростовано наявність заборгованості перед позивачем, більш того, у відзиві на позовну заяву відповідач сам зазначав, що станом на 16.09.2024 у бухгалтерському обліку філії «ВП ПАЕС» обліковується кредиторська заборгованість за договором перед позивачем на суму 384299,92 грн з ПДВ, разом з тим, доказів погашення основного боргу у зазначеній сумі суду не надано.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на постачання товару №53-123-01-21-06917 від 12.05.2021 у сумі 384299,92 грн.

При цьому доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було надано оцінки та не враховано обставини, що обумовлюють настання терміну оплати поставленого за укладеним між сторонами договором товару, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд не надав оцінку вказаним обставинам, оскільки вони не заперечувались сторонами, крім того, означене не вплинуло на правомірність прийнятого ним рішення про наявність заборгованості відповідача та підстав для її стягнення.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Миколаївської області, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду від 03.02.2025 у справі №915/1074/24 колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 у справі №915/1074/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 16.04.2025.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран