Постанова

від 15.04.2025 по справі 910/6041/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2025 р. Справа№ 910/6041/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2024 (повний текст рішення складено 17.12.2024)

у справі № 910/6041/24 (суддя С. А. Ковтун)

за позовом Першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бахмацької міської ради

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 27 298, 29 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В травні 2024 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бахмацької міської ради до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 27 298,29 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем, як лісокористувачем лісового законодавства, що полягає у протиправній бездіяльності - невчиненні дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6041/24 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що прокурор та позивачі не навели жодної обставини, яка формує об`єктивну сторону суспільно необхідної поведінки (зміст дій, порядок їх вчинення, строки тощо) відповідача, пасивність якої кваліфікується як протиправна бездіяльність.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6041/24, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 614, 1166, 1172 ЦК України, ст.42 ГК України, ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90, 93, 105, 107 Лісового кодексу України, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус судді", ст.ст. 76, 79, 86, 236 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зокрема, скаржник зазначає, що саме на Укрзалізницю як постійного землекористувача покладено обов`язок із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень.

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що лісосмуги створюються самою залізницею за спеціальними схемами посадки і саме Укрзалізниці надано збитків незаконною порубкою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (колегія суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6041/24 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 101,07 га, метою використання якої є виробничі потреби залізниці. Право постійного користування посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ЧН № 001972, виданим на підставі рішення Бахмацької районної ради від 11.06.1999 Південно-Західній залізниці, що на цей час є регіональною філією "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця".

02.12.2022 Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" виявлено (на 6 км пк 10, ліва сторона колії перегону Бахмач - Часниківка, квартал 8, виділ 19) самовільну рубку 7 дерев різної породи (клен, ясен та дуб).

Відповідно до положення про цей підрозділ останній здійснює, у тому числі, утримання земельних насаджень в смузі відведення.

Земельна ділянка площею 101,07 га знаходиться на території Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області (на час видання акту Бахмацької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області) та складається з ділянки № 1 площею 84,96 га та ділянки № 2 площею 16,11 га.

Територія, на якій виявлено самовільну рубку дерев, є складовою земельної ділянки, право постійного користування якої за актом ІІ-ЧН № 001972 належить акціонерному товариству "Українська залізниця".

За результатами виявленої самовільної рубки виробничим підрозділом Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 02.12.2022.

09.12.2022 виробничий підрозділ Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" склав розрахунок розміру заподіяної захисним лісонасадженням Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень, за яким шкода склала 27 298,28 грн і в цей же день звернувся до поліції України (Ніжинського РВП ГУНП України в Чернігівській області) із заявою про внесення за фактом незаконної рубки лісових насаджень відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ці відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України. 31.07.2023 слідчий Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях невстановленої особи, яка здійснила рубку дерев, складу кримінального правопорушення - розмір шкоди становить 5 739 грн, що не є істотною шкодою, яка складає об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

Звертаючись з позовом у даній справі, заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури послався на те, що постійним землекористувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, є відповідач і незаконне вирубування третіми особами дерев є, на думку прокурора, наслідком порушення відповідачем як постійним лісокористувачем, встановлених правил лісокористування, що заподіяло шкоду державі у розмірі 27298,29 грн. При визначенні розміру шкоди прокурор посилається на розрахунок розміру шкоди, складений відповідачем, щодо заподіяння йому шкоди самовільною рубкою дерев. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані загальними положеннями про відшкодування шкоди (глава 82 ЦК України), нормами Лісового кодексу України, які покладають на лісокористувача обов`язок здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та відповідальність у вигляді відшкодування шкоди за невиконання цього обов`язку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В частині 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

За положеннями частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року в справі № 924/1256/17 підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №912/2385/18 викладено, зокрема, правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

В статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За положеннями ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Листом від 03.04.2024 № 52-77-2526 вих. 24 прокуратурою було повідомлено Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області про встановлений факт порушення вимог лісового господарства, що спричинило шкоду інтересам держави.

Також, про вказаний вище факт було повідомлено Бахмацьку міську раду.

Проте, ані інспекцією, ані радою відповідних заходів щодо захисту інтересів держави вжито не було, а відтак, при зверненні до суду з вказаним позовом першим заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентними органами відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

В розумінні вимог статті 17 Лісового кодексу України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення своєї діяльності працівниками Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" було виявлено та встановлено факт незаконної порубки. Відповідні матеріали були передані до правоохоронних органів.

Положенням про Регіональну філію "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" предметом діяльності філії є, в тому числі, провадження діяльності у сфері мисливства, лісництва та лісозаготівель і надання послуг, пов`язаних з ними (пп. 71 розд. ІІІ).

Згідно з пп. 10, 14 п. 5.9 розд. V Положення директор філії відповідає за охорону навколишнього природного середовища та збереження майна , яким наділена філія,від будь-яких дій, наслідок яких є його відчуження, випадкове знищення або пошкодження.

У розд. VІІ Положення встановлено, що майно, яким володіє філія, складається, у тому числі, із земельних ділянок, якими Акціонерне товариство "Українська залізниця" наділяє філію для досягнення мети та виконання завдань, встановлених Положенням.

Подані докази свідчать, що територія, на якій виявлено самовільну рубку дерев, є складовою земельної ділянки, право постійного користування якої за актом ІІ-ЧН № 001972, виданим Бахмацькою сільською радою Бахмацького району Чернігівської області (зараз - Бахмацька міська рада), належить акціонерному товариству "Українська залізниця".

Згідно з ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

В пункті 5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За положеннями ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено ст. 93 Лісового кодексу України, завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, та у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Як визначено у ст. 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно із частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.

Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов`язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Апеляційний господарський суд у цьому зв`язку зважає на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, відповідно до якого виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Факт незаконної порубки дерев у кількості 7 шт. на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень в першу чергу. Лише потім завданнями охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовження.

Відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечивши збереження не призначених для порубки дерев, не здійснивши комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.

Згідно Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 р. за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Згідно з довідкою-розрахунком сума заподіяної шкоди становить 27 298, 29 грн, яка розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки наявні визначені приписами ст. 1166 ЦК України елементи цивільного правопорушення для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: вина та протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що всупереч вимог законодавства ним не виконано обов`язку щодо охорони і збереження лісового фонду, унаслідок чого відбулась незаконна порубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів вважає невірними висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.

За змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.

Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 наведеної вище статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/6041/24 постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 17, 107 Лісового кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 74, 76, 86 ГПК України, а відтак, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються за відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/6041/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Бахмацької міської ради (16500, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., місто Бахмач, вулиця Соборності, будинок, 42, код ЄДРПОУ 04061702) 27 289 (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 29 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок, 9, код ЄДРПОУ 02910114) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України

Повна постанова складена 15.04.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова