Постанова

від 12.03.2025 по справі 904/474/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/474/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2024 (суддя Кеся Н.Б.)

у справі № 904/474/24

за позовом Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Криворізька міська рада 02.02.2024 року звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС", в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (50093, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46, ідентифікаційний код юридичної особи 21885304) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33874388) 503 858,35 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, а також судовий збір у розмірі - 7 557,88 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" на користь Криворізької міської ради 503 858,35 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, а також судовий збір у розмірі - 7 557,88 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРС" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі № 904/474/24 та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- як свідчить зміст оскаржуваного судового рішення Господарський суд Дніпропетровської області при прийнятті рішення у справі та встановленні обставин ( п.4 судового рішення від 08.05.2024р. ) виходив виключно з доводів позивача викладених в позовній заяві не надаючи жодної правової оцінки процесуальним документам наданими відповідачем в якості заперечень на позовні вимоги позивача. Поза увагою суду першої інстанції залишились відзив на позовну заяву, додаткові пояснення відповідача і докази, якими обґрунтовував позицію у даній справі відповідач;

- Судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не досліджено вагомий доказ у справі - Договір оренди спірної земельної ділянки від 02.10.2007 №040710800883, умови якого чітко визначають правовідносини сторін як в період дії договору, так і після його закінчення до повернення земельної ділянки з оренди за актом приймання-передачі, внаслідок чого не дослідження судом першої інстанції даного доказу та не надання належної правової оцінки Господарським судом Дніпропетровської області домовленостям сторін спірних правовідносин щодо порядку та умов сплати за користування земельною ділянкою в період після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, призвело до невірного встановлення судом першої інстанції дійсного стану правовідносин сторін, а разом з цим і незаконності застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, а саме ст.1212 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до п.21 договору оренди земельної ділянки від 02.10.2007 №040710800883 не повернення земельної ділянки у зазначений в договорі термін не звільняє «Орендаря» від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом «Орендна плата» цього Договору. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акт приймання-передачі ( повернення) земельної ділянки. Тобто, між Криворізькою міською радою та ТОВ «Форс» на момент укладання договору оренди земельної ділянки від 02.10.2007 №040710800883 було досягнуто домовленостей за однією з істотних умов договору орендною платою за користування земельною ділянкою та платою за її використання по закінченню дії договору в разі не вчинення сторонами дій, пов`язаних з поверненням земельної ділянки з оренди за актом приймання-передачі ( повернення) земельної ділянки;

- суд першої інстанції при розгляді справи достеменно знав, що наявність або відсутність договірних відносин з оренди земельної ділянки між сторонами встановлювалося у справі №904/105/20, Необхідність застосування висновку суду апеляційної інстанції викладеного в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023р., відповідно до якого суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі №904/105/20, яким було помилково встановлено про припинення дії договору оренди земельної ділянки 07.11.2012р. встановив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за зазначених обставин договір оренди припинив свою дію 11.07.2012 року, і як наслідок відповідач має зобов`язання щодо повернення спірної земельної ділянки. За цих обставин висновок суду першої інстанції про те, що відповідач використовує земельну ділянку без достатньої правової підстави, як це викладено в судовому рішенні, не відповідає дійсному стану правовідносин і водночас свідчить про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не врахування Господарським судом Дніпропетровської області висновків Верховного Суду обов`язкових для даної категорії справ;

- суд першої інстанції невірно встановивши стан спірних правовідносин між сторонами вважаючи, що відповідач використовує земельну ділянку як фактичний землекористувач, помилково визнав безпідставне збереження коштів, які начебто ТОВ «Форс» мало сплатити на користь Криворізької міської ради у спірний період і не маючи жодних правових підстав за цих обставин, застосував при розгляді та вирішенні спору норму ст.1212 Цивільного кодексу України, а також правові позиції Верховного Суду, які застосовуються виключно за умови, що судом правомірно встановлено фактичне використання земельної ділянки, що не мало місце у даних відносинах;

- суд першої інстанції не надав належної правової оцінки даним податкового органу України, який в силу приписів Податкового кодексу України є єдиним уповноваженим державою органом, який здійснює контроль за правильністю нарахування та сплати як орендної плати за землю, так і земельного податку, що в сукупності складає поняття плати за землю в України і за цими даними у відповідача відсутня заборгованість сплати за землю в період, протягом якого у справі №904/474/24 було заявлено позовні вимоги;

- суд першої інстанції, обґрунтовуючи начебто правомірність заявлених позовних вимог позивача застосував до спірних правовідносин доказ поданий позивачем в копіях, а саме Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.10.2023 №НВ-0002122292023 з показниками вартості земельної ділянки, при цьому не надаючи правової оцінки обставинам, які були підтверджені відповідачем, що такі дані відсутні в Державному земельному кадастрі України щодо спірної земельної ділянки не вносились до нього в зазначений період, і зазначене було підтверджено відповідачем виходячи з даних матеріалів справи, в яких знаходиться витяг з Державного земельного кадастру, наданий уповноваженим представником відповідача на підтвердження відсутності таких даних в Державному земельному кадастрі України.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

13.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

19.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача (апелянта) надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

10.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача (апелянта) надійшли додаткові пояснення, в яких він наголосив на необґрунтованості рішення суду першої інстанції та наявності підстав для його скасування та прийняття нового про відмову у позові та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів.

В судовому засіданні 12.03.2025 приймали участь представники сторін.

Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Щодо клопотання ТОВ "ФОРС" про долучення додаткових та нових доказів.

В обґрунтування клопотання зазначено, що надаючи відзив на апеляційну скаргу у справі №904/474/24 Криворізька міська рада посилається на те, що ТОВ «Форс», як власник об`єктів нерухомого майна, є фактичним користувачем земельної ділянки і жодним чином не зазначаючи - з яких підстав орендар земельної ділянки, яким є ТОВ «Форс», який не повернув спірну земельну ділянку Криворізької міської ради з правомірних підстав, які визначені в правових висновках судових органів України у справах №904/105/20 та 904/1189/22, повинен сплачувати кошти за користування земельною ділянкою на інших умовах, ніж ті, що встановлені договором оренди земельної ділянки і домовленостями між Криворізькою міською радою та ТОВ «Форс» при підписанні договору оренди земельної ділянки. Щодо витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку ТОВ «Форс» вважає зазначити, що витяг з документації про нормативну грошову оцінку оформлюється та видається в порядку передбаченому Законом України «Про державний земельний кадастр» шляхом його видачі кадастровими реєстраторами, які наділені повноваженнями відповідно до вимог закону, і головне: формування таких витягів з Державного земельного кадастру України здійснюється в автоматичному режимі виключно за допомогою програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру України, що не мало місце у даних спірних правовідносинах і підтверджується тим, що Криворізькою міською радою до позовної заяви був наданий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, дані про який не містяться в системі Державного земельного кадастру України, а показники вартості земельної ділянки і її нормативної грошової оцінки були відсутні в Державному земельному кадастрі України на час прийняття Господарським судом Дніпропетровської області оскаржуваного рішення у цій справі, і враховуючи те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку не зв`язаний доводами апеляційної скарги, а переглядає справу в повному обсязі, - ТОВ «Форс», в особі уповноваженого представника, звернулось до кадастрового реєстратора в порядку визначеному Законом України «Про державний земельний кадастр» з відповідною заявою про отримання витягу з Державного земельного кадастру України як в паперовій, так і електронній формі щодо даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, з яких виходив орган місцевого самоврядування подаючи відповідний позов до Господарського суду Дніпропетровської області. За результатами розгляду даних заяв, державним реєстратором були прийняті рішення (копії додаються) про відмову в наданні витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 з підстав відсутності затребуваних відомостей в Державному земельному кадастрі України. Одночасно з цим, представник ТОВ «Форс», на платних засадах в спосіб передбачений законом, здійснив запит в порядку передбаченому законодавством України щодо усіх відомостей, які обліковуються в системі Державного земельного кадастру України щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, і отриманий витяг з Державного земельного кадастру України вказує на важливі обставини щодо спірних правовідносин, пов`язаних з даною земельною ділянкою, що по-перше, підтверджує, що станом на час розгляду справи в апеляційному порядку в Центральному апеляційному господарському суді дійсно відсутні дані про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, так як такі дані не вносились до Державного земельного кадастру України, і суд першої інстанції не перевіривши ці обставини стягнув з відповідача на користь позивача, які були розраховані за даними та документами, які не відповідають даним Державного земельного кадастру України, а сам документ створений особою, яка не є кадастровим реєстратором, а головним спеціалістом структурного підрозділу Державного земельного кадастру України у м.Кривий Ріг, яка за законом не наділена повноваженням щодо видачі витягів з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку окремих земельних ділянок, їх формування, і головне - враховуючи непоодинокі факти протиправної діяльності окремих посадових осіб органу Державного земельного кадастру України за повідомленням про протиправність таких дій слідчим ВП №2 Криворізького РУП Солошак Б.С. 25.07.2024р. за правовою кваліфікацією ст.358 ч.3 Кримінального кодексу України внесені відповідні відомості про кримінальне провадження за №1202404171000882 щодо підробки технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель м.Кривий Ріг та розпочато досудове розслідування відносно групи осіб, які вчиняли відповідні дії по підробці даних про технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Кривого Рогу та видачі суб`єктам господарювання м.Кривого Рогу відповідних витягів. За даним Державного земельного кадастру України, виходячи зі змісту отриманого витягу уповноваженим представником ТОВ «Форс» вбачається, що договір оренди земельної ділянки був укладений сторонами, зареєстрований і інформацію про припинення його дії не внесено до Державного земельного кадастру України, що спростовує доводи Криворізької міської ради про наявність змін у спірних правовідносинах між сторонами у зв`язку, як безпідставно стверджує представник Криворізької міської ради, з закінченням строку дії договору, а по-друге, відомості Державного земельного кадастру України підтверджують, що договір оренди земельної ділянки, який був укладений сторонами у 2007 році, не був змінений сторонами, в тому числі і стосовно тих положень, який визначали правовий порядок з плати за земельну ділянку після закінчення строку дії договору (п.21 редакції договору оренди земельної ділянки, який знаходиться в матеріалах справи).

На підставі вищевикладеного, ТОВ «Форс» просить врахувати дану відповідь ТОВ «Форс» на відзив на апеляційну скаргу Криворізької міської ради у даній справі та долучити до матеріалів справи додаткові докази, які підтверджують лише ті обставини, з яких виходило ТОВ «Форс» надаючи апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду.

Також, 10.12.2024р. на адресу ТОВ «Форс» надійшли документи податкового органу складені за результатами проведення перевірки правильності нарахування та сплати платником податків та обов`язкових платежів, до яких належить і плата за землю зобов`язань у 2023-2024 рр., які мають значення при розгляді справи в апеляційному порядку. Так, згідно податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024р. №0736170415 та повідомлення-рішення від 03.12.2024р. №0736160415 предметом камеральної перевірки №41676/4-36-04-12/21885304 від 12.06.2024р. було саме перевірка повноти нарахування та сплати зобов`язань ТОВ «Форс» з орендної плати за землю за 2023- 2024рр., де податковим органом було перевірено нарахування таких зобов`язань за платежами орендна плата за землю з юридичних осіб та встановлено, що платником орендної плати за землю були допущені певні порушення щодо строків з плати зобов`язань з орендної плати за землю в період з 2023-2024рр., але жодним чином не було встановлено, що такі зобов`язання задекларовано з порушенням вимог законодавства і це є суттєвими обставинами для даної справи, так як саме контролюючий орган надаючи правову оцінку розміру задекларованих зобов`язань платника плати за землю встановив, що декларування зобов`язань відбулося відповідно до вимог закону і це підтверджує допущені судом першої інстанції порушення, внаслідок чого було прийнято незаконне та необґрунтоване рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначені обставини, просить суд долучити до матеріалів справи документи на стадії апеляційного провадження.

Як передбачено ч.ч. 1-2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Положення до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб`єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.

Колегією суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Так, заявником не обґрунтовано належним чином неможливість подання Витягу з ДЗК України, заяв представника ТОВ ФОРС до ДЗК України в паперовій та електронній формах до суду першої інстанції в межах процесуальних строків, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії на певному етапі та винятковість такого випадку.

В свою чергу, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20, сформувалася стала судова практика при вирішенні подібних питань, відповідно до якої: «така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи все вищевикладене, ТОВ "ФОРС" не тільки не дотрималося чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, але й фактично подано до суду нові докази, які датовані 03.12.2024 (повідомлення-рішення №0736170415 та №0736160415), тобто після прийняття рішення судом першої інстанції (08.05.2024), що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам. Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 26.09.2023 у справі № 910/4490/22).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, cпірна земельна ділянка площею 0,5978 га з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, яка розташована за адресою: мкр-н Східний-3, у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, є сформованою з 07.11.2007, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.10.2023 №НВ-0002122292023 (т. 1 а.с. 11-13).

Також, факт сформованості земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 був встановлений Господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 06.07.2023 по справі №904/3691/22, залишеному без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2023, де позовні вимоги Криворізької міської ради задоволено у повному обсязі та стягнуто з ТОВ «ФОРС» 341 111,45 грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 у період з 01.10.2019 до 31.12.2021 (т. 1 а.с. 18-28).

30.06.2020 року наказом виконкому Криворізької міської ради №195-А «Про внесення зміни в адресу об`єкта нерухомого майна» (т. 1 а.с. 15) упорядковано адресу об`єкта нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, а саме: Україна, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг. вулиця Лісового, будинок 46.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.10.2023 № 349562596 (т. 1 а.с. 14), на вул. Лісового, 46 у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області знаходиться об`єкт нерухомого майна - автостоянка, власником якого є Відповідач, форма власності: приватна, частка власності: 1/1. Об`єкт нерухомого майна складається з частин: пропускний пункт літ.А, загальна площа 29,4 кв.м., вбиральня літ. Б, навіс літ В, огорожа №1, ворота №2, вимощення І.

На підставі рішення Криворізької міської ради від 29.08.2007 №1710, між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРС" 02 жовтня 2007 року був укладений договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07.11.2007 за №040710800883), за пунктами 1-5 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування строком на 5 років земельну ділянку площею 0,5978 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, для розміщення автостоянки, яка знаходиться на мікрорайоні Східний-3 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу. Термін дії Договору до 07.11.2012.

Дана обставина була встановлена в рамках розгляду господарської справи №904/3691/22 (т. 1 а.с. 18-28).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає Позивач у позові, протягом 2022 року Відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді відповідну плату.

Проте, протягом спірного періоду Відповідачем така плата здійснювалась не у повному обсязі, що призвело до недонадходження коштів до бюджету Криворізької міської територіальної громади, чим порушено майнові права останньої.

Так, за офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 16), ТОВ «ФОРС» у 2022 році за користування земельною ділянкою задекларовано 89 309,17 грн та сплачено аналогічну суму.

Визначення показнику податкових зобов`язань також підтверджує факт використання земельної ділянки на якій знаходиться нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить Відповідачу.

Таким чином, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, зобов`язаний повернути ці кошти у розмірі 503 858,35 грн власнику земельної ділянки.

26.05.2021 Криворізькою міською радою прийнято рішення №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» (т. 1 а.с. 32-33), яким установлено ставки плати за землю (земельного податку та орендної плати) за видом цільового призначення земель згідно із додатком 59 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, та яке набрало чинності з 01.01.2022.

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.10.2023 №НВ-0002122292023 земельна ділянка, що використовується Відповідачем за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н Східний-3 кадастровий номер 1211000000:03:001:0002, вид цільового призначення земельної ділянки - 1.11,3.

При цьому, відповідно до додатку 59 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування» Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, код виду цільового призначення земельної ділянки Українського класифікатора цільового призначення землі - 1.11.3 відповідає коду Класифікації видів цільового призначення земель - 03.10.

А отже, річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 становить - 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста.

Як передбачено пунктом 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

За приписами статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з пунктами 289.1, 289.2 статті 289 ПК України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.uа) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки.

Відповідно, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) становить - 1,15 посилання - https://land.gov.ua/vyznacheno-koefitsiient-indeksatsii-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2022-rik/ та лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023 року №6-28-0.222-323/2-23 (т. 1 а.с. 29-30).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.11.2023 №97-4-1.110,4-8463/301-23 у 2023 році становить - 56 845 220,46 грн (з урахуванням коефіцієнту індексації за 2022 рік - 1,15), а у 2022 році - 49 430 626,49 грн, без урахування коефіцієнту індексації за 2022 рік (56 845 220,46 грн: 1,15).

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради.

Розрахунок:

49 430 626,49 грн. х 1,2 % = 593 167,52 грн. - орендна плата за рік, де:

49 430 626,49 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки без урахування коефіцієнту індексації за 2022 рік;

1,2 % - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

Як вже зазначалося, за офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ТОВ «ФОРС» у 2022 році за користування земельною ділянкою сплачено 89 309,17 грн.

593 167,52 грн. - 89 309,17 грн. = 503 858,35 грн.

Таким чином, за користування земельною ділянкою площею 0,5978 га з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, яка знаходиться на мкр-ні Східний-3, у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 Відповідачем недоплачено 503 858,35 грн.

Отже, предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з Відповідача плати за користування земельною ділянкою в розмірі 503 858,35 грн за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Криворізька міська рада (далі-Позивач) 02.02.2024 року звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (50093, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46, ідентифікаційний код юридичної особи 21885304) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33874388) 503 858,35 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, а також судовий збір у розмірі - 7 557,88 грн.

В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що Відповідачем несплачено коштів за фактичне користування, у період з 01.01.2022 до 31.12.2022 земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 у розмірі 503 858,35 грн.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, несплачених останнім за користування зазначеною земельною ділянкою у період з 01.01.2022 до 31.12.2022 під час припинення дії договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У статтях 122, 123, 124 Земельного кодексу України зазначено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частинами 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.126 Земельного кодексу України).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику (див. постанови від 27.09.2022 у справі № 922/423/19, від 20.09.2022 у справі №922/3684/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

З аналізу глави 15, статей 120, 125, 206 Земельного кодексу України, ст.1212 Цивільного кодексу України вбачається, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташовано цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

З огляду на викладене, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

За правовою позицією Верховного Суду, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташовано необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19, від 16.08.22 у справі № 922/2095/21).

Таким чином, встановлення саме вказаних вище обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Відповідно до частини першої ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20).

Матеріалами справи підтверджується, що 26.05.2021 Криворізькою міською радою прийнято рішення №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу», яким установлено ставки плати за землю (земельного податку та орендної плати) за видом цільового призначення земель згідно із додатком 59 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, та яке набрало чинності з 01.01.2022 (далі - Рішення від 26.05.2021 №506).

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.10.2023 №НВ-0002122292023 земельна ділянка, що використовується Відповідачем за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н Східний-3 кадастровий номер 1211000000:03:001:0002, вид цільового призначення земельної ділянки - 1.11,3.

Встановлені обставини свідчать про те, що відповідач як власник нерухомого майна у спірний період з 01.01.2022 до 31.12.2022 користувався земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Щодо розміру позовних вимог, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що основою для її визначення для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель.

За приписами частини 4 статті 5, абзацу 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель»).

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до частини другої статті 20 і частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Положення Податкового кодексу України і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Форс" у період з 01.10.2022 до 31.12.22 без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

За офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ТОВ «ФОРС» у 2022 році за користування земельною ділянкою сплачено 89 309,17 грн.

593 167,52 грн. - 89 309,17 грн. = 503 858,35 грн.

Таким чином, за користування земельною ділянкою площею 0,5978 га з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, яка знаходиться на мкр-ні Східний-3, у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 Відповідачем недоплачено 503 858,35 грн.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що визначений Позивачем розмір заборгованості по платі за землю на суму 503 858,35 грн є таким, що не перевищує суму безпідставно збережених Відповідачем коштів зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Щодо доводів апеляційної скарги, то такі відхиляються судом з огляду на наступне.

Так, мотивуючи апеляційну скаргу ТОВ «ФОРС» вказує на незаконне, як на його думку, неврахування судом першої інстанції умов Договору оренди від 02.10.2007 №040710800883, зокрема, строку його дії.

Водночас, колегією суддів враховується, що як було встановлено господарським судом в рамках розгляду судової справи № 904/3691/22 за позовом Криворізької міської ради до ТОВ «ФОРС» про стягнення коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 у період з 01.10.2019 до 31.12.2021, 02.10.2007 між Криворізькою міською радою та ТОВ "Форс" укладено Договір оренди земельної ділянки (копії судових рішень долучені до позову). Згідно пунктів 1-3 вказаного Договору, міська рада на підставі рішення від 29.08.2007 № 1710 надає, а ТОВ «ФОРС» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки, яка знаходиться на мікрорайоні Східний-3 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу. В оренду передається земельна ділянка площею 0,5978 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:03:001:0002. Договір укладено на 5 років. Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 06.07.2023 та Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 03.10.2023 відхилили доводи ТОВ «ФОРС» про наявність між сторонами договірних відносин у період з 01.10.2019 по 31.12.2021, фактично виснувавши, що термін дії вищеозначеного Договору сплив 07.11.2012.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо посилання Відповідача (апелянта) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2014 у справі № 904/105/20 яка, як зазначає скаржник, містить встановлену обставину існування між сторонами договірних правовідносин щодо спірної земельної ділянки у заявлений період з 01.01.2022 до 31.12.2022, то господарський суд правомірно не погодився з таким твердженням, оскільки вищезазначеною постановою встановлено, що укладений строком на 5 років, на підставі рішення Криворізької міської ради від 29.08.2007 № 1710, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 продовжив свою дію згідно рішення Криворізької міської ради № 1427 ще на 5 років до 07.11.2012, а Додатковою угодою - до 07.11.2017.

Отже, є безпідставними доводи ТОВ «ФОРС» про наявність між сторонами договірних відносин у період з 01.01.2022 по 31.12.2022, що виключає, на його думку, застосування ст.1212 Цивільного кодексу України.

Так, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).

Аналогічні положення про те, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, містить п.37 договору оренди земельної ділянки від 02.10.2007.

За приписами ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин.

Оскільки Відповідачем не надано доказів укладення додаткової угоди про продовження терміну договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у період з 01.10.2022 по 31.12.2022 між позивачем та відповідачем не існувало договірних правовідносин стосовно користування останнім спірною земельною ділянкою.

Колегія судді акцентує увагу на тому, що Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх численних постановах звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2022 у справі № 905/1680/20 також дійшла висновку, що випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Відтак, Господарським судом Дніпропетровської області при вирішенні даного спору правомірно застосовано норми Глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, статті 1212 ЦК України.

Також, у поданій апеляційній скарзі Скаржник зазначає на нібито не надання судом першої інстанції належної оцінки інформації податкового органу щодо відсутності у Відповідача заборгованості з плати за землю за спірний період.

Відповідно до статті 191 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладено функції контролю своєчасності подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з абзацами першим та десятим п. 1 підрозд. 1 розд. ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з абзацом сьомим пункту 2 розділу I вказаного Порядку інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що ведеться за кожним видом платежу.

За пунктом 54.1. статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, відсутність заборгованості по узгодженим грошовим зобов`язанням із плати за землю сама по собі не дає достатніх підстав вважати належним виконанням Відповідачем грошових зобов`язань, адже розмір сум податкового та/або грошового зобов`язання визначається платником податків самостійно в податковій декларації, тобто залежить виключно від його дій з обчислення суми зобов`язання за фактичне використання спірної земельної ділянки, які не обов`язково є правильними.

У цьому висновку судом враховується, що під час розгляду даної справи Відповідачем не надано контррозрахунок, який би надав можливість визначити порядок здійснення ним розрахунку плати за землю, як і не представлено суду обґрунтованих пояснень щодо показників, на підставі яких ним була розрахована плата за спірну земельну ділянку в 2022 році, в той час, як плата за використання земельних ділянок комунальної власності є регульованою нормами податкового законодавства та відповідними нормативно правовими актами органу місцевого самоврядування.

Щодо оцінки наданого Позивачем Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, варто зауважити, що згідно з частин 3, 5 статті 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація (частина перша статті 20 Закону України «Про оцінку земель»). Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

А отже, нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку, не менше одного разу на 5-7 років, для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. За результатом її проведення складається документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка у свою чергу затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 804/7823/14, від 30.10.2018 у справі № 804/2111/14.

Як вже було зазначено, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу», яке набуло чинності з 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, розроблену Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя».

Суду не надано доказів того, що з дати прийняття рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» до рішення та/або затвердженої Технічної документації вносились будь-які зміни.

Як повідомляє Позивач, нова технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу не розроблялась та не затверджувалась.

Тобто з дати набрання чинності Рішення від 26.05.2021 №523 (з 01.01.2022) нормативна грошова оцінка як земель міста Кривого Рогу так і спірної земельної ділянки є незмінною протягом всього строку дії вказаного рішення міської ради, відповідно підлягає коригуванню виключно в частині індексації, передбаченої статтею 289 Податкового кодексу України. Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за заявою зацікавленої особи.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2015 №15 (далі - Положення про Держгеокадастр) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпункту 55, пункту 4 Положення про Держгеокадастр останній відповідно до покладених на нього завдань видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області закріплено обов`язок здійснення на території міста Кривого Рогу робіт з землеустрою та оцінки земель.

Необхідно наголосити, що видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року №835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг».

07.11.2023 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області був виданий витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, за яким у 2023 році розмір складає 56 845 220,46 грн.

Разом з тим, за пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно з пунктами 289.1, 289.2 статті 289 ПК України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) становить 1,15, що підтверджується офіційною інформацією за посиланням - https://land.gov.ua/vyznacheno-koefitsiient-indeksatsii-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2022-rik/, а також листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023 року №6-28-0.222-323/2-23.

Відтак, враховуючи кумулятивне застосування індексації, Позивачем правомірно під час здійснення розрахунку за 2022 рік розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначений у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.11.2023 - 56 845 220,46 грн. : 1.15, і вказане не суперечить приписам чинного законодавства України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (п.71).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію (зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20), згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, та на підтвердження яких Позивачем надані належні та допустимі докази, яким Господарським судом Дніпропетровської області надано належну правову оцінку, як і запереченням Відповідача.

Наведеним вище спростовуються аргументи апелянта про те, що суд при прийнятті рішення у справі та встановленні обставин виходив виключно з доводів позивача викладених в позовній заяві не надаючи жодної правової оцінки процесуальним документам наданими відповідачем в якості заперечень на позовні вимоги позивача.

При цьому як правильно зауважив суд першої інстанції, посилання Відповідача на судові справи №№ 904/105/20, 904/1189/22, 904/4792/22, 5005/2311/2011, 32/146-10, 904/3691/22, в яких, на його думку, встановлені інші обставини щодо правовідносин сторін у справі, є безпідставним, адже у вказаних справах судами не встановлювались факти, які суперечать обставинам справи, що розглядається.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим та неспростованим апелянтом висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їм належну правову оцінку.

З огляду на що, доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків Господарського суду Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим відхиляються колегією суддів, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення від 08.05.2024 у справі № 904/474/24, яке відповідає вимогам встановленим ст. 236 ГПК України.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі, які складаються з судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2024 у справі № 904/474/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2024 у справі №904/474/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.04.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко