Постанова

від 17.03.2025 по справі 908/88/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/88/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від скаржника: Скитиба Н.І. (поза межами суду);

інші учасники не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/88/22

за заявою Головного управління ДПС у Запорізькій області

до банкрута Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод"

про визнання грошових вимог в розмірі 168 832 408, 04 грн,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 908/88/22 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод".

Заявлені вимоги становлять заборгованість боржника перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 113 837 538,60 грн.; з рентної плати за спеціальне використання води у розмірі 1 360,00 грн,; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 53 328 445,87 грн.; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 95 860,48 грн. та з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1 569 203,10 грн.

Загальна сума заборгованості склала 168 832 408, 04 грн, з яких:

- 128 912 001, 28 грн - зобов`язання;

- 31 938 320, 25 грн - штрафні санкції;

- 7 982 086, 51 грн пеня.

Грошові вимоги ґрунтуються на податкових-повідомленнях рішеннях, прийнятих контролюючим органом внаслідок порушення боржником вимог податкового законодавства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 грошові вимоги Державної податкової служби України в особі Відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області до боржника відхилено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізькій області від 01.06.2023 у справі № 908/88/22, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" у розмірі 168 832 408, 04 грн (з яких 128 912 001, 28 грн - зобов`язання; 31 938 320, 25 грн - штрафні санкції та 7 982 086, 51 грн - пеня) та включити грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що судом першої інстанції не враховані приписи ст.ст. 31, 36, 45, 49, 54, 57 Податкового кодексу України, якими визначено момент виникнення податкового зобов`язання платника податків, який у боржника виник до відкриття провадження у даній справі про банкрутство, тому винесення податковим органом під час ліквідаційної процедури податкових повідомлень-рішень, якими визначено зобов`язання боржника за період до визнання боржника банкрутом, не суперечить ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства та не є підставою для відхилення заявлених кредитором грошових вимог.

Скаржник зазначає, що грошові зобов`язання, відмова у визнанні яких є предметом апеляційного оскарження, утворилися не на підставі податкових повідомлень-рішень, а внаслідок порушення боржником податкового, валютного законодавства та дотримання обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період до 10.02.2022, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство і визнання боржника банкрутом, а надані господарському суду податкові повідомлення-рішення є лише документальним оформленням податкових зобов`язань та передбачених податковим законодавством штрафних санкцій за їх невиконання.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/88/22 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/88/22 скасовано; прийнято нове рішення.

Визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до ТОВ "Новоіванівський цукровий завод" на суму 136 734 096 грн. 53 коп., з яких 128 752 010 грн. 02 коп. - зобов`язання; 7 982 086 грн. 51 коп. - пеня. Решту вимог відхилено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2024 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2024 (в частині відхилення заявлених грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області в сумі 31 938 320,25 грн. (штрафні санкції)) у справі № 908/88/22 скасовано.

Справу № 908/88/22 (у скасованій частині) передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду справи №908/88/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. справу №908/88/22 прийнято до свого провадження; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.11.2024.

Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 26.11.2024, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Паруснікова Ю.Б. на навчанні (підвищення кваліфікації).

Ухвалою суду від 03.12.2024 розгляд справи призначено на 17.03.2025.

В судовому засіданні 17.03.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.02.2022 відкрито провадження у справі № 908/88/22 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" (далі ТОВ "Новоіванівський цукровий завод", боржник); визнані грошові вимоги кредитора - Фізичної особи-підприємця Константінова Нікіти Андрійовича до боржника на суму 83 310,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 36166,67 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів; введений мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сиротенка Олександра Олександровича.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2022 ТОВ "Новоіванівський цукровий завод" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сиротенко Олександра Олександровича.

22.05.2023 до Господарського суду надійшла заява Головного управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до банкрута в загальному розмірі 168 832 408,04 грн.

Зі змісту заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до боржника вбачається, що заявлені вимоги становлять заборгованість боржника з податку на прибуток приватних підприємств, податку на надану вартість, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 128 912 001, 28 грн, штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у розмірі 31 938 320,25 грн, пені нарахованої на заборгованість у розмірі 7 982 086,51 грн. Вказані суми були нараховані за результатами податкової перевірки боржника.

Так, працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області відносно боржника була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 20.01.2023, валютного законодавства за період з 01.10.2018 по 20.01.2023, з питань єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 20.01.2023, іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 20.01.2023, за результатами якої складено акт № 78/08-08-07-01/003731.78 від 27.01.2023.

За підсумками перевірки кредитором винесені податкові повідомлення-рішення щодо донарахування боржнику основного зобов`язання та штрафних санкцій:

- з податку на прибуток приватних підприємств:

1) податкове повідомлення рішення (форми Р) №3379/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 109 605 141,25 грн, з яких: 87 669 939,70 грн - основне зобов`язання, 21 921 028,25 грн штрафні санкції, нараховані за період з 2018 по 2021 рік включно;

2) податкове повідомлення рішення (форми ПС) № 3381/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 340,00 грн штрафних санкцій, нарахованих за 2021 рік включно.

Також, у відповідності до п.п. 129.1.1. п. 129.11 ст. 129 Податкового кодексу України, кредитором нарахована боржнику пеня з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4 246 230, 64 грн.

- рентна плата за спеціальне використання води:

1) податкове повідомлення рішення (форми ПС) № 3390/13-01-07-09 від 24.02.2023 на суму 1 360, 00 грн штрафних санкцій, нарахованих за період з 09.02.2022 по 09.11.2022.

- з податку на додану вартість:

1) податкове повідомлення рішення (форми Р) №3383/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 49 472 097,50 грн, з яких: 39 577 678, 00 грн - основне зобов`язання, 9 894 419,50 грн штрафні санкції, нараховані за період з 19.11.2018 по 22.11.2021;

3) податкове повідомлення рішення (форми ПН) № 3384/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 120 492,50 грн штрафних санкцій, нарахованих за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року.

Також, у відповідності до п.п. 129.1.1. п. 129.11 ст. 129 Податкового кодексу України, кредитором нарахована боржнику пеня з податку на додану вартість в сумі 3 735 855, 87 грн.

- податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки:

1) податкове повідомлення рішення (форми Р) №3388/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 95 520, 48 грн - основне зобов`язання;

2) податкове повідомлення рішення (форми ПС) №3389/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 340,00 грн штрафні санкції за неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно за 2022 рік, із граничним строком подання 21.02.2022.

- орендна плата з юридичних осіб:

1) податкове повідомлення рішення (форми Р) №3385/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 1 568 863, 10 грн - основне зобов`язання;

2) податкове повідомлення рішення (форми ПС) №3387/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 340,00 грн штрафні санкції за неподання податкової декларації з плати за землю за 2022 рікіз граничним строком подання 21.02.2022.

Оскаржувана ухвала Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023, якою відхилено грошові вимоги Державної податкової служби України в особі Відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області до боржника, мотивована тим, що оскільки податкові повідомлення-рішення відносно боржника у справі прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області 24.02.2023, то згідно з частиною 57.3 статті 57 ПК України грошове зобов`язання боржника щодо сплати податкових платежів за цими податковими повідомленнями-рішеннями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто не раніше 25.02.2023. Водночас, постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі винесена судом 02.12.2022, тому враховуючи вимоги статті 59 КУзПБ, у визнаного судом боржника банкрутом не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Частково визнаючи грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до ТОВ "Новоіванівський цукровий завод" на суму 136 734 096 грн. 53 коп., з яких 128 752 010 грн. 02 коп. - зобов`язання; 7 982 086 грн. 51 коп. пеня, Центральний апеляційний господарський суд в постанові від 16.05.2024 зазначив, що за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов`язання боржника зі сплати податків виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", тобто грошові вимоги кредитора на вказану суму виникли до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відповідно, підлягають визнанню в ліквідаційній процедурі.

Також, підлягає визнанню, нарахована кредитором у відповідності до п.п. 129.1.1. п. 129.11 ст. 129 Податкового кодексу України, в період з лютого 2017 року по вересень 2020 року, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство, пеня з податку на додану вартість в сумі 3 735 855, 87 грн, яка нарахована з жовтня 2018 року по листопад 2019 року та на прибуток приватних підприємств в сумі 42 462 230, 64 грн, яка нарахована з 4 кварталу 2018 року по 2021 рік.

Що стосується заявлених до визнання кредитором штрафних санкцій: за порушення податкового законодавства з податку на додану вартість у сумі 9 894 419,50 грн, у сумі 120 492, 50 грн, то як вбачається з матеріалів справи вони застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень: (форми Р) № 3383/13-01-07-04 від 24.02.2023; та (форми ПН) № 3384/13-01-07-04 від 24.02.2023, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом.

З цих же підстав не підлягають визнанню заявлені до визнання кредитором штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 21 921 028,25 грн та у сумі 340,00 грн, застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень: (форми Р) № 3379/13-01-07-04 від 24.02.2023; (форми ПС) № 3381/13-01-07-04 від 24.02.2023, з рентної плати за спецвикористання води у сумі 1 360,00 грн, застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення (форми ПС) № 3390/13-01-07-09 від 24.02.2023, з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у сумі 340, 00 грн, застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення (форми ПС) №3389/13-01-07-04 від 24.02.2023 а також 17 367, 36 грн основного зобов`язання із терміном сплати 20.02.2023 (після визнання боржника банкрутом), з орендної плати з юридичних осіб у сумі 340,00 грн, застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення (форми ПС) №3387/13-01-07-04 від 24.02.2023, а також 142 623, 90 грн основного зобов`язання із терміном сплати 30.12.2022 (після визнання боржника банкрутом).

Отже, позивачем застосовані до боржника штрафні санкції на суму 31 938 320,25 грн під час дії мораторію, що суперечить ч. 3 ст. 41 КУзПБ та є підставою для відхилення грошових вимог кредитора в цій частині, а також підлягають відхиленю вимоги зі сплати основного зобов`язання у сумі 159 991, 26 грн із терміном сплати після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, скасовуючи постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2024 (в частині відхилення заявлених грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області в сумі 31 938 320,25 грн. (штрафні санкції)), у постанові від 27.08.2024 у цій справі зазначив:

« 38. Тобто, в цьому випадку, апеляційний господарський суд, надаючи оцінку наданим податковим органом доказам, відмовив у задоволенні вимог заявника, виходячи не з моменту виникнення основного зобов`язання і, відповідно, штрафних санкцій, а з моменту їх документального оформлення та пред`явлення таких вимог до боржника.

39. Колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 16.04.2024 у справі № 926/869-б/23 за якою, якщо основне податкове зобов`язання, і його момент невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, виникло у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно, незалежно від часу документального оформлення таких зобов`язань податковим органом, такі вимоги можуть вважатися конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.

40. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, а також, відмовляючи у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС України у Запорізькій області до ТОВ "Новоіванівський цукровий завод" на суму 31 938 320,25 грн., не встановив, за який період були нараховані такі штрафні санкції та коли виникло право у податкового органу їх нарахування, з урахуванням норм правового регулювання відповідних порушень...».

З огляду на що, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2024 (в частині відхилення заявлених грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області в сумі 31 938 320,25 грн. (штрафні санкції)) у справі № 908/88/22 скасовано; справу № 908/88/22 (у скасованій частині) передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Таким чином, предметом нового апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/88/22 в частині відхилених грошових вимог Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області в сумі 31 938 320,25 грн. (штрафні санкції)) (з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у цій справі).

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Слід також зазначити, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

В силу вказаних вище норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.

Отже, предметом нового апеляційного перегляду, в цьому випадку, є правомірність відхилення господарським судом грошових вимог ГУ ДПС у Запорізькій області в сумі 31 938 320,25 грн. штрафних санкцій.

Матеріалами справи підтверджено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства:

- з податку на додану вартість у сумі9 894 419,50 грн., у сумі 120 492,50 грн. застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень: (форми Р) № 3383/13-01-07-04 від 24.02.2023; та (форми ПН) № 3384/13-01-07-04 від 24.02.2023;

- з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 21 921 028,25 грн. та у сумі 340,00 грн., застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень: (форми Р) № 3379/13-01-07-04 від 24.02.2023; (форми ПС) № 3381/13-01-07-04 від 24.02.2023;

- з рентної плати за спецвикористання води у сумі 1 360,00 грн., застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення (форми ПС) № 3390/13-01-07-09 від 24.02.2023;

- з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у сумі 340,00 грн., застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення (форми ПС) №3389/13-01-07-04 від 24.02.2023;

- з орендної плати з юридичних осіб у сумі 340,00 грн., застосовані до боржника шляхом прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення (форми ПС) № 3387/13-01-07-04 від 24.02.2023,

тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.

Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме: грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).

Підпунктами 14.1.156, 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено таке:

- податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

- податкове повідомлення-рішення письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Натомість, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020, прийнятої за результатами розгляду справи № 904/1693/19, дійшла висновку, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень Податкового кодексу України, дає змогу дійти висновку про те, що для визначення статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, тому вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Верховний Суд дійшов висновку, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. При цьому, неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 Податкового кодексу України).

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 Податкового кодексу України).

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20 наведено висновок, що за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених Податковим кодексом України).

Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом).

Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган.

За змістом статті 58 Податкового кодексу України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених Податковим кодексом України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків.

Таким чином, у разі добросовісного виконання платником податків податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених Податковим кодексом України), а податковий орган може належно виконати обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо. Водночас, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 15.12.2020, положення пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлюють загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язують з цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.

Своєю чергою, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 зазначив, що для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.

На підтвердження грошових вимог, контролюючий орган надав місцевому господарському суду наступні податкові повідомлення-рішення щодо донарахування боржнику штрафних санкцій, згідно з якими відображені у цих ППР грошові зобов`язання виникли у період з 2018 року по 09.02.2022, тобто до відкриття провадження у справі № 908/88/22 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" 10.02.2022:

- з податку на прибуток приватних підприємств:

1) податкове повідомлення рішення (форми Р) №3379/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 109 605 141,25 грн, з яких: 87 669 939,70 грн - основне зобов`язання, 21 921 028,25 грн штрафні санкції, нараховані за період з 2018 по 2021 рік включно;

2) податкове повідомлення рішення (форми ПС) № 3381/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 340,00 грн штрафних санкцій, нарахованих за 2021 рік включно.

- рентна плата за спеціальне використання води:

1) податкове повідомлення рішення (форми ПС) № 3390/13-01-07-09 від 24.02.2023 на суму 1 360, 00 грн штрафних санкцій, нарахованих за період з 09.02.2022 по 09.11.2022 (частина штрафних санкцій у розмірі 340 грн нарахована за період до відкриття провадження у справі про банкрутство до 09.02.2022; інша частина у розмірі 1020 грн за період після відкриття провадження у справі про банкрутство (з 10.05.2022 до 09.11.2022).

- з податку на додану вартість:

1) податкове повідомлення рішення (форми Р) №3383/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 49 472 097,50 грн, з яких: 39 577 678, 00 грн - основне зобов`язання, 9 894 419,50 грн штрафні санкції, нараховані за період з 19.11.2018 по 22.11.2021;

3) податкове повідомлення рішення (форми ПН) № 3384/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 120 492, 50 грн штрафних санкцій, нарахованих за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року.

Загалом контролюючим органом надано податкові повідомлення-рішення щодо донарахування боржнику грошових зобов`язань (штрафних санкцій), які виникли до відкриття провадження у справі № 908/88/22 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" на загальну суму 31 936 620,25 грн (21 921 028,25 грн + 340,00 грн + 340 грн + 9 894 419,50 грн +120 492, 50 грн).

В той же час, контролюючим органом надано податкові повідомлення-рішення щодо донарахування боржнику грошових зобов`язань (штрафних санкцій), обов`язок сплати яких виник після відкриття провадження у справі № 908/88/22 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", а саме:

- податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки: податкове повідомлення рішення (форми ПС) №3389/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 340,00 грн штрафні санкції за неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно за 2022 рік, із граничним строком подання 21.02.2022;

- орендна плата з юридичних осіб: податкове повідомлення рішення (форми ПС) №3387/13-01-07-04 від 24.02.2023 на суму 340,00 грн штрафні санкції за неподання податкової декларації з плати за землю за 2022 рік із граничним строком подання 21.02.2022;

- рентна плата за спеціальне використання води: податкове повідомлення рішення (форми ПС) № 3390/13-01-07-09 від 24.02.2023 в частині суми 1 020,00 грн штрафних санкцій, нарахованих за період з 10.05.2022 до 09.11.2022,

на загальну суму 1 700,00 грн.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Боржником не надано до суду доказів оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень щодо донарахування йому грошових зобов`язань (штрафних санкцій).

Надаючи оцінку наданим податковим органом доказам, місцевий господарський суд помилково керувався не моментом виникнення основного зобов`язання і штрафних санкцій, а моментом їх документального оформлення.

Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.04.2024, прийнятої за результатом розгляду справи № 926/869-б/23, якщо основне податкове зобов`язання і момент його невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, виникло у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно, незалежно від часу документального оформлення таких зобов`язань податковим органом, такі вимоги, у тому числі штраф за невиконання податкового зобов`язання, повинні вважатися конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.

З огляду на викладене, заявлені контролюючим органом грошові вимоги (штрафні санкції), які підтверджені доданими до заяви податковими повідомленнями-рішеннями у загальному розмірі 31 936 620,25 грн, які у розумінні підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є грошовим зобов`язанням, виникли до 10.02.2022, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому підлягають визнанню.

У визнанні решти грошових вимог (штрафні санкції) у розмірі 1 700,00 слід відмовити.

Щодо врахування положень статті 129 ПК України, на чому зауважив Верховний Суд.

З 01.01.2021 набули чинності зміни до статті 129 ПК України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" № 466-IX від 16.01.2020, якими доповнено цю статтю пунктом 129.9, що визначає перелік випадків коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню, до яких віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (підпункт 129.9.1).

Аналіз наведених вище приписів дає підстави для висновку, що грошові вимоги у сумі нарахованої контролюючим органом пені можуть бути заявлені до боржника у справі про банкрутство до їх анулювання в силу закону відповідно до пункту 129.9 статті 129 ПК України, отже, до спливу 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Зазначене кореспондується із положеннями пунктів 101.1, 101.2 статті 101, пункту 102.4 статті 102 ПК України щодо застосування спеціального строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 календарних днів з дня його виникнення) і його списання, як безнадійного, у разі спливу вказаного строку, а також висновками щодо застосування цих норм, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17, 22.04.2021 у справі № 902/873/19, від 02.11.2021 у справі № 917/399/15, від 01.06.2022 у справі № 927/104/21 та інших.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, скасовуючи постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у цій справі зазначив:

« 35. Отже, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов`язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов`язаний встановити, зокрема:

1) базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов`язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу);

2) з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений ПК України спосіб;

3) період нарахування пені, таким чином, перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;

4) заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до підпункту 129.9 статті 129 ПК України.

36. Такі обставини підлягають перевірці господарським судом і у випадку якщо основне зобов`язання (на яке нараховано заявлену до стягнення пеню) стягнуто з боржника за рішенням суду, адже за таких обставин спеціальний закон не передбачає іншого підходу до нарахування та/чи анулювання пені, ніж передбачений статтею 129 ПК України.».

Щодо застосування спеціального строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 календарних днів з дня його виникнення) і його списання, як безнадійного, у разі спливу вказаного строку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та від 20.05.2020 № 392 (із змінами та доповненнями) на всій території України з 18.03.2020 введено карантин, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Згідно з абз. 10 пункту 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ ПКУ доповнено зокрема п. 69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення".

Згідно з пп. 69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, по суті пп. 69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ призупиняє на час військового стану строки позовної давності визначені ст. 102 ПКУ.

При цьому, відповідно до п. 102.9 ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, з першого дня військового стану (24.02.2022) всі строки (в тому числі позовної давності для здійснення перевірок), перебіг яких було призупинено карантином (з 01.03.2020) залишаються призупиненими і протягом дії військового стану в Україні. З вказаного можна зробити висновок, що позовна давність призупинила свій перебіг з 01.03.2020 та поновить цей перебіг з дня наступного за днем, коли в Україні буде скасовано воєнний стан.

Отже, з врахуванням вказаних положень діючого законодавства строк позовної давності, встановлений ПКУ для перевірки періоду з 2018 року та визначення платникам податків податкових зобов`язань призупинений і не сплинув.

Аналогічна позиція щодо зупинення строків давності наведена у постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 140/12235/21.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 14, 31, 36, 54, 57 Податкового кодексу України, дійшов невірного висновку про відхилення грошових вимог у розмірі сумі 31 936 620,25 грн, в зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" у сумі 31 936 620,25 грн (штрафні санкції). В решті вимог заяви слід відмовити.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги покладаються на боржника.

Керуючись ст. ст. 123, 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/88/22 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 у справі № 908/88/22 в частині відхилених грошових вимог (з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у цій справі) у розмірі 31 938 320,25 грн скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" у сумі 31 936 620,25 грн (штрафні санкції).

В решті вимог заяви відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" на користь Головного управління ДПС у Запорізькій області 10 736,40 грн судового збору за подачу касаційної скарги.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.255 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст.ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.04.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков