Постанова від 10.04.2025 по справі 910/9477/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 910/9477/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний штат Гулівер" -Жигіль Г.В.;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" - Півовар М. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний штат Гулівер" (вх. № 1130/2025)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В.-головуючого, Пантелієнка В. О., Остапенка О.М.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024

у складі судді Стасюк С.В.

у справі № 910/9477/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний штат Гулівер"

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

1. Предметом судового розгляду у цій справі стали вимоги кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та наявність/відсутність підстав для відкриття цієї справи через їх заперечення боржником внаслідок стверджуваного ним "спору про право" між сторонами з підстав наявності між засновниками/кінцевими бенефіціарними власниками обох юридичних осіб, якими є одні і ті ж самі фізичні особи, корпоративного конфлікту.

Обставини справи

2. У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен" (далі - ТОВ "Денза Констракшен") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний штат Гулівер" (далі - ТОВ "КШГ").

3. Заява мотивована невиконанням боржником зобов`язань за договором підряду на загальну суму 11 783 262,95 грн, у зв`язку з несплатою яких кредитор нарахував боржнику 561 089,14 грн інфляційних втрат та 398 453,17 грн три проценти річних.

4. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ "КШГ" зареєстровано за адресою: 01023, місто Київ, площа Спортивна, будинок 1-А; ідентифікаційний код 42874865.

5. 09.04.2019 між ТОВ "Денза Констракшен" (підрядник) та ТОВ "КШГ" (замовник) був укладений договір підряду № 09042019, за умовами пункту 2.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання забезпечити виконання робіт згідно підписаних кошторисів на об`єкті та здійснити поставку меблів та обладнання, а також виконати декорування згідно з підписаними сторонами специфікаціями, власними силами і/або з залученням інших організацій (далі - субпідрядники) згідно з додатками до договору (кошторисів та специфікації).

6. Відповідно до пунктів 1.6.-1.8 розділу 1 ("визначення") договору "визначення", роботи - перелік робіт по розробці робочих креслень (стадія "робочий проект"), ремонтно-оздоблювальних та інженерних робіт, які зазначаються у кошторисах (додатках до договору). Меблі та обладнання - перелік яких буде вказуватись у специфікаціях, що будуть невід`ємними додатками до даного договору. Декорування - процес і результат оформлення чи прикрашання об`єкта.

7. Договір укладено на таких умовах:

- зобов`язаний виконувати роботи та здійснювати поставку меблів та обладнання протягом строку дії даного договору (підпункт 3.1.2);

- замовник зобов`язаний прийняти меблі та роботи з їх встановлення, роботи по декоруванню, а також протягом двох днів підписати видаткові накладні на меблі та обладнання, декор та акт приймання-передачі виконаних робіт з їх встановлення або надати продавцю мотивовану відмову від їх підписання. По наданим зауваженням сторони складають протокол, в якому визначають порядок і терміни виправлення вказаних недоліків. Якщо протягом п`яти робочих днів після отримання документів покупцем не буде надано письмових зауважень або надіслано підписані екземпляри документів, то вони вважаються підписаними і товар та роботи вважаються прийнятими покупцем (підпункт 3.2.3);

- замовник зобов`язаний оплачувати виконані роботи, декорування та поставлені меблі і обладнання в розмірі і в термін, визначений додатками до даного договору (підпункт 3.2.4);

- роботи вважаються виконаними після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (пункт 5.2);

- право власності на меблі та обладнання та ризик їх випадкової загибелі переходить до замовника в момент підписання сторонами видаткової накладної (підпункт 5.2.1);

- вартість робіт визначається на підставі кошторису підрядника на будівельні, оздоблювальні та проектні роботи (додаток № 1 до договору) та орієнтовно складає 28 000 000,00 грн у т.ч. ПДВ. Сума договору складається із загальної вартості підписаних кошторисів (додатків) до договору (пункти 6.1, 6.2);

- замовник виплачує підряднику платіж в розмірі 100 % від загальної вартості робіт та меблів, що зазначені в додатках, які підписуються сторонами на виконання робіт (кошторис) та поставку меблів, до 15.06.2023, якщо інше не зазначено в додатках (підпункт 6.4.1);

- датою оплати будь-яких платежів згідно цього договору вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок підрядника (пункт 6.5);

- замовник виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості заборгованості за кожен день затримки оплати (пункт 8.2)

8. Сторонами підписали додатки на виконання підрядних робіт на суму 20 541 148,88 грн (додаток № 1 до договору підряду № 09042019 від 09.04.2019) та на поставку меблів та обладнання на суму 5 450 796, 06 грн (додаток № 2, специфікація № 2 до договору підряду № 09042019 від 09.04.2019).

9. На виконання обумовлених договірних зобов`язань ТОВ "Денза Констракшен" виконало роботи та поставило замовнику меблі та обладнання на загальну суму 26 124 910,77 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: № 1 від 31.07.2019 на суму 2 775 497,28 грн, № 2 від 24.12.2019 на суму 2 977 375,58 грн, № 5а від 02.03.2020 на суму 327 649, 65 грн, № 5 від 17.02.2020 на суму 3 270 391,07 грн, № 6 від 26.06.2020 на суму 562 813,54 грн, № 7 від 31.07.2020 на суму 3 480 233,80 грн, №8 від 22.09.2020 на суму 1 571 343,47 грн, № 9 від 28.10.2020 на суму 1 500 672,44 грн, № 10 від 30.11.2020 на суму 2 202 164,55 грн, № 11 від 28.01.2021 року на суму 758 997,11 грн, № 12 від 29.01.2021 на суму 1 087 010,37 грн, № 13 від 14.04.2021 на суму 132 965,85 грн, а також, видатковими накладними, зокрема: № 25 від 29.01.2021 на суму 872 556,00 грн, №29 від 15.02.2021 на суму 1 587 747,00 грн, № 54 від 19.03.2021 на суму 2 082 851,05 грн, №48 від 26.02.2021 на суму 362 844,00 грн, № 56 від 22.03.2021 на суму 77 997,97 грн, № 57 від 22.03.2021 на суму 218 128,60 грн, № 58 від 01.04.2021 на суму 71 244,24 грн, № 59 від 01.04.2021 на суму 177 427,20 грн.

10. Зазначені акти виконаних робіт та видаткові накладні були надані заявником із клопотанням про долучення доказів 02.10.2024 (сформовані в системі "Електронний суд" 01.10.2024).

11. Факт виконання заявником робіт та поставлення меблів та обладнання боржник не заперечував.

12. Вказані обставини підтверджуються підписаним сторонами з накладанням електронного цифрового підпису актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2022-15.09.2022.

13. Замовник частково оплатив заборгованість, а саме: у розмірі 14 341 647,82 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 82 від 15.07.2019, № 1362 від 17.12.2020, № 1330 від 09.12.2020, № 72 від 22.01.2021, № 167 від 12.02.2021, № 282 від 12.03.2021, № 391 від 12.04.2021, № 436 від 13.04.2021, № 550 від 29.04.2021, № 602 від 13.05.2021, № 753 від 10.06.2021, № 920 від13.07.2021, № 1040 від 10.08.2021, № 1207 від 16.09.2021, № 1358 від 12.10.2021, № 1532 від 11.11.2021, № 1743 від 16.12.2021, № 67 від 18.01.2022, № 191 від 15.02.2022.

Короткий зміст заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та заперечень боржника

14. ТОВ "Денза Констракшен" просило відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "КШГ" у зв`язку із невиконанням боржником зобов`язань за договором підряду від 09.04.2019 № 09042019 на загальну суму 11 783 262,95 грн, за несплату яких кредитор нарахував боржнику 561 089,14 грн інфляційних втрат, 398 453,17 грн три проценти річних 4 521 732, 56 грн пені.

15. ТОВ "КШГ" заперечувало проти відкриття провадження у справі про банкрутство з підстав наявності спору про право.

16. Зазначило, що учасниками боржника - ТОВ "КШГ" є дві юридичні особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Креативна країна" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Денза Констракшен". А кінцевими бенефіціарними власниками боржника є фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

17. Учасниками кредитора -ТОВ "Денза Констракшен" є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

18. Усі вказані фізичні особи домовилися про створення спільного проєкту - ТОВ "КШГ", а їх правовідносини були зафіксовані у Меморандумі про співпрацю від 26.03.2029 (далі - Меморандум). Також між засновниками ТОВ "КШГ" був укладений корпоративний договір, в якому додатково визнавалися відносини, зафіксовані у Меморандумі.

19. Виконання робіт, постачання меблів та обладнання за договором підряду від 09.04.2019 № 09042019 було по суті інвестицією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільний бізнес-проєкт, а здійснені за цим договором оплати були по своїй суті поверненням інвестицій.

20. Між зазначеними особами свого часу виник конфлікт, проявом якого є намагання ініціювати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через ТОВ "Денза Констракшен" справу про банкрутство ТОВ "КШГ".

21. Зазначені обставини, на думку боржника, є свідченням про наявність спору про право як підстави для відмови у відкриття провадження у справі про банкрутство.

Розгляд справи у суді першої інстанції та короткий зміст ухвали суду першої інстанції

22. 03.10.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/9477/24 зокрема, відкрито провадження у справі № 910/9477/24 про банкрутство ТОВ "КШГ"; визнано грошові вимоги ТОВ "Денза Констракшен" у розмірі 11 783 262,95 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.

23. Суд першої інстанції встановив, що заборгованість боржника перед кредитором у розмірі 11 783 262,95 грн підтверджується первинними документами, а строк оплати є таким, що настав.

24. Суд також взяв до уваги підписаний між сторонами акт звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, що, за висновком суду, свідчить про визнання боржником такого боргу.

25. Разом з тим, суд не визнав вимоги щодо 561 089,14 грн інфляційних втрат, 398 453,17 грн три проценти річних та 4 521 732, 56 грн пені, оскільки заявник не додав розрахунку відповідних нарахувань, що позбавило суд можливості перевірити та встановити правильність та правомірність здійснених заявником нарахувань.

26. Суд першої інстанції відхилив посилання боржника на наявність спору про право, оскільки обставини підписання Меморандуму та корпоративного договору жодним чином не врегульовує та спростовує зобов`язань, які виникли між кредитором та боржником за договором підряду № 09042019 від 09.04.2019, оскільки учасники (засновники) юридичних осіб не відповідають за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

27. 15.01.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 залишено без змін.

28. Суд апеляційної інстанції повністю погодився із вказаними вище висновками суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29. У касаційній скарзі ТОВ "КШГ" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24; ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "КШГ".

30. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ) у сенсі наявності чи відсутності спору про право у правовідносинах між боржником та ініціюючим кредитором, засновниками яких є одні й ті ж кінцеві бенефіціари, дійсна природа яких не відповідає формальному оформленню цих правовідносин.

31. Скаржник стверджує, що суди обох інстанцій не врахували наявності спору про право, який полягає у тому, що між сторонами існують інші правовідносини, ніж ті, про які зазначало ТОВ "Денза Констракшен", а саме ті, які випливають із Меморандуму та корпоративного договору. Кредитор та боржник є пов`язаними особами, відносини між якими можуть впливати на умови чи економічні результати їх діяльності та діяльності осіб, яких вони представляють.

32. Також, за доводами скаржника, суд першої інстанції допустив процесуальне порушення, оскільки у підготовчому засіданні всупереч статті 236 ГПК України без наведення будь-яких мотивів попри заперечення боржника задовольнив клопотання кредитора про долучення доказів (платіжних інструкцій, актів виконаних робіт, видаткових накладних), в якому не зазначалося причин, з яких докази не були подані разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (тобто першою заявою по суті справи). Суд першої інстанції фактично розглянув справу на підставі доказів, які відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України, не повинен був оцінювати.

33. У судовому засіданні представник ТОВ "КШГ" підтримав доводи касаційної скарги, не заперечував проти наявності невиконаного грошового зобов`язання за договором підряду, проте наголошував на тому, що суди попередніх інстанцій формально спростили правовідносини кредитора та боржника до самого лише договору підряду, не врахувавши усієї сукупності правовідносин фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками обох юридичних осіб.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

34. У відзиві ТОВ "Денза Констракшен" просить закрити касаційне провадження у справі № 910/9477/24 за касаційною скаргою ТОВ "КШГ" на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

35. Кредитор зазначає про відсутність необхідності формування правозастосовчої практики щодо частини шостої статті 39 КУзПБ, оскільки розуміння учасниками господарських правовідносин особливостей укладання та оформлення первинних домовленостей між партнерами у спільних бізнес-проєктах є особистою відповідальністю учасників господарських правовідносин, які готові виконувати взяті на себе обов`язки та нести відповідальність згідно з домовленостями та чинним законодавством.

36. Вважає, боржник не надав доказів, у розумінні статті 73 ГПК України, про існування такого спору про право між боржником і кредитором, який підлягає вирішенню у порядку саме позовного провадження.

37. Також, на думку кредитора, необґрунтованими є доводи скаржника про процесуальне порушення суду першої інстанції у вигляді задоволення клопотання про долучення доказів, оскільки відповідні докази були подані належним чином та у законодавчо передбачені строк і порядку.

38. У судовому засіданні представниця кредитора повністю підтримала доводи відзиву на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

39. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Предметом судового розгляду у цій справі стали вимоги кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та наявність/відсутність підстав для відкриття цієї справи через їх заперечення боржником внаслідок стверджуваного ним "спору про право" між сторонами з підстав наявності між засновниками/кінцевими бенефіціарними власниками обох юридичних осіб, якими є одні і ті ж самі фізичні особи, корпоративного конфлікту.

41. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

42. Положення статті 1 КУзПБ визначають кредитора як юридичну або фізичну особу, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

43. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.

44. За змістом частини першої цієї статті перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

45. Підставою для відмови у відкритті провадження у справі за положеннями частини шостої статті 39 КУзПБ, зокрема є те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

46. Отже, з урахуванням також положень КУзПБ: статті 1 (щодо визначення неплатоспроможності, грошового зобов`язання, його складу), частини першої, другої статті 34 (щодо вимог до форми та змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), частини першої статті 35, частин першої - п`ятої статті 39 (щодо порядку відкриття провадження у справі про банкрутство), завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 910/5056/22).

47. Суд зауважує, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.

48. У постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 Верховний Суд наголосив, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених КУзПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження".

49. Тож, враховуючи положення статей 13, 73, 74 ГПК України щодо порядку розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

50. Суди обох інстанцій встановили, що між кредитором (підрядник) та боржником (замовник) був укладений договір підряду, за яким замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов`язання здійснити поставку меблів та обладнання, а також виконати декорування об`єкта.

51. Кредитор виконав взяті на себе зобов`язання на загальну суму 26 124 910,77 грн, з яких боржник оплатив лише частково - у розмірі 14 341 647,82 грн.

52. Тож, як встановили суди, заборгованість боржника перед кредитором становить у 11 783 262,95 грн та підтверджується первинними документами, а строк оплати є таким, що настав.

53. Факт виконання заявником робіт та поставлення меблів та обладнання боржник не заперечував.

54. Разом з тим, боржник заперечував проти відкриття провадження у справі про банкрутство з підстав наявності спору про право, що лежить у площині корпоративних правовідносин між учасниками/кінцевими бенефіціарними власниками обох юридичних осіб, які по суті є одними й тими ж самими фізичними особами.

Щодо критеріїв "спору про право" у справі про банкрутство

55. У постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20 Верховний Суд зазначив, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

56. Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

57. Суд також зауважив, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

58. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

59. Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

60. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.

61. Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

62. Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.

63. Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

64. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21 сформував правову позицію, яка полягає в тому, що методами встановлення фактів наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними на предмет наявності на розгляді іншого суду справ за участю боржника і кредитора.

65. Спір про право може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами. Судова палата у названій постанові погодилася із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20, яка полягає в тому, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ.

66. У постанові від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20 (на яку посилається боржник у касаційній скарзі) Верховний Суд щодо застосування положень частини шостої статті 39 КУзПБ зауважив, що наявність заперечень боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.

67. У вказаній постанові Верховний Суд наголосив, що суть підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, полягає в тому, що саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

68. Однак суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника (див. постанови Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №910/2423/23, від 16.11.2023 у справі № 910/2423/23, від 02.08.2023 у справі № 910/4288/22, від 06.04.2023 у справі № 902/560/20, від 09.03.2023 у справі № 911/931/22, від 24.11.2021 № 910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 08.11.2023 у справі № 922/854/23).

69. У постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 910/5056/22 також зазначено, що існування спору про право можуть вказувати, зокрема:

- характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо);

- хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо.

70. Положення КУзПБ не містять обмеження права кредитора на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з його корпоративними (бенефіціарними) зв`язками з боржником.

71. Водночас наявність між фізичними особами - учасниками/кінцевими бенефіціарними власниками кредитора та боржника будь-яких конфліктів (особистісних чи корпоративних) сама по собі не може свідчити про наявність спору про право з приводу заявлених грошових вимог кредитора до боржника, оскільки такі вимоги ґрунтуються на дійсному виконаному з боку кредитора правочині та наявності боргу за цим правочином.

72. Такі обставини необхідно оцінювати в контексті їх впливу на обґрунтованість вимог заявника, правову природу грошового зобов`язання, його структуру, розмір, особу кредитора.

73. Боржник, стверджуючи про наявність спору про право, не оспорює фактів укладення договору підряду з кредитором, або виконання цього договору на вказану у заяві суму, чи особу-кредитора. Ба більше - навіть визнає наявність невиконаного грошового зобов`язання. Натомість посилається на наявність спору в інших правовідносинах - корпоративних між фізичними особами - учасниками/кінцевими бенефіціарними власниками кредитора та боржника.

74. Верховний Суд зауважує, що між особами (юридичними та фізичними) можуть існувати не одні правовідносини, проте конструкція частини шостої статті 39 КУзПБ сформульована так, що підставою для відмови у відкритті справи про банкрутство є те, що саме заявлені вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право.

75. Тобто зміст спору про право має полягати в оспоренні обставин, на яких ґрунтуються саме ті грошові вимоги кредитора, перевірка обґрунтованості яких здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

76. Суди встановили, що грошові вимоги ТОВ "Денза Констракшен" до ТОВ "КШГ" ґрунтуються на правовідносинах за договором підряду, наявність невиконаного грошового зобов`язання за яким боржником не спростовано.

77. Обставин, які б підтвердили іншу правову природу правовідносин між кредитором та боржником, боржник не довів, а судами попередніх інстанцій не встановлено.

78. При цьому виникнення між фізичними особами - учасниками/кінцевими бенефіціарними власниками кредитора та боржника корпоративних конфліктів не свідчить про наявність спору про право щодо вимог кредитора за договором підряду, оскільки, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, кредитор та боржник є юридичними особами з власними цивільними правоздатністю та дієздатністю, які відповідно до приписів статті 96 Цивільного кодексу України самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями.

79. А зазначене, у свою чергу, свідчить про недоведеність належними та допустимими доказами існування такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство як наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

80. Верховний Суд у контексті доводів касаційної скарги, якими обґрунтовано підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, встановив відсутність неправильного застосування судами попередніх судових інстанції частини шостої статті 39 КУзПБ.

81. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх судових інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

82. При цьому відсутні підстави для задоволення клопотання кредитора про закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки кредитор фактично заперечує необхідність формування касаційним судом висновку щодо застосування норми права, посилаючись на правильне застосування судами цієї норми права, однак не наводить фактів наявності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права саме у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі та того, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

83. Верховним Судом також не встановлено обставин, наявність яких є підставою для закриття касаційного провадження згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо доводів касаційної скарги про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права

84. За змістом частин першої, другої статті 34 КУзПБ (у редакції, чинній на момент подання заяви кредитора) заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником або Національним банком України у випадках, передбачених цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

85. Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження наявності у боржника заборгованості кредитор у заяві про відкриття справи про банкрутство послався на докази: акти виконаних робіт, видаткові накладні із зазначенням реквізитів цих документів; зазначив також про часткову оплату заборгованості, вказавши перелік відповідних платіжних доручень. Разом з тим, копії цих документів не були додані до заяви, а надіслані до суду разом з клопотанням про їх долученням після прийняття судом вказаної заяви до розгляду та після подання відзиву боржника.

86. Зі свого боку, боржник заперечував проти задоволення цього клопотання з підстав відсутності у клопотанні обґрунтувань неможливості подати такі докази разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

87. Суд першої інстанції у підготовчому засіданні задовольнив клопотання кредитора про долучення доказів, однак не зазначив в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідних мотивів щодо задоволення цього клопотання та відхилення заперечень боржника. Суд апеляційної інстанції також не надав оцінки відповідному доводу апеляційної скарги боржника.

88. Колегія суддів зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

89. З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

90. З наведеного слідує, що докази на підтвердження грошових вимог були правомірно подані кредитором до дня закінчення підготовчого засідання, в якому вирішувалося питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, відсутність в ухвалі суду першої інстанції мотивів суду задоволення клопотання кредитора та відхилення заперечень боржника, як і відсутність у постанові суду апеляційної інстанції мотивів відхилення такого доводу апеляційної скарги не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки це не призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

91. Тож наведена скаржником підстава касаційного оскарження не підтвердилася, що виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

93. За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

94. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

95. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись частиною першою статті 240, статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний штат Гулівер" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/9477/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді К. Огороднік

В. Погребняк