Постанова від 08.04.2025 по справі 927/261/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 927/261/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Шапки І. М.(прокурор за посвідченням),

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - Титикала Р. С. (адвокат), Волкодав І. Ю. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 (суддя Фесюра М. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Гончаров С. А., Тищенко О. В.) у справі

за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради

до: 1) Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області,

2) Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2024 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури подав позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради (далі - Облрада) до Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Сільрада) та Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (далі - Підприємство) про усунення перешкоди власнику - державі в особі Облради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 45,2056 га, кадастровий номер 7422085900:60:112:0002 (далі - спірна земельна ділянка), шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Сільрадою на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759109274220);

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за Підприємством на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759109274220);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки.

2. Позов обґрунтований порушенням інтересів держави, яке полягає в безпідставному вибутті зі спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення внаслідок незаконної реєстрації права власності Сільради. Прокурор зазначив і про те, що Підприємство самостійно змінило конфігурацію та розмір спірної земельної ділянки, включивши до земель, які перебувають у його постійному користування, інші землі.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, позов задоволено: ухвалено скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Сільрадою (код ЄДРПОУ 04413360) на земельну ділянку, кадастровий номер 7422085900:60:112:0002, площею 45,2056 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759109274220); ухвалено скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за Підприємством (код ЄДРПОУ 31187172) на земельну ділянку, кадастровий номер 7422085900:60:112:0002, площею 45,2056 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759109274220); ухвалено скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 7422085900:60:112:0002 площею 45,2056 га.

4. Судові рішення мотивовано тим, що:

- Підприємство є лісокористувачем згідно із рішенням Облради "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" від 27.03.2001, а неотримання ним державного акта про право постійного користування земельною ділянкою не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування, так як державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права, а існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акта, а згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" не передбачено перехід у комунальну власність розташованих поза межами населених пунктів земель лісогосподарського призначення;

- земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні Підприємства, належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Облрада, а отже Сільрада, реєструючи право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7422085900:60:112:0002, площею 45,2056 га, порушила вимоги статті 8, пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій";

- встановивши, що наданими Підприємством документами підтверджується розбіжність даних щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, суди дійшли висновку про те, що постійне користування земельною ділянкою Підприємством у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно зареєстровано, у тому числі на землі, які не входять у межі 48 кварталу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Сільрада просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Облради до Сільради та Підприємства про усунення перешкоди власнику - державі в особі Облради - у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на застосування в оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 813/2417/17, від 09.02.2023 у справі № 483/2263/19 (щодо повноважень прокуратури) та у постановах від 27.08.2024 у справі № 911/3344/23, від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (щодо належного способу захисту).

Скаржник наголошує на тому, що заявлений прокурором спосіб захисту не є належним відповідно до закону, оскільки спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Крім того, на думку скаржника, прокурор не є власником майна, а задоволення позовної заяви із такими вимогами, які заявлені прокурором, не відновить записи в державному реєстрі та призведе до прогалини, оскільки в результаті скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Сільрадою на спірну земельну ділянку, остання не перейде у власність держави та/або користування землекористувача.

Скаржник також вважає, що Підприємство не набуло у встановленому законом порядку право постійного користування спірною земельною ділянкою, яка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, тому Сільрада відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України правомірно зареєструвала право комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Чернігівська обласна прокуратура та Підприємство у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Верховний Суд ухвалою від 09.12.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Сільради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 927/261/24 та призначив справу до розгляду.

Верховний Суд ухвалою від 30.01.2025 зупинив касаційне провадження у справі № 927/261/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 918/1332/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Велика Палата Верховного Суду 12.02.2025 постановила ухвалу у справі № 918/1332/23, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.02.2025.

Верховний Суд ухвалою від 03.03.2025 поновив провадження за касаційною скаргою Сільради та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 08.04.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Рішенням Облради (15 сесія 23 скликання) "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, серед інших, Підприємству було надано в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу на території Козелецького району, загальною площею 14 333,6 га.

10. Зазначене рішення прийняте Облрадою в межах своїх повноважень, наразі є чинним.

11. Листом від 05.12.2023 № 01-05/918 Облрада повідомила Козелецьку окружну прокуратуру про те, що Облрада рішення про передачу (погодження передачі) земельних ділянок лісогосподарського призначення, переданих зазначеним вище рішенням (яке є чинним, зміни до нього не вносилися) в постійне користування Підприємству, іншим суб`єктам господарювання та органам місцевого самоврядування не приймала. Облрадою також не приймалися рішення про припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували в постійному користуванні Підприємства.

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, що позивач не отримував державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою, як передбачено частиною 4 статті 9 Лісового кодексу України та статтями 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на 27.03.2001).

13. На замовлення Підприємства землевпорядною організацією Багатопрофільним приватним підприємством "Позитив" у 2022 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 306,3444 га для ведення лісового господарства на території Кіптівської ОТГ Чернігівського району Чернігівської області.

14. На підставі зазначеної документації спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі 13.12.2022 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення. Зазначена земельна ділянка розташована на території Сільради.

15. У подальшому державним реєстратором Ріпкинської селищної ради 25.07.2023 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за Підприємством.

16. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Остерської міської ради Кезлею В. М. на підставі Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI за Сільрадою 29.06.2023 зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку.

17. Прокурор зазначив про те, що реєстрація органом місцевого самоврядування права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебуває у користуванні комунального спеціалізованого підприємства та у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області з порушенням земельного законодавства та без належних на те законодавчих підстав, створює передумови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, незаконної зміни цільового призначення та порушує інтереси держави в особі Облради. У цьому випадку, порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення, а саме незаконної реєстрації права власності Сільради. Крім того, Підприємство самостійно змінило конфігурацію та розмір спірної земельної ділянки, включивши до земель які перебувають у постійному користування інші землі.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, з огляду на таке.

Щодо способу захисту у спірних правовідносинах

20. Відповідно до частини другої та пункту "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

21. Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

22. Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

23. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

24. У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду, обравши спосіб захисту порушеного права у вигляді усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності за Сільрадою та права постійного користування за Підприємством на спірну земельну та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що:

- спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні Підприємства, та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області;

- спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення;

- право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Сільрадою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а право постійного користування - за Підприємством.

26. Разом з тим за висновком судів спірна земельна ділянка протиправно вибула із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Облради, зайняття земельної ділянки, зокрема шляхом часткового накладення, слід вважати таким, що не пов`язано з позбавленням права володіння, відтак, скасування державної реєстрації права власності Сільради на земельну ділянку є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

27. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

28. Отже, негаторним позовом є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

29. Водночас відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

30. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

31. Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.

32. Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанова Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 927/222/24 (пункт 6.16)).

33. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (постанова Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 63).

34. У пункті 56 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає також із постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

35. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

36. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (пункт 87)).

37. Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).

38. У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)].

39. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146))].

40. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

41. Належним способом захисту права позивача у такому випадку є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з володіння відповідача.

42. Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).

43. Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити через неналежність обраного способу захисту прав Облради.

44. Зважаючи на те, що наведене вище є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки ЄСПЛ у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову в задоволенні позову не залежить від інших встановлених судом обставин.

Висновки Верховного Суду

45. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

47. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).

48. Враховуючи, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, судові рішення, якими позовні вимоги задоволено шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Сільрадою на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759109274220), права постійного користування за Підприємством на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759109274220), в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розподіл судових витрат

49. За змістом частини 1 статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

50. Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

51. У зв`язку з тим, що касаційна інстанція ухвалює нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, Суд покладає на позивача витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 13 626,00 грн, а також зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 14 534,40 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 927/261/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Чернігівської обласної ради (пр-кт. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 25618741) на користь Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Слов`янська, 51А, с. Кіпті, Чернігівський район, Чернігівська область, 17050, код ЄДРПОУ 04413360) 28 160 (двадцять вісім тисяч сто шістдесят) грн 40 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай