Ухвала

від 14.04.2025 по справі 607/195/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 607/195/24

провадження № 61-3998ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 03 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оспорювання батьківства та виключення запису про особу, як батька з актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав

до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 березня 2025 року у зазначеній справі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження,

з огляду на наступне.

У статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Пунктами 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що

у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується та клопотання особи, яка подає скаргу.

Згідно з частиною першою статті 406 ЦПК ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням

від 26 листопада 2024 року, яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 березня 2025 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 березня 2025 року та винести нову, яка може задовольнити як позивача, так і відповідача, а саме надати довідку відповідного зразка, видану Львівським НДЕКЦ МВС України на фірмовому бланку, завірену гербовою печаткою з підписом керівника та виконавця експертизи.

При цьому, особа, яка подає касаційну скаргу, не порушує клопотання щодо рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 листопада 2024 року.

Тому Верховний Суд визнає викладену у касаційній скарзі процесуальну вимогу ОСОБА_1 такою, що є некоректно сформована.

Повноваження суду касаційної інстанції визначені статтею 409 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції

за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема

за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення

у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково

і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду

у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Заявник на порушення пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України неналежно сформулював процесуальну вимогу касаційної скарги, що має відповідати приписам статті 409 ЦПК України щодо повноваження касаційного суду.

Визначення судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має суттєве значення

на стадії касаційного провадження.

Враховуючи викладене, заявнику необхідно надіслати до суду

касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначити

прохальну частину касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 409 ЦПК України, та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Також, згідно з пунктом п`ятим частини другої статті 392 ЦПК України

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду,

крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід,

і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії,

що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної

або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб,

що не були залучені до участі у справі.

При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою

статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу,

що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень

на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої

статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що Верховний Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з мотивувальної частини касаційної скарги обирати норми права, з застосуванням яких не погоджується заявник.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність

або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів

над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Зміст касаційної скарги ОСОБА_1 зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди заявника із оскарженим судовим рішенням, не містить посилань на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід

до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої

статті 389 ЦПК України.

Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та зазначення норм права, які, на думку заявника, невірно застосовані судом, без зазначення та обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України,

не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої

статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового викладення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.

Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що

до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга

та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та

копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

У порушення пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно

до кількості учасників справи.

Враховуючи викладене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, а саме: сформулювати клопотання відносно оскаржуваного (оскаржуваних) судового (судових) рішення (рішень)

у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України; зазначивши наслідки перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного (оскаржуваних) рішення (рішень)

у відповідності до вимог статті 409 ЦПК України; зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), надати копії скарги (в новій редакції) та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб,

які беруть участь у справі, або надати докази надсилання касаційної скарги

в новій редакції учасникам справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду

та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 березня 2025 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко