Рішення

від 14.04.2025 по справі 759/24329/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 759/24329/19

Провадження № 2-22/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Зінченко О.М.,

за участі секретаря Григорєва К.О.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу в Обухівському районі Головного Управління Держгеокадастру в Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області , ОСОБА_4 , третя особа Головне управління держгеокадастру у Київській області про визнання дій та рішень не законними та протиправними, скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2019 року представник позивача за первісним позовом адвокат Климчук А.В. звернулася до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи, яку зазначила, що позивач є власником земельної ділянки 0,1200 Га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 029521 від 21.01.2004, що розташована за адресою на території АДРЕСА_1 та має кадастровий №3223186800:04:001:0054. На підтвердження чого та правомірності володіння посилається також на технічну документацію по передачі йому земельної ділянки у власність , розроблену ПП "Фокус-2002" , Збірний кадастровий план та Договори сервітуту.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до інформації, отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Київській області 30.08.2013 року відбулася державна реєстрація земельної ділянки гр. ОСОБА_5 , площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області під кадастровим номером 32223186800:04:001:0060.

Внаслідок зазначеної державної реєстрації земельна ділянка ОСОБА_5 повністю накладається на земельну ділянку позивача. Посилається на помилку, допущену в державному земельному кадастрі в частині місця розташування земельної ділянки позивача та відповідачки. Крім того зазначає, що позивач 09.03.2017 року звернувся із заявою в правоохоронні органи та із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яким згідно відповідних Листів були внесені виправлені відомості про координати поворотних точок меж його земельної ділянки. Після внесення змін земельна ділянка відповідачки повністю накладається на його земельну ділянку в межах 0,0600 га..

На цій підставі вказує, що земельна ділянка відповідачки має розташовуватись в іншому місці та межувати з земельною ділянкою позивача, а не накладатись.

Відділ в Обухівському районі Головного Управління Держгеокадастру в Київській області повідомив , що у них відсутня технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_5 , а отже вони не можуть внести зміни до Публічної кадастрової карти.

Листом від19.10.2017року №572/01-10 Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області повідомила , що до 26 липня 2013 року, розпорядником території, на якій знаходиться земельна ділянка відповідачки була Обухівська районна державна адміністрація. А отже, земельні ділянки передавались у приватну власність згідно до її розпоряджень .

Листом від11.10.2017року за№ ПІ-737/0-16645/6-17ГУ Держгеокадаструу Київськійобласті повідомило, що державна реєстрація земельної ділянки ОСОБА_5 з

кадастровим номером 3223186800:04:001:0060 проведена 30.08.2013 року на підставі проекту землеустрою, розробленого ОМРВВ КОФ ДП "Центр ДЗК"(виготовленого на підставі розпорядження Обухівської РДА Київської області від 03.10.2012 №1298). Позивач посилається на те, що відповідачами здійснено не всі дії в межах їх повноважень для відновлення його порушених прав. Вважає , що оскільки в Національну кадастрову систему внесені зміни в частині зміни місця розташування земельної ділянки Позивача та за відповідачкою зареєстровано земельну ділянку і присвоєно кадастровий номер на території розташування його земельної ділянки це є порушенням його прав та інтересів.

Зазначає також , що раніш вже звертався до Київського окружного адміністративного суду з позовом про зобов`язання вчинити дії, в який 22 березня 2018 року було ухвалене Рішення. Проте у подальшому вказане Рішення було скасовано апеляційним судом та закрито провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в адміністративному порядку, а підлягає до вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Зазначене і стало підставою для звернення позивача до Святошинського районного суду м.Києва з вказаним позовом у даній справі , яка Ухвалою Святошинського районного суду м.Києві від 11 травня 2021 року була передана на розгляд Обухівського районного суду Київської області.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 липня 2021 року справа була прийнята суддею Зінченко О.М. до свого провадження та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні судом неодноразово оголошувалися перерви для виклику сторін та вирішення клопотань .

ОСОБА_5 подано відзив на первісну позовну заяву, в якому вона заперечує проти позову позивача. Зазначає, що вимоги позивача є надуманими та необґрунтованими, факти та обставини на які він посилається в своєму позові в дійсності такими не є. Відповідачка та інші відповідачі не порушували права позивача. Доказів такого порушення позивачем не надано. А позивач за рахунок ініційованих лише ним самим двічі ( в 2015 та в 2017 рр.) змін координат його земельної ділянки намагається спотворити дійсні фактичні обставини. Обґрунтовуючи це, вказує на ознаки підробки його технічної документації , її виготовлення " задним числом", на підтвердження чого посилається на Витяг , наданий позивачем до його адміністративного позову, в якому вказано, що держреєстрація відбувається на підставі технічної документації від 01.01.2001 року. А в даній справі , він посилається вже на іншу технічну документацію за 2003 рік, в якій містяться чомусь документи за 2005 та 2011рр., зазначає, що доказів та відомостей про те, які саме були координати земельної ділянки позивача станом на день видачі йому Державного акту - 21.01.2004 року не існує та позивачем не надано. При цьому вказані координати , а відтак відповідно і місце розташування спірних земельних ділянок , неодноразово ним змінювалися, зокрема в 2015 та в 2017 рр.

Крім того деньвидачі йомуДержавного актуне співпадаєз датоюприйняття рішенняпро передачуйому земельноїділянки 26червня 2002року.Заперечує твердженняпозивача провідсутність у неїпроекту землеустроюта вказуєна йогонаявність,а такожнаявність унеї також Плану земельноїділянки таКадастрового плану.Відповідно дояких буливизначені межіїї земельноїділянки.Які Актом від25.10.2012 року буливстановлені на місцевості/у натурі.Під часйого складанняжодних претензій щодомеж їїземельної ділянкита місцяїї розташуванняне існувало.Межі булипогоджені ,не буложодних спірнихпитань.Є опис меж та зазначення суміжнихземлекористувачів. , згідно яких земельна ділянка позивача в одній лише точці примикає до її земельної ділянки та фактично не межує з нею . На підтвердження чого посилається на Державний Акт на право власності на земельну ділянку сусіда, який був виданий йому 16.02.2005 року, тобто після вже видачі позивачу державного акту та згідно якого по межі від А до Б знаходилися не земельна ділянка позивача, а землі загального користування ( проїзд ).

Відведення їй земельної ділянки у власність було здійснено згідно чинного законодавства України , на підставі Проекту землеустрою , виготовленого Київською обласною Філією ДП " Центр ДЗК" та Розпорядження Обухівської РДА Київської області від 03.10.2012 року за № 1298.

Стверджує, що на час формування її земельної ділянки жодного накладання земельних ділянок не існувало та не існує. А спірні земельні ділянки були суміжними.

Щодо посилання позивача на Листи Головного Управління Держгеокадастру у Київської області за № 10-10-0.222-9925/2-17 від 07.06.2017 року, від 30 травня 2017 року за №37/04-10594-17 та від 21.03.2017 року за вих. № 10-3896 з координатами поворотних точок ( кутів) як меж , так і відповідно координат поворотних точок ( кутів) земельної ділянки позивача , зазначає, що їх не існувало і не існує. І позивачем їх не надано.

А надана позивачем технічна документація та Акт є недопустимими доказами у справі й не можуть братися до уваги, оскільки вона виготовлялася не в той час, яким вона датована .

При цьому поземельна книга була відкрита та кадастровий номер був отриманий позивачем лише в 2015 році , тобто через 12 років після того, як земельна ділянка була передана позивачу у власність. Втім виготовлення технічної документації та її затвердження передує прийняттю рішення про передання земельної ділянки у власність. А згідно норм Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та її реєстрації. Посилається на приписи Порядку №1051 та з урахуванням зазначеного вище зазначає, що на момент отримання нею у власність її земельної ділянки, земельна ділянка позивача не була навіть сформованою.

Окремо вказує, що передання позивачу земельної ділянки у власність на підставі рішення Виконкому Підгірцівської сільської Ради є незаконним , оскільки до 2013 року с. Підгірці не мало жодного відношення до с.Романків.

Як Підгірцівська сільрада , так і його Виконком не мали права розпоряджатися землею в іншому селі. Таке право мала лише Обухівська районна державна адміністрація .

Виконком Підгірцівської сільської ради за законом взагалі не мав повноважень вже приймати такі рішення . При цьому Оригіналу Рішення про передання позивачу земельної ділянки у власність позивачем і Виконкомом Підгірцівської сільської ради не надано.

На цій підставі вказує на незаконність набуття позивачем права власності на земельну ділянку та видачу йому державного Акту. Звертає увагу суду на чисельні судові та кримінальні провадження відносно колишнього голови Підгірцівської сільської Ради у зв`язку з підробками документів та махінаціями з земельними ділянками .

Зазначає, що технічна документація позивача виникла лише після виготовлення вже нею проекту землеустрою на її земельну ділянку , з якого і узяті її координати та вписані в аркуш технічної документації позивача.

Зазначені в ній координати його земельної ділянки суперечать координатам та датам внесення в них змін, вказаним в його ж поземельній книзі і виникли лише в 2017 році, а не на час складання його технічної документації та формування земельної ділянки позивача у 2003 році, оригіналу її позивачем не надано.

Заперечує проти врахування Висновку експерта від 10.07.2017 р., на який посилається позивач, оскільки він складений з порушенням діючого порядку та вимог Інструкції. Зазначений висновок стосується зовсім іншої кримінальної справи. Правомірність його отримання позивачем не підтверджено. Всупереч вказаному в назві висновку , судом така експертиза не призначалася. Не є вона і експертизою на замовлення сторони. Експерт не попереджався судом про кримінальну відповідальність. Принцип безпосередності судового розгляду в даному випадку порушений. Питання на її вирішення судом не визначалися. Експертиза проведена без дослідження експертом оригіналів й виконана лише на підставі копій, достовірність яких не підтверджена. В висновку вказано, що координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки позивача є неповними. Висновки експерта є взаємовиключними. В висновку містяться недостовірні відомості , зокрема щодо відсутності її Проекту землеустрою. Відомості вирахування площі та дійсні координати її земельної ділянки не досліджувалися експертом. Замість цього експерт посилається на Листи Держгеокадастру , які в силу норм закону не є та не можуть бути підставою для змін координат земельних ділянок. А відтак Висновок складений з порушенням вимог діючого земельного законодавства та щодо його складання. У сукупності, посилається на його неналежність та недопустимість, як доказу у даній справі.

Стверджує також, що саме вона , а не позивач фактично користується увесь час належною їй земельною ділянкою. А також , що жодних порушень закону під час здійснення державної реєстрації її земельної ділянки допущено не було.

Посилається на неналежний спосіб захисту, обраний позивачем, пропуск ним строку позовної давності для звернення до суду з таким позовом та порушення її прав, як власника на мирне володіння майном.

З урахуванням цього подала до суду зустрічну позовну заяву, яка Ухвалою від 17 серпня 2023 року прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, розташованої в Підгірцівській сільській раді, Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223186800:04:001:0060 на підставі Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 03 жовтня 2012року № 1298. З часу виділення земельної ділянки і до сьогодні вона є єдиним фактичним користувачем/власником даної земельної ділянки. Але всупереч цьому ОСОБА_4 фактично намагається позбавити її права власності на належну їй земельну ділянку.

Заперечує проти посилань відповідача за цим позовом на пропуск нею строку позовної давності , оскільки про зміст спірного Рішення вона дізналася лише під час цієї справи у суді. Раніш спірне рішення їй не надсилалося і його зміст був їй невідомий .

Вказує, що набуття відповідачем права власності на його земельну ділянку відбулося у незаконній спосіб та з порушенням норм закону. Рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області №6 від 26.06.2002р. про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки прийняте незаконно, оскільки з 01 січня 2002 р. виключно до компетенції сільської ради, а не виконкому належали повноваження щодо розпорядження землею.

Тобто починаючи з дати набрання чинності Земельним кодексом України Виконкоми не мали права вже приймати будь-які Рішення щодо розпорядженнями земельними ділянками та передання їх у власність. На цій підставі вказує, що спірне рішення прийнято було неуповноваженим на то органом , яке до того ж , як і інші документи та рішення не підписані належним чином , не приймалися , на запити адвоката і за ухвалами суду не надані. Посилається на порушення норм ст. 19 Конституції України та ст. 228 ЦК України. а також норм Земельного Кодексу України .

Стверджує, що виділення позивачу земельної ділянки та прийняття спірного Рішення було незаконним, що є підставою для задоволення її вимог та відмови у задоволенні первісного позову.

Зазначає, що вона у спосіб встановлений законом отримала право власності на земельну ділянку . Її право власності гарантується Конституцією України та захищається законом. А відповідач не визнає її право власності , заперечує це та фактично намагається позбавити позивачку права власності на її земельну ділянку.

На цій підставі вказує на порушення її прав. Посилається на право мирного володіння майном, норми Конституції України, Цивільного та Земельного Кодексів України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та практику Верховного суду .

У відзивіна зустрічнупозовну заяву(т.4а.с.134-143) представник ОСОБА_4 адвокат КопанчукМ.В.заперечує протиїї задоволення,посилаючись нанедоведеність ОСОБА_5 порушення їїправ оспорюванимрішенням органумісцевого самоврядування,на підставіякого виданийдержавний актпро правовласності наземлю. Зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у ОСОБА_5 не було жодних прав, які могли би бути порушені, адже вона стала власником земельної ділянки у 2014 році. Посилається на недоведеність ОСОБА_5 обставин, на які вона посилається та одночасно заявляє про застосування строку позовної давності до її вимог.

Сторони скористалися своїми процесуальними правами. Суду надані Відзив та Відповідь на Відзив на первісну позовну заяву , а також Відзив та Відповідь на Відзив відповідача на зустрічну позовну заяву ( т.4.а.с.199-207), в яких викладені відповідні обґрунтування та зверталися до суду з клопотаннями , які вирішені судом.

Ухвалою Обухівськогорайонного судуКиївської області від 16січня 2023року до участіу справібуло залучено уякості третьоїособи безсамостійних вимогОбухівську районнудержавну адміністраціюКиївської областіта витребувані з Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області докази. Заявлені сторонами інші клопотання також були вирішені судом.

18 жовтня 2023 року представник позивача адвокат Копанчук М.В. звернувся з заявою про зміну позивачем предмету первісного позову(т.4.а.с.166-173), в який зазначає, що з відповіді на його адвокатський запит листом від 11 жовтня 2023року №29-10-0.221-9392/2-23 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повідомило, що земельна ділянка була передана у власність відповідачці на підставі Наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 14 березня 2014 року №КИ/3223186800:04:001/00016633 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0600 га (кадастровий номер 3223186800:04:001:0060) на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області» .

Вважає, що земельна ділянка відповідачки повністю накладається на його земельну ділянку. А при передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки, відбулася повторна її передача органом виконавчої влади у приватну власність .

Вказує на порушення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України. У зв`язку з чим просить суд задовольнити його вимоги , викладені у його заяві про зміну предмету позову.

В підготовчому засіданні судом вирішенні усі заявлені сторонами заяви та клопотання. Вирішено питання та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, за наслідками виконання якої отримано висновок експерта .

Задоволено також клопотання представника відповідача за первісним позовом про виклик експерта для надання нею пояснень свого висновку .

26.03.2024 р. ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

18.02.2025 року в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав повністю з підстав викладених у позові та просив його задовольнити.

В задоволенні зустрічного позову просив відмовити .

Представник відповідачки адвоката Дадіверіна Л.І. проти задоволення первісного позову заперечувала з підстав , викладених в відзиву на первісну позовну заяву та у викладеному нею письмово вступному слові.

Зустрічний позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, оскільки очевидним є незаконність прийняття оскаржуваного Рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26.06.2002р.№ 6 про надання ОСОБА_4 земельної ділянки у приватну власність. Пояснила , що первісний позов є надуманим, а вимоги позивача безпідставними , оскільки в дійсності накладання земельних ділянок не існує.

Підтримала клопотання про застосування правових наслідків пропуску позивачем за первісним позовом строку позовної давності.

08.02.2025 року позивач за первісним позовом ОСОБА_4 , відповідачка ОСОБА_5 , інші відповідачі та треті особи в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, заяв, клопотань суду не надали.

Присутні у судовому засіданні при розгляді справи по суті представники позивача за первісним позовом та представник відповідачки - адвокат Дадіверіна Л.І. надали суду свої пояснення та виступили у судових дебатах.

Вислухавши представника позивача за первісним позовом, представника відповідачки адвоката Дадіверіну Л.І., перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню , а зустрічний позов є підставним та обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 звертався до Київського окружного адміністративного суду (справа № 810/184/18) з адміністративним позовом до Відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третьої особи - ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити дії. У вказаній справі було ухвалено відповідне рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року рішення суду першої інстанції було скасовано та закрито провадження у вказаній справі у зв`язку з тим , що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає до її розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що 21.01.2004 року ОСОБА_4 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 029521 від, що розташована за адресою на території АДРЕСА_1 та має кадастровий №3223186800:04:001:0054, згідно якого він є власником земельної ділянки 0,1200 Га .

Зазначений Державний Акт ( т.1а.с.26 ) виданий на підставі Рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26.06.2002р. № 6 про надання ОСОБА_4 із земель запасу сільської ради земельної ділянки площею 0,12 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, в АДРЕСА_1 .

Вказані обставини ОСОБА_4 не заперечуються.

Судом також встановлено , що 30.08.2013 року відбулася державна реєстрація земельної ділянки гр. ОСОБА_5 , площею 0,0600 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області під кадастровим номером 32223186800:04:001:0060.

Згідно Інформаційної довідки Управління Держкомзему в Обухівському районі ГУ Держкомзему у Київській обл. № 05-01/644 від 19.05.2011 року присвоєний кадастровий номер 3223186800:04:001:0054 земельній ділянці позивача. Стверджуючи про накладання земельної ділянки відповідачки на його земельну ділянку позивач посилається також на Збірний кадастровий план , Договір Сервітуту , укладений з власником сусідніх ділянок, його звернення в правоохоронні органи, на підставі чого відкрито кримінальне провадження № 42017111200000129, в рамках якого було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Суд, оцінюючі вказані та інші докази, на які посилається позивач за первісним позовом , звертає увагу , що присвоєння кадастрового номеру , відомості , що містяться в зазначених позивачем Договорі Сервітуту та Збірному кадастровому плані безпосередньо не вказують на накладання земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивача.

Встановлення зазначених обставин потребує спеціальних знань.

Посилання позивача на судову земельно-технічну експертизу та Висновок Експерта від 10 липня 2017 року за № 8300/17-41 КНДІСЕ суд оцінює критично, оскільки вказана експертиза судом не призначалася.. А відтак вона не має статуту судової експертизи.

Не є вона і експертизою на замовлення сторони у справі.

Щодо оцінки судом зазначеного висновку експерта КНДІСЕ. від 10 липня 2017 року за № 8300/17-41, на який посилається позивач, суд виходить з наступного:

Подання висновку експерта врегульовано нормами ЦПК України.

Так, відповідно до ст.102 ч. 3 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 106 ч. 2 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта складений на його замовлення.

Відповідно до ст. 106 ч. 5 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду.

Таким, чином, висновок експерта КНДІСЕ від 10.07.2017 року № 8300/17-41 не є висновком експертизи в розумінні ЦПК України, оскільки підготовлений в рамках кримінального провадження за ініціативою органу досудового розслідування, який не є учасником даної справи.

Висновок судової експертизи має статус експертизи лише тоді, якщо така експертиза була призначена та проведена відповідно до ухвали суди або учасник справи подав до суду висновок експерта складений на його замовлення, в якому зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду.

Такого висновку експертизи, який би був виготовлений для подання його до суду позивачем за первісним позовом , до його позову не надано .

Правомірність отримання вказаного висновку позивачем суду не доведена .

Позивачем не надано доказів на підтвердження законності його отримання, на що вказує також відповідачка.

Згідно частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Оскільки Висновок експерта №146/1 від 08.06.2018 року виконаний в рамках кримінального провадження , він не є висновком експерта в розумінні ЦПК України, оскільки проведений , як це і вбачається , в рамках кримінального , а не даного цивільного провадження і в ньому не зазначено , що він виготовлений для подання його до суду.

Відтак суд оцінює зазначений доказ лише як письмовий доказ, а не як висновок експертизи.

З змісту вказаного висновку убачається, що призначення вказаної експертизи було здійснено Постановою прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 03.05.2017року за предметом кримінального провадження, яким є службове підроблення, а не встановлення інших обставин .

При цьому за своїми вихідними даними , наданими для проведення зазначеної експертизи , вона має суттєві протиріччя з фактичними обставинами даної справи.

Так , в порушення вимог п. 3.3, п.3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 при призначенні експертизи прокурором не були витребувані та надані експерту на дослідження Поземельні книги щодо обох спірних земельних ділянок, а також і інші додаткові матеріали.

Зокрема не було вжито заходів отримання від ОСОБА_5 наявних у неї правовстановлюючих документів та проекту землеустрою.

Замість цього вказана експертиза була проведена на підставі лише копії технічної документації позивача на його земельну ділянку та вказаних вище Листів ГУ Держгеокадастру , які на вимогу суду в даній справі не надані.

Суд бере до уваги відповідні доводи відповідачки щодо відсутності Листів Головного Управління Держгеокадастру у Київської області за № 10-10-0.222-9925/2-17 від 07.06.2017 року, від 30 травня 2017 року за №37/04-10594-17 та від 21.03.2017 року за вих. № 10-3896. А відтак і не бере до уваги посилання позивача на них та вказані в Висновку експерта №146/1 від 08.06.2018 року посилання на координати поворотних точок ( кутів) та відповідно місця розташування земельної ділянки позивача.

Суд при цьому зазначає , що в ній не було надано і експертом не досліджувалися Поземельні книги щодо земельних ділянок обох сторін у справі .

Однак вони є джерелом відповідних та необхідних відомостей для надання обґрунтованого висновку по суті поставлених перед експертом питань.

Висновок експерта №146/1 від 08.06.2018 року обґрунтовується посиланням саме на зазначені Листи ГУ Держгеокадастру у Київській області. Проте в даній справі як позивачем , так за ухвалами суду про їх витребування у ГУ Держгеокадастру у Київській області вони не надані. А відтак неможливо перевірити їх на предмет достовірності та інформацію щодо досліджених експертом об`єктів.

При цьому висновки експерта є лише ймовірними та взаємовиключними .

Вказаний висновок не відповідає затвердженим законодавством принципам проведення судових експертиз та експертних досліджень в частині необхідної повноти дослідження, обґрунтованості об`єктивними даними, узгодженості та доказовості даних.

З урахуванням викладеного суд не бере його до уваги.

Згідно ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до частини четвертої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною другою статті 12 ЦПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав, передбачених законом, тобто й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до частина третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи й роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Основний зміст принципу змагальності наведено у частині третій статті 12 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша). Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина друга). Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина третя).

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер допустимості означає, що по всіх справах, незалежно від їх категорії, повинна дотримуватися вимога про отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з дотриманням порядку збирання, представлення і дослідження доказів (іншими словами, дотримання процесуальної форми доказування). Порушення цих вимог приводить до неприпустимості доказів.

Правомірність свого володіння вказаною земельною ділянкою позивач обґрунтовує фактично лише посиланням на Технічну документацією по передачі земельної ділянки у власність та виготовленню державного Акта на право власності на землю, виготовлену в 2003 р. ПП " Фокус-2002".

Проте оригіналу її навіть за ухвалою суду позивачем не надано .

В справі є лише її копія ( т.1.а.с.26-35). При цьому надана вибірково й не в повному обсязі.

В ній містить лише технічне завдання для розробки технічної документації , пояснювальна записка до технічної документації щодо визначення меж земельної ділянки , довідка, видана ОСОБА_4 про закріплення за ним по кадастрово-шнуровій книзі земельної ділянки, експлікація земель, опис меж земельної ділянки, акт встановлення та погодження меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), акт на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки.

Позивач зазначає, що вказана технічна документація виготовлялася в 2003 році.

Втім в ній містяться Висновок Обухівського районного відділу Держкомзему про погодження технічної документації № 2947 , датований 22.02.2005 року , а також і Висновок Обухівського районного відділу архітектури та містобудування № НОМЕР_1 про погодження технічної документації від 21.02.2005 року. Вказане спростовує твердження позивача про виготовлення зазначеної технічної документації в 2003 році.

До того ж наявна в ній Заява від імені ОСОБА_4 на виготовлення цієї Технічної документації адресована - Начальнику Відділу земельних ресурсів Обухівського району Пазюк І.Р . Але позивач вказує, що вона виготовлялася ПП" Фокус-2002".

Вказана Заява не підписана та не містить підпису ОСОБА_4 .

Суд звертає увагу на вказані вище суперечності , які дають обґрунтовані сумніви щодо достовірності викладених в ній відомостей , в т.ч. щодо вказаних в ній координат та відповідно і місця розташування земельної ділянки позивача під час її формування, які суперечать та не відповідають координатам цієї ж земельної ділянки у поземельній книзі позивача станом на 2015 рік .

З урахуванням викладеного , вказаних вище суперечностей та інших встановлених судом обставин справи суд критично оцінює відповідні посилання позивача на зазначену Технічну документацію.

При цьому суд бере також до уваги чисельні порушення як керівництвом Підгірцівської сільської ради , так і ПП " Фокус-2002" вимог земельного законодавства при вирішення земельних питань. Підтвердженням чого є наявні в ЄДРСР судові рішення в кримінальних справах , які вже вирішені , а також досі ще знаходяться на розгляді у судах, на що і посилається відповідачка. Вказані обставини підтверджується і наданим відповідачкою Вироком Обухівського районного суду Київської області ( т._ а.с.___)

З урахуванням цього , а також беручи до уваги , що спірні земельні ділянки розташовані в с. Романівка, а не в с. Підгірці Обухівського району Київської області, а також те, що зміна меж с. Підгірці Обухівського району Київської області відбулася лише в 2014 році і відповідно Виконком Підгірцівської сільської ради не мав права ними розпоряджатися , а з 2002 року і не мав також вже відповідних повноважень, доводи відповідачки суд вважає такими, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 ст. 2 ЦПК України передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі.

Відповідно до частини 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно норм ч.11. ст. 83 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Суд враховує , що оригіналу зазначеної Технічної документації позивачем , не надано . А відповідачка, заперечуючи проти його позову , вказує , що за рахунок ініційованих штучно позивачем в 2015 та в 2017 роках змін координат його земельної ділянки позивач намагається спотворити дійсні фактичні обставини.

Обґрунтовуючи це вказує на ознаки підробки його технічної документації , її виготовлення " задним числом". Подала до суду заяву про фальшивість наданих позивачем доказів ( т.5, а.с.96-98) та ставить їх достовірність під сумнів.

Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Суд , як було зазначено вище, дослідив наданий позивачем за первісним позовом висновок експертизи від 10.07.2017 року № 8300/17-41 , як письмовий доказ, надав йому відповідну оцінку та роз`яснив сторонам їх процесуальні права, які скористалися ними та просили про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи.

Позивач за первісним позовом не заперечував проти її призначення та подав до суду свої питання на вирішення експерта , які враховані судом.

Таким чином експертиза призначена судом за згодою обох сторін.

З метою встановлення дійсних фактичних обставин судом було задоволено клопотання представника відповідачки Калмикової О.В. та Ухвалою суду від 06.03.2024 року призначено у справі судову земельно технічну експертизу. До суду надійшов Висновок експерта Київського науково-дослідницького інститут судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 30.09.2024 року за №4975/24-41 на виконання Ухвали суду.

Дослідивши зазначений висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, заслухавши її пояснення щодо викладеного в висновку , надані нею у судовому засіданні 18.02.2025 року суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва ремесла щодо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об`єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Наданий суду висновок експерта відповідає вказаним вимогам, є повним та обґрунтованим. Експертом наданий категоричний висновок , що : " Станом на час формування земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:001:0060, яка належить ОСОБА_5 за адресою Київська область, Обухівський район, Підгірська сільська рада, на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:04:001:0054, яка розташована за адресою Київська область, Обухівський район, Підгірська сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом співставлення координат із поземельної книги накладання не встановлено та досліджувані земельні ділянки є суміжними."

Вказаний висновок спростовує твердження позивача .

Суд приймає його до уваги. А також враховує й те, що згідно іншого висновку земельно-технічної експертизи накладення меж земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 на межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_5 відбулося після внесення змін в поземельну книгу ОСОБА_4 (запис від 12.10.2017).

Тобто в 2017 році , а не на час її формування.

При цьому доказів правомірності та підстав внесення таких змін позивачем не надано .

Як і не надано будь-якої іншої нової Технічної документації, розробленої позивачем у зв`язку з вказаними змінами , яка і могла бути підставою для внесення таких змін.

Одночасно , як роз`яснив експерт , Листи ГУ Держгеокадастру не можуть бути підставою для внесення змін в Поземельні книги та зміни місця знаходження земельної ділянки.

Як пояснила експерт у судовому засіданні 18.02.2025 року зміна координат та відповідно меж і місця розташування земельної ділянки , у випадку виявлення розбіжностей чи помилок, має відбуватися лише на підставі відповідної технічної документації про це.

Такої технічної документації позивачем суду не надано .

Ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідачки та вирішено заслухати пояснення експерта КНДІСЕ щодо наданого нею висновку від 30.09.2024 року за №4975/24-41.

У судовому засіданні 18.02.2025 року, як і в Ухвалі суду про призначення експертизи, експерт була повідомлена судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, відмову від їх надання чи завідомо неправдивий висновок .

На запитання сторони відповідача: чи відповідають координати земельної ділянки позивача з кадастровим номером 3223186800:04:001:0054 , вказані в його технічній документації координатам цієї земельної ділянки в його поземельній книзі експерт пояснила , що координати земельної ділянки позивача , на підставі якої виготовлявся державний акт Чайковському …не відповідають первісним координатам цієї земельної ділянки в його поземельній книзі під час її відкриття.

В технічній документації ці координати є після внесення змін.

В первісній технічній документації первісні координати вони інші.

На інше запитання сторони відповідача експерт також підтвердила , що в технічній документації позивача за 2003 рік зазначені координати після внесення змін в них в 2017 році.

Первинні дані вносяться в поземельну книгу під час її відкриття. При цьому відомості поземельної книги вважаються достовірними.

Координати земельної ділянки ОСОБА_5 не змінювалися.

На момент реєстрації земельної ділянки ОСОБА_6 ці земельні ділянки були суміжними.

І на момент реєстрації Чайковським земельної ділянки в 2015 році по цим координатам в поземельній книзі вони були суміжними.

Далі експерт на запитання щодо Листів ГУ Держгеокадастру пояснила , що зміни щодо координат земельної ділянки вносяться лише згідно документації з землеустрою.

Поставлені експерту представником позивача питання не змінюють суть наданих вище нею відповідей .

Суд бере до уваги вказані пояснення експерта та враховує їх у сукупності з іншими доказами у справи.

З урахуванням цього, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, заслухувавши представників сторін , дослідивши висновок експерта та врахувавши надані нею у судовому засіданні пояснення суд приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність та безпідставність вимог позивача за первісним позовом.

А відтак і наявність підстав для відмови у їх задоволенні.

У зв`язку з чим суд відхиляє також посилання відповідачки ОСОБА_5 на пропуск позивачем строку позовної давності та не розглядає доводи щодо застосування положень про позовну давність.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки з кадастровим номером3223186800:04:001:0060, цільове призначення : для ведення особистого селянського господарства, площею 0,06га, форма власності приватна, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 , індексний номер : 22976766, а також Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.06.2014р.

Судом встановлено, що підставою для відведення їй земельної ділянки було Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 03 жовтня 2012року № 1298 «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради».

Дана земельна ділянка до виділу її у власність ОСОБА_5 не перебувала у власності інших осіб, жодних обмежень не було.

Доказів зворотного відповідачем за зустрічним позовом не надано.

Судом також встановлено , що ОСОБА_5 отримала дозвіл на виготовлення та Обухівським міськрайонним виробничим Відділом Київської обласної Філії ДП" Центр ДЗК" їй був виготовлений відповідний проект землеустрою .Оригінал якого був наданий суду.

Зазначений Проект містить План земельної ділянки та Кадастровий план земельної ділянки, відповідно до яких були визначені та встановлені межі земельної ділянки.

Вказані межі згідно відповідного Акту від 25.10.2012 року були перенесені (встановлені) на місцевості / у натурі. Згідно зазначеного в цьому Акті жодних претензій щодо меж вказаної земельної ділянки та місця її розташування не існувало. Межі були погоджені та не викликали спірних питань.

Обґрунтовуючи свій зустрічний позов ОСОБА_5 стверджує, що передання їй земельної ділянки у власність було здійснено правомірно.

Посилання ОСОБА_4 на те, що на час формування земельної ділянки ОСОБА_5 та передання її у власність вказана земельна ділянка накладалася на його земельну ділянку суд , з урахуванням викладеного вище що стосується первісного позову відхиляє, як безпідставні та необґрунтовані. Належних та допустимих доказів цього ним суду не надано

Не надано ним і не спростовано доводи ОСОБА_5 , що саме саме вона використовувала дану земельну ділянку за призначенням з часу виділення їй земельної ділянки . І саме вона є законним її власником.

Як власник вона має право на мирне володіння своїми майном .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 заперечує та не визнає її право власності та просить суд за його первісним позовом скасувати її право власності .

Підставою для цього вважає спірне Рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26.06.2002 року № 6 про передачу йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером3223186800:04:001:0054, яка , як це і підтверджено експертом була суміжна з земельною ділянкою ОСОБА_5 на час її ним державної реєстрації в 2015 році.

На цій підставі заперечує проти задоволення зустрічного позову та посилається в обґрунтування цього на відсутність порушеного права позивачки за зустрічним позовом прийнятим 26.06.2002 року Виконавчим комітетом Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області спірним Рішенням № 6.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача з урахуванням наступного:

Щодо наявності порушеного права позивачки за зустрічним позовом суд звертається до висновків , викладених в Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес.

Позивачка за зустрічним позовом посилається на те, що має охоронюваний законом інтерес, який полягає в т.ч.і в охороні законом її права власності, як власника земельної ділянки. При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 пред`явлені серед інших і вимога про скасування державної реєстрації її права власності на належну їй земельну ділянку. Тобто позбавлення ОСОБА_5 права власності на належну їй земельну ділянку.

Суд бере до уваги , що спірне рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області № 6 має відповідні правові наслідки щодо права власності на земельну ділянку, яка в первісному і зустрічному позовах фігурує як одна і та ж сама спірна частина земної поверхні , тобто один й той же самий об`єкт спору , на який претендують дві особи і кожна з яких захищає своє право та інтерес.

ОСОБА_5 прагне зберегти своє право власності на ту ж саму земельну ділянку, яку відповідач вважає своєю. І в обґрунтування чого і посилається лише на спірний Державний Акт, який і виданий на підставі спірного Рішення . Беручи до уваги , що в первісному та зустрічному позовах вказана одна і та ж сама частина земної поверхні суд приходить до висновку , що позивачка за зустрічним позовом має охоронюваний законом інтерес, який полягає в охороні законом її права власності, як власника земельної ділянки.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Захист права власності особи гарантовано також нормами Конституції України, Цивільного та Земельного Кодексів України.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві.

Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

За обставинами цієї справи встановлено, що ОСОБА_5 правомірно набула у власність земельну ділянку, якою вона правомірно і користується .

При цьому її охоронюваний законом інтерес в даному випадку виходить за межі змісту лише суб`єктивного її порушеного права , як особи, яку намагаються позбавити права власності набутого нею у законний спосіб.

А відтак відповідно стосується також і вчинення відповідачами незаконно правочину, направленого на незаконне заволодіння ОСОБА_4 за рахунок оскаржуваного Рішення майном територіальної громади і відповідно незаконне позбавлення територіальної громади такого майна.

Суд звертає увагу , що в такому випадку охоронюваний законом інтерес позивачки за зустрічним позовом збігається з аналогічним інтересом територіальної громади Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, як правонаступника Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Вимоги позивачки при цьому є самостійним предметом судового захисту.

Її інтерес не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам.

У підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року вказано, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші регулятори, які легітимовані суспільством та захищаються судом.

Судом встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення ОСОБА_4 було отримано Державний Акт та здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.

Отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в судах.

Суд враховує з цього приводу правові висновки , викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 , згідно яких судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України; у такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень; рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позивачка за зустрічним позовом при цьому також посилається на норми ст.228 ЦК України та порушення оскаржуваним Рішенням публічного порядку, норм Земельного кодексу України, Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

Судом встановлено , що 26 червня 2002 року Виконавчим комітетом Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області було прийняте Рішення №6 про надання ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га з земель запасу сільської ради у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, в АДРЕСА_1 .

Одночасно з цим суд звертає увагу , що як Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, так й його Виконавчий комітет не мали права і повноважень в 2002 році розпоряджатися землями іншого населеного пункту - с. Романків .

Вказане підтверджено також і відповідним Листом за підписом Голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області( т.3 а.с. 168) .

Вказане є достатньою підставою для визнання спірного Рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області №6 про надання ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га , яке знаходиться на території іншого с.Романків, незаконним та протиправним .

Знаходження спірної земельної ділянки саме на території іншого с.Романків не заперечують відповідачі та підтверджується матеріалами справи .

Судом встановлено, що Виконавчий комітет Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області не мав права і не був наділений повноваженнями передавати ОСОБА_4 земельну ділянку у власність.

01 січня 2002 р. набрав чинності новий Земельний кодекс України, згідно норм якого( ст.12) землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб була віднесена законодавцем виключно до компетенції сільської ради.

Тобто з 01 січня 2002 року виконавчі комітети вже не мали права розпоряджатися землями територіальних громад та передавати земельні ділянки у власність громадян та юридичних осіб. Вказані обставини відповідачами за зустрічним позовом не заперечуються.

Згідно із частинами першою та другою статті 84 ЗК України( в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації відповідно до закону. Відповідно пункту «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності лише у порядку , передбаченому законом .

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України саме до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України.

Враховуючи це суд відхиляє та не бере до уваги посилання ОСОБА_4 на законність набуття ним права власності на спірну земельну ділянку.

При цьому суд звертається та враховує усталену практику Великої Палати Верховного Суду та її правові висновки відносно того, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101).

Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109).

Такі правові висновки містяться зокрема в Постанові Верховного Суду у складі Судової Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21 листопада 2024 року у справі №910/10986/18, які також враховуються судом при вирішення даної справи .

З урахуванням вищевикладеного , норм закону та правових висновків Верховного суду , суд дійшов висновку, що спірне Рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26.06.2002р. № 6 є протиправним, прийнятим з порушенням норм закону. А відтак і наявні підстави для задоволення зустрічного позову та визнання його недійсним . Що в свою чергу є також підставою для відмови у задоволенні первісного позову. Враховуючи обґрунтованість та наявність підстав для задоволення зустрічного позову суд відхиляє посилання представника відповідача за зустрічним позовом на пропуск ОСОБА_5 строку позовної давності та не розглядає доводи щодо застосування положень про позовну давність.

Керуючись ст. ст. 10,12,81,141, 265,268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенніпозову ОСОБА_4 до Відділув Обухівськомурайоні ГоловногоУправління Держгеокадаструв Київськійобласті,Головного управлінняДержгеокадастру уКиївській області, ОСОБА_5 ,третя особа-Обухівськарайонна державнаадміністрація Київської областіпро визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій та рішень не законними та протиправними, скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, задовольнити.

Визнати незаконним та протиправним і скасувати Рішення Виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 26.06.2002 року № 6 про надання ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) земельної ділянки площею 0,12 га з земель запасу сільської ради у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія КВ № 029521 від 21.01.2004 року, виданий ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223186800:04:001:0054 та скасувати його державну реєстрацію в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Стягнути з Козинської селищної ради Обухівського району Київської області , ОСОБА_4 порівну на користь ОСОБА_5 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2025 р.

Суддя О.М.Зінченко