Рішення

від 16.04.2025 по справі 160/1280/25

НЕ ВКАЗАНО

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 рокуСправа №160/1280/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН» до Державної служби з безпеки на транспорті, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Дяденчука про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

установив:

Позивач 17.01.2025р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.11.2024 року № 075977, прийняту в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою передбачено стягнення з ТОВ "АЛАН" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 02.07.2024 на автодорозі М14 Одеса-Мелітополь старший інспектор Бондаренко Р.О. здійснив перевірку вантажного перевезення ТОВ "АЛАН". Виявлено порушення: відсутність картки водія та роздруківки з цифрового тахографа. Це порушує вимоги щодо контролю робочого часу водіїв, що передбачено законодавством. 06.11.2024 було накладено штраф на ТОВ "АЛАН" у розмірі 17 000 грн за ці порушення. ТОВ "АЛАН" вважає постанову неправомірною, адже перевезення здійснювалося для власних потреб, а не для надання послуг. Інструкція щодо тахографів не поширюється на такі перевезення. Наведені підстави, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

17 січня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН» подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.11.2024 року № 075977, до розгляду по суті позовної заяви товариства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025р. у заяві представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН» про забезпечення позову в адміністративній справі №160/1280/25 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати докази на яких грунтуються позовні вимоги належної якості.

На виконання ухвали суду від 23.01.2025 р., позивачем 03.02.2025 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, цією ухвалою суду залучено в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті до участі у справі №160/1280/25, у якості другого відповідача.

27 лютого 2025 року від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив, що позивач не виконав вимоги законодавства щодо обов`язкових документів для перевезення вантажу, зокрема не забезпечив використання тахографа та не надав відповідну документацію на перевезення. У результаті перевірки були виявлені порушення, що підкріплюється доказами у вигляді актів перевірок та роздруківок тахографа. Судові прецеденти підтверджують, що вимоги щодо обов`язкових документів поширюються на всі перевезення, навіть якщо вантаж транспортується для власних потреб, а не на комерційній основі. З огляду на це, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки відповідальність за порушення законодавства щодо перевезень вантажів належить позивачу як суб`єкту господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.

02.07.2024 на ділянці автодороги М14 Одеса-Мелітополь, км 21+434 м, старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Бондаренко Р.О. складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого перевіркою вказаного транспортного засобу встановлено наступні порушення: під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 карткою водія до цифрового тахографа, відсутня роздруківка водія за 02.07.2024, передбачена п. 6.1 Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ від 24.06.2010 № 385, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". ТЗ обладнений цифровим тахографом.

У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": абз.3 ч.1 перевезення вантажів ТТН №886093 від 01.07.2024 за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: картки водія ОСОБА_1 роздруківка з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 за 02.07.2024р.

Пояснення водія про причини порушень: Я ОСОБА_1 перевозив продукцію для власних (далі нерозбірливо). Акт підписав.

06.11.2024 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № 075977 про стягнення з ТОВ "АЛАН" адміністративногосподарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке встановлено абзацем 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

12.12.2024 року представником ТОВ «Алан» в порядку адміністративного оскарження подано до Державної служби України з безпеки на транспорті скаргу на постанови № 075977 та № 075978.

Листом від 18.12.2024 року № 11822/3.3/15-24 Державною службою України з безпеки на транспорті повідомлено позивача про відсутність підстав для задоволення скарг та залишення оскаржуваної постанови чинно.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правовідносини у сфері перевезення вантажів регулюються Законом України від 05.04.2001 N 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі -Закон N 2344-III).

Статтею 6 Закону N 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т. ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 N 103Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 N 1567(далі - Порядок N 1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).Частинами 14, 17, 18статті 6 Закону N 2344-IIIпередбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону N 2344-IIIрейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку N 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку N 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 48 Закону N 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону N 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48цьогоЗакону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344),Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 р. №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджененаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. №340(далі - Положення №340).

Відповідно до ст.18Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 48Закону №2344передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст.48Закону №2344віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Згідно з положеннями ст.49Закону №2344, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Інструкції №385визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3Інструкції №385визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4Інструкції №385терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з пунктом 2.4Інструкції №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Саме визначити про дотримання визначеного режиму праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картки водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

В розумінні норми ст.18Закону №2344контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2020 року по справі №823/1199/17.

Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340(далі Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Також, 07.09.2005 прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.

Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Позивач вказує, що перевезення товарів здійснювалось ТОВ «Алан» виключено для потреб ТОВ «Алан» та в такому випадкуінструкція № 385на нього не поширює свою дію.

Суд зазначає, що за відсутності документів, зокрема у даному випадку заповнених тахокарт, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Разом з тим, суд зазначає, що наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі Правила).

Відповідно до п. 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.

Розділом І вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладнаєдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що товарно-транспортною накладною суб`єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, вимоги статті 48 Закону № 2344-III щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж скерована не до автомобільного перевізника (у розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.

Суд наголошує, що товарно-транспортна накладна як документ на вантаж підтверджує операцію з надання послуг з перевезення конкретного вантажу та зазначає, що видаткова накладна служить основним первинним документом, який виданий постачальником та підтверджує передачу товарно-матеріальних цінностей від нього до покупця.

Відповідно до положень ч. 2ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати, зокрема такий обов`язковий реквізит як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд зазначає, що твердження позивача про те, що послуги вантажного перевезення позивачем не надавалися не відповідає дійсності та спростовується наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд в постанові від 31.07.2024 по справі №440/5873/23 вказав, що:

« 41. Таким чином, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці тавідпочинку водіїв. Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умовна дорозі.

42. У свою чергу, пунктом 1.3.Інструкції № 385, на який звертав увагу позивач, визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.

43.Обов`язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням № 340.

44. При цьому, пунктом 1.4 Положення № 340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

45. Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потребце здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

49. Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження судів попередніх інстанцій про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Враховуючи, що позивач є особою, яка здійснює підприємницьку діяльність за для отримання прибутку, та він здійснював перевезення вантажу в рамках своє підприємницької діяльності, його твердження про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним.

В зв`язку з зазначеним, суд вважає, що на момент проведення рейдової перевірки позивач не забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв`язку з чим інспектором правомірно зафіксовано в акті перевірки порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, як вбачається з матеріалів рейдової перевірки та не заперечується позивачем у позовній заяві, водієм не використовується картка водія, відповідно це позбавляє можливості перевірити дотримання вимог Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів.

Матеріали справи містять в собі роздруківку, з якої можна встановити, що водій ОСОБА_1 не використовував картку водія 02.07.2024.

Із зазначеної роздруківки вбачається, що інформація щодо режиму праці та відпочинку водія за 02.07.2024 відсутня через відсутність особистої карти водія в слоті для цифрового тахографа.

Відсутність визначенихзакономдокументів під час здійснення перевезення вантажу вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39і48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першоїстатті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 60 Закону №344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стосовно доводів позивача щодо того, що при розгляді справи його заперечення взагалі було проігноровано та не враховано, що також позбавило позивача права на врахування доводів згідно яких він не погодився із актом перевірки про що ним детально зазначено та викладено у запереченнях суд зазначає, що зі змісту наданих представником відповідача у відзиві на позов пояснень встановлено, що такі було враховано під час здійснення розгляду акту перевірки.

Відтак, доводи представника позивача, викладені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справі.

Водночас суд зауважує, що повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на трансопорті не проводилось та наведене твердження позивача не знайшло своє відображення у матеріалах справи.

Стосовно посилань позивача на те, що на спірні відносини не розповсюджується дія Положення №340 з огляду на надзвичайний стан, суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі №160/5626/24 наголосив, щоЗаконом № 2344-ІІІне передбачено жодних виключень в частині дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо обов`язкової наявності у водіїв транспортних засобів на момент проведення рейдових перевірок усіх визначених законодавством документів під час дії режиму надзвичайної ситуації, зокрема, медикобіологічного характеру, та запровадження особливого правового режиму воєнного стану.

Таким чином, дія Положення № 340 поширюється на спірні правовідносини.

З огляду на викладене, суд не виявив протиправності у прийнятті постанови від 06.11.2024 року № 075977, тому немає підстав для її скасування.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,

вирішив:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН» до Державної служби з безпеки на транспорті, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитра Дяденчука про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко