Рішення

від 27.12.2007 по справі 26/388-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/388-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.07р.

Справа № 26/388-07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЮР», м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа Управління земельних відносин Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про визнання поновленим договору оренди

Суддя Камша Н.М.

Представники:

від позивача: Шевцов І.В. –представник ТОВ «ВАЮР», дор. від 15.11.07р.

від відповідача: Бірюк Л.В. –представник Дніпропетровської міської ради, дор. № 4/11-53 від 26.01.07р.

від третьої особи: Бірюк Л.В. –представник Управління земельних відносин Дніпропетровської міської ради, дор. №03.07.07р. № 14/3-14

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до Відповідача та просить суд визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 04 березня 2004 року, укладений на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №144/13 від 19.11.2003 року, зареєстрований в державному реєстрі 18.03.2004 року за №5008 та укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАЮР” та Дніпропетровською міською радою, на земельну ділянку площею 0,5462га за адресою м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 32-А (код ДЗК 1210100000:03:050:0009(69146032))  під фактичне розміщення автостоянки, що знаходиться по бульвару Слави, 32-А в м. Дніпропетровську, на той самий строк і на тих самих умовах.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у нього в користуванні, на підставі договору оренди земельної ділянки, знаходиться земельна ділянка за адресою м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 32-А.

Термін дії договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №144/13 від 19.11.2003 року та зареєстрованого в державному реєстрі 18.03.2004 року за №5008, закінчився 19.11.2006 року.

Позивач, на підставі п.2.3. Договору оренди земельної ділянки від 04 березня 2004 року, в жовтні 2006 року звернувся до Відповідача із відповідним клопотанням про подовження договору оренди.

В зазначеному клопотанні Позивач, посилаючись на п.2.4. Договору та ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, просив подовжити термін дії Договору оренди земельної ділянки від 04 березня 2004 року на той самий строк та на тих самих умовах.  Жодних відповідей стосовно зазначеного клопотання Позивач від Відповідача не отримав.

Крім того, незважаючи на закінчення строку оренди Позивач продовжує безперешкодно та за встановленим цільовим призначенням   використовувати орендовану земельну ділянку, оскільки на ній розміщені нерухомі речі, які знаходяться у його власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на неправомірність позовних вимог Позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача,  відповідача,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.1997 року між Позивачем та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було укладено договір №1163/07 на право тимчасового користування ділянкою землі на умовах оренди.

Позивач за зазначеним договором отримав в оренду земельну ділянку площею 5460 кв.м., що знаходиться по бульвару Слави, строком на 1 рік для планування та будівництва автостоянки.

Підставою для укладання зазначеного договору стало рішення Відповідача №726 від 15.05.1997 року. В подальшому зазначений договір було подовжено до вересня 1999 року. Зазначене підтверджується копією договору №1163/07  та копією рішення Відповідача №726.

30 листопада 2000 року Позивач уклав із Відповідачем договір оренди земельної ділянки площею 5462 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ бул. Слави, 32-А. Зазначена земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 69146032.

Підставою для укладання зазначеної земельної ділянки в оренду стало рішення Виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.10.2000 року №2638.

Відповідно до умов договору зазначена земельна ділянка була надана Позивачеві до 19.10.2003 року.

Зазначений договір було зареєстровано Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів за №585 від 30 листопада 2000 року.

04 березня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та Позивачем, у зв'язку із закінченням строку дії попереднього договору, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0, 5462га за адресою м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 32-А під фактичне розміщення автостоянки, що знаходиться по бульвару Слави, 32-А в м. Дніпропетровську.

В період дії зазначених договорів Відповідачем на зазначеній земельній ділянці було побудовано об'єкти нерухомого майна, а саме:

Літ. А-2 –сторожка, загальною площею 7,7 кв.м.;

Літ. а –майданчик зі сходами;

Літ. Б –сторожка (тимчасова);

Літ. В, літ. Г, літ. Д, літ. Е –навіси;

№1 –ворота;

№2 –огорожа;

№3 –ворота;

№4 –огорожа;

І –замощення.

Право власності на зазначені вище об'єкти нерухомого майна було визнано за Позивачем на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «ЛЕВЛЕКС»від 06.07.2007 року по справі №11-75/07, яке набрало законної сили, станом на момент розгляду цієї справи не змінене та не скасоване у встановленому законом порядку.

Зазначене підтверджується рішенням по справі №11-75/07.

26 липня 2007 року зазначене рішення було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно під номером 19714138, що підтверджується відміткою КП «ДМБТІ»на зворотній стороні останнього аркушу оригіналу рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «ЛЕВЛЕКС»від шостого липня дві тисячі сьомого року по справі №11-75/07.

Також, зазначена реєстрація підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15381748 від 26.07.2007 року.

У зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №144/13 від 19.11.2003 року та  зареєстрованого в державному реєстрі 18.03.2004 року за №5008, закінчувався 19.11.2006 року, Позивач, на підставі п.2.3. Договору оренди земельної ділянки від 04 березня 2004 року, в жовтні 2006 року звернувся до Відповідача із відповідним клопотанням про подовження договору оренди.

В зазначеному клопотанні Позивач, посилаючись на п.2.4. Договору та ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, просив подовжити термін дії Договору оренди земельної ділянки від 04 березня 2004 року на той самий строк та на тих самих умовах.

Станом на момент подання позовної заяви Відповідачем не здійснено жодних дій щодо поновлення договору: не прийнято рішення про укладення договору оренди з Позивачем на новий строк, не вчинено жодних інших передбачених законом заходів.

Приписи ст. ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

          Відповідно ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

          Відповідно до ч. 2 ст.  792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

          Стаття 1 Закону України «Про оренду землі»визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

          Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

          Згідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності (в тому числі і поновлення договору оренди), здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто в будь-якому разі підставою для укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору) необхідним є винесення Відповідачем відповідного рішення. Дане рішення приймається на підставі відповідної заяви зацікавленої особи, а строки розгляду питання щодо надання земельної ділянки в оренду, визначаються ст. ст. 118  та 123 Земельного кодексу України, які встановлюють місячний строк.  

Протягом місяця з моменту отримання заяви Позивача про поновлення договору оренди на новий строк жодних дій Відповідачем не було здійснено, відповідне рішення не прийнято.

Відповідно до ч. 3 ст.  33 Закону України «Про оренду землі»у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами передбаченими ст. 152 ЗК України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

          Статтею 16 ЦК України визначено, що  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і серед способів судового захисту порушених прав зокрема визначає визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

          Крім того, відповідно до п. 3  Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам"  господарським судам підвідомчі також справи про визнання фактів, що мають для суб'єктів господарювання юридичне значення.

          Таким чином, заявлені позовні вимоги Позивача являються способами захисту його цивільних прав та інтересів судом.

          Щодо підсудності викладених у заяві Позивача позовних вимог господарським судам, суд зазначає, що згідно п. 15 зазначених вище Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України  якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Судом також встановлено, що будь –яких заперечень, претензій про недотримання умов договору від Відповідача на адресу Позивача не надходило. Орендна плата постійно сплачується Позивачем. Земельна ділянка використовується Позивачем за її цільовим призначенням.

З огляду на зазначене, господарський суд вбачає за можливе задовольнити позовні вимоги Позивача в повному обсязі.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 19, 41, 142-145 Конституції України, ст. 1, 16, 792 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 1, 33 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 116, 118, 123, 124, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,   господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЮР»(код ЄДРПОУ 23069804) до Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) задовольнити повністю.

Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 04 березня 2004 року, укладений на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №144/13 від 19.11.2003 року, зареєстрований в державному реєстрі 18.03.2004 року за №5008 та укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАЮР” та Дніпропетровською міською радою, на земельну ділянку площею 0,5462га за адресою м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 32-А (код ДЗК 1210100000:03:050:0009(69146032)) під фактичне розміщення автостоянки, що знаходиться по бульвару Слави, 32-А в м. Дніпропетровську, на той самий строк і на тих самих умовах.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЮР»(код ЄДРПОУ 23069804) держмито у розмірі 85 грн.  та витрати   на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Суддя                                                                                                   Н.М. Камша