Рішення від 15.04.2025 по справі 580/11213/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року справа № 580/11213/24 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Проценко розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/11213/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул.Максима Залізняка 10, м.Черкаси, 18015, ЄДРПОУ 21367450) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

11.11.2024 вх.№52985/24 представник позивача - адвокат Шаблій Едуард Миколайович (ордер серії СА №1096013) у позовній заяві просить (редакція від 26.11.2024 вх.№55674/24): зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код згідно з ЄДРПОУ: 21367450) нарахувати та виплатити, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001, на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати: частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в сумі 9 464 грн за період з 05.05.2020 до 22.08.2024, частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року в сумі 10 246 грн за період з 05.05.2021 до 22.08.2024;

- зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код згідно з ЄДРПОУ: 21367450) нарахувати та виплатити відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України на користь ОСОБА_1 інфляційні нарахування на суму боргу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми з: частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в сумі 9 464 грн за період з 05.05.2020 до 22.08.2024, частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року в сумі 10 246 грн за період з 05.05.2021 до 22.08.2024.

28.01.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). 02.04.2025 суд здійснив перехід від спрощеного до загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 08.04.2025 суд закрив підготовче судове засідання та призначив розгляд справи по суті на 11.04.2025, 15.04.2025.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позивач, ОСОБА_2 , є учасником бойових дій та особою з інвалідністю війни, згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 у справі №580/3323/21 ЄДРСР 98886714 (набрало законної сили 31.08.2021) відповідач зобов`язаний нарахувати виплатити позивачу щорічну одноразову грошову допомогу за 2020 та 2021 роки. Листом від 03.09.2024 вх.№446/07-41 відповідач повідомив про виконання рішення суду, проте представник позивач вважає, що через значну затримку виплати позивач зазнав майнових втрат унаслідок інфляції та неможливості користуватися коштами вчасно, тому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за втрату частини доходів через порушення строків виплати, а також інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних на суму заборгованості за весь період прострочення. 15.04.22025 вх.№19069/25 на виконання вимог суду надав матеріали виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/3323/21 та щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позовні вимоги не визнав. 31.01.2025 вх. №5024/25 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» допомога до 5 травня - це щорічна грошова допомога, виплата за судовим рішенням також є разовою, тому відсутні правові підстави нараховувати ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів у зв`язку із затримкою виконання судового рішення. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» серед об`єктів індексації відсутні виплати за судовим рішенням, соціальні виплати, які мають цільовий і разовий характер (зокрема й разова грошова допомога до 5 травня) індексації не підлягають. Представник відповідача стверджує, що для нарахування інфляційних і річних на виплату за судовим рішення правові підстави відсутні, у задоволені адміністративного позову просить відмовити.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що позивач є учасником бойових дій, особою з інвалідністю війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/3323/21 від 30.07.2021 (набрало законної сили 31.08.2021) зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та до 5 травня 2021 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми.

Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо виконання рішення суду. Листом від 03.09.2024 вх. №446/07-41 відповідач повідомив, що рішення суду виконане 22.08.2024, позивачу нараховано та виплачено за 2020 рік 9 464 грн, за 2021 рік 10 246 грн, що підтверджується копіями бухгалтерських первинних документів.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою в якій просив: нарахувати та виплатити на користь позивача, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати: частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в сумі 9 464 грн за період з 05.05.2020 до 22.08.2024, частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року в сумі 10 246 грн за період з 05.05.2021 до 22.08.2024; нарахувати та виплатити на користь позивача, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми: частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в сумі 9 464 грн за період з 05.05.2020 по 22.08.2024.

Листом від 27.09.2024 звх.№501/07-34 відповідач відмовив у задоволенні заяви, мотивуючи так: компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати допомоги до 5 травня не передбачена Законом України від 19.10.2000 №2050-II «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159; норми Цивільного кодексу України не поширюються на відносини сторін у судовій справі, оскільки правовідносини не мають цивільно-правового характеру, тому для нарахування інфляційних і річних на виплату за судовим рішення правові підстави відсутні.

Не погодившись із позицією та діями щодо відмови відповідача у компенсації представник позивача звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.9 ст.111 ЦК україни виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570 зазначає: за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11).

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

ВС у справі №560/8194/20 вказав: відповідно до ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі варто розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. ВС у справі № № 560/8194/20 доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ.

Положення статті 625 ЦК України регулюють зобов`язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина третя статті 11 ЦК України, у якій йдеться про те, що цивільні права і обов`язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов`язань. Із рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570 зазначає: за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц висновує: приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб`єкта владних повноважень, вказати суб`єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України належать урахуванню судом під час вирішення спорів.

05.03.2024 у справі №440/14216/23 адміністративне провадження № Пз/990/7/23 щодо розміру разової грошової виплати Верховний Суд врахував: розглядаючи справу №560/8064/22 щодо виплати в період воєнного стану грошової допомоги інвалідам війни Верховний Суд у постанові від 13.06.2023 в складі судової палати дійшов насупних висновків: «Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, захист розвитку й існування її громадянського суспільства, держава покладає на себе зобов`язання забезпечити гідну систему підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих (померлих) захисників України. Державна система підтримки ветеранів повинна бути спрямована на ефективну адаптацію ветеранів до мирного життя після завершення військової служби, максимальне відновлення здоров`я та благополуччя осіб, які під час здійснення обов`язків військової служби постійно перебували у середовищі підвищеного ризику, утвердження всебічної поваги до ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих ветеранів в суспільстві, а також на ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади. Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсацї безвідносно до її фінансових можливостей не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язань щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІта які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а деякі з яких продовжують боронити країну в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, яка наразі триває».

Суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а). Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17) під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень варто розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Оскільки питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком №159, де не йдеться щодо разових (щорічні - один раз на рік: до 5 травня, до Дня Незалежності) виплат, то суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах щодо ненарахування на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати: частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року в сумі 9 464 грн за період з 05.05.2020 до 22.08.2024, частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року в сумі 10 246 грн за період з 05.05.2021 до 22.08.2024, що як разова допомога нарахована і виплачена за рішенням суду у справі і сторонами визнається.

Суд не встановив протиправної бездіяльності у невиплаті ненарахованих інфляційних нарахувань та компенсації втрати частини доходів, тому у цій частині вимог також належить відмовити як необгрунтованій.

Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.

Похідна частина вимог зобов`язального характеру у контексті обраного позивачем способу захисту відповідно до формалізованого п.4 ч.1 ст.5 КАС України з урахуванням не встановленої судом протиправної бездіяльності Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у спірних правовідносинах таеож не належить до задоволення.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

У справі № 580/3323/21 ЄДРСР 98886714 суд зазначив: на виконання приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у 2020 році, та №325 від 08 квітня 2021 року, якою визначено розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у 2021 році. Виплата позивачу в 2020 році разової грошової допомоги в сумі 3640,00 грн, а у 2021 - 3906,00 грн не відповідає статті 13 Закону №3551-XII та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі. Водночас твердження позивача щодо неправомірної виплати вказаної допомоги у зменшеному розмірі у 2018-2019 роках, суд вважає необґрунтованим, оскільки положення статті 13 Закону №3551 з урахуванням рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 застосовуються з 27 лютого 2020 року. Органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації. Відповідно до п.2 наказу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 25.02.2020 №18 "Про порядок забезпечення у 2020 році виплати разової грошової допомоги до 05 травня" директору Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат доручено: забезпечити виготовлення відомостей на виплату разової допомоги ветеранам війни, особам на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" згідно з списками розпорядженнями структурних підрозділів з питань соціального захисту населення райдержадміністрацій та міських рад (підп.1): здійснити виплати разової грошової допомоги (підп.2).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (під доходами у Законі №2050-ІІІ розуміють грошові доходи громадян, що не мають разового характеру).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, що узгоджується з висновками Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 804/871/16, від 18 липня 2018 року у справі №2а-11853/10/1570, від 08 лютого 2018 у справі №826/22867/15.

Суд перевіривши доводи сторін, за результатом оцінки доказів та аналізу судової практики у спірних правовідносинах за критеріями ч.2 ст.2 КАС України, дійшов висновку за відсутності протиправної бездіяльності Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у ненарахуванні компенсації втрати частини доходів і не здійсненні інфляційних нарахувань у розмірі три проценти річних від сум отриманої разової допомоги позивачем - про наявні підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Відповідно до статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 258, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Судові витрати не належать розподілу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат [вул.Максима Залізняка 10, м.Черкаси, 18015, ЄДРПОУ 21367450].

Рішення суду складене 15.04.2025.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА