Постанова

від 16.04.2025 по справі 725/6327/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/6327/24

Головуючий у 1-й інстанції: Галичанський О.І.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

16 квітня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної митної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Чернівецької митниці ДМС, в якому просив:

-скасувати постанову №0492/40800/24 від 26.06.2024 про порушення митних правил, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, а провадження у справі, закрити.

-у разі якщо суд прийде до висновку про наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , визначити розмір штрафу 30 відсотків вартості вилученого товару відповідно до акту продажу, тобто 897 Євро, що еквіваленто 37943,10 грн.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Зі змісту наявної в матеріалах справи постанови порушення митних правил №0492/40800/24 від 26.06.2024 встановлено, що до зони митного контролю на територію пункту пропуску «Дяківці-Раковець» митного поста «Дяківці» Чернівецької митниці 03.05.2024 о 18 годині 27 хвилин автомобілем марки MERCEDES-BENZ 316 CDI» реєстраційний номер « НОМЕР_1 » країна реєстрації Україна, з причепом марки «ПРАГМАТЕК» ресстраційний номер « НОМЕР_2 » країна реєстрації Україна, по смузі руху позначеної символами «червоний коридор», в`їхав громадянин України ОСОБА_1 , який прямував з Румунії до України в приватних справах.

У вказаному вище транспортному засобі в якості пасажирів слідували громадяни України, а саме: ОСОБА_2 (паспорт « НОМЕР_3 » від 14.07.2022), ОСОБА_3 (паспорт « НОМЕР_4 » від 06.04.2018) та ОСОБА_4 (паспорт « НОМЕР_5 » від 06.10.2023), які для здійснення митних формальностей надали митні декларації, які заповнили особисто, в яких вказали щодо переміщення особистих речей та валютних цінностей.

Під час виконання завдань, сформованих на підставі системи управління ризиками, на підставі п.1 ч.1 ст.320 МК України, в період з 18 год. 38 хв. 03.05.2024 по 20 год. 11 хв. 03.05.2024 на митному посту «Дяківці» Чернівецької митниці (акт огляду №UA408150/2024/000349 від 03.05.2024), проведено митний огляд автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 316 CDI ресстраційний номер « НОМЕР_1 » країна реєстрації Україна та причепу марки «ПРАГМАТЕК» реєстраційний номер « НОМЕР_2 » країна реєстрації Україна, в результаті чого у вантажному відсіку зазначеного причепу виявлено не вказаний в митній декларації, не заявлений до митного контролю, без ознак приховування товар «електровелосипеди марки «MV AGUSTA» моделі «AMO RR», в розібраному вигляді, з ознаками використання», в кількості 10 штук.

Під час здійснення митних формальностей встановлено, що загальна вартість товарів склала 600 000,00 гривень, або, згідно курсу гривні до національних валют, встановленого Національним Банком України станом на 03.05.2024, складає 14 181,05 євро (42,31 грн. за 1 євро станом на 03.05.2024)

Виявлений товар, згідно ст. 370 МК України не відноситься до переліку товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян.

В даному випадку громадянин України ОСОБА_5 є декларантом товару, який ним ввозиться на митну територію України, та не заявлений ним у митній декларації від 03.05.2024.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України.

Загальна вартість товару «електровелосипеди марки «MV AGUSTA» моделі «АМО RR», в розібраному вигляді, з ознаками використання», в кількості 10 штук згідно висновку експерта Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 05.06.2024 №142000-3301-0342 становить 772680 грн., а отже штраф за порушення митних правил складає 30% вартості товару-233004 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 ст.318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ч. 1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За змістом ч.1 ст.374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Частиною першою ст. 369 МК України встановлено, що особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання, проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України.

За визначенням, наведеним у п. 36 ст.4 МК України особисті речі - товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, як відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що всі товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають письмовому декларуванню, а особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово.

За правилами ч.2 ст.471 Митного кодексу України недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивач не задекларував товар, що переміщувався ним через митний кордон України, який підлягає письмовому декларуванню та оподаткуванню митними платежами, чим вчинив порушення, передбачене ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.

Вказане підтверджується висновком експерта спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 142000-3301-0342 від 05.06.2024 р., згідно якого загальна вартість вилученого товару у справі про порушення митних правил становить 776680 грн.

Однак, на переконання ОСОБА_1 , висновок експерта не може бути належним доказом, що підтверджує вартість товару.

Надаючи правову оцінку доводам позивача в цій частині, колегія суддів виходить із наступного.

Ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).

Ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України встановлено, що Експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Прямо зобов`язуючими нормами права щодо провадження у справах про порушення митних правил, визначеними частиною другою статті 515 МК України, встановлено, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень (тобто СЛЕД Держмитслужби) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (тобто Державної митної служби України), його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Відповідно до ст.516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Згідно ч. 14 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС від 02.12.2016 № 1058, під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами застосовуються методи досліджень та методики проведення експертиз, які визначені в нормативно-правових актах та нормативно- технічних документах (міжнародні та національні стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції рекомендації, переліки, науково-технічна та довідкова література, програмні продукти тощо).

Обрання методу (методики) проведення досліджень (експертиз) належить до компетенції експерта.

Статтею 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Таким чином, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ПІ(далі-Закон № 2658-ІІІ).

Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує Формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823.

Згідно п. 4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів. експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 N° 105, посадовою особою митниці було призначено експертизу та в постанові зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) які відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предметів правопорушення.

Таким чином, у випадку виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення вартості товару, останній вправі винести постанову про призначення експертизи.

Колегією суддів з`ясовано, що позивачем надано митному органу документи, що підтверджують вартість товару.

Однак, вартість переміщуваного ОСОБА_1 товару була визначена на підставі та в порядку, визначеними ст.ст.515-517 Митного кодексу України.

Згідно з висновком експерта СЛЕД Держмитслужби №142000-3301-0342 від 05.06.2024 загальна ринкова вартість наданих на дослідження товарів, становить 776 680 грн.

В той же час, ні в оскаржуваній постанові, ні у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу, відповідачем не наведено обгрунтувань на підтвердження того, що наданий позивачем документ не підтверджує вартість зазначеного товару та що стало підставою для виникнення сунівів у зазначеній вартості.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зокрема зазначає, що у висновку вказано, що для визначення вартості товару застосовано порівняльний (ринковий) підхід, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та досліджуваними об`єктами. При визначенні ринкової вартості об`єктів експертизи враховано цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичних/подібних товарів, наявну в мережі Інтернет. Маркетингові дослідження викладено у додатку до висновку.

При цьому, відповідачем не враховано того факту, що країна відправки таких товарів є Італія, а об`єктами порівняння є виключно товарні пропозиції на ринку України.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що об`єктом дослідження не була сукупність всіх предметів правопорушення, а огляд товарів проводився вибірково, що викликає сумніви у тому, що решту вилучених товарів відповідають опису предметів.

Зі змісту Висновку видно і те, що вартість товару визначена станом на дату проведення дослідження (05.06.2024), що свідчить про його недопустимість, оскільки для встановлення об`єктивної істини у справі вартість товару повинна була б бути визначеною станом на 03.05.2024 (дату вчинення правопорушення).

При цьому, як обгрунтовано звернуто увагу представником позивача, висновок №142000-3301-0342 від 05.06.2024 не містить підпису посадової особи, яка проводила товарознавчу експертизу.

Згідно з ч.1 ст.357 МК України, взяті проби (зразки) товарів під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття у строк, що не перевищує трьох календарних днів після їх взяття, надсилаються поштою або доставляються посадовою особою митного органу до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації) для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи). Проби (зразки) товарів, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, доставляються для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) не пізніше наступного дня після їх взяття.

Отже, положення статті 357 МК України унормовують, що дослідження (аналіз, експертиза) спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом може проводитися виключно щодо проб (зразків) товару, які повинні бути отримані відповідно до встановленої законодавством процедури.

При цьому, статтею 356 МК України врегульовано питання взяття проб (зразків) товарів.

Відповідно до ч.2 ст.356 МК України, взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Згідно з ч.ч. 13-14 ст.356 МК України, проби (зразки) товарів, крім великогабаритних і технічно складних (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) беруться в мінімальній кількості у двох примірниках (досліджуваний та контрольний), кожен з яких є достатнім для проведення дослідження. У разі якщо взяття контрольних проб (зразків) товарів з об`єктивних причин не видається можливим (одиничний товар, обмежена кількість, вміст поштового відправлення тощо), проби (зразки) товарів беруться в одному примірнику (досліджуваному).

Відповідно до ч.17 ст.356 МК України, про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В контексті дотримання відповідачем положень ч.ч. 2, 17 ст.356 МК України слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутній акт про взяття проб (зразків) товарів.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що при проведенні експертизи було порушено процедуру відбору зразків товару для проведення експертизи, наслідком чого є те, що вказані зразки не могли представляти собою увесь товар і загалом процедура взяття проб (зразків) товару відповідачем не проводилася, що свідчить про те, що Висновок експерта є неналежним доказом, який крім цього не підписаний.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.515 МК України, висновок експерта не є обов`язковим для посадової особи органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.

У такому випадку митна вартість ввезеного товару може бути підтверджена відповідно до положень ст.53 МК України, зокрема, декларацією митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документами, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічним договором (контрактом) або документом, який його замінює, та додатками до нього у разі їх наявності; рахунком-фактурою (інвойсом) або рахунком-проформою (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено,-банківськими платіжними документами, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - іншими платіжними та/або бухгалтерськими документами, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортними (перевізними) документами, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензією на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страховими документами, а також документами, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності в наведених вище документах відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, додатково надаються: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновок експерта є неналежним доказом на підтвердження вартості товару, що перевозився через митний кордон України позивачем.

При цьому, на думку колегії суддів, визначення митної вартості товару слід було визначати за договірної ціною, що відповідає першому методу визначення митної вартості.

Як вказано в позовній заяві позивачем та не спростовано відповідачем, загальна вартість електро-велосипедів в кількості 10 шт. згідно акту продажу складає 897 Євро.

Згіно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, курс Євро станом на 03.05.2024 складав 42,30 грн. Таким чином 897 Євро еквівалентно 37943,10 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 6 статті 286 КАС України визначено, якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.

Суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, наділений повноваженнями, зокрема, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №660/575/16-а, від 12.05.2020 у справі №490/236/16-а.

З урахуванням наведених правових положень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у постанові у справі про порушення митних правил від 26.06.2024 № 0492/40800/24 зменшити захід стягнення в межах, передбачених ч.2 ст.471 МК України про відповідальність за адміністративне правопорушення зі штрафу в сумі 233004 гривень на штраф в сумі 11382,93 грн. (30% від 37943,10 грн.).

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. Рішення у справі Ляшко проти України (Lyashko v. Ukraine) від 10 серпня 2006 р., Заява № 21040/02, п. 47.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повній мірі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає частковому задоволенню то на користь позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень-відповідача судовий збір в сумі 454,20 грн. (1/2 судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 жовтня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

У постанові у справі про порушення митних правил № 0492/40800/24 від 26.06.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст.471 МК України зменшити захід стягнення в межах, передбачених частиною другою статті 471 Митного кодексу України про відповідальність за адміністративне правопорушення, зі штрафу в сумі 233004 грн. на штраф в сумі 11382,93 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Чернівецької митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 454,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.