Рішення

від 17.04.2025 по справі 177/2650/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2650/24

Провадження № 2/177/214/25

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

17 квітня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, востаннє уточнивши позовні вимоги та визначившись з колом учасників по справі, просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , до складу якого входить житловий будинок «А-1» загальною площею 58,5 кв.м., житловою площею 12,7 кв.м., сарай «Б», погріб «В», вбиральня «Г», літній душ «Д», тимчасовий сарай «Е», водоколонки І, замощення ІІ, огорожі № 1, 3, 5, хвіртки № 4, воріт-хвіртки № 2, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказаний будинок було придбано за договором купівлі-продажу від 27.03.1998 укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що пройшов реєстрацію на біржі «Новий Вік». Права власності на будинок за ОСОБА_4 зареєстровано в Криворізькому БТІ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт та все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Мати позивача ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), відмовилася від прийняття спадщини на користь сина ОСОБА_1 , а позивач прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_4 .

Приватний нотаріус Коваленко І.М. видала позивачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 щодо майна відмінного від вказаного будинку, але відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок, оскільки договір купівлі-продажу будинку не був нотаріально посвідченим, а будучи укладеним на біржі є недійсним. Позивач заперечив вказану обставину, зазначаючи що на час укладення договору купівлі-продажу будинку, дозволялося здійснювати угоди на біржі і подальше їх нотаріальне посвідчення не вимагалося законодавством.

Товарна біржа «Новий Вік», що надалі перейменовувалася на «Слов`янську універсальну біржу», нині припинила свою діяльність.

Відповідно, не маючи можливості захистити своє невизнане право в позасудовому порядку, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача та позивач у судове засідання не прибули, представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, на позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити.

Інші учасники по справі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 193, 195, 198), в судове засідання не з`явилися, матеріали справи містять їх заяви про розгляд справи за їх відсутності, відсутність заперечень щодо задоволення позову (59, 102,107, 116-118, 128-129). Відзиву, письмових пояснень не подано.

В силу ст. 223 ЦПК України, неявка учасників справи до суду не перешкоджає розгляду справи.

За відсутності заперечень позивача та його представника щодо заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що сторони правом на участь в судовому засіданні не скористалися, відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.01.2022 виданого Саксаганським ВДРАЦС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 10), витягом з актового запису про смерть (а.с. 141-142).

За життя, а саме 02.08.2021, ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7), що підтверджується текстом заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Коваленко О.В., номер в реєстрі 543 (а.с. 11, 138). Вказаний заповіт є останнім за час вчинення (а.с. 140-141, 172), охоплює всю спадщину, а отже саме в ньому закріплена воля спадкодавця на випадок смерті.

З матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 слідує (а.с. 131-191), що з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті бабусі звернувся ОСОБА_1 , повідомивши про наявність спадкоємця першої черги спадкування ОСОБА_6 його матері та доньки спадкодавця (а.с. 135), яка надала нотаріусу заяву про відмову від спадщини, в тому числі обов`язкової частки у спадщині після смерті матері (а.с. 154-155). Інші спадкоємці відсутні (а.с. 158-159, 163).

Згідно довідки з місця проживання, до дня смерті ОСОБА_4 проживала одна, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 153 зворот).

Приватний нотаріус Коваленко І.В. 25.11.2022 видала позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно відмінне від спірного будинку (а.с. 178).

Позивач надав нотаріусу копію договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного ОСОБА_4 на біржі «Новий Вік» 27.03.1998, предметом якого є будинок АДРЕСА_1 (а.с. 182) та просив суд видати йому свідоцтво про право на спадщину на вказане майно (а.с. 179-182). Однак, постановою нотаріуса від 04.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 , у зв`язку з неможливістю прийняття нотаріусом в якості правовстановлюючого документа на майно вищевказаного договору купівлі-продажу будинку, через недодержання при його укладенні нотаріальної форми укладення договору (а.с. 190).

Вказані обставини перешкоджають позивачу реалізувати право на спадкове майно, право власності на яке за життя набула його баба ОСОБА_4 та заповіла йому. Позасудові способи захисту невизнаного права вичерпано, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1. ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зіст. 1218 Цивільного кодексу Українидо складу спадщини входять всі права та обов`язки, належні спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинені внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1297 ЦК України передбачає обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Той факт, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 підтверджується вищевказаними доказами, а також фактом видачі позивачу нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за заповітом на майно відмінне від спірного.

27.03.1998 ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_8 , від імені якої діяв представник по довіреності, житловий будинок АДРЕСА_1 , що складався з: житловий будинок «А-1» загальною площею 57,3 кв.м., житловою площею 13,20 кв.м., сарай «Б», погріб «В», вбиральня «Г», водоколонки І, огорож 1-9. Вказаний договір укладений на товарній біржі «Новий Вік», з тексту договору слідує, що він зареєстрований на біржі та нотаріальному посвідченню не підлягає (а.с. 182).

На підставі вказаного договору, відповідно до існуючого на той час порядку реєстрації права власності на нерухоме майно, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на даний будинок, внесено відповідний запис у реєстрову книгу № 29 стор 151 запис № 9551 від 06.04.1998 (а.с. 182 зворот). Відповідно до інформації наданої КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР» за вих. № 213210 від 24.09.2024, житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 (а.с. 19, 183).

На даний час, Товарна біржа «Новий Вік» з кодом ОКПО 24609148, яка змінювала назву на «Слов`янська універсальна біржа», припинила свою діяльність як юридична особа (а.с. 27, 43).

Інша сторона договору купівлі-продажу продавець ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 72 зворот, 74), її можливі спадкоємці ОСОБА_2 (а.с. 70, 91), ОСОБА_3 (а.с. 73 зворот, 74 зворот, 76-77, 90), будучи залученими до участі у справі (а.с. 94), заперечень щодо позову не висловили (а.с. 107, 117).

Згідно відомості та технічного паспорту на будинок, складених ФОП ОСОБА_9 , житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 на даний час складається з: житлового будинку «А-1» загальною площею 58,5 кв.м., житловою площею 12,7 кв.м. (за рахунок уточнення розмірів зафіксовано зміни в загальній площі з 57,3 кв.м. на 58,5 кв.м. та в житловій площі з 13,2 кв.м. на 12,7 кв.м.), сараю «Б», погрібу «В», вбиральні «Г», літнього душу «Д», тимчасовий сарай «Е», водоколонки І, замощення ІІ, огорожі № 1, 3, 5, хвіртки № 4, воріт-хвіртки № 2. Збудовані літній душ та сарай «Е» не підлягають прийняттю в експлуатацію (а.с. 183 зворот-186, 20-23). Вартість спірного майна складає 112700 (а.с. 28).

Як слідує з постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно, підставою відмови стало не посвідчення вищевказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна нотаріусом.

З даного питання слід зазначити, що правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання.

Саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення.

В ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору.

Правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України 2003 року щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року.

На рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі. Спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР1963 року) нормами(lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР1963 року) нормами (lex posterior derogat priori).Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Аналогічні за змістом висновки сформовано у постанові ОП КЦС ВС від 25.03.2024 по справі № 336/6023/20 та які підлягають застосуванню судами при розгляді справ даної категорії.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, визначившись з нормою права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що перед судом доведено факт належності спадкодавцю ОСОБА_4 , за її життя, права власності на вищевказаний будинок АДРЕСА_1 , що набуто на підставі біржового договору купівлі-продажу від 27.03.1998, який не визнавався недійсним судом, відповідно майно визначене вказаним договором входить до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_4 та є успадкованим позивачем ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом.

Оскільки позивач ОСОБА_1 позбавлений в позасудовому порядку реалізувати право на спадщину за заповітом на вказане майно, то визнання за ним права власності на вказане майно в порядку спадкування є належним способом захисту невизнаного права, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 76, 258-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ),в порядкуспадкування зазаповітом післясмерті ОСОБА_4 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ,право власностіна домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку «А-1» загальною площею 58,5 кв.м., житловою площею 12,7 кв.м., сараю «Б», погребу «В», вбиральні «Г», літнього душу «Д», тимчасового сараю «Е», водоколонки І, замощення ІІ, огорожі № 1, 3, 5, хвіртки № 4, воріт-хвіртки № 2.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.В. Березюк