Постанова

від 16.04.2025 по справі 916/4725/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4725/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Саєвська Т.П., у порядку самопредставництва;

від відповідача: Яценко С.А., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ

на рішення Господарського суду Одеської області

від 03 лютого 2025 року (повний текст складено 05.02.2025)

у справі № 916/4725/24

за позовом Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг

про стягнення 439 827,89 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Д`яченко Т.Г.місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 16.04.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Державне підприємство (ДП) Морський торговельний порт Чорноморськ (далі також - позивач, МТП «Чорноморськ», Порт) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Еко-ресурс-холдинг (далі також відповідач, Підприємство), в якій просило суд стягнути з відповідача 439 827,89 грн. заборгованості, яка складається із суми основного боргу в розмірі 348 100,87 грн у т.ч. ПДВ., 3% річних в сумі 6 543,47 грн., інфляційних втрат у розмірі 27 468,44 грн. та пені у сумі 57 715,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП «МТП «Чорноморськ» посилається на невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором про відшкодування (компенсацію) земельного податку від 27.03.2024 №24/13-д/нд, укладеного між сторонами, згідно з яким ТОВ Еко-ресурс-холдинг повинно компенсувати Порту земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомості, що обліковуються на балансі Порту та передані ТОВ Еко-ресурс-холдинг в оренду на підставі відповідного Договору від 31.07.2017 №209840911602.

У зв`язку з лише частковим виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 27.03.2024 №24/13-д/нд, залишок заборгованості ТОВ Еко-ресурс-холдинг перед ДП «МТП «Чорноморськ» складає 348 100,87 грн., строк сплати якої вже сплив, а тому як наслідок, на вказану суму прострочення позивачем нараховано пеню, інфляційні збитки та 3% річних у визначених вище розмірах.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/4725/24 (суддя Д`яченко Т.Г.) позовну заяву Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс-холдинг на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 12 373,18 грн., 3% річних у розмірі 2 367,90 грн., пеню у розмірі 21 310,61 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 432,62 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що заявлена позивачем сума основного боргу у розмірі 348 100,87 грн. є сумою ПДВ, яку Порт неправомірно додав до суми на компенсацію земельного податку, у зв`язку з чим суд першої інстанції відмовив у частині позовних вимог щодо стягнені вказаної суми.

Оскільки суми щодо відшкодування земельного податку були сплачені відповідачем з простроченням терміну такої сплати, однак, у зв`язку з тим, що розмір нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних залежить від суми основної заборгованості, місцевий господарський суд здійснив перерахунок відповідних нарахувань та дійшов висновку, що правильними сумами для стягнення будуть наступні: 2 367,90 грн. 3% річних, 1 2373,18 грн. інфляційні втрати, 21 310,61 грн. пеня.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/4725/24 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляціна скарга, подана позивачем повністю відтворює умови сіпрного договору та розрахунки Порту, які були наведені останнім в позовної заяві.

Крім того, апелянт навів апеляційні аргументи, які полягають у тому, що:

- обв`язок відповідача щодо оплати виставлених йому рахунків обумовлюється укладеним між сторонами договором про компенсацію земельного податку;

- відповідач не висловлював жодних зауважень щодо включених у рахунки сум ПДВ;

- відповідач висловив незгоду з нарахуванням ПДВ лише під час розгляду справи;

- суд першої інстанції не дослідив це питання належним чином та безпідставно відмовив у стягненні ПДВ, хоча договірні та податкові зобов`язання відповідача підтверджені документально;

- суд не дослідив обов`язковість сплати у даному випадку ПДВ згідно з Податковим кодексом України;

- судом не враховано податкові роз`яснення, які підтверджують законність нарахування ПДВ у розрахунках.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП МТП Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/4725/24 та призначено її розгляд на 16.04.2025 об 11:00 год. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

14.03.2025 від ТОВ Еко-ресурс-холдинг до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, вважає її безпідставної та необґрунтованої, у зв`язку з чим просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, відповідач вказує, що договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку за №24/13-д/нд від 27.03.2024 за своєю правовою природою не є договором щодо надання послуг, а сторони не постачають за ним та не отримують послуг або товарів, база оподаткування яких передбачена п. 188.1. Податкового кодексу України. Більш того, Розділом 2 договору №24/13-д/нд від 27.03.2024 по всім 4 (чотирьом) земельним ділянкам визначено розмір відповідної компенсації з чіткою вказівкою без ПДВ. ТОВ Еко-ресурс-холдинг вважає, що узгоджуючи п. 2.13 договору №24/13-д/нд від 27.03.2024, який передбачає, що ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України, Сторони виходили з того, що станом на дату його укладення мало місце обопільне розуміння того, що чинним податковим законодавством не визначено нарахування ПДВ на компенсацію земельного податку.

На підтвердження своєї правової позиції відповідач послався на сталу практику Верховного Суду щодо безпідставності та неправомірності нарахування ПДВ на компенсацію земельного податку, зокрема: постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2024 у справі №904/4507/18, постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №804/5226/16, від 21.10.2021 у справі №804/5847/16 тощо.

Детальніше позиція відповідача щодо апеляційних вимог Порту викладена у відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, представник ТОВ Еко-ресурс-холдинг у даному відзиві просив забезпечити його участь у судових засіданнях з розгляду апеляційної скарги Порту у справі №916/4725/24 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 задоволено заяви представника ДП «МТП Чорноморськ Саєвської Тетяни Пилипівни та представника ТОВ Еко-ресурс-холдинг адвоката Яценко Сергія Анатолійовича про надання останнім можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вирішено здійснювати розгляд справи №916/4725/24 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 16.04.2024 представники сторін підтримали свої правові позиції та просили суд апеляційної інстанції: від ДП «МТП Чорноморськ задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; від ТОВ Еко-ресурс-холдинг - відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 16.04.2025, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, що 27.03.2024 року між ДП Морський торговельний порт Чорноморськ (Підприємство) та ТОВ Еко-ресурс-холдинг (Орендар) укладено Договір про відшкодування (компенсацію) земельного податку №24/13-д/нд (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, в порядку та на умовах даного Договору Орендар бере на себе зобов`язання по відшкодуванню (компенсації) Підприємству земельного податку, який сплачує Підприємтво за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомості, що обліковуються на балансі Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ, передані Орендарю в оренду відповідно до умов Договору №209840911602 (реєстр.№17/173-о/д) оренди нерухомого майна (т. 1 а.с. 167-178), що належить до державної власності від 31.07.2017.

Також, вказаним пунктом визначені кадастрові номери чотирьох (4) земельних ділянок, площі земельних ділянок, на яких розташовані орендовані об`єкти нерухомості, адреси розташування земельних ділянок та окремі площі ділянок, за які підлягає відшкодуванню сплачений земельний податок.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що загальна площа земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомості, передані Орендарю у строкове платне користування відповідно до Договору оренди складає 29 141,76 кв.м з урахуванням положень п.п.1.1. цього Договору.

Сума відшкодування земельного податку сплаченого Підприємства по 29.02.2024 (включно) складає 170 9978,17 грн. без ПДВ з урахуванням положень п.п. 2.4. цього Договору.

За положеннями п. 2.1. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі користування об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди), коли період, за який розраховується Орендарю відшкодування (компенсація) земельного податку, менше календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди), відшкодування (компенсація) земельного податку розраховується у розмірі пропорційному дням користування об`єктом оренди за відповідний місяць.

Приписами п. 2.2. Договору встановлено, що розмір земельного податку визначається згідно діючого законодавства України.

Відшкодування земельного податку здійснюється щомісяця та коригується відповідно до індексу інфляції за поточний рік у випадку, якщо він впливає на розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Підприємство має право в односторонньому порядку змінювати розмір відшкодування (компенсації) земельного податку відповідно до Договору, у разі змін нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнт індексації, ставок земельного податку та в інших випадках передбачених чинним законодавством України (п.2.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору визначено, що відшкодування (компенсація) Орендарем земельного податку починається з дати підписання Акта приймання передачі майна відповідно до умов Договору №209840911602 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2017, в силу узгодженостей, досягнутих між Сторонами, викладеними в п.п.4.1. цього Договору.

Також вказаним пунктом встановлено, зокрема, що протягом 5-ти календарних днів, з дати направлення Підприємством рахунку щодо відшкодування (компенсації) земельного податку за відповідну земельну ділянку за період з 04.08.2017 по 29.02.2024, Орендар в повному обсязі проводить оплату компенсації такого земельного податку, а саме: за земельну ділянку з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0388 1 161 543,65 грн. без ПДВ., за частину земельної ділянки з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0681 72 244,59 грн. без ПДВ., за земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:03:001:0899 228 115, 60 грн. без ПДВ., за частину земельної ділянки з кадастровим номером: 5110800000:03:001:0665 248 074,33 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.5. Договору, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаний Сторонами, свідчить про належне виконання Орендарем і Підприємством своїх зобов`язань за даним Договором і відсутність претензій Сторін.

Згідно з п. 2.6. Договору, компенсація (відшкодування) земельного податку здійснюється Орендарем на підставі наданих Підприємством Рахунків на відшкодування (компенсацію)земельного податку

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що Підприємство щомісячно, не пізніше 5(п`яти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим, формує Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунок. Сформовані Підприємством рахунок та Акт здачі-прийняття робіт (надання послу) направляються електронною поштою на електронну адресу Орендаря, що зазначена в цьому Договорі.

За приписами п. 2.8. Договору, поточні та остаточні розрахунки компенсації земельного податку за даним Договором здійснюються Орендарем протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунка. Момент отримання Орендарем виставлених рахунків та актів вважається дата їх направлення Підприємством на електронну адресу Орендаря, зазначену в цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору, Орендар зобов`язаний вчасно і у повному розмірі оплачувати рахунки Підприємства на відшкодування (компенсацію) земельного податку відповідно до умов даного Договору.

В свою чергу, Підприємство має право отримувати відшкодування (компенсацію) земельного податку своєчасно та в повному обсязі (п. 3.4.1. Договору).

Згідно з п. 3.4.3. Договору, за порушення строків оплати Орендарем, Підприємство має право стягувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, сукупний індекс інфляції за ввесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За положеннями п. 4.1. Договору, він набирає законної чинності з моменту підписання його сторонами та діє щодо відносин Сторін, які виникли починаючи з 04.08.2017 до моменту повернення Орендарем відповідного орендованого майна Підприємству.

Як встановлено судом першої інстанції, Порт виставив ТОВ Еко-ресурс-холдинг рахунки на відшкодування своїх витрат, пов`язаних зі сплатою земельного податку на вищезазначені земельні ділянки та акти задачі - прийняття робіт (наданих послуг), які були направлені відповідачу на його електронну адресу за допомогою програмних засобів: 1С Підприємство, для здійснення оплати (т. 1 а.с. 61-63, 65-67, 69-71, 88-90).

Так, з огляду на матеріали справи вбачається, що відповідачу були виставлені наступні рахунки:

- від 30.04.2024 №Пр/1257 на суму 2 062 196,53 грн. (1 718 497,11 грн. + 343 699,42 грн. ПДВ);

- від 31.05.2024 №Пр/1730 на суму 8 802,91 грн. (7 335,76 грн. + 1 467,15 грн. ПДВ);

- від 30.06.2024 №Пр/2068 на суму 8 802,91 грн. (7 335,76 грн. + 1 467,15 грн. ПДВ);

- від 31.07.2024 №Пр/2446 на суму 8 802,91 грн. (7 335,76 грн. + 1 467,15 грн. ПДВ).

В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ Еко-ресурс-холдинг здійснило оплату виставлених йому рахунків, але лише частково, про що свідчать наступні платіжні інструкції:

- від 21.05.2024 №1107 на суму 1 718 497,11 грн (№ЦБ000001470 від 21.05.2024) за рахунком № Пр/1257 (т. 1 а.с. 179, 91);

- від 06.06.2024 №1122 на суму 7 335,76 грн (№ЦБ000001614 від 06.06.2024) за рахунком № Пр/17307 (т. 1 а.с. 180, 64);

- від 09.08.2024 №1277 на суму 7 335,76 грн (№ЦБ000002016 від 09.08.2024) за рахунком № Пр/2446 (т. 1 а.с. 181, 72);

- від 15.07.2024 №1208 на суму 7 335,76 грн (№ЦБ000001844 від 15.07.2024) за рахунком № Пр/2068 (т. 1 а.с. 182, 68).

Отже, на переконання позивача, залишок заборгованості ТОВ Еко-ресурс-холдинг перед ДП «МТП «Чорноморськ» 348 100,87 грн., яка складається із сум ПДВ: 343 699,42 грн. + 1 467,15 грн. + 1 467,15 грн. + 1 467,15 грн.

Враховуючи те, що оплати здійснювались відповідачем з порушенням строків, встановлених Договором, а також вищезазначена сума боргу взагалі залишилась не оплаченої, Порт нарахував ТОВ Еко-ресурс-холдинг 3% річних, пеню та інфляційні втрати по кожному із рахунків та звернувся до господарського суду із даним позовом.

Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Виходячи з доводів та вимог апеляційної скарги ДП «МТП «Чорноморськ», останнє вважає, що сума ПДВ, яка визначена позивачем у якості основного боргу, повинна бути сплачена відповідачем в обов`язковому порядку, оскільки це обумовлено укладеним сторонами Договором (обв`язок відповідача щодо оплати виставлених йому рахунків) та нормами Податкового кодексу України, що підтверджується податковими роз`ясненнями, наявними у матеріалах справи. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що апелянт не посилається на конкретні норми податкового законодавства.

У даному контексті судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних податків належать зокрема податок на додану вартість.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу;

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що об`єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Судова колегія погоджується із позицією відповідача про те, що грошові кошти, які отримуються позивачем у вигляді відшкодування понесених витрат зі сплати земельного податку, за своєю економічною сутністю не є оплатою вартості поставлених товарів/послуг і, як наслідок, об`єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю в складі податку на майно належить до місцевих податків та в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Останні ж, як визначено пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Верховний Суд у постанові від 27.08.2019 у справі №804/5226/16 сформулював правовий висновок про те, що відносини з користування земельною ділянкою (її частиною), належної позивачу на праві постійного користування, які виникли на підставі договорів про компенсацію земельного податку, не мають істотних ознак орендних відносин, зазначених у ст. 6 Закону України «Про оренду землі», тим більше відносин постійного землекористування, а є так званими «зобов`язальними правовідносинами» (користування земельними ділянками без надання відповідного титулу на основі дозволу на використання ділянки). Відтак правові підстави для включення сум компенсації земельного податку до бази оподаткування ПДВ, визначеної п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, відсутні.

Схожу за своїм змістом правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Так, у вказаній постанові у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду погодилась із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції зазначивши, що суд правильно вказав, що позивач безпідставно нарахував на суму компенсації та заявив до стягнення податок на додану вартість, та з урахуванням цього, позовні вимоги в частині орендної плати та інших нарахованих платежів задовольнив частково.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі №804/5847/16.

У даному випадку на підставі Договору від 27.03.2024 №24/13-д/нд, відповідач сплачує позивачу компенсацію в розмірі діючої ставки місцевого земельного податку, пропорційному розміру земельної ділянки.

ТОВ Еко-ресурс-холдинг не оплачує надані йому позивачем будь-які товари чи послуги, а повертає плату за землю, законодавчий обов`язок сплати якої покладено на позивача.

Отже, грошові кошти, які отримуються Портом у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку, за своєю економічною сутністю не є оплатою вартості поставлених товарів/послуг і, як наслідок, об`єктом оподаткування ПДВ в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

Відтак, апеляційні аргументи стосовно того, що нормами Податкового кодексу України підтверджується обов`язок відповідача компенсувати вартість земельного податку разом з нарахованим на цю вартість ПДВ, судовою колегією відхиляються.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що позивачем безпідставно та неправомірно включено в суму ПДВ до відшкодування витрат Порту, пов`язаних зі сплатою земельного податку за земельні ділянки з кадастровими номерами: 5110800000:03:001:0388, 5110800000:03:001:0681, 5110800000:03:001:0899 та 5110800000:03:001:0665 та дійшов висновку про те, що сума основної заборгованості, заявлена позивачем до стягнення, яка дорівнює саме сумі ПДВ, задоволенню не підлягає.

Щодо посилання апелянта на умови Договору про компенсацію земельного податку.

Перш за все, судова колегія зазначає, що укладення Договору про компенсацію земельного податку передбачено Договором оренди майна від 31.07.2017 (т. 1 а.с. 167-178), відповідно до п. 5.15 якого, Орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна (Портом) договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Вказаним пунктом чітко зазначено, що компенсація витрат зі сплати податку на землю здійснюється Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства.

Як було встановлено вище, податковим законодавством не визначено грошові кошти з компенсації земельного податку в якості об`єкту оподаткування ПДВ. Вказане відповідачем жодним чином не спростовано. Зворотного суду не доведено.

Водночас, відповідно вже до п. 3.1.1. Договору про компенсацію земельного податку, Орендар зобов`язаний оплачувати рахунки Порту на відшкодування (компенсацію) земельного податку відповідно до умов даного Договору.

При цьому, умовами Договору визначено, що відшкодування земельного податку складає 170 9978,17 грн. без ПДВ з урахуванням положень п.п. 2.4. цього Договору, а пунктом 2.4 встановлено, зокрема, що Орендар в повному обсязі проводить оплату компенсації земельного податку за земельні ділянки з кадастровими номерами: 5110800000:03:001:0388, 5110800000:03:001:0681, 5110800000:03:001:0899 та 5110800000:03:001:0665, - без ПДВ.

За таких обставин, судова колегія критично ставиться до посилання апелянта на те, що сплата ПДВ, який позивач безпідставно нарахував на грошові кошти з компенсації земельного податку, неправомірно зазначивши в наданих відповідачу Актах, що сплата цього податку є послугою, обумовлена положеннями Договору від 27.03.2024 №24/13-д/нд.

Щодо наявних у матеріалах справи податкових роз`ясненнях.

Так, у матеріалах справи наявний Лист Державної фіскальної служби України від 15.02.2018 вих. №622/6/99-99-15-03-02-15/ІПК «Податкова консультація» про оподаткування ПДВ, який наданий ДП «МТП «Чорноморськ» на звернення останнього, та яким Порт, у тому числі, обґрунтовує свою позицію.

Однак, судова колегія відмічає, що Лист від 15.02.2018 вих.№622/6/99-99-15-03-02-15/ІПК не є нормативно-правовим актом та не створює правила поведінки, оскільки як зазначалось вище податкове законодавство не визначає відшкодування земельного податку об`єктом оподаткування ПДВ в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

Тому судова колегія погоджується із судом першої інстанції, який зазначив, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана, ураховуючи те, що в матеріалах справи відсутній запит на таку консультації, з викладенням відповідного переліку питань, з якого могло б вбачатись наскільки вищенаведена консультація органу ДФС є релевантною спірним правовідносинам.

Більш того, виходячи з умов Договору оренди від 31.07.2017 Орендодавцем нерухомого майна, яке розташовано на спірних земельних ділянках, є Фонд державного майна України.

При цьому, у вищезгаданому Листі від 15.02.2018 вих.№622/6/99-99-15-03-02-15/ІПК вказано, що з урахуванням норм пункту 188.1 статті 188 розділу V Податкового кодексу, у випадку, якщо орендодавцем є бюджетна установа (у даному випадку Фонд держмайна України), то кошти, що отримуються від орендаря у вигляді відшкодування (компенсації) витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна (у даному випадку земельний податок), на комунальні послуги та енергоносії, не включаються орендодавцем до бази оподаткування податком на додану вартість.

Також у даній податковій консультації ДФС виходить з того, що компенсація витрат входить у вартість оренди, що не відповідає обставинам цієї справи, оскільки як договором оренди, так і Договором про компенсацію земельного податку, чітко відокремлено такі платежі.

Інших доводів по суті спору апелянтом не наведено, а відтак, судова колегія, враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим та апеляційним судами, зазначає, що аргументи, наведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та зводяться до переоцінки обставин, встановлених Господарським судом Одеської області.

Пунктом 1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі № 916/4725/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ без задоволення.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/4725/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 17.04.2025.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброви Г.І.

СуддяЯрош А.І.