Постанова

від 20.03.2025 по справі 918/603/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2025 р. Справа № 918/603/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Станіка С.Р.

Козир Т.П.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.03.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Рівненської обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019

повний текст складено 24.01.2019

у справі № 918/603/17 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Приватного підприємства "Сіагрус"

до Рівненської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації

про визнання договору поновленим та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних позовних вимог

Приватне підприємство "Сіагрус" (позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації (відповідач), в якому викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати поновленим договір оренди землі б/н від 06.12.2005 (зареєстрований у Державному реєстрі земель Стовпецької сільської ради за № 3 від 06.12.2005) щодо оренди земельної ділянки для ведення водного господарства площею 68,6953 га біля села Стовпець Дубенського району Рівненської області на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- визнати протиправними та незаконними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо відмови у поновлені договору оренди землі б/н від 06.12.2005 (зареєстрований у Державному реєстрі земель Стовпецької сільської ради № 3 від 06.12.2005), яка викладена у листі № вих-3637/0/01-29/17 від 20.06.2017;

- зобов`язати Рівненську обласну державну адміністрацію укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі б/н від 06.12.2005 (зареєстрований у Державному реєстрі земель Стовпецької сільської ради за № 3 від 06.12.2005) щодо оренди земельної ділянки для ведення водного господарства площею 68,6953 га біля села Стовпець Дубенського району Рівненської області на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк в порядку положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області матеріали позовної заяви передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 порушено провадження у справі № 918/603/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 ухвалено здійснювати розгляд справи № 918/603/17 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 зупинено провадження у справі № 918/603/17 до розгляду палатою справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/739/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 поновлено провадження у справі № 918/603/17 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 закрито підготовче провадження у справі № 918/603/17 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі № 918/603/17 позов задоволено частково. Визнано поновленим договір оренди землі б/н від 06.12.2005 (зареєстрований у Державному реєстрі земель Стовпецької сільської ради за № 3 від 06.12.2005) щодо оренди земельної ділянки для ведення водного господарства площею 68,6953 га біля села Стовпець Дубенського району Рівненської області на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зобов`язано Рівненську обласну державну адміністрацію укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі б/н від 06.12.2005 (зареєстрований у Державному реєстрі земель Стовпецької сільської ради за № 3 від 06.12.2005) щодо оренди земельної ділянки для ведення водного господарства площею 68,6953 га біля села Стовпець Дубенського району Рівненської області на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивач після закінчення строку дії договору (після 06.12.2015) використовував земельну ділянку та вчасно сплачував орендну плату, відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення щодо поновлення договору у встановлений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строк не надано. Відповідачем не було враховано того, що на момент закінчення терміну дії договору оренди землі від 06.12.2005 (06.12.2015) договір діяв в редакції додаткової угоди, якою змінено "Об`єкт оренди". Таким чином, зміна розміру ділянок, що орендуються не є підставою для відмови в поновленні договору оренди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі № 918/603/17, Рівненська обласна державна адміністрація звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції (1) неправильно застосовано норми матеріального права; (2) неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; (3) не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; (4) висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019 матеріали апеляційної скарги Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 по справі № 918/603/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Чорна Л.В., судді: Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 918/603/17 за апеляційною скаргою Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 та призначено справу до розгляду на 08.04.2019.

25.03.2019 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства «Сіагрус» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

28.03.2019 до Північного апеляційного господарського суду від представника Рівненської обласної державної адміністрації надійшла відповідь на відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, в якій проти доводів позивача заперечує та просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.04.2019.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/603/17 у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. з 22.04.2019 по 26.04.2019, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019 сформовано новий склад колегії суддів у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим (суддею-доповідачем у справі), у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 прийнято апеляційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі № 918/603/17 до провадження та призначено справу до розгляду на 27.05.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.06.2019.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/603/17 у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який не є головуючим (суддею-доповідачем у справі), у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 сформовано новий склад колегії суддів у складі: головуючого судді: ОСОБА_1., суддів: Разіної Т.І., Іоннікової І.А. у зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П., який не є головуючим (суддею-доповідачем у справі), у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 прийнято апеляційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі № 918/603/17 до провадження та призначено справу до розгляду на 15.07.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.07.2019.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/603/17 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019 справу № 918/603/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кравчук Г.А., судді: Агрикова О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 прийнято апеляційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі № 918/603/17 до провадження у визначеному складі суду та призначено справу до розгляду на 16.08.2019.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/603/17 у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2019 справу № 918/603/17 справу № 918/603/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кравчук Г.А., судді: Козир Т.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2019 прийнято апеляційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі № 918/603/17 до провадження у визначеному складі суду та призначено справу до розгляду на 10.10.2019.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/603/17 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2019 справу №918/603/17 справу № 918/603/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кравчук Г.А., судді: Козир Т.П., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 прийнято апеляційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі № 918/603/17 до провадження у визначеному складі суду та призначено справу до розгляду на 12.12.2019.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/603/17 у зв`язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 справу № 918/603/17 справу № 918/603/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кравчук Г.А., судді: Козир Т.П., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 прийнято апеляційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі № 918/603/17 до провадження у визначеному складі суду та призначено справу до розгляду на 10.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 апеляційне провадження у справі № 918/603/17 зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у справі № 320/5724/17.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/603/17 у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим (суддею-доповідачем у справі), у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 сформовано новий склад колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кравчук Г.А., судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 поновлено апеляційне провадження у справі № 918/603/17 та призначено справ до розгляду на 14.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 апеляційне провадження у справі № 918/603/17 зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у справі № 159/5756/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 поновлено апеляційне провадження у справі № 918/603/17 та призначено справ до розгляду на 30.05.2024.

30.05.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 27.05.2024 по 09.06.2024 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 розгляд справи призначено на 18.07.2024.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/603/17 у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим (суддею-доповідачем у справі), у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 сформовано новий склад колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кравчук Г.А., судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 розгляд справи призначено на 17.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 розгляд справи відкладено на 12.11.2024.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. на довготривалому лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 справу № 918/603/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Сибіги О.М., суддів Козир Т.П., Станіка С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 прийнято до провадження справу № 918/603/17 за апеляційною скаргою Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 та призначено судове засідання на 30.01.2025.

30.01.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 29.01.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 розгляд справи призначено на 20.03.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 скасувати, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 06.12.2005 між Приватним підприємством "Сіагрус" (надалі - позивач, орендар) та Дубенською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено договір оренди землі (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає строкове платне користування земельними ділянками для введення водного господарства біля с. Стовпець за рахунок земель запасу Стовпецької сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Договір зареєстровано у Стовпецькій сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.12.2005 за № 3.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 68,6953 га, з них: під дамбами - 11,8953 га; під ставками - 56,80 га.

Згідно з п. 3, 4, 5 договору земельна ділянка вільна від забудови; нормативно грошова оцінка земельної ділянки - не оцінювалась.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк та повинен не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

У червні 2015 року Приватне підприємство "Сіагрус" звернулося до Рівненської облдержадміністрації з клопотанням про поділ земельної ділянки площею 68,6953 га.

Розпорядженням від 06.08.2015 № 425 Рівненської обласної державної адміністрації надано Приватному підприємству "Сіагрус" згоду на поділ земельної ділянки державної власності загальною площею 68,6953 га, кадастровий номер 5621688500:09:001:0578 на чотири земельні ділянки без зміни цільового призначення орієнтованою площею 8,9450 га, 14,9565 га, 5,3798 га, 39,4140 га.

27.11.2015 між Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації (орендодавець) та Приватним підприємством "Сіагрус" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 06.12.2005, якою змінено пункт 2 розділу "Об`єкт оренди" та викладено його в редакції, відповідно до якої в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 68,6953 га, в тому числі: земельна ділянка № 1 площею 8,9450 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0582), з них: під гідротехнічними спорудами - 0,6516 га, під ставками - 8,2934 га; земельна ділянка № 2 площею 14,9565 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0583), з них: під гідротехнічними спорудами - 1,4283 га, під ставками - 13,5282 га; земельна ділянка № 3 площею 39,4140 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0584), з них: під гідротехнічними спорудами - 3,6485 га, під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 0,6841 га, під ставками - 35,0814 га; земельна ділянка № 4 площею 5,3798 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0585), з них: пасовище - 3,7199 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4723 га, під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 1,1876 га.

У зв`язку із закінченням 06.12.2015 строку дії договору оренди землі від 06.12.2005 Приватне підприємство «Сіагрус» звернулося до Рівненської обласної державної адміністрації із заявою від 04.11.2015 № 146 про поновлення договорів оренди землі та водного об`єкта на земельну ділянку кадастровий номер 5621688500:09:001:0584 площею 39,4140 на 15 років та повернення до земель запасу Стовпецької сільської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 5621688500:09:001:0582, 5621688500:09:001:0583 та 5621688500:09:001:0585.

У відповідь на цю заяву листом від 04.12.2015 № 2531/03/1-07/15 Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації повідомив Приватне підприємство «Сіагрус» про необхідність надання додаткових документів.

За результатами розгляду заяви від 04.11.2015 № 146 Рівненською обласною державною адміністрацію листом від 20.06.2017 № 3637/0/01-29/17 відмовлено у поновленні договору оренди землі від 06.12.2005, з огляду на те, що зміна фактичної площі і меж земельної ділянки та присвоєння нових кадастрових номерів унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору з ПП „Сіагрус" у порядку, передбаченому ч. 1, 6 ст. 33 Закону України „Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Посилаючись на не прийняття рішення про відмову у поновленні договору оренди землі у визначений Законом України «Про оренду землі» строк, договір вважається поновленим на відповідний, вказаний у ньому строк, і на тих самих умовах, які були ним передбачені, у зв`язку з чим позивач просить визнати поновленим договір оренди землі від 06.12.2005 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо відмови у поновлені договору оренди землі від 06.12.2005 та зобов`язати відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 06.12.2005.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що Рівненською обласною державною адміністрацією не приймалось рішень про продовження договору оренди землі, тому підстави для укладення додаткової угоди до договору оренди землі відсутні. Крім того, відповідач посилається на те, що мало місце зміна фактичної площі і меж земельної ділянки з присвоєнням нових кадастрових номерів, що унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору в порядку ч. 1, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок на праві оренди. Також, на твердження відповідача, позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди землі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для поновлення договору оренди землі.

Як встановлено судом, 06.12.2005 між позивачем, як орендарем, та Дубенською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, укладено договір оренди землі, предметом якого є надання орендодавцем та приймання орендарем строкового платного користування земельними ділянками загальною площею 68,6953 га (під дамбами - 11,8953 га та під ставками - 56,80 га) для введення водного господарства біля с. Стовпець за рахунок земель запасу Стовпецької сільської ради Дубенського району Рівненської області строком на 10 років.

Отже, строк дії договору оренди землі до 06.12.2015.

У червні 2015 року Приватне підприємство "Сіагрус" звернулося до Рівненської облдержадміністрації з клопотанням про поділ земельної ділянки площею 68,6953 га.

Розпорядженням від 06.08.2015 № 425 Рівненської обласної державної адміністрації надано Приватному підприємству "Сіагрус" згоду на поділ земельної ділянки державної власності загальною площею 68,6953 га, кадастровий номер 5621688500:09:001:0578 на чотири земельні ділянки без зміни цільового призначення орієнтованою площею 8,9450 га, 14,9565 га, 5,3798 га, 39,4140 га.

В подальшому, 27.11.2015 між Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації (орендодавець) та Приватним підприємством "Сіагрус" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 06.12.2005, якою змінено пункт 2 розділу "Об`єкт оренди" та викладено його в редакції, відповідно до якої в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 68,6953 га, в тому числі: земельна ділянка № 1 площею 8,9450 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0582), з них: під гідротехнічними спорудами - 0,6516 га, під ставками - 8,2934 га; земельна ділянка № 2 площею 14,9565 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0583), з них: під гідротехнічними спорудами - 1,4283 га, під ставками - 13,5282 га; земельна ділянка № 3 площею 39,4140 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0584), з них: під гідротехнічними спорудами - 3,6485 га, під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 0,6841 га, під ставками - 35,0814 га; земельна ділянка № 4 площею 5,3798 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0585), з них: пасовище - 3,7199 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4723 га, під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 1,1876 га.

Відповідно до п. 8 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За змістом положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі в редакції чинній станом на 06.12.2015) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Порядок поновлення договору оренди землі визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» за змістом якої:

- по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1);

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2);

- до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3);

- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4);

- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5);

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6);

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8);

- відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).

Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди. Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: (а) перевіряє його на відповідність вимогам закону, (б) узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, (в) приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), (г) укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Таким чином, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом, встановленим частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки: (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Виходячи з того, що в частинах 1-5 та частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» містяться дві окремі правові підстави реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками. Сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю заперечення орендодавця в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч. 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності триваючої процедури погодження сторонами змін істотних умов договору оренди.

Як зазначалося судом, строк дії договору оренди землі до 06.12.2015.

Виходячи зі змісту п. 8 договору, позивач зобов`язаний повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше 06.11.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі Приватне підприємство «Сіагрус» звернулося до Рівненської обласної державної адміністрації із заявою від 04.11.2015 № 146 про поновлення договорів оренди землі та водного об`єкта на земельну ділянку кадастровий номер 5621688500:09:001:0584 площею 39,4140 на 15 років та повернення до земель запасу Стовпецької сільської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 5621688500:09:001:0582, 5621688500:09:001:0583 та 5621688500:09:001:0585.

Матеріалами справи підтверджується, що заяву від 04.11.2015 № 146 зареєстровано Рівненською обласною державною адміністрацією 16.11.2015 за № вх-8319/0/01-29/15 та Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації 19.11.2015 за вх. № 3870.

Отже, із заявою від 04.11.2015 № 146 про поновлення договору оренди землі Приватне підприємство «Сіагрус» звернулося з пропуском встановленого у пункті 8 договору строку.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви від 04.11.2015 № 146 Рівненською обласною державною адміністрацію листом від 20.06.2017 № 3637/0/01-29/17 відмовлено у поновленні договору оренди землі від 06.12.2005, з огляду на те, що зміна фактичної площі і меж земельної ділянки та присвоєння нових кадастрових номерів унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору з ПП „Сіагрус" у порядку, передбаченому ч. 1, 6 ст. 33 Закону України „Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

За встановлених обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було ініційовано механізм поновлення строку договору оренди землі, встановлений саме частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, до заяви від 04.11.2015 № 146 Приватним підприємством «Сіагрус» не було додано проекту відповідної додаткової угоди, як того вимагає ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про недотримання позивачем процедури поновлення строку договору, тому є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у справі.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статей 641 - 642 названого Кодексу визначено порядок пропозиції до укладення договору (оферта) та її прийняття (акцепт). Так, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. А відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

За встановлених у справі обставин, які свідчать про існування між сторонами правовідносин щодо погодження істотних умов договору оренди, відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що останній після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Особливості формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та обов`язків, у розумінні статей 177, 181, 182 Цивільного кодексу України, визначені нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частинами 1-2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною десятою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України.

Як встановлено вище, за договором оренди землі (в редакції додаткової угоди від 27.11.2015) позивачу надано строкове платне користування земельними ділянками загальною площею 68,6953 га, в тому числі:

- земельною ділянкою № 1 площею 8,9450 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0582), з них: під гідротехнічними спорудами - 0,6516 га, під ставками - 8,2934 га;

- земельною ділянкою № 2 площею 14,9565 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0583), з них: під гідротехнічними спорудами - 1,4283 га, під ставками - 13,5282 га;

- земельною ділянкою № 3 площею 39,4140 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0584), з них: під гідротехнічними спорудами - 3,6485 га, під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 0,6841 га, під ставками - 35,0814 га;

- земельною ділянкою № 4 площею 5,3798 га (кадастровий номер 5621688500:09:001:0585), з них: пасовище - 3,7199 га, під гідротехнічними спорудами - 0,4723 га, під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) - 1,1876 га.

Позаяк, у заяві від 04.11.2015 № 146 Приватне підприємство «Сіагрус» просило поновити договори оренди землі та водного об`єкта на земельну ділянку кадастровий номер 5621688500:09:001:0584 площею 39,4140 на 15 років та повернути до земель запасу Стовпецької сільської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 5621688500:09:001:0582, 5621688500:09:001:0583 та 5621688500:09:001:0585.

Таким чином, Приватне підприємство «Сіагрус» звернулося до Рівненської обласної державної адміністрації із заявою про поновлення договору на меншу площу земельної ділянки та більший термін дії договору.

В свою чергу положеннями ч. 10 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки, поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Отже, у зв`язку зі зміною меж земельної ділянки, переданої в оренду позивачу за договором, припинилось існування земельної ділянки в дійсних межах як об`єкта оренди за договором, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди в порядку ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 927/660/17, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16.

З огляду на те, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про внесення змін до договору оренди землі на оренду земельної ділянки меншої площі (з 68,6953 га на 39,4140 га) та на інший строк (15 років), ніж на який цей договір було укладено (10 років), чим змінив істотні умови договору оренди землі, що виключає можливість поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Наведене є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові

Враховуючи викладені вище обставини колегією суддів не досліджуються та не встановлюються дотримання у спірних правовідносинах обставин щодо продовження користування позивачем після закінчення дії договору спірною земельною ділянкою, а також обставини щодо повідомлення орендодавцем орендаря про заперечення у поновленні договору оренди, так як вказані обставини не впливають на вирішення спору по суті.

Водночас колегія суддів зауважує і на тому, що заявлена позивачем позовна вимога про визнання поновленим договору не відповідає способам захисту прав, інтересів суб`єктів господарювання, які визначені положеннями Цивільного кодексу України, що також є самостійною підставою для відмови у її задоволенні.

Як було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 09.06.2020 у справі № 912/1860/19, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19 та інших.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».

Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В свою чергу, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі №918/603/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 у справі №918/603/17 - скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

3. Судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції залишити за позивачем.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Сіагрус» (35672, Рівненська область, Дубенський р-н, село Стовпець, вул. Шевченка, буд. 51, ідентифікаційний код 31000849) на користь Рівненської обласної державної адміністрації (33028, Рівненська область, м. Рівне, Майдан просвіти, буд. 1, ідентифікаційний код 13986712) 4 800,00 грн (чотири тисячі вісімсот гривень) судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 918/603/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.04.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді С.Р. Станік

Т.П. Козир