Постанова від 18.03.2025 по справі 910/8592/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. Справа№ 910/8592/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Войтко О.В.;

від відповідача: Джумеля Н.Г. (поза межами суду ІНФОРМАЦІЯ_1 );

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 (повний текст складено 24.12.2024)

у справі № 910/8592/24 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА"

до Фізичної особи-підприємця Бондаренка Сергія Олеговича

про стягнення 559 782,83 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Бондаренка Сергія Олеговича про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 559 782,83 грн., з яких: 483 185,97 грн. - заборгованість за договором зберігання від 01.11.2023 року № 6, 69 349,07 грн. - пеня, 7 247,79 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору в частині збереження переданого Підприємцю на зберігання товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що судом враховано відсутність у матеріалах справи доказів отримання Підприємцем вимоги Товариства від 08.04.2024 року № 08/04, посилання Підприємця на продовження фактичного зберігання ним залишку товару (за виключенням товару, викупленого Підприємцем та Фізичною особою-підприємцем Рій Миколою Миколайовичем на умовах відповідних дилерських договорів), яке було викладене як у відзиві на позовну заяву, так і в адресованому Товариству листі від 20.06.2024 року № 3. Крім того, суд звертає увагу на підписані Товариством та скріплені відбитком його печатки видаткові накладні від 15.04.2024 року № 545, від 02.05.2024 року № 593 та від 30.05.2024 року № 679, за якими позивач на підставі Дилерського договору відчужував на користь Підприємця відповідні партії товару. Факт підписання позивачем таких товаророзпорядчих документів після закінчення строку зберігання товару за Договором, а також вже після направлення відповідачу вимоги від 08.04.2024 року № 08/04, свідчить про обізнаність та усвідомлення Товариством про фактичну наявність ввіреного відповідачу для зберігання за Договором товару на складі Підприємця. Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження фактичної втрати (нестачі) або пошкодження ввіреного Підприємцю за Договором товару (зокрема, протягом встановленого строку зберігання), як і доказів наявності його умислу або грубої необережності у такій втраті (нестачі), додатково беручи до уваги необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми вартості втраченого товару (з урахуванням відчуження його частини на користь Фізичної особи-підприємця Рій Миколи Миколайовича), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства про стягнення з відповідача вартості втраченого товару в розмірі 483 185,97 грн., а також похідних вимог про стягнення з Підприємця 69 349,07 грн. пені та 7 247,79 грн. 3% річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити апелянту пропущений строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24; прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати; стягнути з відповідача на користь скаржника судові витрати в розмірі 50 595,11 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних, після направлених позивачем вимог - листи від 08.04.2024 № 08/04, від 20.05.2024 № 20/05-1), відповідач не повернув позивачу товару, проте, здійснював оплату (викуп ) товару (останній відбувся 30.05.2024), що підтверджує погодження з вимогами та часткове виконання відповідачем даних вимог про оплату товару.

Скаржник вказує на те, що оскільки відповідач не повернув переданий йому на зберігання товар, то на підставі п. 4.3 договору зберігання такий товар вважається втраченим на суму 483 185,97 грн. Здійснюючи оплату за неповернутий товар та отримуючи його у власність (підтверджується видатковими накладними), відповідач тим самим визнав вимоги позивача, а отже посилання у відзиві на відсутність спору та боргу не можуть братись до уваги.

Скаржник зазначає, що обставини, які підтверджують наявність волевиявлення позивача на відчуження товару ФОП Рій М.М. саме зі складу відповідача є недоведеними.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що весь товар, переданий на зберігання позивачем, як поклажодавцем, відповідно до Акту прийому-передачі №1 від 01.11.2023 на протязі строку зберігання, визначеному в ньому (до 25.12.2023) та строку дії договору зберігання № 6 (до 31.12.2024) було збережено, за винятком товару, що було викуплено відповідачем та ФОП Рій М.М. на умовах Договору № 76-10/23 від 02.10.2023 та договору № 78-10/23 від 02.10.2023, відповідно. Залишок Товару продовжує зберігатися й після закінчення строку зберігання, вказаного в Акті прийому-передачі № 1 від 01.11.2023.

Відповідач вказав на те, що вимога вих. № 08/04 від 08.04.2024 не була отримана відповідачем, а відповідно до п.3.4. договору зберігання саме з датою отримання такої вимоги пов`язаний обов`язок здійснити повернення товару на адресу, вказану в вимозі, адже в протилежному випадку це стане неможливим.

Відповідач звертає увагу на те, що п. 10.1. договору зберігання №6 передбачені різні альтернативні способи спілкування між сторонами договору - факсом, електронною поштою тощо, тобто, перш ніж вказувати, що відповідачем не було виконано вимогу вих.№ 08/04 від 08.04.2024 про повернення товару позивачу слід було переконатися, що на виконання вимог п.3.4. договору вона була отримана, тобто її зміст було доведено до відома відповідача.

Відповідач вказує на те, що у квітні-травні 2024р. відповідачем здійснювався викуп насіння соняшнику у скаржника відповідно до умов договору № 76-10/23 від 02.10.2023.

Також, на виконання вимог ст. 124 ГПК України, відповідач повідомив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції (судові збори та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, визначені ст. 123 ГПК України): сума витрат на професійну правничу допомогу - 20000,00 грн.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

Позивач вказує на те, що ним не направлялась відповідачу вимога чи/або будь яке інше повідомлення щодо передачі певної кількості товару третій особі ФОП Рій М.М., що підтверджується відсутністю будь-яких вимог чи/або повідомлень в матеріалах справи. Позивач звертає увагу на те, відповідач надіслав позивачу тристоронні акти в червні 2024 року. Вдавшись до підтасовування доказів разом з ФОП Рій М.М., відповідач після отримання вимог позивача, задля уникнення відповідальності та з метою додаткового збагачення, склав тристоронні акти та Товарно-транспортні накладні на власний легковий автомобіль, зазначивши себе як перевізника, а ФОП Рій М.М. як замовника.

Твердження представника відповідача за змістом відзиву, щодо способів спілкування між сторонами договору - факсом, електронною поштою, не відповідають реальним господарським відносинам сторін, оскільки у позивача відсутня інформація щодо наявної та дійсної електронної адреси відповідача та номеру факсу (підтверджується укладеними між позивачем та відповідачем договорами та додатковою угодою наявними в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що знаючи про існування даної вимоги № 08/04 від 08.04.2024, відповідачем було частково виконано її умови (в частині оплати Товару). Часткове виконання даної вимоги підтверджується здійсненою відповідачем оплатою товару та отримання у власність відповідачем частини Товару за видатковою накладною № 545 від 15.04.2024, видатковою накладною № 593 від 02.05.2024, видатковою накладною № 679 від 30.05.2024 (Наявні в матеріалах справи). В частині повного повернення Товару дану вимогу відповідач проігнорував. 20.05.2024, засобами поштового зв`язку (цінним листом з описом вкладення трек номер 0420900458567), відповідачу надсилалась вимога № 20/05-1 від 20.05.2024 (Наявна в матеріалах справи) і відповідачем було частково виконано умови вимоги № 20/05-1 від 20.05.2024 (в частині оплати Товару). Часткове виконання даної вимоги підтверджується здійсненою відповідачем оплатою товару та отримання у власність відповідачем частини товару за видатковою накладною № 679 від 30.05.2024. В частині повного повернення товару дану вимогу відповідач проігнорував.

Також, 07.06.2024, засобами поштового зв`язку (цінним листом з описом вкладення трек номер 0421408184970), відповідачу вкотре надсилалась вимога № 07/06-1 від 07.06.2024. Дану вимогу відповідач залишив поза увагою, жодної відповіді не надав, товар не повернув. Зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку не повернув увесь обсяг товару, що знаходився у відповідача на зберіганні за договором зберігання, у зв`язку з чим такий товар у розумінні пункту 4.3 договору зберігання вважається втраченим.

Позивач у відповіді на відзив на апеляційну скаргу заперечив щодо суми судових витрат, заявлених відповідачем, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, покласти на відповідача судові витрати, стягнути з відповідача на коритьсь позивача судові витрати в розмірі 50 595,11 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8592/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24. Призначено справу № 910/8592/24 до розгляду у судовому засіданні 18.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Бондаренка Сергія Олеговича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, у судовому засіданні 18.02.2025 оголошено перерву до 18.03.2025 в режимі відеоконференції.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, зміни колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8592/24 розглядалась протягом розумного строку.

Позиція учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 18.03.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24 скасувати прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.03.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 02.10.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір № 76-10/23, за умовами якого позивач, за договором виробник, зобов`язався передати товар у власність відповідача, за договором дилера, без надання права на виключне (ексклюзивне) його просування, а відповідач зобов`язався прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах цього договору та розповсюджувати його в межах території України.

Ця угода підписана уповноваженим представником позивача та відповідачем, а також скріплена відбитками печаток означених контрагентів.

Відповідно до пункту 2.2 договору відповідач купує товар за власний рахунок та здійснює продаж від свого імені, діючи на правах незалежного торговця як по відношенню до позивача, так і по відношенню до третіх осіб.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що відповідач самостійно визначає терміни подання замовлення (заявки), враховуючи, що позивачу знадобиться певний час на його обробку і остаточне погодження з відповідачем. Кожне замовлення (заявка) в обов`язковому порядку повинно містити дату та номер замовлення, а також визначати асортимент, кількість, ціну та вартість товару у партії, що замовляється, та інші умови, що визначені відповідачем, як важливі.

Оплата товару проводиться шляхом перерахування коштів з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (пункт 5.15 договору).

Згідно із п. 5.22 договору датою поставки товару вважається дата прийняття товару (уповноваженою особою чи/або перевізником) відповідачем і підписання видаткової накладної чи/або товарно-транспортної накладної та/або інших супровідних документів.

Відповідно до п. 9.1, 9.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.1 Договору, та діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

В подальшому, 01.11.2023 між відповідачем, за договором зберігачем, та позивачем, за договором поклажодавцем, укладено договір зберігання № 6 (далі - договір № 6), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання насіння гібриду соняшника або інше майно, що вказане в Актах прийому-передачі (далі - товар). Кожна партія товару, передана на зберігання, оформлюється Актом прийому-передачі, в якому зазначається строк зберігання даної партії товару. Строк зберігання кожної партії товару рахується з дати укладення (скріплення печатками сторін) Акту прийому-передачі товару та закінчується датою, зазначеною в даному Акті прийому-передачі.

Означений договір № 6 підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем, а також скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 договору № 6 право власності на товар до відповідача не переходить, товар не може бути задіяний в господарському обороті відповідача. Відповідач не має права користуватися товаром, переданим йому на зберігання, а також передавати його у користування третім особам.

За умовами пунктів 1.3, 1.4 договору № 6 найменування товару, який передається на зберігання за цим договором, його кількість вказуються у відповідних Актах прийому-передачі товару (накладних та інших документах), які є невід`ємною частиною цього договору. Акти прийому-передачі товару (накладні та інші документи) підтверджують факт передачі певної партії товару на зберігання. Відповідач гарантує, що товар зберігається на складі, придатному для зберігання такого виду товару, розташованому за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, місто Кобеляки, вулиця Броварська, будинок 7.

У пункті 1.5 договору № 6 сторони погодили, що зберігання товару за цим договором є безоплатним. Відповідач має на меті подальше придбання товару (переданого йому на зберігання) за умовами дилерського договору.

Пунктом 2.1.3 договору № 6 передбачено, що відповідач відповідає за втрату чи пошкодження або псування товару у всіх випадках, у тому числі за відсутності його вини, навіть якщо це сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності товару.

Умовами пункту 2.1.4 договору № 6 на відповідача покладено обов`язок повернути позивачу або вказаній ним третій особі товар:

- впродовж строку, вказаного у відповідній вимозі позивача про повернення йому всього товару або його частини. Повернення товару може здійснюватися відповідачем будь-якій третій особі на письмову вимогу позивача, вислану факсом або електронною поштою. В цьому випадку акт передачі товару третій особі підписується також уповноваженим представником третьої особи. Обидва екземпляри акту передаються позивачу, після підписання яких один з них залишається у позивача, а інший повертається зберігачу (пункт 2.1.4.1);

- при закінченні строку зберігання товару відповідач зобов`язаний повернути позивачу товар в повному обсязі. Товар має бути поверненим в тому самому стані, в якому він був прийнятий на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей (пункт 2.1.4.2).

Згідно з пунктом 2.1.10 договору № 6 в разі придбання товару відповідачем Акт повернення зі зберігання сторонами не оформлюється. В такому випадку датою завершення терміну дії зберігання майна (товару) буде дата, зазначена у видатковій накладній про перехід товару у власність відповідача та на підставі дилерського договору. В такому випадку сторони керуються умовами даного дилерського договору.

Пунктом 2.2.4 договору № 6 передбачене право позивача вимагати повернення товару або його частини у будь-який час впродовж дії даного договору, письмово попередивши про це відповідача за 2 (два) календарних дні.

За умовами пункту 3.1 договору № 6 документами, які підтверджують вартість, кількість і асортимент товару, є Акт прийому-передачі товару (на відповідну партію товару).

У пункті 3.4 договору № 6 сторони домовилися про те, що у випадку знаходження на зберіганні у відповідача товару позивача, що не був придбаний відповідачем у позивача, відповідач зобов`язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання вимоги позивача про повернення товару здійснити доставку та відправку такого товару у неушкодженій цілісній упаковці, відповідним перевізником до третьої особи, вказаної позивачем.

У пунктах 4.2, 4.6 договору № 6 сторони погодили, що відповідач несе повну матеріальну відповідальність перед позивачем у випадку втрати, знищення, псування товару, в тому числі упаковки та втрати товарного вигляду відповідно до чинного законодавства. Вартість товару для розрахунку цього розділу визначається сторонами за дилерським договором.

Згідно із п. 9.1 договору № 6 останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2024 року (якщо інший строк зберігання не зазначено в Актах прийому-передачі), але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 10.1 договору № 6 передбачено, що повідомлення за договором допускаються: факсом, електронною поштою, рекомендованими/цінними листами або вручаються кур`єром (особисто).

На виконання умов договору № 6 позивач на підставі Акту прийому-передачі від 01.11.2023 № 1 передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання товар, а саме:

- насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. в кількості 88 шт. вартістю 288 669,92 грн (з ПДВ);

- насіння гібриду соняшника "НС Х 6749" (Екстра Плюс) п.о. в кількості 100 шт. вартістю 328 034,00 грн (з ПДВ);

- насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. в кількості 100 шт. вартістю 294 023,00 грн (з ПДВ).

Всього: 910 726,92 грн.

Зазначений акт підписаний сторонами без будь-яких заперечень, товар прийнято відповідачем у повному обсязі, зауваження та претензії щодо його кількості та упаковки (тари), товарного вигляду відсутні.

Відповідно до п. 2 цього Акту при його підписанні відповідач попереджений про умови зберігання товару, що переданий йому на відповідальне зберігання строком до 25.12.2023. В разі неповернення переданого на зберігання товару чи/або не придбання даного товару в строк до 25.12.2023 за дилерським договором, з 26.12.2023 вартість товару буде збільшена відповідно до прайсу позивача (виробника за дилерським договором).

Згідно із видатковою накладною від 29.11.2023 № 1203 позивач на підставі дилерського договору передав у власність відповідача частину товару, який знаходився у відповідача на зберіганні за договором № 6, а саме: насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 5 штук загальною вартістю 16 309,41 грн (з ПДВ); згідно із видатковою накладною від 31.01.2024 № 111 - насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 10 штук загальною вартістю 32 998,90 грн (з ПДВ); згідно із видатковою накладною від 11.03.2024 № 382 - насіння гібриду соняшника "НС Х 6749" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 4 штуки, насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 8 штук та насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 1 штука загальною вартістю 43 234,90 грн (з ПДВ); згідно із видатковою накладною від 01.04.2024 № 386 - насіння гібриду соняшника "НС Х 6749" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 1 штука та насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 26 штук загальною вартістю 102 013,86 грн (з ПДВ); згідно із видатковою накладною від 15.04.2024 № 545 - насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 24 штуки та насіння гібриду соняшника "НС Х 6749" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 1 штука загальною вартістю 78 000,04 грн (з ПДВ); згідно із видатковою накладною від 02.05.2024 № 593 - насіння гібриду соняшника "НС Х 6749" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 31 штука, насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 10 штук та насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 3 штуки загальною вартістю 163 199,80 грн (з ПДВ); згідно із видатковою накладною від 30.05.2024 № 679 - насіння гібриду соняшника "НС Х 6749" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 11 штук загальною вартістю 41 800,08 грн (з ПДВ).

Відповідно до пункту 3.3 договору № 6 (який кореспондується з пунктом 2.1.10) якщо відповідач придбаває у позивача переданий на зберігання товар, Акт повернення зі зберігання сторонами не оформлюється. В такому випадку датою завершення терміну дії зберігання товару буде дата, зазначена у видатковій накладній про перехід товару у власність відповідача.

Факт передачі позивачем відповідачу на зберігання зазначеного в Акті прийому-передачі від 01.11.2023 № 1 товару, а також придбання відповідачем частини такого товару на умовах дилерського договору за вищенаведеними видатковими накладними (у тому числі: насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 42 штуки, насіння гібриду соняшника "НС Х 6749" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 48 штук та насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 45 штук) не заперечувався ані позивачем, ані відповідачем, у зв`язку із чим, позивач стверджує, що у відповідача на зберіганні за договором № 6 фактично залишилося насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 46 штук (вартістю 150 895,64 грн), насіння гібриду соняшника "НС Х 6749" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 52 штуки (вартістю 170 577,68 грн) та насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 55 штук (вартістю 161 712,65 грн) загальною вартістю 483 185,97 грн.

Позивач листом від 08.04.2024 № 08/04 звернувся до відповідача з вимогою про повернення у термін до 20.05.2024 товару, що перебуває на зберіганні у відповідача.

З огляду на неповернення відповідачем наявного у нього на зберіганні товару, листом від 20.05.2024 № 20/05-1 позивач звернувся до відповідача з вимогою у термін до 27.05.2024 здійснити повну оплату заборгованості перед позивачем, з урахуванням штрафних санкцій, в сумі 586 434,26 грн.

Аналогічна за змістом вимога викладена позивачем у листі від 07.06.2024 № 07/06-1, адресованому відповідачу.

Однак, відповідачем станом на 26.06.2024 не повернуто всього обсягу належного позивачу товару, що знаходився у відповідача на зберіганні за договором № 6, у зв`язку з чим такий товар у розумінні пункту 4.3 договору № 6 вважається втраченим, що спричинило звернення позивача до суду з даним позовом, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача суму вартості втраченого товару в розмірі 483 185,97 грн, а також нараховані у період з 26.12.2023 по 26.06.2024 суми пені у розмірі 69 349,07 грн та 3% річних у сумі 7 247,79 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 2 Акту прийому-передачі від 01.11.2023 № 1 при його підписанні зберігач попереджений про умови зберігання товару, що переданий йому на відповідальне зберігання строком до 25.12.2023.

Відтак, строк зберігання належного позивачу товару був встановлений сторонами саме до 25.12.2023.

Відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти вимог позивача, вказав на те, що 02.10.2023 між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Рій М.М. укладено договір № 78-10/23 (а.с. 79-82, т. І), на виконання якого у січні 2024 року ФОП Рій М.М. викуплено та набуто у власність шляхом відвантаження зі складу відповідача 21 посівну одиницю насіння гібриду соняшнику НС Х 8005 на загальну суму 82 242,28 грн (з ПДВ) та 9 посівних одиниць насіння гібриду соняшника НС Таурус на загальну суму 29 729,17 грн (з ПДВ).

На виконання умов договору № 78-10/23 позивач підписав з ФОП Рій М.М. Специфікації від 15.01.2024 № 1 (а.с. 83 (зворот) т. І) та від 17.01.2024 № 2 (а.с 85 (зворот) т. І), а також виставило Фізичній особі-підприємцю Рій Миколі Миколайовичу рахунки (з посиланням на цей договір) від 15.01.2024 № 21 (а.с. 83, т. І) на оплату насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 21 штука вартістю 82 242,28 грн (з ПДВ) та від 17.01.2024 № 25 (а.с. 85 т. І) на оплату насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 9 штук вартістю 29 729,17 грн (з ПДВ).

Вказаний товар, у повному обсязі оплачений Фізичною особою-підприємцем Рій М.М. на користь позивача, що підтверджується платіжними інструкціями від 15.01.2024 № 109 на суму 82 242,28 грн та від 18.01.2024 № 110 на суму 29 729,17 грн, а товар переданий означеному покупцеві згідно з видатковими накладними від 15.01.2024 № 26 на суму 82 242,28 грн. та від 18.01.2024 № 38 на суму 29 729,17 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що придбаний Фізичною особою-підприємцем Рій М.М. у позивача та оплачений на користь останнього товар, а саме: насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 21 штука та насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 9 штук, був відвантажений саме позивачем з його складу, що знаходиться у місті Кобеляки Кобеляцького району Полтавської області, на якому зберігався товар за договором № 6. Зазначене також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних товарно-транспортних накладних від 15.01.2024 № 15/01 та від 18.01.2024 № 18/01, підписаних позивачем та Фізичною особою-підприємцем Рій М.М., а також скріплених відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

На виконання умов пункту 2.1.4.1 договору № 6 відповідач листом від 18.06.2024 № 1 направив поклажодавцеві два екземпляри відповідних актів передачі товару третій особі (Фізичній особі-підприємцю Рій М.М.).

Колегія суддів апеляційної погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що доводи позивача про ненаправлення відповідачу вимог чи будь-яких інших повідомлень щодо передачі певної кількості товару Фізичній особі-підприємцю Рій М.М., є безпідставними, оскільки не спростовують фактичного вибуття зі зберігання на складі відповідача у січні 2024 року насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 21 штука та насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 9 штук, відчуження позивачем цього товару на користь Фізичної особи-підприємця Рій М.М. та отримання позивачем грошових коштів в якості оплати вартості цього товару в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи товарно-супровідні та платіжні документи, які підтверджують наявність волевиявлення позивача на відчуження на користь Фізичної особи-підприємця Рій М.М. зі складу відповідача насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 21 штука та насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 9 штук, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зазначений товар у січні 2024 року вибув зі зберігання відповідача на встановлених договором № 6 підставах, тобто, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі повної вартості відчуженого позивачем на користь Фізичної особи-підприємця Рій Миколи Миколайовича товару, відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, станом на червень 2024 року (та на час звернення позивача до суду з цим позовом) у відповідача на зберіганні за договором № 6 фактично залишилося насіння гібриду соняшника "НС Х 8005" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 25 штук (вартістю 82 008,50 грн), насіння гібриду соняшника "НС Х 6749" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 52 штуки (вартістю 170 577,68 грн) та насіння гібриду соняшника "НС ТАУРУС" (Екстра Плюс) п.о. у кількості 46 штук (вартістю 135 250,58 грн) загальною вартістю 387 836,76 грн (тобто весь переданий відповідачу на зберігання за договором № 6 товар, за винятком викупленого відповідачем та Фізичною особою-підприємцем Рій М.М. на умовах відповідних дилерських договорів).

Як вже зазначалось, позивач вказував на те, що листом від 08.04.2024 № 08/04 звертався до відповідача з вимогою про повернення у термін до 20.05.2024 товару, що перебуває на зберіганні у відповідача, на склад позивача за адресою: Київська область, Броварський район, село Гостролуччя, вулиця Центральна, будинок 34-А, чи/або повідомлення позивача про час та дату (до 20.05.2024) для здійснення ним самовивозу товару. У наведеному листі позивач також повідомив відповідача про те, що в разі неповернення товару у вказаний строк, товар буде вважатися втраченим, а позивачем будуть застосовані передбачені розділом 4 договору № 6 штрафні санкції. Крім того, позивач просив відповідача, у разі неповернення товару в зазначений строк, здійснити повну оплату його вартості, з урахуванням штрафних санкцій, у розмірі 943 073,20 грн.

Однак, відповідач відповіді на вказаний лист не надав та не повернув позивачу зі зберігання товар та не оплатив його вартість.

Позивач посилаючись на положення п. 4.3 договору № 6, враховуючи те, що неповернутий відповідачем товар у розумінні пункту 4.3 договору № 6, вважається втраченим, просив суд стягнути із відповідача суму вартості цього втраченого товару, а також нарахованих у період з 26.12.2023 по 26.06.2024 сум пені у розмірі 69 349,07 грн та 3% річних у сумі 7 247,79 грн.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як вже зазначалось, умовами пункту 2.1.4 договору № 6 на відповідача покладено обов`язок повернути позивачу або вказаній ним третій особі товар:

- впродовж строку, вказаного у відповідній вимозі позивача про повернення йому всього товару або його частини. Повернення товару може здійснюватися відповідачем будь-якій третій особі на письмову вимогу позивача, вислану факсом або електронною поштою. В цьому випадку акт передачі товару третій особі підписується також уповноваженим представником третьої особи. Обидва екземпляри акту передаються позивачу, після підписання яких один з них залишається у позивача, а інший повертається відповідачу (пункт 2.1.4.1);

- при закінченні строку зберігання товару відповідач зобов`язаний повернути позивачу товар в повному обсязі. Товар має бути поверненим в тому самому стані, в якому він був прийнятий на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей (пункт 2.1.4.2).

Тобто, зазначений пункт договору № 6 регулює відносини сторін щодо порядку повернення відповідачем товару як протягом встановленого терміну зберігання (пункт 2.1.4.1), так і після закінчення строку зберігання товару (пункт 2.1.4.2).

У першому випадку (протягом строку зберігання) товар або його частина підлягає поверненню позивачу чи вказаній ним третій особі на підставі та у строк, передбачений відповідно до вимоги позивача, а у другому випадку (після закінчення встановленого строку зберігання) товар у повному обсязі підлягає поверненню позивачу.

Пунктами 2.2.1 та 2.2.4 договору № 6 на позивача покладено обов`язок, зокрема, одержати товар від відповідача, а також надано право вимагати повернення товару або його частини у будь-який час впродовж дії даного договору, письмово попередивши про це відповідача за 2 (два) календарних дні.

Як вбачається із матеріалів справи, строк зберігання належного позивачу товару встановлений сторонами до 25.12.2023 року.

Згідно із ст. 948 ЦК України у поклажодавця виникає обов`язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача ані до закінчення строку зберігання товару (25.12.2023), ані безпосередньо в день закінчення такого строку, з вимогою повернути наявний у нього на зберіганні товар. Докази, які свідчать про вчинення позивачем активних дій, направлених на повернення товару зі зберігання відповідача до спливу встановленого Актом прийому-передачі від 01.11.2023 № 1 строку зберігання, а також документи, які підтверджують вчинення відповідачем перешкод у поверненні такого товару, його псування, нестачу чи втрату на час закінчення погодженого сторонами строку зберігання, у матеріалах справи відсутні.

Більше того, як вже було зазначено, вже після закінчення терміну зберігання товару за договором його частина на підставі видаткових накладних від 31.01.2024 № 111, від 11.03.2024 № 382, від 01.04.2024 № 386, від 15.04.2024 № 545, від 02.05.2024 № 593 та від 30.05.2024 № 679 була набута у власність відповідача, а частина (на підставі видаткових накладних від 15.01.2024 № 26 та від 18.01.2024 № 38) - відчужена на користь Фізичної особи-підприємця Рій М.М.

Таким чином, після 25.12.2023 строк зберігання належного позивачу товару закінчився, проте частина такого товару фактично залишилася на складі відповідача. При цьому, відповідач зазначає, що відповідний залишок товару продовжує зберігатися й після закінчення строку зберігання та на час розгляду даного спору на складі відповідача, а жодного порушення щодо забезпечення схоронності товару відповідачем допущено не було, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 4.3 договору № 6 щодо презумпції втрати відповідачем товару після прострочення його повернення зі зберігання понад 7 календарних днів, як підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування вартості відповідного товару.

Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі унормовано ст. 950 ЦК України, за частиною 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 950 ЦК України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно з ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

За таких обставин, у даному випадку для виникнення правових підстав для стягнення з відповідача вартості втраченого товару обов`язковою умовою є встановлення вини відповідача у втраті (нестачі) або пошкодженні товару, строк зберігання якого закінчився та який протягом цього строку не був витребуваний поклажодавцем.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Враховуючи викладене, позивач повинен довести факт спричинення йому шкоди, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем вимоги позивача від 08.04.2024 № 08/04.

Також відповідач вказує на те, що продовжує фактичне зберігання залишку товару (за виключенням товару, викупленого відповідачем та Фізичною особою-підприємцем Рій М.М. на умовах відповідних дилерських договорів), що також було зазначено у листі від 20.06.2024 № 3, надісланому на адресу позивача.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції враховує видаткові накладні від 15.04.2024 № 545, від 02.05.2024 № 593 та від 30.05.2024 № 679, за якими позивач на підставі дилерського договору відчужив на користь відповідача відповідні партії товару. Факт підписання позивачем таких товаророзпорядчих документів після закінчення строку зберігання товару за договором № 6, а також вже після направлення відповідачу вимоги від 08.04.2024 року № 08/04, свідчить про обізнаність та усвідомлення позивачем про фактичну наявність ввіреного відповідачу для зберігання за договором № 6 товару на складі відповідача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів отримання вимоги від 08.04.2024, на підтвердження фактичної втрати (нестачі) або пошкодження ввіреного відповідачу за договором № 6 товару (зокрема, протягом встановленого строку зберігання), як і доказів наявності його умислу або грубої необережності у такій втраті (нестачі), додатково беручи до уваги необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми вартості втраченого товару (з урахуванням відчуження його частини на користь Фізичної особи-підприємця Рій М.М.), враховуючи, що вимоги про стягнення з відповідача 69 349,07 грн пені та 7 247,79 грн 3% річних, є похідними вимогами від основного зобов`язання, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, з підстав, викладених вище.

Стверджуючи про те, що умовами пунктів 2.1.4. та 3.4. договору зберігання № 6 від 10.11.2023 чітко визначено, що передача товару третій особі можлива лише за вимогою позивача та недоведеність волевиявлення позивача на відчуження товару саме зі складу відповідача, скаржником не надано доказів, які свідчать про повернення грошових коштів, сплачених відповідно до платіжних інструкцій від 15.01.2024 № 109 та від 18.01.2024 № 110, на оплату виставлених позивачем ФОП Рою М.М. відповідних рахунків, як не надано доказів відвантаження товару із іншого складу позивача

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач після 25.12.2023 має нести відповідальність лише за втрату або пошкодження товару та лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Доводи скаржника про те, що у розумінні пункту 4.3 договору зберігання товар вважається втраченим, спростовується здійсненням позивачем продажу зазначеного товару відповідачу, згідно із видатковими накладними від 15.04.2024 № 545, від 02.05.2024 № 593 та від 30.05.2024 № 679.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер.ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі № 910/8592/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу 910/8592/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 17.04.2025.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко