Постанова від 16.04.2025 по справі 903/917/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року Справа № 903/917/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар М.Л.

від відповідача: Хомич А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" виробничий структурний підрозділ "Львівська дирекція" на рішення Господарського суду Волинської області від 29 січня 2025 року у справі №903/917/24 (повний текст складено 07 лютого 2025 року, суддя Якушева І.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради

про стягнення 321808,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради про стягнення 321808,39 грн., з них: 265666,89 грн. заборгованості за надані послуги з транспортування стічних вод за період з січня 2022 року по грудень 2023 року, 41821,35 грн. збитків, завданих інфляцією, 14320,15 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29 січня 2025 року у справі №903/917/24 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради про стягнення 321808,39 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивач у встановленому законом порядку не довів факту надання послуг з водовідведення тих споживачів і у тих обсягах, які зазначені в актах виконаних робіт, і від споживання яких обчислено заборгованість, заявлену до стягнення з відповідача - КП "Ковельводоканал". За висновком суду першої інстанції, позивач не довів, на якій підставі, передбаченій статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу кошти за транспортування стічних вод після припинення дії договору про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року за період з січня 2022 року по грудень 2023 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/9178/24 від 29 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що з 01 січня 2022 договір про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року припинив дію на підставі листа КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради від 30 листопада 2021 року №1357, в якому зазначено і про те, що з 01 січня 2022 року також припиняються договірні відносини з фізичними та юридичними особами району Ковель-2 м. Ковель Волинської області про надання послуг з централізованого водовідведення. Проте після припинення договорів КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради на централізоване водовідведення з абонентами району Ковель-2 м. Ковель Волинської області, ці абоненти не стають автоматично абонентами АТ "Українська залізниця", а каналізаційні мережі - мережами АТ "Українська залізниця".

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідач листом №188 від 27 березня 2022 року підтверджує, що позивачем і надалі здійснюється надання послуг згідно Договору № БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року. Крім того, отримавши інформацію про відсутність між підприємствами будь-яких фактичних відносин, АТ "Укрзалізниця" здійснило тампонування самопливного каналізаційного колектора. Та відразу ж отримало листа №1026 від 16 липня 2024 року від КП "Ковельводоканал" про те, що своїми діями АТ "Укрзалізниця" унеможливлює відведення стічних вод від населення міста, школи, дитячого садочку, котельні та безпосередньо інших підрозділів АТ "Укрзалізниця" та наголосило, що відносини між підприємствами повинні вирішуватися у правовому колі. Вказана ситуація підтверджує те, що вказані стоки і надалі потрапляють у мережу АТ "Укрзалізниця", однак АТ "Укрзалізниця" не може обмежити транспортування/перекачку стічної рідини через об`єкти водовідведення підрозділу шляхом опломбування заглушки на підключенні до мереж, адже це призведе до екологічного забруднення та санітарно-епідеміологічної катастрофи, а відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звертаючись з позовом до суду позивач у встановленому законом порядку не довів на якій підставі, передбаченій статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу кошти за транспортування стічних вод після припинення дії договору про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року за період з січня 2022 року по грудень 2023 року, адже частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а відтак із приписів вказаної статті випливає, що відсутність підписання договору не звільняє відповідача від сплати наданих послуг.

Також скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рахунки на оплату та акти виконаних робіт, в яких вказано назву послуг, кількість наданих послуг, ціну, суму послуг не можуть бути належним доказом, оскільки складені позивачем. Адже, як у позовній заяві, так і у судових засіданнях зазначалося, що фактична кількість стічних вод, що відводяться впродовж відповідного місяця, дорівнює кількості спожитої води абонентами та обліковується позивачем, оскільки саме позивач надає цим абонентам послуги водопостачання (відображено у електронному обліку), а відтак і у рахунках на оплату та актах виконаних робіт.

Листом №903/917/24/1298/25 від 05 березня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

17 березня 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/917/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 березня 2025 року у справі №903/917/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" виробничий структурний підрозділ "Львівська дирекція" на рішення Господарського суду Волинської області від 29 січня 2025 року у справі №903/917/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16 квітня 2025 р. об 10:15 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

31 березня 2025 року від відповідача КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Відповідач стверджує, що стягнення заборгованості можливе виключно в рамках договірних правовідносин. А оскільки сторонами не було досягнуто у належній формі усіх істотних умов договору, та фактично договірні правовідносини не встановлені між позивачем та відповідачем, у КП "Ковельводоканал" відсутні правові підстави щодо оплати наданих позивачем рахунків та актів, про що відповідачем було зазначено у кожній відповіді на надісланий АТ "Українська залізниця" рахунок та акт, та відповідно які були повернуті без підписання (відповідні листи додаються).

Позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт наявності обов`язку відповідача сплачувати позивачу за послуги з транспортування стічних вод за період з січня 2022 року по грудень 2023 року. Направлення рахунків та актів виконаних робіт по договору № БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року, який припинив свою дію з 01 січня 2022 року не може підтвердити такий факт.

01 квітня 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради - Рибачка Юрія Івановича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, в якій просить надати можливість брати участь у відеоконференції поза межами приміщення суду Хомич Анні Сергіївні.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 квітня 2025 року у справі №903/917/24 задоволено заяву представника Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №903/917/24.

08 квітня 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Бондар Мирослави Любомирівни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 квітня 2025 року у справі №903/917/24 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" Бондар Мирослави Любомирівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №903/917/24.

14 квітня 2025 року від АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання в порядку пункту 6 частини 2 статті 258 ГПК України, у якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи дані електронного обліку з розшифровкою помісячно про обсяг водовідведення по ст.Ковель за 2022 -2023 роки, дослідити їх та надати їм оцінку. Додатками до клопотання є: обсяг водовідведення по ст.Ковель за 2022 (електронний облік), з розшифровкою по місячно; обсяг водовідведення по ст.Ковель за 2023 (електронний облік), з розшифровкою по місячно.

16 квітня 2025 року від КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.

Розглянувши клопотання про долучення доказів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частин 1, 2, 3, 8 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Приписами частин 1 та 3 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аналіз наведеної норми свідчить, що учасник справи, який подає нові докази до суду апеляційної інстанції, має належним чином обґрунтувати наявність причин, що об`єктивно не залежали від нього, що унеможливили подання цього доказу до суду першої інстанції. Приймаючи новий доказ у суді апеляційної інстанції, цей суд має обґрунтувати своє рішення, встановити, що такі докази не могла сторона подати до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (схожий за змістом правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №909/722/14, від 01 липня 2021 року у справі №46/603).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями установленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №909/965/16, від 26 лютого 2019 року у справі №913/632/17, від 13 січня 2021 року у справі №10/Б-921/1442/2013).

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №922/393/18, від 16 грудня 2020 року у справі №908/1908/19.

З доданих до клопотання доказів, в тому числі інформаційної довідки по водовідведенню м.Ковель, не вбачається дати формування таких доказів, що позбавляє суд можливості дослідити можливість прийняття їх до уваги.

Апеляційний суд не приймає додані апелянтом докази, оскільки позивач не навів належних об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання ним до суду першої інстанції вказаних доказів.

Крім того, у суді першої інстанції позивачем подавались додаткові пояснення №9-10 від 24 січня 2025 року, до яких додавались обсяги водовідведення, однак в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем пропущено строк подачі доказів, встановлений законом та позивачем не обгрунтовано неможливості подачі доказів разом з позовною заявою, а тому місцевий господарський суд не прийняв такі докази до розгляду. Апеляційна скарга АТ "Українська залізниця" містить констатацію факту відхилення судом першої інстанції таких доказів, проте не містить жодних заперечень щодо таких процесуальних дій місцевого суду.

Також судом апеляційної інстанції враховується та обставина, що клопотання АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" про долучення доказів подане в порядку пункту 6 частини 2 статті 258 ГПК України

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Тобто, вказана стаття містить вимоги до апеляційної скарги, а подаючи скаргу 26 лютого 2025 року АТ "Українська залізниця" не зазначала про такі докази та про незгоду з процесуальними діями суду першої інстанції в частині залишення без розгляду доказів, які подані з порушеннями. Подання клопотання 14 квітня 2025 року свідчить про намагання апелянта доповнити вимоги апеляційної скарги, однакі такі дії можуть бути вчинені лише в межах строків на апеляційне оскарження, чого дотримано заявником не було.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про долучення доказів.

В судовому засіданні 16 квітня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 серпня 2018 року між Ковельським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" як замовником та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" як виконавцем було укладено договір № БМЕСУ-18-97К-002, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язався відводити стічні води від абонентів замовника. Фактична кількість стічних вод, що відводяться протягом відповідного місяця, вважається рівною кількості спожитої води абонентів замовника, які визначені па підставі переліку споживачів (Ковель-2), стоки яких в подальшому перекачуються каналізаційно-насосною станцією виконавця.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість відведення одного метра кубічного стічних вод визначається па підставі постанови НКРЕКП від 25 грудня 2014 року №929 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Державному територіально-галузевому об`єднанню "Львівська залізниця" та складає 7,06 грн., в тому числі ПДВ 1,18 грн.

Відповідно до пункту 2.3 договору замовник зобов`язаний сплатити за послуги по відведенню стічних вод за об`єм визначений в акті приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що замовник проводить оплату за отримані послуги згідно договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року №938 змінено тип Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Українська залізниця".

На підставі рішення Ковельської міської ради №35/82 від 30 травня 2023 року Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" перейменовано на Комунальне підприємство "Ковельводоканал" Ковельської міської ради.

04 лютого 2020 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову №283 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 16 червня 2016 року №1141 та доповнено новим підпунктом 107 такого змісту: "Акціонерному товариству "Українська залізниця" встановити тариф на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 9,20 грн. за 1 куб. м (без податку на додану вартість)".

16 грудня 2020 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову №2489 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141", якою підпункт 107 викладено в новій редакції та встановлено акціонерному товариству "Українська залізниця" тариф на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - 10,33 грн. за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Листом №1357 від 30 листопада 2021 року Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" на підставі пункту 8.2 договору повідомило AT "Українська залізниця" про припинення дії договору №БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року про відведення стічних вод з 01 січня 2022 року та рекомендувало оформити договірні відносини про надання Ковельським УВКГ "Ковельводоканал" AT "Українська залізниця" послуг з очищення стічних вод на очисних спорудах управління.

27 березня 2022 року Комунальне підприємство "Ковельводоканал" листом №188 звернулося до АТ "Укрзалізниця" із пропозицією або укласти договір між підприємствами, або передати інженерні мережі на баланс управління.

У відповідь на вказаний лист ВСП "Львівська дирекція" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" зазначило, що не заперечує про передачу у комунальну власність об`єктів водовідведення на ст. Ковель та пропонує встановити рівноцінні договірні умови, які діяли до 01 січня 2022 року.

Цей лист було направлено як до Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради, так і до міського голови міста Ковель.

Проте, жодної відповіді на вказаний лист АТ "Укрзалізниця" не отримало.

Натомість КП "Ковельводоканал" звернулося до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання укласти договір про надання послуг з централізованого водовідведення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2023 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 лютого 2024 року у справі №911/1591/22, у задоволені позову відмовлено.

Позивач стверджує, що після припинення дії договору №БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року з 01 січня 2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" продовжувало надавати послуги з водовідведення, надсилало відповідачу рахунки на оплату та акти виконаних робіт за період січень 2022 року грудень 2023 року, які знаходяться в матеріалах справи /т.1, а.с.28 73/.

За підрахунками позивача всього за період січень 2022 року грудень 2023 року він надав послуг транспортування стічних вод на загальну суму 265 666,89 грн.

Проте, КП "Ковельводоканал" повертало рахунки та акти виконаних робіт за період січень 2022 року - грудень 2023 року на загальну суму 265 666,89 грн. без погодження та підписання.

З метою врегулювання ситуації, що склалася, АТ "Укрзалізниця" звернулося з листом від 23 лютого 2024 року №730 до КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради з проханням надати перелік абонентів, які здійснюють скид стоків, що потрапляють у мережу ВСП "Львівська дирекція".

Однак, Ковельська міська рада не надала відповіді на лист.

Одночасно листом №745 від 23 лютого 2024 року АТ "Укрзалізниця" направило КП "Ковельводоканал" проект договору на транспортування стічних вод.

Проте, КП "Ковельводоканал" листом №503 від 27 березня 2024 року повернуло без підписання проект вказаного договору та надало для підписання договір про надання послуг з централізованого водовідведення.

АТ "Укрзалізниця" листом від 12 квітня 2024 року №1334 повернуло без підписання проект договору про надання послуг з централізованого водовідведення, який надісланий відповідачем у двох примірниках, посилаючись на те, що текст договору є ідентичним тексту договору, який був предметом розгляду справи №911/1591/22 за позовом Ковельського управління водопровідно- каналізаційного господарства "Ковельводоканал" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", та одночасно, враховуючи фактичні відносини, що склалися між АТ "Укрзалізниця" та КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради.

Окрім цього, АТ "Укрзалізниця" наполягало на розгляді та підписанні проекту договору, наданого Комунальному підприємству "Ковельводоканал" Ковельської міської ради листом №745 від 23 лютого 2024 року, із заповненим додатком 1 до цього договору, а саме: переліку абонентів КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради, які здійснюють скид стоків, що потрапляють у мережу АТ "Укрзалізниця".

Враховуючи те, що Комунальне підприємство "Ковельводоканал" є комунальним підприємством, а Ковельська міська рада є власником Комунального підприємства "Ковельводоканал", АТ "Укрзалізниця" звернулося до міського голови м.Ковеля із претензією про сплату заборгованості від 15 квітня 2024 року №1339.

05 червня 2024 року АТ "Укрзалізниця" отримало відповідь №3549/25.05/02-24 від 23 травня 2024 року, в якій зазначається, що КП "Ковельводоканал" претензію №1339 від 15 квітня 2024 року вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки між КП "Ковельводоканал" та АТ "Укрзалізниця" відсутні фактичні правовідносини у зв`язку із припиненням з 01 січня 2022 року дії договору №БМЕСУ-18-97К-002 про відведення стічних вод від 07 серпня 2018 року.

04 липня 2024 року АТ "Укрзалізниця" листом №2167 звернулося до КП "Ковельводоканал" з проханням повідомити про наявні у КП "Ковельводоканал" Ковельської міської ради укладені договори з фізичними та юридичними особами району Ковель-2 м. Ковеля Волинської області про надання послуг з централізованого водовідведення з метою впорядкування договірних відносин у виробничому структурному підрозділі "Львівська дирекція" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Листом від 11 липня 2024 року №1007 КП "Ковельводоканал" повідомило, що договірні відносини між КП "Ковельводоканал" та ВСП "Львівська дирекція" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця", які потребують врегулювання шляхом падання службової та конфіденційної інформації (копії договорів), відсутні, а тому КП "Ковельводоканал" відмовило у наданні інформації.

Отримавши інформацію про відсутність між підприємствами будь-яких фактичних відносин, АТ "Укрзалізниця" здійснило тампонування самопливного каналізаційного колектора.

Листом №1026 від 16 липня 2024 року КП "Ковельводоканал" повідомило про те, що своїми діями АТ "Укрзалізниця" унеможливлює відведення стічних вод від населення міста, школи, дитячого садочку, котельні та безпосередньо інших підрозділів АТ "Укрзалізниця" та наголосило, що відносини між підприємствами повинні вирішуватися у правовому колі.

Листом від 24 липня 2024 року №2370 АТ "Укрзалізниця" направило КП "Ковельводоканал" проект договору про відведення стічних вод, який КП "Ковельводоканал" листом від 30 липня 2024 року №1115повернуло без підписання.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради заборгованості за фактично надані за період з січня 2022 року по грудень 2023 року послуги з транспортування стічних вод у розмірі 265 666,89 грн., посилаючись на те, що АТ "Укрзалізниця" продовжує надавати послуги з транспортування стічних вод, незважаючи на припинення дії договору про відведення стічних вод №БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року.

На підтвердження обставин позовних вимог, Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" додано до матеріалів справи: довідку про заборгованість №379-10 від 28 жовтня 2024 року, у якій наведено рахунки на оплату, вказано нараховані суми; рахунки на оплату; акти виконаних робіт за договором за період січень 2022 року грудень 2023 року.

Рахунки на оплату складені позивачем. У рахунках на оплату вказано назву послуг, кількість наданих послуг, ціну, суму послуг.

Акти виконаних робіт також складені позивачем. В актах виконаних робіт зазначено найменування робіт, кількість, ціну, вартість.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (стаття 208 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

У частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Водночас, відповідно до частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Закінчення строку дії договору має наслідком припинення зобов`язань сторін за цим договором (окрім відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору).

Враховуючи вищезазначені норми, стягнення заборгованості можливе виключно в рамках договірних правовідносин.

Із дослідженого судами вбачається, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" просить стягнути з відповідача 265 666,89 грн. заборгованості за фактично надані послуги із транспортування стічних вод, посилаючись на те, що Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" з 01 січня 2022 року припинило договори з фізичними та юридичними особами району Ковель-2 м. Ковель Волинської області про надання послуг з централізованого водовідведення. Припинивши договори з абонентами, відповідач припинив й договір № БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року із АТ "Українська залізниця", згідно з умовами якого останнє надавало послуги з відведення стічних вод від абонентів району Ковель-2 м. Ковель Волинської області.

Відсутність договірних відносин після 01 січня 2022 року вбачається також з листа №1357 від 30 листопада 2021 року, яким КП "Ковельводоканал" в односторонньому порядку припинило дію договору з 01 січня 2022 року, на підставі пункту 8.2 договору. Це відповідає нормам договору та не оспорюється.

Цей факт встановлено також рішенням Господарського суду міста Києва від 10 травня 2023 року у справі №911/1591/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2023 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 лютого 2024 року, у якій предметом спору була вимога зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" укласти договір про надання послуг з централізованого водовідведення.

У подальшому ніяких нових договірних відносин між сторонами не існувало. Жодна з пропозицій укласти договір не була погоджена обома сторонами. Обов`язок щодо оплати послуг може виникати лише на підставі договору, якого не існує.

Всі рахунки та акти, надані позивачем, були повернуті без підпису, що свідчить про відсутність акцепту та, відповідно, відсутність згоди з обсягом і фактом надання послуг.

Акти виконаних робіт, приєднані позивачем до позовної заяви, не можна вважати належними доказами на підтвердження факту надання позивачем послуг із транспортування стічних вод, оскільки вони не підписані відповідачем - КП "Ковельводоканал".

Посилання в актах виконаних робіт на договір №БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року є безпідставним, оскільки договір припинив свою дію, а тому додатки до договору №БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018 року не є належними доказами переліку споживачів, від яких у подальшому перекачуються каналізаційні стоки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України дійсно передбачає виникнення правовідносин із дій, але у справі не доведено, що це були правомірні дії, які породжують зобов`язання на оплату послуг. Відсутній не лише договір, а й інші акти, що свідчать про домовленість сторін про обсяги, ціну і порядок надання послуг. Звичаї ділового обороту, на які посилається апелянт, не можуть підмінити законну форму укладення господарських договорів між суб`єктами господарювання, зокрема з урахуванням специфіки комунальних послуг.

Колегія суддів погоджується з тією обставиною, що фактично КП "Ковельводоканал" користується системою водовідведення, яка належить АТ "Українська залізниця", що також не заперечено представниками сторін у судовому засіданні 16 квітня 2025 року. Однак, за відсутності договірних відносин позивач зобов`язаний довести не тільки факт надання послуг водовідведення, а й відповідні обсяги послуги та її вартість.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про водовідведення та очищення стічних вод" водовідведення - діяльність із збирання, транспортування, очищення та скидання стічних вод за допомогою систем водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод, що аналогічно було врегульовано Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" до внесення змін від 07 серпня 2023 року затверджених Законом України "Про водовідведення та очищення стічних вод" (підпункт 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про водовідведення та очищення стічних вод"), який регулював питання водовідведення на момент виникнення спірних правовідносин, що були заявлені в позові.

Судом встановлено, що із загальної послуги водовідведення позивачем фактично здійснюється лише транспортування стічних вод.

У зв`язку з цим судом апеляційної інстанції у судовому засіданні досліджувалося питання вартості послуги, яка, за доводами АТ "Українська залізниця", надається відповідачу та заявлена до стягнення у цій справі.

Представником позивача пояснено, що вартість послуги затверджена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №2489 від 16 грудня 2020 року.

Проте, із дослідженого судом вбачається, що така послуга встановлена у загальному розмірі за водовідведення. КП "Ковельводоканал" здійснюється діяльність зі збору, очищення та скидання стічних вод. В свою чергу, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснює виключно транспортування стічних вод /дані обставини сторонами не заперечуються/.

Таким чином, застосування тарифу на загальну послугу з водовідведення до спірних правовідносин є безпідставним. Натомість встановити самостійно вартість послуги з транспортування стічних вод, що є частиною послуги з водовідведення, суд не взмозі.

Позивач не був позбавлений можливості звернутися до НКРЕКП задля встановлення вартості складових тарифу, зокрема, транспортування стічних вод.

Також дослідивши акти виконаних робіт судом з`ясовано, що окремим рядком позивач здійснює нарахування за дощові стоки, проте апелянтом не обгрунтовано з посиланням на норми законодавства, обов`язку відповідача їх сплачувати.

Оскільки між сторонами договір про надання послуг не укладено, вартість послуги, яка надається позивачем, не визначена, у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача здійснення оплати за виставленими рахунками та актами, а у КП "Ковельводоканал" відсутній обов`язок щодо їх оплати.

Апеляційний суд доходить висновку, що звертаючись з позовом до суду про стягнення з Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради плати за послуги з транспортування стічних вод після припинення дії договору про відведення стічних вод № БМЕСУ-18-97К-002 від 07 серпня 2018, позивач у встановленому законом порядку не довів факту надання відповідачу послуги з водовідведення вцілому за період з січня 2022 року по грудень 2023 року, вартості частини послуги, що складає транспортування стічних вод, що фактично здійснювалася позивачем.

Крім того, Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" було заявлено до стягнення з відповідача 41821,35 грн. збитків, завданих інфляцією та 14320,15 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Оскільки відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 265666,89 грн. заборгованості, то не підлягає до задоволення й вимога позивача про стягнення з відповідача 14320,15 грн. процентів річних, 41821,35 грн. збитків, завданих інфляцією.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Волинської області від 29 січня 2025 року у справі №903/917/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відсутність підстав для відмови у задоволені позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" виробничий структурний підрозділ "Львівська дирекція" на рішення Господарського суду Волинської області від 29 січня 2025 року у справі №903/917/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 29 січня 2025 року у справі №903/917/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №903/917/24 повернути до Господарського суду Волинської області

Повний текст постанови складений "17" квітня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.