Постанова

від 16.04.2025 по справі 908/2147/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2147/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Карпенко А.С.

представники сторін:

від прокуратури: Шустова В.А.

від позивача: Ковальчук К.С.

від відповідача-1: Боряков Т.В.

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 р.

(суддя Давиденко І.В. , м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 31.10.2024 р.)

у справі

за позовом

керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області

в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою,

здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах

Запорізької міської ради

( м. Запоріжжя )

до відповідача 1:

Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради

( м. Запоріжжя )

до відповідача 2:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія Строй"

( м. Запоріжжя )

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради до Господарського суду Запорізької області з позовом до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпія Строй" про:

- визнання недійсною Додаткову угоду № 1 від 31.10.2023 р. до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р., укладену між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ";

- визнання недійсною Додаткову угоду № 2 від 30.11.2023 р. до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р., укладену між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ";

- визнання недійсною Додаткову угоду № 3 від 29.12.2023 р. до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р., укладену між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ", в частині визначення календарним графіком виконання робіт ( Додатком -2 до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р.) кінцевого строку виконання робіт в грудні 2023 року;

- визнання недійсною Додаткову угоду № 4 від 29.12.2023 р. до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р., укладену між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ", в частині визначення календарним графіком виконання робіт ( Додатком -2 до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р. ) кінцевого строку виконання робіт в грудні 2023 року;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ" на користь Запорізької міської ради штрафних санкції в розмірі 68 982,05 грн.

Позов мотивовано тим, що Відповідачами -1, -2 недотримано вимоги законодавства України під час укладення додаткових угод до договорів про закупівлю, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримав доходи у вигляді штрафних санкцій, що є підставою для визнання таких додаткових угод недійсними та стягнення з Відповідача -2 штрафних санкції.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 р. у задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему " Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 р. у справі № 908/2147/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не є законним та обґрунтованим.

Водночас, на думку Скаржника, за звичайних обставин істотні умови договору про закупівлю не могли змінюватися після його підписання, а роботи мали бути виконані протягом строку, встановленого договором про закупівлю. Разом з цим, для зміни істотних умов договору про закупівлю в частині продовження строку виконання робіт не було достатньо лише згоди сторін, а ще мали існувати об`єктивні обставини, що спричинили таке продовження, які мали бути підтверджені документально. З огляду на положення Цивільного і Господарського кодексів України, до об`єктивних обставин, що могли б спричинити продовження строку виконання робіт за договором про закупівлю, не можуть належати недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому Скаржник зазначає, що під час оцінки листів ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» № 56/25/10/5 від 25.10.2023 р. та № 93/21/11/3 від 21.11.2023 р., як документального підтвердження існування об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання робіт за Договором підряду № 452/8 від 20.07.2023 р., суд першої інстанції не врахував того, що вказані листи були створені Боржником у зобов`язанні, який є заінтересованою особою щодо продовження строків виконання робіт, адже в такому випадку не настає його прострочення виконання зобов`язання. Разом з тим, зазначені в листах обставини, не є об`єктивними, та не є конкретними, адже не місять інформації про момент їх виникнення ( до укладення або вже під час виконання договору про закупівлю ), періоду їх існування, моменту, коли Боржнику стало відомо про них тощо. З огляду на викладене, відсутні об`єктивні обставини для продовження строку виконання робіт в момент підписання сторонами спірних додаткових угод до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р..

Скаржник наголошує на тому, що Прокурором не оспорювався факт виконання робіт за Договором підряду № 452/8 від 20.07.2023 р. та їх якість, Прокурор оспорював законність укладення спірних додаткових угод з підстави того, що їх фінансування здійснювалось за рахунок бюджетних коштів, щодо використання яких висуваються вимоги щодо максимальної ефективності та результативності, тому для їх укладення не було достатньо лише волевиявлення сторін ( або волевиявлення однієї у вигляді листування ), а мали бути наявні підстави, передбачені п.п. 4 п. 19 Особливостей, а саме - документально підтверджені об`єктивні обставини, що могли б спричинили продовження строку виконання робіт за договором про закупівлю. Натомість, зазначені листи ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» не підтверджують існування таких об`єктивних обставин, що свідчить про незаконність спірних додаткових угод, що призвело до негативних наслідків для інтересів держави у виді фактичного недоотримання місцевим бюджетом коштів у вигляді штрафних санкцій за порушення умов договору про закупівлю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її бґрунтованою.

Зокрема, Позивач посилається на те, що лист ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» № 56/25/10/5 від 25.10.2023 р. про необхідність продовження строків виконання робіт до 30.11.2023 р. з урахуванням складної соціальної, економічної та безпекової ситуації на території України, що спричинила затримку поставок матеріалів, не є належним та допустимим доказом об`єктивних обставин, що могли спричинити продовження строку виконання зобов`язань щодо виконання робіт за Договором № 452/8 від 20.07.2023 р..

Крім того, Позивач недійсність Додаткових угод № 1 від 31.10.2023, № 2 від 30.11.2023 та недійсність Додаткових угод № 3 від 29.12.2923, № 4 від 29.12.2023 до Договору № 452/8 від 20.07.2023 в частині визначення календарним графіком виконання робіт ( Додатком -2 до Договору № 452/8 від 20.07.2023 р. ) кінцевого строку виконання робіт в грудні 2023 року означатиме, що зобов`язання сторін в частині строку виконання робіт регулюються п. 2.3. Договору № 452/8 від 20.07.2023 р. в його первинній редакції, тобто Підрядник мав ввести Об`єкт будівництва в експлуатацію та передати його Замовнику не пізніше 31.10.2023 р.. Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 64 БК України, штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб`єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів місцевого самоврядування належать до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.

Від Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Департамент посилається на те, що Прокурор оскаржуючи рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 р. з підстав «неправильності застосування норм матеріального права» не визначив, яку ж саме норму права невірно застосував суд першої інстанції і якій нормі вона не відповідає. Фактично Скаржник вдався до переписування позову в іншій його інтерпретації, коли суд першої інстанції вже надав оцінку його доводам. Прокурором документально не підтверджено порушення ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» зобов`язання за Договором підряду № 452/8 від 20.07.2023 р., рівно як і сам факт наявності делікту. Прокурор обрав невірний спосіб захисту порушеного, на його думку, прав територіальної громади міста Запоріжжя.

Крім того, у відзиві Відповідач посилається на те, що дії Прокурора є спробою штучного створення порушення договорних умов ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ», про що і зазначено у позові. Однак, роботи, передбачені Договором підряду № 452/8 від 20.07.2023 р. вже виконані ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ», а відтак і підстави для застосування до підрядника штрафних санкцій не існує.

Департамент також вказує на те, що Запорізька міська рада, в інтересах якої прокурором заявлено позов, не є стороною Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023, укладеного Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради з ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ», а відтак не має належних правових підстав для застосування господарський санкцій до Підрядника. Прокурор, заявляючи позовну вимогу стягнення з ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» штрафних санкцій в розмірі 68 982 грн. 05 коп. в дохід місцевого бюджету Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради не надав належного обґрунтування можливості застосування такої господарської санкції Запорізькою міською радою, яка не є стороною господарсько-правових відносин за Договором підряду № 452/8 від 20.07.2023 р., не конкретизував у чому полягає захист прав та інтересів саме цього кредитора ( Запорізької міської ради ) у разі порушення зобов`язання боржником.

ТОВ "Олімпія Строй" не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2147/24.

03.12.2024 р. справа № 908/2147/24 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 16.04.2025 р..

Від Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( далі ЄСІТС ).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2025 р. судове засідання у справі № 908/2147/24, призначене на 16.04.2025 р., вирішено провести з представником Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Відповідач -2 не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача -2.

У судовому засіданні 16.04.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

19.06.2023 р. в електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено інформацію про закупівлю Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради послуг з Капітального ремонту частини приміщення підвалу будівлі закладу Запорізької гімназії № 8 Запорізької міської ради Запорізької області, з метою можливого використання як найпростішого укриття, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, 14а Відповідно до настанови з визначення вартості будівництва № 281 від 01.11.2021 р. ( код ДК 021:2015-45200000-9 Роботи, пов`язані з об`єктами незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва) з ідентифікатором UA-2023-06-19-013477-a.

Згідно річного плану вказаної закупівлі, її оплата мала здійснюватися за рахунок коштів місцевого бюджету.

За результатами проведеної закупівлі, між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради ( Замовник ) та ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ ( Підрядник) було укладено Договір підряду № 452/8 від 20.07.2023 р., відповідно до п. 1.1. якого, Підрядник зобов`язався за завданням Замовника на свій ризик, в межах договірної ціни, виконати та здати в установлений Договором строк закінчені роботи по об`єкту будівництва: Капітальний ремонт частини приміщення підвалу будівлі закладу Запорізької гімназії № 8 Запорізької міської ради Запорізької області, з метою можливого використання як найпростішого укриття, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, 14а Відповідно до настанови з визначення вартості будівництва № 281 від 01.11.2021 р. ( далі Об`єкт) , а Замовник зобов`язався надати підряднику Об`єкт будівництва ( фронт робіт ), передати проектну документацію ( у разі, коли цей обов`язок повністю або частково не покладено на Підрядника ), прийняти від Підрядника закінчені роботи ( Об`єкт будівництва ) та оплатити їх.

Об`єкт капітального ремонту: Запорізька гімназія № 8 Запорізької міської ради Запорізької області (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що строки виконання робіт за цим Договором, а також їх окремих обсягів ( об`єктів, етапів, видів ) визначаються Календарним графіком виконання робіт ( Додаток -2 ).

Згідно з п. 2.2 Договору зазначено, що в межах строків виконання робіт, зазначених у Календарному графіку виконання робіт, роботи виконуються на загальних умовах, без урахування вихідних, святкових і неробочих днів, якщо інше не передбачено календарним графіком виконання робіт.

Відповідно до п. 2.3 Договору сторонами узгоджено, що строк виконання робіт за Договором починає обчислюватися з періоду, зазначеного у календарному графіку виконання робіт: початок виконання робіт Підрядником липень 2023 року; завершення виконання робіт Підрядником жовтень 2023 року; введення Об`єкта будівництва в експлуатацію та передача Об`єкта будівництва Замовнику відповідно до умов Договору не пізніше 31.10.2023 року.

Пунктом 16.2 Договору встановлено, що у разі невиконання, неякісного виконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при виконанні робіт Підрядник сплачує Замовнику штрафні санкції: за порушення строків виконання робіт Замовник вправі нарахувати Підряднику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно з п. 2.5 Договору передбачено, що за згодою сторін строки виконання робіт можуть бути змінені із внесенням відповідних змін до Договору у разі виникнення документально підтверджених обставин, передбачених п. 19 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (виникнення обставин непереборної сили, невиконання або неналежне виконання Замовником своїх зобов`язань (порушення умов фінансування несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, ресурсів тощо), внесення змін до проектної документації третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від Підрядника обставинами, виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт.

Відповідно до п. 3.2 Договору, договірна ціна є твердою і складає 2 029 155, 93 грн у т.ч. ПДВ 338 192,66 грн.

Приписами п. 3.5 Договору № 452/8 від 20.07.2023 р. встановлено, що ціна та інші істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до повного виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків, визначених п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 р..

Відповідно до п. 2.6 Договору, при виникненні необхідності внесення зміни до раніше узгоджених Сторонами строків виконання робіт, Сторона, що ініціює таку зміну, повідомляє про це іншу Сторону протягом 3 робочих днів з моменту виникнення відповідних обставин. При досягненні Сторонами згоди щодо такої зміни, Сторонами укладається додаткова угода до цього Договору, якою затверджуються зміни до Календарного графіку виконання робіт, або нова редакція графіка, або додатковий графік виконання робіт, а також відповідні зміни до п. 2.3 Договору.

ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ надало Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради листа № 56/25/10/5 від 25.10.2023 р., відповідно до якого, Підрядник просив продовжити строки виконання робіт до 30.11.2023 р. за згодою сторін на підставі п. 2.5 Договору, з урахуванням складної соціальної, економічної та безпекової ситуації на території України, що спричинила затримку поставок матеріалів, з метою якісного виконання робіт та з дотриманням всіх передбачених нормативів.

31.10.2023 р. між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 452/8 від 20.07.2023 р., відповідно до п. 1 якої, сторони на підставі пп. 4 п. 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 р. № 1178 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, сторони внесли зміни в п. 2.3 Договору, а саме: строк виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт: початок виконання робіт Підрядником липень 2023, завершення виконання робіт Підрядником листопад 2023, введення Об`єкта будівництва в експлуатацію та передача Об`єкта будівництва Замовнику відповідно до умов Договору не пізніше 30.11.2023 р..

Пунктом 2 Додаткової угоди від 31.10.2023 р. сторони дійшли згоди календарний графік виконання робіт викласти у новій редакції.

В подальшому, ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ надало Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради лист № 93/21/11/3 від 21.11.2023 р., відповідно до якого, Підрядник просив продовжити строки виконання робіт до 15.12.2023 р. за згодою сторін на підставі п. 2.5 Договору, в зв`язку з тим, що в ході виконання робіт виникли труднощі з поставками матеріалів та обладнання необхідних для закінчення робіт, а саме: протипожежних дверей та обладнання вентиляції. Також Підрядник зазначив, що на дане обладнання та матеріали виріс дуже великий попит, строк виготовлення їх займає більше часу та постачальники не вчасно доставляють це обладнання.

30.11.2023 р. між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 452/8 від 20.07.2023 р., відповідно до п. 1 якої, сторони на підставі пп. 4 п. 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 р. № 1178 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, сторони внесли зміни в п. 2.3 Договору, а саме: строк виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт: початок виконання робіт Підрядником липень 2023, завершення виконання робіт Підрядником грудень 2023, введення Об`єкта будівництва в експлуатацію та передача Об`єкта будівництва Замовнику відповідно до умов Договору не пізніше 15.12.2023 р..

Пунктом 2 Додаткової угоди від 30.11.2023 р. сторони дійшли згоди календарний графік виконання робіт викласти у новій редакції.

29.12.2023 р. між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 452/8 від 20.07.2023 р., відповідно до умов якої, сторони зменшили договірну ціну до 1 333 350,13 грн у т.ч. ПДВ 20 % 222 225,02 грн. Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти в новій редакції календарний графік виконання робіт ( Додаток -2 до Договору № 452/8 від 20.07.2023 р. ), згідно якого кінцевий строк виконання робіт становив грудень 2023 року.

29.12.2023 р. між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору № 452/8 від 20.07.2023 р., відповідно до умов якої, сторони зменшили договірну ціну до 1 310 888,03 грн у т.ч. ПДВ 20 % 218 481,34 грн. Також відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти в новій редакції календарний графік виконання робіт ( Додаток -2 до Договору № 452/8 від 20.07.2023 р. ), згідно якого кінцевий строк виконання робіт становив грудень 2023 року.

В електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено звіт про виконання Договору № 452/8 від 20.07.2023 р. на загальну суму 1 310 888,03 грн. з ПДВ, про виконання робіт до 15.12.2023 р..

Сторонами підписано 4 акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1 310 888,03 грн, а саме: № 1 від 20.09.2023 р. на суму 212 737,72 грн. № 2 від 01.11.2023 р. на суму 293 932,06 грн, № 3 від 30.11.2023 р. на суму 267 040,93 грн, № 4 від 15.12.2023 р. на суму 537 177,32 грн.

Департамент освіти і науки Запорізької міської ради сплатив суму виконаних робіт за Договором на користь ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ в розмірі 1 310 888,03 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містять в матеріалах справи.

Недотримання вимог законодавства України під час укладення додаткових угод до договорів про закупівлю, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримує доходи у вигляді штрафних санкцій ( нарахованих на підставі пункту 16.2 Договору ), стало підставою для звернення Прокурора до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін і Прокурора, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво внтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства та конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (пункт 54 рішення).

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Як вбачається з позовної заяви Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області подано позов в інтересах Запорізької міської ради.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

З позовної заяви вбачається, що вона має на меті комплексний захист інтересів територіальної громади міста Запоріжжя, порушених внаслідок укладення оспорюваного правочину. Неналежне виконання зобов`язання щодо надання послуг у передбачений договором строк з боку відповідача 2 призвело до порушення прав територіальної громади м. Запоріжжя щодо максимальної ефективності та результативності використання бюджетних коштів під час закупівлі послуг з ремонту інфраструктури у сфері дорожнього господарства. При цьому, порушення вимог законодавства, наведені вище в якості підстав позовної заяви, мають характер не лише формального недотримання умов договору, а призвели до фактичного недоотримання бюджетом коштів у вигляді штрафних санкцій за порушення умов договору, що також засвідчує порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Статтею 4 цього Закону визначено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, до місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 1 ч. 6 ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

За змістом ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 78 Бюджетного кодексу України, ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 57 Бюджетного кодексу України, не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони здійснені (ч. 3 ст. 57 Бюджетного кодексу України).

Тобто, право розпорядників бюджетних коштів на їх використання припиняється 31 грудня поточного року.

За змістом ч. 1 ст. 327 Цивільного кодексу України, майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді є комунальною власністю.

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб`єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів місцевого самоврядування належать до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.

Тому, саме Запорізька міська рада є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на здійснення захисту порушених інтересів держави та територіальної громади м. Запоріжжя у вказаних правовідносинах.

Шевченківська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області до звернення до суду, листом № 57-101-2866ВИХ-24 від 16.05.2024 повідомила Запорізьку міську раду та Департамент освіти і науки Запорізької міської ради про порушення інтересів інтересів держави та необхідність звернення до суду за їх захистом.

Листом № 01.01-21/1142/1 від 04.06.2024 Департамент освіти і науки Запорізької міської ради надав окружній прокуратурі запитувані копії документів, пов`язаних з укладенням та виконанням Договору № 452/8 від 20.07.2023, укладеного з ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ, не зазначивши про те, чи вживались (чи будуть вживатись) ним заходи, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Листом № 10059/03.3-20/02 від 17.06.2024 Виконавчий комітет Запорізької міської ради повідомив прокуратуру про те, що Департамент освіти і науки Запорізької міської ради надав окружній прокуратурі запитувані копії документів. При цьому, поза увагою виконавчого комітету Запорізької міської ради також залишилось питання про те, чи вживались (чи будуть вживатись) Запорізькою міською радою або її виконавчими органами заходи, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У зв`язку з викладеним, на виконання вимог ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, окружна прокуратура повторно направила до Запорізької міської ради лист № 57-101-3688ВИХ-24 від 20.06.2024 р. про надання у строк до 28.06.2024 р. інформації про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави та інтересів Запорізької міської територіальної громади, в тому числі, шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до Договору № 452/8 від 20.07.2023 р., укладених з порушенням законодавства України, та стягнення в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі 68 982,05 грн. Відповідь на вказаний лист до Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області не надходила.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що у Прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, а визначення ним Позивача - Запорізької міської ради, як органу місцевого самоврядування, що уповноважений на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, є обґрунтованим. Міська рада може бути Позивачем у цій справі.

З урахуванням викладеного вище наразі можливо змістовно проаналізувати матеріально-правову вимогу Прокурора, щодо якої він просить ухвалити відповідне судове рішення, а також спрямованість цієї вимоги на відновлення інтересів територіальної громади.

У п.10.3 постанови від 21.06.2023 р. у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки засновником комунального підприємства (закладу) та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, яка фінансує і контролює діяльність свого комунального підприємства (закладу), а також зобов`язана контролювати виконання міського (обласного) бюджету за договорами про закупівлю товарів, то орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, тому є належним Позивачем у справах про стягнення бюджетних коштів.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду зауважила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади. Аналогічний висновок викладений у п. 60 постанови Верховного Суду від 29.08.2024 р. у справі № 912/1107/23.

Водночас за обставинами цієї справи: 1) роботи за Договором виконані, розрахунок відбувся, бюджетні кошти сплачені Замовником Підряднику; 2) предметом спору є не повернення бюджетних коштів, а стягнення неустойки - пені та штрафу у зв`язку з порушенням Підрядником строків виконання зобов`язань, відповідно до п. 16.2 Договору, за умови визнання недійсними додаткових угод щодо продовження строку виконання робіт, укладених між відповідачами.

Як вже зазначалося раніше, п. 16.2 Договору встановлено, що у разі невиконання, неякісного виконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при виконанні робіт Підрядник сплачує Замовнику штрафні санкції: за порушення строків виконання робіт Замовник вправі нарахувати Підряднику пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки сторонами Договору є Департамент освіти і науки Запорізької міської ради ( Замовник ) та ТОВ ОЛІМПІЯ СТРОЙ ( Підрядник), зобов`язання щодо сплати неустойки, встановлене Договором, також виникає між цими суб`єктами. Судом не встановлено, що спірний Договір є тристороннім та/або містить обов`язки перерахування неустойки на користь третіх осіб, що не є сторонами Договору, зокрема Запорізької міської ради.

Верховний Суд в п. 17 постанови від 02.08.2023 р. у справі № 908/2335/22 зауважив, що стягнення неустойки в разі порушення контрагентом комунальної організації своїх зобов`язань за договором відбувається на користь такої організації; неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою.

Отже, позовна заява Прокурора в особі Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ" на користь Позивача штрафних санкції в розмірі 68 982,05 грн, зважаючи на формулювання позовної вимоги у співвідношенні з фактичними обставинами цієї справи, підлягає залишенню без задоволення, але не з підстав зазначених в оскаржуваному рішенні, а з вищезазначених підстав.

Щодо решти позовних вимог Прокурора пов`язаних із визнанням недійсними додаткових угод: № 1 від 31.10.2023 р. до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р.; № 2 від 30.11.2023 р. до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р.; № 3 від 29.12.2023 р. до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р.; № 4 від 29.12.2023 р. до Договору підряду № 452/8 від 20.07.2023 р., укладених між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення ( чи оспорювання ) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Положення частини 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 р. у справі № 363/1834/17).

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину ( аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 904/1907/15).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів ( такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 р. у справі № 925/1276/19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст. 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного Позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати Позивача знову звертатися за захистом до суду ( див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 р. у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 р. у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію ( див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного Позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У ст. 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за ст. 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається ст. 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 р. у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 ГПК України. Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2923 р. у справі № 905/77/21 уточнила висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь Позивача, витребування майна з володіння Відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав Позивача. Водночас, у випадку звернення Прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення Відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову про визнання недійсними додаткових угод, але з підстав не ефективного способу захисту, як визнання недійсними додаткових угод виконаного договору про закупівлю без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, з огляду на те, що неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою.

Суд попередньої інстанції зазначеного не врахував, відповідно, неправильно застосував положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, до встановлених ними ж обставин справи, а отже зазначені судом першої інстанції підстави для відмови у задоволення позову є помилковими і суперечать наведеному.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає наявними правові підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення та залишенням без змін його резолютивної частини.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини ( ч. 4 ст. 277 ГПК України).

З урахуванням викладеного, оскільки за результатами перевірки судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду першої не відповідають цим обставинам, суд апеляційної інстанції вважає наявними правові підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення та залишенням без змін його резолютивної частини, відповідно до якої правильно відмовлено в позові.

Отже, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а мотивувальна частина рішення господарського суду підлягає зміні шляхом доповнення.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області - залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 р. у справі № 908/2147/24, виклавши її в редакції даної постанови.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 р. у справі № 908/2147/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.04.2025 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін