Постанова

від 16.04.2025 по справі 912/2220/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2025 року м.Дніпро Справа № 912/2220/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

секретар судового засідання: Карпенко А.С.

представники сторін:

від позивача: Руденко Т.В. - адвокат, довіреність № 560/Дов-24 від 26.12.2024 р.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

в особі Кропивницької філії

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2024 р.

( суддя Глушков М.С., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 18.10.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

в особі Кропивницької філії

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

( м. Кропивницький )

до:

Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради,

( м. Олександрія, Кіровоградська область )

про стягнення 8 492 419,59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення 7 921 179,12 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 370 304,31 грн пені, 41 878,37 грн 3% річних, 159 057,79 грн інфляційних втрат з покладенням на відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором розподілу природного газу в частині оплати послуг.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2024 р. у справі № 912/2220/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України": 7 921 179,12 грн. основної заборгованості, 41 878,37 грн. 3% річних, 185 152,16 грн. пені, 159 057,79 грн. інфляційних втрат та 50 954,52 грн. сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, у розмірі 185 152,15 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення вказаних позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2024 р. в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 185 152,15 грн по справі № 912/2220/24.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, а саме ст. ст. 2, 7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України, норми матеріального права, дійшов до неправильних висновків щодо обставин, які вважав встановленими.

При цьому Скаржник зазначає, що Відповідач у строки встановлені Договором взяті на себе зобов`язання по оплаті заборгованість в повному обсязі не виконав, тим самим допустив прострочення. Відповідач достеменно був обізнаний про наявну у нього суму заборгованості, оскільки жодним чином не заперечував такого факту та підписував акти звірки. Позивач надав Відповідачу можливість у добровільному порядку, без застосування будь яких штрафних санкцій, оплатити заборгованість, однак Відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті заборгованість в повному обсязі не виконав. Оскільки Відповідач у добровільному порядку свої зобов`язання по оплаті заборгованість в повному обсязі не виконав, то з метою захисту своїх порушених прав, Позивач був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов`язання за Договором та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від Боржника за неналежне виконання зобов`язання. Нарахована Позивачем пеня є співмірною з розміром основного боргу та не перевищують його. Невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Скаржник наголошує на тому, що скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності Відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені. Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що Боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники ( чи їх частина ), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. Позивач не перебуває в кращому становищі порівняно з Відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

Враховуючи наведене, Позивач стверджує, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а його виконання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для Відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.

Скаржник зазначає, що судом залишено поза увагою, той факт, що Позивач також є соціально значимим підприємством, яке здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу. Забезпечення безпечної експлуатації ГРМ та розподіл нею природного газу потребує значних зусиль і коштів. У свою чергу замовники послуг розподілу природного газу, зокрема і Відповідач своїми діями по невиконанню умов договору в частині своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу створили значні обсяги заборгованості, які Позивач змушений стягувати в судовому порядку і як наслідок не має можливості фізично використовувати грошові кошти у своїй господарській діяльності.

На переконання Скаржника судом першої інстанції порушено принцип рівності сторін, який вимагає «справедливого балансу інтересів між сторонами» та односторонньо застосовано на користь Відповідача.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Комунального підприємства "Теплокомуненерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Комунальне підприємство посилається на те, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, п. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, винятковими обставинами, які завадили своєчасно виконати договірні зобов`язання, є скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 2023 рік та довідкою про заборгованість за податками та обов`язковими платежами, відповідно до яких заборгованість по податках станом на 01.04.2024 р. становила 52 589,8 тис. грн. Низький рівень платоспроможності всіх категорій споживачів також істотно впливає на виконання зобов`язань Підприємства перед Позивачем. Введення воєнного стану на території країни, погіршення матеріального становища багатьох мешканців міста - є додатковою вагомою причиною зниження сплати за спожиту теплову енергію від населення. При цьому Підприємство залишається об`єктом критичної інфраструктури, яка набуває особливого стратегічного значення у цей період, на нього покладений обов`язок безперебійного забезпечення споживачів тепловою енергією. Підприємство не уповноважене самостійно встановлювати тарифи, які відповідають фактично понесеним витратам під час виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Обсяг нарахованої та не відшкодованої з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.01.2024 р. складає 116 203,7 тис. грн. Відповідність цих сум засвідчена протокольно обласною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Кіровоградської обласної військової адміністрації.

Комунальне підприємство також вказує на те, що додаткове нарахування штрафних санкцій погіршить і без того скрутний фінансовий стан Відповідача. Підприємство має намір повністю та добровільно погасити заборгованість без застосування примусових процедур виконання судового рішення, проте через відсутність достатніх грошових коштів не в змозі в короткий термін виконати рішення суду. Наявність заборгованості із заробітної плати працівникам у сумі 3 466 тис. грн, податкових зобов`язань, спожитий природний газ, електричну енергію ускладнює виконання обов`язків за договором за розподіл природнього газу, але воно може бути виконаним у спосіб розстрочення заборгованості протягом 11 місяців сплатою рівнозначними щомісячними сумами.

Відповідач звертає увагу суду, що першочерговим завданням та метою Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг з виробництва та транспортування теплової енергії різним категоріям споживачів в місті Олександрія, в тому числі: пологовим будинкам, лікарням, дитячим садкам, школам, державним, адміністративним органам, підприємствам усіх форм власності, громадянам тощо.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Дармін М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/2220/24.

Матеріали справи № 912/2220/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2024 р. апеляційну скаргу ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2024 р. у справі № 912/2220/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 16.04.2025 р..

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 16.04.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" ( Оператор ГРМ ) та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради ( Споживач ) укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви - приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2498. Заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу ( для споживача, що не є побутовим ) підписана представником Відповідача, про що свідчить підпис та відбиток печатки КП "Теплокомуненерго".

Пунктом 1.1. договору визначено, що типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл ( переміщення ) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до п. 1.4. договору терміни, що використовуються в цьому договорі, мають такі значення: ЕІС - код - персональний код ідентифікації Споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку природного газу (за необхідності), присвоєний Оператором ГРМ в установленому порядку, який обліковується Оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС); заява-приєднання - письмова заява-приєднання Споживача до умов цього Договору, складена відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, що містить персоніфіковані дані щодо Споживача та його об`єкта та є невід`ємною частиною цього Договору; підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб Споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений Оператором ГТС ( включений до підтвердженої номінації ) та доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Регулятора від 30.09.2015 р. № 2493; Постачальник - суб`єкт господарювання, з яким Споживач в установленому порядку уклав договір постачання природного газу; Реєстр споживачів постачальника - це перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за певним постачальником у розрахунковому періоді; Споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України ( далі - ЦК України ) на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору ( акцептування договору ) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу ( п. 1.3. договору ).

Згідно з п. 2.1. договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

У п. 6.1. договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

За умовами п. 6.2. договору тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць ( п. 6.4. договору ).

Згідно з п. 6.6. договору Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 6.8. договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку визначені цим договором ( п. 7.4 договору ).

Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк ( п. 12.1 договору ).

КП "Теплокомуненерго" присвоєно ЕІС - код 56ХQ000005596006 ( персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу ), про що зазначено у заяві-приєднання до договору.

Відповідно до додатку № 6 до договору розподілу природного газу відповідачу встановлена річна замовлена потужність на 2024 рік в обсязі 13 290 569 куб.м з місячною вартістю послуги розподілу природного газу 1 980 294,78 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором розподілу природного газу виконав, що підтверджується підписаними сторонами актами про надані послуги з розподілу природного газу та виставленими рахунками на оплату ( розподіл газу ): за березень від 31.03.2024 р. на суму 1 980 294,77 грн, за квітень від 30.04.2024 р. на суму 1 980 294,79 грн, за травень від 31.05.2024 р. на суму 1 980 294,79 грн, за червень від 30.06.2024 р. на суму 1 980 294,77 грн.

Наявна сума заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом за період 01.03.2024 р. - 10.07.2024 р., який підписаний сторонами та скріплений печатками. Заборгованість в сумі 7 921 179,12 грн Відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом. Крім того, за порушення Відповідачем свого зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу Позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач подав господарському суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про визнання позовних вимог та навів обставини, які на його думку є виключними для зменшення суми пені.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача 7 921 179,12 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 370 304,31 грн пені, 41 878,37 грн 3% річних, 159 057,79 грн інфляційних втрат

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2024 р. у справі № 912/2220/24 позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України": 7 921 179,12 грн. основної заборгованості, 41 878,37 грн. 3% річних, 185 152,16 грн. пені, 159 057,79 грн. інфляційних втрат та 50 954,52 грн. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, оцінивши в сукупності доводи сторін, розрахунок суми пені та періоди прострочення, суд першої інстанції вирішив зменшити суму нарахованої Позивачем пені на 50 %, тобто до 185 152,16 грн., з огляду на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання Боржника до належного виконання зобов`язань.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині відмови у задоволені позовних вимог пов`язаних зі стягненням пені ( зменшення розміру пені на 50% до 185 152,16 грн.), а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту укладання договору, прострочення оплати наданих Споживачу послуг з розподілу природного газу та правильності розрахунку нарахованих Позивачем сум та перевіреного господарським судом - сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги Позивача зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки на 50 %, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії та КП "Теплокомуненерго" укладений договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), що відповідає типовому договору розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання та скріплення її печаткою.

Згідно з умовами договору Позивач зобов`язується надати Відповідачу послугу з розподілу природного газу, а останній зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Як вже зазначено, Позивач у період з березня 2024 року по червень 2024 року надав Відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 7 921 179,12 грн, що підтверджується підписаними актами про надані послуги з розподілу природного газу.

В порушення п. 6.6. договору Відповідач не здійснив ані попередню оплату, ані остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Заборгованість Відповідача перед позивачем становить 7 921 179,12 грн.

При цьому, Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що вказав у відзиві на позов.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 7 921 179,12 грн, які визнано відповідачем.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 370 304,31 грн пені, 41 878,37 грн 3% річних, 159 057,79 грн інфляційних втрат.

Умовами договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України ( п. 8.1. договору) . Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Зазначене в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором, а також нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача щодо штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, місцевий господарський суд зазначив, що такий розрахунок є правильним та нарахування здійснено в межах періоду прострочення, з урахуванням здійснених Відповідачем оплат, а саме за період з 01.03.2024 р. -10.07.2024 р. пеня складає 370 304,31 грн пені, 41 878,37 грн 3% річних, 159 057,79 грн інфляційних втрат.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 7 921 179,12 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 370 304,31 грн пені, 41 878,37 грн 3% річних, 159 057,79 грн інфляційних втрат.

Клопотання Відповідача про зменшення суми пені на 70 % обгрунтоване наступним: Винятковими обставинами, які завадили Відповідачу своєчасно виконати свої договірні зобов`язання, є скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 2023 рік та довідкою про заборгованість за податками та обов`язковими платежами, відповідно до яких заборгованість по податках станом на 01.07.2024 р. становила 55 330,8 тис. грн. Низький рівень платоспроможності всіх категорій споживачів за спожиту теплову енергію також істотно впливає на виконання зобов`язань підприємства перед позивачем. Станом на 01.07.2024 р. заборгованість перед КП "Теплокомуненерго" різних категорій споживачів складала 142 398,40 тис грн. Несвоєчасна сплата за спожиту теплову енергію має наслідком накопичення заборгованості підприємства за послуги з розподілу природного газу. Введення воєнного стану на території країни також погіршило матеріальне становище багатьох мешканців міста; спостерігається тенденція до втрати постійного працевлаштування, що є додатковою вагомою причиною зниження сплати за спожиту теплову енергію від населення. При цьому КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради є об`єктом критичної інфраструктури, яка має особливе стратегічне значення на даний час що забезпечує безперебійне постачання споживачам теплової енергії. Обсяг нарахованої та не відшкодованої з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.07.2024 р. складає 141 552,1 тис грн. Відповідність цих сум засвідчена протокольно обласною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Кіровоградської обласної військової адміністрації. У структурі тарифів не передбачено статтю з відшкодування нарахованих штрафних санкцій, тому додаткові нарахування призводять до накопичення прямих збитків підприємства. Першочерговим завданням та метою КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг з виробництва та транспортування теплової енергії різним категоріям споживачів в місті Олександрія, в тому числі: пологовим будинкам, лікарням, дитячим садкам, школам, державним, адміністративним органам, підприємствам усіх форм власності,

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що Відповідачем не доведено ( належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ) необхідних відповідно до положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України обставин для застосування судом першої інстанції зменшення розміру неустойки (пені) на 70%.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів Боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої ст. 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан Боржника, але й майновий стан Стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін ( пункт 8.28 ).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Проте, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, дійшов висновків про обґрунтованість зменшення розміру заявлених до стягнення з Відповідача пені на 50 %, що відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами Кредитора і Боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у Кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання Боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 р. у справі № 910/13801/19.

Відхиляючи доводи Скаржника про відсутність підстав для застосування приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції обгрунтовано послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази понесених Позивачем збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням Відповідачем умов цього Договору, а відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами Кредитора і Боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання Боржника до належного виконання зобов`язань.

У запереченнях, поданих на клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, Позивач вказав, що через запровадження в державі воєнного стану та несвоєчасної оплати замовниками отриманих послуг, Позивач зазнав збитки. Однак, вказані обставини не залежали від волевиявлення Відповідача, а спричинені обставинами про які зазначено Позивачем у поданих запереченнях.

При цьому, господарський суд також врахував, що окрім пені Позивач нарахував проценти річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів Відповідачем у вказаний період прострочення оплати.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги майновий стан сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50% до 185 152,16 грн. і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час ухвалення оскаржуваної частини судового рішення не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана частина судового рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2024 р. у справі № 912/2220/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.04.2025 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяМ.О. Дармін

СуддяО.В. Чус