Повістка

від 16.04.2025 по справі 907/959/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2025 м. УжгородСправа № 907/959/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Спецтранс», подану його представником адвокатом Динник О.В. від 07.03.2025 (зареєстровану за вхідним № 02.3.1-02/2224/25 від 07.03.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Спецтранс», код ЄДРПОУ 43307743, місцезнаходження 08301, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Солов`їна, будинок, 19,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудтранс - Мукачево», код ЄДРПОУ 44818582, місцезнаходження 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Крилова Івана, будинок 15,

про стягнення заборгованості та пені за договором №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024

за участі представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2025 у справі №907/959/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудтранс - Мукачево» (код ЄДРПОУ 44818582, місцезнаходження 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Крилова Івана, будинок 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Спецтранс» (код ЄДРПОУ 43307743, місцезнаходження 08301, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Солов`їна, будинок, 19) 57973,91 грн, з яких: 55000,00 грн сума основного боргу за договором №05/07 від 05.07.2024 на надання послуг спецтехніки, 2148,91 грн пеня, 825,00 грн інфляційні втрати, та 3028,00 грн в повернення сплаченого судового збору.

Розгляд справи здійснено у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

07.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача (ТОВ «АВК Спецтранс») адвоката Динник Ольги Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення від 07.03.2025 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/2224/25 від 07.03.2025), згідно з якою представник позивача просить стягнути з відповідача (ТОВ «Промбудтранс Мукачево») 10000 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу, зазначивши, що усі підтверджуючі документи з цього питання долучені до позовної заяви у справі.

Згідно з ухвалою від 10.03.2025 заяву представника ТОВ «АВК Спецтранс» адвоката Динник О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №907/959/24 призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2025 року на 16:30 год з викликом учасників справи.

В ухвалі від 10.03.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 1 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що позивач та його представник адвокат Динник О.В. мають електронний кабінеті, копія ухвали від 10.03.2025 направлена цим учасникам справи у їх електронні кабінети, про що свідчить список розсилки поштової квитанції від 11.03.2025 та довідки про доставку 11.03.2025 ТОВ «АВК Спецтранс» і Динник О.В. копії ухвали від 10.03.2025 до їх електронного кабінету.

Оскільки при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено, що до заяви не долучено доказів її направлення відповідачу; оскільки згідно відповідей №5400757 від 20.11.2024 та №7903732 від 11.03.2025 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованих на запит суду, встановлено, що відповідач ТОВ «Промбудтранс - Мукачево» (код ЄДРПОУ 44818582) не має зареєстрованого електронного кабінету, а, отже, з врахуванням приписів частини 7 статті 42 ГПК України позивач/представник позивача звільнений від обов`язку надсилання копії заяви з додатками такому учаснику справи; а тому копія ухвали суду від 10.03.2025 про призначення до розгляду справи по заяві позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №907/959/24, направлена відповідачу ТОВ «Промбудтранс - Мукачево» рекомендованою поштовою кореспонденцією, що підтверджено списком розсилки поштової кореспонденції від 11.03.2025.

Згідно ухвали від 13.03.2025 задоволено заяву представника позивача (ТОВ »АВК Спецтранс») Динник О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та постановлено провести судове засідання, призначене на 16 годину 30 хвилин 17.03.2025 по розгляду заяви ТОВ «АВК Спецтранс» про ухвалення додаткового рішення, за участі представника позивача Динник О.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

17.03.2025 від представника ТОВ «АВК Спецтранс» Динник Ольги Володимирівни надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/2549/25), в якій представник позивача просить проводити судове засідання по розгляду заяви ТОВ «АВК Спецтранс» про ухвалення додаткового рішення у відсутність представника позивача, означену заяву підтримує повністю та просить її задовольнити.

Поряд з цим, враховуючи що призначене на 16 годину 30 хвилин 17.03.2025 судове засідання у справі №907/959/24 фактично не відбулося у зв`язку із отриманням повідомлення про замінування будівлі суду, про що заступником керівника апарату Господарського суду Закарпатської області складено відповідний акт № 2 від 17.03.2025; враховуючи, що станом на 17.03.2025 на адресу суду не повернулося рекомендоване поштове відправлення про вручення відповідачу ТОВ «Промбудтранс - Мукачево» копії ухвали суду від 10.03.2025 про призначення до розгляду на 17.03.2025 справи №907/959/24 по заяві ТОВ «АВК Спецтранс» про ухвалення додаткового рішення, а тому суд ухвалою від 17.03.2025 постановив: заяву від 07.03.2025 представника ТОВ «АВК Спецтранс» адвоката Динник О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №907/959/24 призначити до розгляду в судовому засіданні на 16 квітня 2025 р. на 12:15 год з викликом учасників справи.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що «Ст. 234 ГПК Ухвала суду (з призначенням дати)» від 17.03.2025 у справі №907/959/24 (суддя Сисин С.В.) в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з частиною п`ятою статті 6 ГПК України була доставлена 18.03.2025 о 21 годині 00 хвилин до Електронних кабінетів учасників справи ТОВ «АВК Спецтранс» та представнику Динник О.В.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

20.03.2025 на адресу суду повернулось рекомендоване поштове відправлення щодо вручення відповідачу ТОВ «Промбудтранс - Мукачево» копії ухвали суду від 10.03.2025 про призначення до розгляду на 17.03.2025 справи по заяві представника ТОВ «АВК Спецтранс» адвоката Динник О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №907/959/24 із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

01.04.2025 на адресу суду повернулось рекомендоване поштове відправлення щодо вручення відповідачу ТОВ «Промбудтранс - Мукачево» копії ухвали суду від 17.03.2025 про призначення до розгляду на 16.04.2025 справи по заяві представника ТОВ «АВК Спецтранс» адвоката Динник О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №907/959/24 із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Щодо цього суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Так, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 8 та 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Згідно з пунктами 81, 82, 83 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).

Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та про його право подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також про призначені на 17.03.2025 та 16.04.2025 судові засідання у справі.

08.04.2025 на адресу суду від представника позивача адвоката Динник О.В. надійшла заява від 08.04.2025 про проведення судового засідання за відсутності представника позивача (зареєстровано за вхідним № 02.3.1-02/3303/25), в якій представник позивача зазначила, що заяву про ухвалення додаткового рішення підтримує, просить задовольнити та провести розгляд справи без її участі.

Згідно приписів статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За змістом частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, суд згідно ухвали, постановленої без складання окремого документа та занесеної до протоколу судового засідання, постановив: продовжувати розгляд справи за відсутності відповідача та його представника та розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за участі представника позивача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення заяви.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом поданої суду заяви від 07.03.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/959/24 представник позивача просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи.

Суд зазначає, що при подачі позовної заяви у даній справі від 25.10.2025 ТОВ «АВК Спецтранс» до ТОВ «Промбудтранс - Мукачево» про стягнення заборгованості та пені за договором №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024, позивач одночасно зазначив у позовній заяві про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 10000 гривень.

Під час розгляду справи по суті 03.03.2025 представник позивача адвокат Динник О.В. повідомила в судовому засіданні про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу в позовній заяві було зазначено, що позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 10000,00 грн, що підтверджується наступними документами: договором про надання правничої (правової) допомоги від 15.10.2024, актом приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правничої (правової) допомоги від 15 жовтня 2024 року, платіжною інструкцією № 96 від 16.10.2024.

При ухваленні рішення від 03.03.2025 щодо зазначених у позовній заяві вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом було роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також у рішенні суду було наголошено, що згідно положень частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Станом на день ухвалення додаткового рішення 16.04.2025 від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що враховано судом за результатом розгляду заяви представника позивача.

При розгляді заяви представника позивача адвоката Динник О.В. про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено, що при поданні такої заяви представником позивача дотримані вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Так, до матеріалів справи додано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.10.2024, копію акта приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правничої (правової) допомоги від 15 жовтня 2024 року, копію платіжної інструкції № 96 від 16.10.2024.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Відповідно до частин 1 - 4 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як було вказано вище, на підтвердження понесених витрат на загальну суму 10000,00 грн представником позивача подано суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.10.2024, копію акта приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правничої (правової) допомоги від 15 жовтня 2024 року, копію платіжної інструкції № 96 від 16.10.2024.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВК Спецтранс» в особі директора Кацан В.В. (клієнтом, позивачем у справі) та адвокатом Динник О.В. (адвокат) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 15 жовтня 2024 року (далі договір) за умовами якого предметом договору є:

1.Забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта.

2.Надання правничої допомоги клієнту у статусі як позивачу чи відповідачу.

3.Надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

4.Представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, в тому числі у справах про адміністративні правопорушення, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

5.Представництво інтересів клієнта в усіх судах України, органах державної влади та місцевого самоврядування, військових частинах, центрах комплектування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 розділу «Гонорар» договору, гонорар винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах, і в порядку, що визначені договором.

Згідно із пунктом 2 розділу «Гонорар» договору гонорар становить за домовленістю сторін і визначається в акті виконаних робіт.

Згідно із пунктами 7, 8 розділу «Гонорар» підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, зразок якого є додатком 3 до цього договору. Клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 1 розділу «Строк дії договору» договору даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців.

З довіреності від 15.10.2024, виданої ТОВ «АВК «Спецтранс», яка долучена до матеріалів справи, вбачається, що адвокат Динник О.В. представляє інтереси позивача в даній справі.

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3749/10 від 25.09.2008 Динник О.В.

Як вбачається з підписаного позивачем та його представником Акту приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.10.2024, сторони підтверджують, що адвокат надав клієнту наступні послуги:

-первинна консультація 1000,00 грн.

-вивчення документів 2000,00 грн.

-складання позовної заяви 3000,00 грн.

-участь у судовому засіданні (одне) 4000,00 грн.

-всього сума: 10000,00 грн (десять тисяч гривень).

З платіжної інструкції № 96 від 16.10.2024 встановлено, що ТОВ «АВК Спецтранс» здійснило оплату на рахунок адвоката Динник О.В. у розмірі 10000,00 грн з призначенням платежу: «оплата Договір про надання правничої (правової) допомоги м.Бориспіль від 15.10.2024 року»

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).

Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що вбачається з такого.

Стосовно наведених в Акті приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.10.2024, послуг адвокатська у виді: первинна консультація 1000,00 грн, вивчення документів 2000,00 грн, складання позовної заяви 3000,00 грн, участь у судовому засіданні (одне) 4000,00 грн є очевидно неспівмірними із: складністю справи та виконанням адвокатом робіт (наданих послуг); часом, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окремо суд зазначає, що в акті приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.10.2024, відсутні відомості про кількість часу, затраченого адвокатом О.Динник з метою надання послуг, які у ньому зазначені у виді первинної консультації, вивчення документів та складання позовної заяви, що обгрунтовано ставить під сумнів реальність таких адвокатських витрат. У той же час незрозумілими є послуги адвоката щодо первинної консультації і є очевидним, що такі послуги (у випадку якщо вони стосуються предмету та підстав позову в даній справі) є безпосередньо пов`язані з вивченням документів, які необхідні для підготовки та подачі позову.

Щодо цього, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п.п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, витрати позивача в частині первинної консультації суд вважає недоведеними. Щодо витрат позивача у виді вивчення документів, суд, враховуючи незначний обсяг документів, які долучені до позовної заяви, які підлягали вивченню з метою підготовки позовної заяви, за відсутності в акті приймання-передачі виконаних робіт кількості затраченого часу на такі послуги, вважає реальними та обгрунтованими витрати позивача на вивчення документів щодо підготовки позовної заяви в сумі 1000 грн, що є співмірним із ціною позову, значенням справи для сторони, кількістю часу, необхідного для такої послуги та переліку документів, які підлягали вивчення з метою підготовки складання позовної заяви.

Стосовно наведених в Акті приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.10.2024 в частині складання позовної заяви у розмірі 3000,00 грн, суд враховує, що позовна заява у справі складена на 7 сторінках, з яких опис фактичних обставин справи та посилання на практику Верховного Суду займає лише 5 сторінки, на першій сторінці зазначені відомості про учасників справи, а на 6-7 сторінках наведені позовні вимоги і додатки до позову. Також суд зазначає, що позовна заява з додатками направлена до відповідача та на адресу суду поштовим зв`язком.

Стосовно участі адвоката Динник О.В. у судовому засіданні, вартість послуг яких згідно акту приймання-передачі виконаних робіт до договору від 15.10.2024 оцінено у сумі 4000,00 грн, то суд зазначає, що ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву ТОВ «АВК Спецтранс» до ТОВ «Промбудтранс Мукачево» до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Поряд з цим, при дослідженні судом матеріалів справи, було встановлено не долучення до позовної заяви копії акту/актів надання послуг від 05.07.2024 на суму 19200 грн. А тому з урахуванням мотивів, наведених в ухвалі від 06.02.2025, суд з власної ініціативи призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 03.03.2025 та витребував у ТОВ АВК Спецтранс належним чином засвідчені копії документів актів надання послуг, підписаних сторонами актів звірки тощо, інших доказів (крім тих, що долучені до позовної заяви), які підтверджують надання ТОВ АВК Спецтранс послуг ТОВ Промбудтранс - Мукачево на загальну суму 336000 грн згідно договору №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024.

18.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Динник О.В. надійшло клопотання про долучення доказів від 18.02.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/1611/25), згідно з яким до матеріалів справи долучені докази та одночасно представник позивача повідомив у клопотанні від 18.02.2025 про втрату акту надання послуг спецтехніки від 05.07.2024, та одночасно наголосив, що долучені копії документів підтверджують визнання відповідачем станом на 23.08.2024 боргу перед позивачем у сумі 75600 грн за договором №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024, сплату в подальшому 02.09.2024 за договором коштів у сумі 20600 грн, що також додатково підтверджує позовні вимоги у справі про стягнення з відповідача 55000,00 грн боргу за основним договором.

Отже, враховуючи, що у позовній заяві ТОВ «АВК Спецтранс» до ТОВ «Промбудтранс Мукачево» не було зазначено про такі відомості, про які було вказано в клопотанні представника позивача адвоката Динник О.В. про долучення доказів від 18.02.2025 (тобто, про втрату акту надання послуг спецтехніки від 05.07.2024), то саме такі обставини складання позовної заяви, у якій не були зазначені усі необхідні для вирішення спору відомості, призвели до переходу до розгляду справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін згідно ухвали від 06.02.2025 та проведення судового засідання 03.03.2025, в якому брала участь представник позивача адвокат Динник О.В.

Отже, враховуючи витрати позивача в сумі 10000,00 грн за роботу адвоката по підготовці позовної заяви та участі в одному судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, суд вважає такі витрати очевидно завищеними, нерозумними, несправедливими та неспівмірними з обсягом наданої професійної правничої допомоги та непропорційними до предмету спору та позовних вимог у справі.

Також суд враховує, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних, є типовою, та розглядалася в суді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

При цьому суд враховує, що у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окремо при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, незважаючи на те, що в ухвалі від 10.03.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи частини шостої статті 126 ГПК України, згідно з якою відповідач вправі подати таке клопотання, заявивши та обґрунтувавши неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення статей 126 і 129 ГПК України, а також врахувавши відсутність клопотання ТОВ «Промбудтранс - Мукачево» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника позивача та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудтранс - Мукачево» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Спецтранс» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 123, 126, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Спецтранс», подану його представником адвокатом Динник О.В. від 07.03.2025 (зареєстровану за вхідним № 02.3.1-02/2224/25 від 07.03.2025) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудтранс - Мукачево» (код ЄДРПОУ 44818582, місцезнаходження 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Крилова Івана, будинок 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Спецтранс» (код ЄДРПОУ 43307743, місцезнаходження 08301, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Солов`їна, будинок, 19) 6000 грн (шість тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В.Сисин