Ухвала

від 17.04.2025 по справі 910/16227/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

17.04.2025Справа № 910/16227/24

Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІНОР"

про забезпечення позову

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІНОР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міров"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІНОР" (далі - ТОВ "Фірма "ІНОР", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міров" (далі - ТОВ "Міров", відповідач) про стягнення 3 860 129,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 10-01/10 від 01.03.2010, в частині сплати послуг по утриманню будинку № 101 по вул. Володимирській у місті Києві, у якому розташовані приміщення, власником яких є відповідач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

15.04.2025 від ТОВ "Фірма "ІНОР" надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову, у якій позивач просить накласти арешт на нежиле приміщення № 18 будівлі корпусу № 2 (в літ. А) у будинку № 101 по вул. Володимирській у місті Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 173883480000, що належить ТОВ "Міров", в межах суми позову 3 680 129,95 грн.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши надані докази, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ст. 136, 137 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить в кожному конкретному випадку встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Також судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно відповідача в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Разом з тим, судом враховано, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову, з урахуванням конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21, від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20.

Так, дослідивши матеріали поданої заяви, суд встановив відповідність обраного позивачем заходу забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких він вживається; наявність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежиле приміщення № 18 будівлі корпусу № 2 (в літ. А) у будинку № 101 по вул. Володимирській у місті Києві, що належить ТОВ "Міров", в межах суми 3 680 129,95 грн., та позовними вимогами про стягнення заборгованості у сумі 3 680 129,95 грн.; обґрунтованість вимог позивача, що підтверджується наявністю обставин, які в подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на нежиле приміщення № 18 будівлі корпусу № 2 (в літ. А) у будинку № 101 по вул. Володимирській у місті Києві, зареєстроване за ТОВ "Міров".

Водночас, з доказів, доданих до заяви про забезпечення позову вбачається, що з кінця березня 2025 року відповідач вчиняє дії з відчуження продажу вказаного обєкту нерухомого майна. За таких обставин, існує реальна небезпека подальшого відчуження вказаного об`єкту, що призведе до утруднення виконання судового рішення у вказаній справі у разі задоволення позову та спричинить негативні наслідки для ефективного захисту або поновлення порушених прав держави.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

За таких обставин суд вважає, що вимога про накладення арешту на нежиле приміщення № 18 будівлі корпусу № 2 (в літ. А) у будинку № 101 по вул. Володимирській у місті Києві, що належить ТОВ "Міров", в межах суми 3 680 129,95 грн., є належним, допустимим та ефективним заходом забезпечення позову, що стосується предмету спору в даній справі. Такий захід забезпечення відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, гарантує справедливий баланс інтересів учасників справи, а також ефективний захист інтересів позивача, у випадку задоволення позовних вимог у даній справі.

При цьому суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є достатніми та дієвими для забезпечення фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог про стягнення 3 680 129,95 грн., не обмежує прав відповідача чи інших осіб у їх господарській діяльності, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер, а їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин.

У той же час, невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача, а також може призвести до того, що захистити або поновити права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення № 18 будівлі корпусу № 2 (в літ. А) у будинку № 101 по вул. Володимирській у місті Києві, що належить ТОВ "Міров", в межах суми 3 680 129,95 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІНОР" про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на нежиле приміщення № 18 будівлі корпусу № 2 (в літ. А) у будинку № 101 по вул. Володимирській у місті Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 173883480000, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Міров", в межах суми позову 3 680 129,95 грн.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 17.04.2028.

Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІНОР" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 101, ідентифікаційний код 01287185).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міров" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 101, ідентифікаційний код 33493487).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання до суду апеляційної інстанції.

Суддя Котков О. В.