Рішення

від 16.04.2025 по справі 910/16017/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2025Справа № 910/16017/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутен Інжиніринг" (08134, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе,вул. Святошинська,27 г, ідентифікаційний номер 43676587)

до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського,45, ідентифікаційний номер 00032767)

про визнання недійсним Рішення в частині

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Улахли О.М.

помічник (задорученням судді) Голишева У.І.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Бабченко Ю.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рутен Інжиніринг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання в частині недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 25.07.2024 № 242-р у справі №145-26.13/68-24 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14.02.2025.

23.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

31.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на відзив.

13.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 клопотання Антимонопольного комітету України про розгляд справи в закритому судовому засіданні задоволено. Розгляд справи вирішено проводити у закритому судовому засіданні. Відкладено підготовче засідання на 07.03.2025.

18.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2025.

У судове засідання 16.04.2025 прибув представник відповідача, який заперечив проти позовних вимог. Представник позивача у судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 16.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 4 розділу 8 Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5, встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності).

Судом встановлено, що 25.07.2024 Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 242-р у справі № 145-26.13/68-24 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким:

визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнібуд Енергосервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рутен Інжинірінг» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, на закупівлю «Славський міський полігон ТПВ, смт. Славське Сколівського району Львівської області. Реконструкція (рекультивація)» (код ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт)» (ідентифікатор торгів на вебпорталі «Prozorro» UA-2023-10-24-014452-a), проведених Славською селищною радою (п. 1 резолютивної частини Рішення);

за порушення, зазначене в п. 1 резолютивної частини даного рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Рутен Інжинірінг» штраф у розмірі 1066,00 грн. (п. 2 резолютивної частини Рішення);

визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнібуд Енергосервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рутен Інжинірінг» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, на закупівлю «Славський міський полігон ТПВ, смт. Славське Сколівського району Львівської області. Реконструкція (рекультивація)» (код ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт)» (ідентифікатор торгів на вебпорталі «Prozorro» UA-2024-01-12-006846-a), проведених Славською селищною радою (п. 4 резолютивної частини Рішення);

за порушення, зазначене в п. 4 резолютивної частини даного рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Рутен Інжинірінг» штраф у розмірі 1066,00 грн. (п. 6 резолютивної частини Рішення).

Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.

Відповідачами у справі є, зокрема, такі суб`єкти господарювання:

Відповідачами у Справі є такі суб?єкти господарювання: a) ТОВ «ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС»; як вбачається з відомостей щодо ТОВ «ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), основним видом діяльності товариства є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12); б) ТОВ «РУТЕН ІНЖИНІРИНГ»; як вбачається із відомостей щодо ТОВ «РУТЕН ІНЖИНІРИНГ», які містяться в ЄДР, основним видом діяльності товариства є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12).

Отже, ТОВ «ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС» та ТОВ «РУТЕН ІНЖИНІРИНГ» (далі разом - відповідачі у справі Комітету) є суб?єктами господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Торги 1 (період проведення 24.10.2023-08.12.2023). Славською селищною радою проведено відкриті торги з особливостями на закупівлю: «Славський міський полігон ТПВ, смт. Славське Сколівського району Львівської області. Реконструкція (рекультивація)» (код ДК 021 2015:45000000-7 Будівельні роботи (поточний ремонт), оголошення UA-2023-10-24-014452-а, опублікованого 24.10.2023 на вебпорталі «Prozorro». Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 20 листопада 2023 року 00:00. Очікувана вартість: 50 884 189,20 грн з ПДВ. Дата проведення електронного аукціону: 20 листопада 2023 року 13:41. Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі в Торгах 1 тендерні пропозиції подали такі суб?єкти господарювання: товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІН БУД СЕРВІС»; ТОВ «ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС»; товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»; ТОВ «РУТЕН ІНЖИНІРИНГ». Торги не відбулися через відсутність пропозицій з причини відхилення Замовником всіх тендерних пропозицій через невідповідності тендерних пропозицій учасників торгів умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі згідно з Протоколом Nє 253 уповноваженої особи від 08.12.2023, оприлюдненого Замовником на вебпорталі «Prozorro».

Торги 2 (період проведення 12.01.2024-10.04.2024) Славською селищною радою Стрийського району Львівської області проведено відкриті торги з особливостями на закупівлю: «Славський міський полігон ТПВ, смт. Славське Сколівського району Львівської області. Реконструкція рекультивація)» ДК 021:2015: 45000000-7 Будівельні роботи та поточний оголошення ремонт) (код відповідно до «Prozorro» UA-2024-01-12-006846-а, опублікованого 12.01.2024. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 07 лютого 2024 року 15:45. Очікувана вартість: 50 884 189,20 грн з ПДВ. Дата проведення електронного аукціону: 08 лютого 2024 року 12:05. Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі в Торгах 2 тендерні пропозиції подали такі суб?єкти господарювання: товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІН БУД СЕРВІС»; ТОВ «ЮНІБУД ЕНЕРГОСЕРВІС»; товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»; ТОВ «РУТЕН ІНЖИНІРИНГ». За результатами проведення Торгів 2, товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІН БУД СЕРВІС» визнано переможцем.

Встановлюючи антиконкурентні узгоджені дії, Комітет вказав на те, що відповідачі у справі Комітету узгоджували між собою умови участі в Торгах, що підтверджується таким:

- взаємозв`язком ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» та ТОВ «Рутен Інжиніринг» через інших суб`єктів господарювання (ТОВ «Сервіс Експерт Буд», ПП «Гайворон»);

- господарськими відносинами між ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» та ТОВ «Рутен Інжиніринг»;

- господарськими відносинами одного суб`єкта господарювання із фізичною особою- підприємцем, який є засновником (учасником), кінцевим бенефіціарним власником та керівником іншого суб`єкта господарювання ( ОСОБА_1 );

- надання бухгалтерських послуг одним і тим же суб`єктом господарювання обом суб`єктам господарювання;

- використанням спільних засобів зв`язку (телефонного номера, електронних адрес);

- використанням одних і тих же ІР-адрес під час входу в аукціон Торгів, завантаження тендерних пропозицій, подання податкової звітності та входу в інтернет-банкінг й електронну пошту;

- оплатою одним із суб`єктів господарювання послуг електронного майданчика за рахунок коштів, отриманих від іншого учасника (участь позивача була забезпечена за рахунок перерахування коштів ТОВ «Юнібуд Енергосервіс»);

- комунікацією між ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» та ТОВ «Рутен Інжиніринг»;

- подачею ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» та ТОВ «Рутен Інжиніринг» у складі тендерної пропозиції кошторисів, створених одним виконавцем на одному обладнанні;

- уповноваженням засновника одного з суб`єктів господарювання розпоряджатися банківськими рахунками іншого суб`єкта господарювання;

- наявністю файлів, завантажених ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» та ТОВ «Рутен Інжиніринг» для участі в Торгах, з однаковими властивостями та документів із подібним за текстом, змістом та спільними стилістичними ознаками оформлення.

Наведені вище обставини, за висновками Комітету, свідчать про спільну підготовку ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» та ТОВ «Рутен Інжиніринг» до участі в Торгах 1 та Торгах 2 та не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» та ТОВ «Рутен Інжиніринг» своєї поведінки під час підготовки до участі та участі в Торгах 1 та Торгах 2 і, зокрема, про обмін між ними інформацією.

Узгодивши свої дії під час підготовки та участі в Торгах ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» та ТОВ «Рутен Інжиніринг» замінили ризик, що породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки. Така координація економічної поведінки призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення Торгів 1 та Торгів 2.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначає:

- перебування учасників торгів в господарських відносинах не суперечить приписам законодавства та не є свідченням узгодженості дій між товариствами;

- твердження про те, що директор і засновник ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» уповноважений на розпорядження банківськими рахунками позивача, не відповідає дійсності;

- ФОП Анікєєв Ю.М. здійснює бухгалтерський супровід як позивача, так і ТОВ «Юнібуд Енергосервіс», чим пояснюється використання вказаними особами одних ІР-адрес;

- твердження про виконання кошторисів в одному комплексі та про однакові властивості електронних файлів не відповідає дійсності;

- відсутні докази того, що учасники здійснювали обмін інформацією, яка безпосередньо стосується їх участі в Торгах, а також координацію своєї поведінки під час участі в Торгах;

- позивач не став переможцем у Торгах 1 та 2;

- накладення відповідачем штрафу на позивача двічі порушує норми ст. 61 Конституції України щодо неможливості бути двічі притягнутим до відповідальності за одне і те ж правопорушення;

- відповідач не з`ясував обставин щодо отримання позивачем незаконного прибутку при визначенні розміру штрафу.

- З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсними в частині, що стосується позивача, пункти 1 та 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 25.07.2024 №242-р, а також пункти 3 та 6 зазначеного рішення.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо строку звернення позивачем з даним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Відповідно до ст. 56 зазначеного Закону, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок:

відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації);

відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, -

рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення Комітету було надіслане на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутен Інжиніринг» (поштове відправлення повернулось до Комітету з відміткою «за закінченням терміну зберігання»).

Судом встановлено, що у зв`язку з викладеним інформація про Рішення Комітету розміщена в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 01.11.2024 №222.

Оскільки приписи ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлюють, що рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі, зважаючи на те, що інформація про Рішення Комітету розміщена в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 01.11.2024, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 26.12.2024, то суд доходить висновку, що позивач звернувся в межах двомісячного строку, визначеного ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання, крім випадків, передбачених Законом України "Про медіа". Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.

Суд зазначає, що вчинення суб`єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб`єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

У розгляді справ зі спорів, пов`язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб`єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), суд враховує, що відсутність у певного суб`єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища не виключає можливості негативного впливу суб`єкта господарювання на товарний ринок внаслідок антиконкурентних узгоджених дій з іншими суб`єктами господарювання. Наявність або відсутність складу порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій не пов`язується виключно з тим, чи займає певний суб`єкт господарювання монопольне (домінуюче) становище на ринку. Відтак вчинення суб`єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб`єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

З урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:

свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання;

спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов`язані з наведеним обставини з`ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару). Зокрема, суд має з`ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання.

При кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників (аналогічна правова позиція підтверджується постановами Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 924/552/19, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2021 року у справі № 910/17126/19, Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така домовленість навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів, а тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок у відповідності до статті 86 ГПК України.

Так, змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Оцінюючи висновки Комітету, викладених в Рішенні, в межах заявлених підстав позову, суд зазначає таке.

Щодо висновків Комітету про узгодженість поведінки під час підготовки та участі в Торгах, яка підтверджується наявністю сталих господарських відносин між сторонами, суд зазначає, що вказані обставини оцінюються та враховуються судом в сукупності з іншими обставинами, встановленими Комітетом.

При цьому суд враховує таку особливість, що кошти на рахунок позивача перераховувались ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» у той час, коли вказаній особі потрбіно було здійснити перерахування коштів іншим особам.

Наведене дає підстави для висновку про наявність сталих господарських відносин між позивачем та ТОВ «Юнібуд Енергосервіс», єдність їх економічних інтересів, що відповідно, має наслідком відсутність конкуренції між цими особами.

Стосовно доводів позивача про те, що ФОП Анікєєв Ю.М. здійснює бухгалтерський супровід як позивача, так і ТОВ «Юнібуд Енергосервіс», чим пояснюється використання вказаними особами одних ІР-адрес, суд зазначає, що Комітетом встановлено таке.

ФОП Анікєєв Ю.М. надавав бухгалтерські послуги обом відповідачам у справі Комітету, проте оплату за надання бухгалтерських послуг обом учасникам здійснювало лише ТОВ «Юнібуд Енергосервіс», що свідчить про єдність економічних інтересів, узгоджене здійснення господарської діяльності та відсутність конкуренції між ними.

В той же час, як встановлено Комітетом, використання одних і тих же ІР-адрес для реєстрації особистого кабінету, подачі тендерних пропозицій і для входу в аукціон, а також вчинення дій для участі в Торгах відбувалось однією особою - Лапіним Є.М. (попереднім керівником ТОВ «Юнібуд Енергосервіс»), що свідчить про те, що використання одних і тих же ІР-адрес відбувалось не лише залученим ФОП Анікєєвим Ю.М. При цьому, судом враховано також обставини синхронного використання одних ІР-адрес і при звітуванні до органів ДПС, і при вході до інтернет-банкінгу, і при здійсненні запиту на отримання Декларації про провадження господарської діяльності.ї

Відтак, суд погоджується з висновком Комітету, що наведене свідчить про обізнаність позивача та ТОВ «Юнібуд Енергосервіс» щодо господарської діяльності один одного, що створює умови для обміну інформацією та відсутності конкуренції під час проведення Торгів.

Доводи позивача щодо відсутності обміну інформації спростовуються сукупністю встановлених Комітетом обставин, в тому числі тих, що стосуються фактів комунікації позивача та ТОВ «Юнібуд Енергосервіс», а саме систематичними телефонними з`єднаннями з жовтня 2023 - березень 2024, схожими властивостями електронних файлів, а також кошторисів (документи складені одним виконавцем Стадник Р.А., мають послідовну нумерацію, створені за допомогою однієї програми, однієї версії, окремі файли мають однакові заголовки, створені в один день, мають подібний текст та спільні стилістичні ознаки оформлення).

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19 зокрема: «що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині».

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що позивач вважає, що дії відповідача суперечать закріпленому у ст. 61 Конституції України принципу, відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що За порушення, передбачені зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

За твердженням позивача, аналіз положень наведеної норми Закону дозволяє зробити висновок про те, що при визначенні максимальної межі розміру штрафу, який може бути накладений на суб`єкта господарювання за вчинення ним порушення, передбаченого п. 1 ст. 50 цього Закону, на орган Антимонопольного комітету України покладається обов`язок з`ясувати факт наявності або відсутності незаконно одержаного прибутку суб`єктом господарювання вчиненого ним порушення, а також оціночним або іншим шляхом обчислити розмір такого незаконно одержаного прибутку, і лише після цього накладати на суб`єкта господарювання штраф за порушення в межах санкції, передбаченої вказаною нормою Закону.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Пунктами 1 та 4 розділу VIII Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5 встановлено, що при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону. У рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу.

Разом з тим, кожний епізод вчиненого порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, є окремим правопорушенням, оскільки предметами закупівель під час проведення Торгів були різні товари.

Водночас окрім предмета закупівлі, процедури торгів можуть відрізнятися датою проведення, результатом, кількістю учасників, замовником, вартістю предмета закупівлі тощо, що є різними обставинами та фактами.

Зміст оскаржуваного Рішення Комітету свідчить, що Комітетом встановлено факт вчинення, зокрема, позивачем двох порушень, передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, оскільки предметом закупівлі по двох лотах під час проведення Торгів №№ 1-2 були різні товари і ТОВ «Рутен Інжиніринг» брало участь у закупівлі по обом лотам.

Згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції затвердженого Антимонопольного комітету України 14 грудня 2023 року № 22-рп, розмір доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф, відповідно до якого граничний розмір штрафу визначається на підставі документально підтверджених відомостей, наданих відповідачем в антимонопольній справі; на підставі відомостей, визначених формою № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)», наведеною в додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868.

Відповідно до інформації з фінансової звітності малого підприємства, а саме Звіту про фінансові результати за 2023 рік (код рядка 2000), наданої Головним управлінням ДПС у м. Києві листом від 18.03.2024 № 7544/5/26-15-12-07-03 і Головним управлінням ДПС у Київській області листом від 18.03.2024 № 5327/5/10-36-04-02, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2023 рік становить: ТОВ «РУТЕН ІНЖИНІРИНГ» -16 000 грн.

Позивач стверджує, що накладення на нього Комітетом штрафу двічі суперечить приписам частини другої статті 52 Закону та статті 61 Конституції України.

Водночас такі твердження позивача є безпідставними з огляду на встановлений у Рішенні факт вчинення ТОВ «Рутен Інжиніринг» двох окремих порушень, передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, а тому Комітетом було правомірно накладено на позивача два окремі штрафи за два окремі порушення (по 1 066 грн. за кожне).

Судом враховано, що кожен штраф не перевищує розмір 10 % від суми виручки, отриманої позивачем за звітний рік, що передував року, в якому накладався штраф, як це передбачено статтею 52 Закону.

Таким чином, твердження позивача про подвійне притягнення до відповідальності не приймається судом, оскільки в розрізі кожного окремого правопорушення (кожних окремих Торгів) Комітетом було притягнуто позивача до відповідальності за кожний епізод спотворення торгів.

Разом з цим, твердження ТОВ «Рутен Інжиніринг» щодо обов`язку Комітету з`ясувати факт наявності або відсутності незаконно одержаного прибутку суб`єктом господарювання від вчиненого ним порушення не приймаються судом, оскільки в оскаржуваному Рішенні Комітетом застосований штраф до 10 % від доходу, як передбачено статтею 52 Закону, тоді-як наявність незаконно одержаного прибутку Комітетом під час встановлення обставин вчиненого правопорушення не встановлювалась, оскільки дані обставини не впливають на кваліфікацію правопорушення та на розмір штрафу в даній справі.

У силу того, що добросовісність поведінки господарюючих суб`єктів при здійсненні ними господарської діяльності є законною презумпцією (ч. 5 ст. 12 ЦК України), тягар спростування цієї презумпції покладено на органи державної влади та їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, а у сфері монополізму та конкуренції - на органи з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства. І таке спростування має відбуватися на підставі беззаперечних доказів погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію, а не лише на підставі сукупності обставин, обґрунтованих припущеннями.

Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі № 910/737/21 зазначив, що рішення АМКУ має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Підхід до визначення меж обгрунтованості рішення АМКУ має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень. Вказана позиція також викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 01.10.2020 у справі №908/5401/19.

Відтак, обов`язок доказування обставин, що мають значення для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції, покладений саме на Комітет.

Суд звертає увагу, що відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції встановлення порушення конкурентного законодавства є виключною компетенцію органу Комітету, а оцінка прийнятих органами Комітету рішень є компетенцією суду у визначених законом випадках.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатом оцінки усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених Комітетом щодо наявності/відсутності узгоджених антиконкурентних дій, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, а також доводів позивача, покладених в основу підстав позову, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що Рішення Комітету є неправомірним та необґрунтованим щодо позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.04.2025.

Суддя Д.В. Мандичев