Ухвала

від 17.04.2025 по справі 5015/118/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 5015/118/11

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025

у справі: №5015/118/11

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач"

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 припинено ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач». Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вимоги кредиторів, які не були заявлені протягом провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» або відхилені господарським судом, визнано погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» закрито.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_1 задоволено. Оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 у справі №5015/118/11 про закриття провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», скасовано у повному обсязі. Справу № 5015/118/11 повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури. Здійснено погашення витрат апелянта ОСОБА_1. на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3028, 00 грн за рахунок коштів боржника ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» в порядку та на умовах, передбачених п.1 ч.1 ст. 64 КУзПБ.

13.03.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" з доданими до неї матеріалами на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 5015/118/11, в якій скаржник просить суд скасувати оскаржуване судове рішення; залишити без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2024; направити справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду; визначити відмінності у застосуванні ч.7 ст. 41 КУзПБ та ч.2 ст. 90КУзПБ; прийняти до розгляду заяву про зупинення дії судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2025 витребувано з Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 5015/118/11, оскільки на час постановлення ухвали у Єдиному державному реєстрі судових рішень не було оприлюднено оскаржувану постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 до надходження до матеріалів справи № 5015/118/11 до Верховного Суду.

15.04.2025 до Верховного Суду з Господарського суду Львівської області надійшли матеріали справи № 5015/118/11.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частинами першою, третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

У касаційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" викладено обставини справи та доводи, які зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Проте скаржник не визначив відповідної підстави, передбаченої відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України та не зазначає підстави касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що суд порушив норми процесуального права.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №5015/118/11 - залишити без руху.

2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити скаржнику у справі №5015/118/11, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.