УХВАЛА
17 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4912/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М. - головуючого, Кролевець О.А., Мамалуя О.О.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a>
про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24
за заявою Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a>,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Спільне підприємство «ВІТМАРК-УКРАЇНА» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю,
про стягнення 38 775 051,78 грн,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024, заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову від 11.11.2024 вх. № 2-1726/24 задоволено, накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> у межах ціни позову, у розмірі 38 775 051,78 грн.
31.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 916/4912/24.
17.02.2025 Селянське (фермерське) господарство «ВІКТОРІЯ» звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить у випадку відмови у задоволенні касаційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> судові витрати на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду від 19.02.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 916/4912/24 залишено без змін.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 03.04.2025 (Баранець О.М. - головуючий суддя, судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).
Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025 призначено заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/4912/24 до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 витребувано з Господарського суду Одеської області та/або Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали господарської справи № 916/4912/24 за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спільне підприємство «ВІТМАРК-Україна» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення 38 775 051,78 грн.
15.04.2025 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> надійшла заява про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24 за заявою Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про ухвалення додаткового рішення, на підставі пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає зазначені доводи заяви про відвід суддів необґрунтованими, зважаючи на таке.
Відповідно до частини третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною другою цієї статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною третьою статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Отже, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України на учасника справи, яким заявлено відвід судді на підставі пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов`язок в заяві про відвід зазначити мотиви відводу.
В обґрунтування заяви про відвід суддів Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> зазначає, що в електронному кабінеті, Селянське (фермерське) господарство «ВІКТОРІЯ» додало до клопотання докази направлення кореспонденції, а саме копію конверту, що датованого 01.04.2025. Додані описи вкладення, що датовані 17.02.2025, не є правдивими, адже містять лише номер відділення (65039), не містить номеру відправлення Стандарт, що згідно з пункту 6.8 порядку пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» затвердженого наказом ПАТ «Укрпошта» від 25.04.2017 № 507 не є цінною кореспонденцією з описом вкладення. Крім того, на думку заявника, судом касаційної інстанції не перевірено та проігноровано реальну дату подання 01.04.2025 відповідного клопотання, та вже в ухвалі про призначення заяви до розгляду, без дослідження доказів та надання їм оцінки, встановлено факт своєчасного подання доказів. Вказує, що судом касаційної інстанції було самостійно змінено правову природу поданого процесуального документа Селянське (фермерське) господарство «ВІКТОРІЯ». Зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025 призначено заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, водночас цьому, в матеріалах справи саме така заява відсутня, і Селянське (фермерського) господарство «ВІКТОРІЯ» не могло її подати, адже ними не було виконано вимогу повідомлення про правові витрати до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Заявник наголошує, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що не було зроблено у відзиві; заявити про це до закінчення судових дебатів у справі у порядку частини восьмої статті 129, статті 221 Господарського процесуального кодексу України, що не було зроблено; за умови виконання вищенаведеного, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Також вказує, що зі змісту поданого 07.02.2025 через електронний суд відзиву, не було дотримано вимог статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того зазначає, що суд касаційної інстанції по факту в ухвалі про призначення до розгляду заяви самостійно виправив всі порушення норм процесуального права Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ», як щодо пропуску строку так і самостійно надав права вимоги позивачу за заявою яку ним не було подано.
Заявник вважає, що судді Баранець О.М., Кролевець О.А., Мамалуй О.О. безпідставно встановили обставини ухвалою про призначення заяви до розгляду, що свідчить про прихильність ставлення до сторони позивача, порушуючи принцип рівності сторін, що відповідно є обставинами, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності відповідних суддів при розгляді справи № 916/4912/24.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Відповідно, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність визначених процесуальним законом підстав для відводу.
Водночас у вказаній заяві про відвід підстави для відводу суддів не свідчать про упередженість або необ`єктивність суддів, пряму чи опосередковану заінтересованість в результаті розгляду справи, а фактично відображають власну позицію представника відповідача щодо прийнятих суддями рішень з огляду на таке.
За приписами пункту 6.8 порядку пересилання відправлень «Укрпошта Документи» затвердженого наказом АТ «Укрпошта» від 19.08.2021 № 135 (зі змінами) при прийманні відправлень Документи з описом вкладення відправник заповнює бланк опису у двох примірниках. Працівник ОПЗ перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного поштового штемпеля. Один примірник опису вкладається до відправлення Документи, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник ОПЗ повинен зазначити номер відправлення Документи. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до відправлення Документи, вартість вкладення (предметів) може не зазначатися.
03.04.2025 на адресу Верховного Суду надійшла заява Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» у якій просить у випадку відмови у задоволенні касаційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> судові витрати на професійну правничу допомогу.
Оскільки з відтиску штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті неможливо точно визначити дату відправлення зазначеної заяви, Суд врахував, що до заяви був доданий опис вкладення у цінний лист, на якому згідно з календарного поштового штемпеля відділення зв`язку «Одеса 39» вказана дата 17.02.2025.
Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
На відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (стаття 218, частина сьома статті 270 Господарського процесуального кодексу України), судове засідання в яких передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, за змістом статті 301 Господарського процесуального кодексу України, не передбачає проведення судових дебатів.
У зв`язку із викладеним, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого судового збору, має бути зроблена стороною не пізніше ніж протягом п`яти днів після ухвалення даного судового рішення.
Постановою Верховного Суду від 19.02.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 916/4912/24 залишено без змін.
Водночас, у другому пункті прохальної частини заяви, надісланої 17.02.2025 поштою, Селянське (фермерське) господарство «ВІКТОРІЯ» просило, у разі відмови у задоволенні касаційної скарги, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 69 100,00 грн. До цієї заяви було додано копію договору про надання правничої допомоги від 23.08.2024 № 23/08/24 та копію акта приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2025 № 1/02.
Отже, Селянським (фермерським) господарством «ВІКТОРІЯ» дотримано вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подання Селянським (фермерським) господарством «ВІКТОРІЯ» заяви передувало винесенню постанови Верховним Судом.
За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи, що заява Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» надійшла на адресу Верховного Суду 03.04.2025, призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/4912/24 до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, доводи відповідача, зазначені в заяві про відвід суддів свідчать про його незгоду з процесуальним рішенням суду.
Згідно з частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, наведені відповідачем обставини, які на його думку, у розумінні пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О., є безпідставними.
Отже, за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи 916/4912/24, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для відводу, у той час як інших доводів, які б містили об`єктивно обґрунтовані посилання на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості суддів та могли б бути підставою для їх відводу у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, у заяві не наведено.
Таким чином, встановивши необґрунтованість заявленого відводу суддям Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Баранцю О.М., Кролевець О.А. та Мамалую О.О., Верховний Суд дійшов висновку про його передачу відповідно до частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України на автоматизований розподіл справ для визначення судді для вирішення питання щодо зазначеного відводу.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24 визнати необґрунтованою.
2. Передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24 на авторозподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення ним питання про відвід.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2025 |
Оприлюднено | 18.04.2025 |
Номер документу | 126683058 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Баранець О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні