Ухвала

від 22.04.2025 по справі 916/4912/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4912/24

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a>

про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи

№ 916/4912/24

за заявою Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Спільне підприємство «ВІТМАРК-УКРАЇНА» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю,

про стягнення 38 775 051,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024, заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про забезпечення позову від 11.11.2024 вх. №2-1726/24 задоволено, накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> у межах ціни позову, у розмірі 38 775 051,78 грн.

31.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі №916/4912/24.

17.02.2025 Селянське (фермерське) господарство «ВІКТОРІЯ» звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить у випадку відмови у задоволенні касаційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> судові витрати на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі № 916/4912/24 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025 призначено заяву Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/4912/24 до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 витребувано з Господарського суду Одеської області та/або Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали господарської справи № 916/4912/24 за позовом Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спільне підприємство «ВІТМАРК-Україна» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення 38 775 051,78 грн.

15.04.2025 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> надійшла заява про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи №916/4912/24 за заявою Селянського (фермерського) господарства «ВІКТОРІЯ» про ухвалення додаткового рішення, на підставі пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Заява мотивована тим, що в електронному кабінеті, Селянське (фермерське) господарство "ВІКТОРІЯ" додало до клопотання докази направлення кореспонденції, а саме копію конверту, що датованого 01.04.2025. Додані описи вкладення, що датовані 17.02.2025, не є правдивими, адже містять лише номер відділення (65039), не містить номеру відправлення Стандарт, що згідно з пункту 6.8 порядку пересилання відправлень "Укрпошта Стандарт" затвердженого наказом ПАТ "Укрпошта" від 25.04.2017 № 507 не є цінною кореспонденцією з описом вкладення. Крім того, на думку заявника, судом касаційної інстанції не перевірено та проігноровано реальну дату подання 01.04.2025 відповідного клопотання, та вже в ухвалі про призначення заяви до розгляду, без дослідження доказів та надання їм оцінки, встановлено факт своєчасного подання доказів. Вказує, що судом касаційної інстанції було самостійно змінено правову природу поданого процесуального документа Селянське (фермерське) господарство "ВІКТОРІЯ". Зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025 призначено заяву Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, водночас цьому, в матеріалах справи саме така заява відсутня, і Селянське (фермерського) господарство "ВІКТОРІЯ" не могло її подати, адже ними не було виконано вимогу повідомлення про правові витрати до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Заявник наголошує, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що не було зроблено у відзиві; заявити про це до закінчення судових дебатів у справі у порядку частини восьмої статті 129, статті 221 Господарського процесуального кодексу України, що не було зроблено; за умови виконання вищенаведеного, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також вказує, що зі змісту поданого 07.02.2025 через електронний суд відзиву, не було дотримано вимог статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того зазначає, що суд касаційної інстанції по факту в ухвалі про призначення до розгляду заяви самостійно виправив всі порушення норм процесуального права Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ", як щодо пропуску строку так і самостійно надав права вимоги позивачу за заявою яку ним не було подано.

Наявні обставини на думку заявника викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О.

Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи №916/4912/24 визнано необґрунтованою. Передано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24 на авторозподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення ним питання про відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24 визначено суддю Огородніка К.М. (21.04.2025).

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини 7 статті 39 ГПК України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів.

Відповідно до частини восьмої статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Перевіривши наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО» доводи, на обґрунтування заяви про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Суд зазначає, що доводи заявника фактично зводяться до необхідності відводу суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. з підстав незгоди сторони з процесуальним рішенням ухваленим колегією суддів, а саме з ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 916/4912/24 про призначення до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяви Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальним рішенням суддів не свідчить про їх упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених норм ГПК України.

Обставини наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід суддів, не знайшли свого підтвердження, тому відсутні підстави для висновку про наявність визначених у статті 35 ГПК України та інших передумов для відводу суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24.

З урахуванням вищевикладеного, Суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду № 916/4912/24, не містить обґрунтованого посилання на обставини, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності даних суддів, отже у задоволенні заяви про відвід суддів, слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 ГПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТМАРК АГРО»</a> про відвід суддів Баранця О.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи № 916/4912/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.