Рішення

від 07.04.2025 по справі 333/4038/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Унікальний номер справи 333/4038/23

Номер провадження 2/333/77/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Дондик О.Ю.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тихоліз Сергій Павлович, до Акціонерного товариства «Укртелеком» про відшкодування моральної шкоди,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Тихоліза С.П.,

представника відповідача - адвоката Кочеванової М.С.,-

В С Т А Н О В И В:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з АТ "Укртелеком" на свою користь 500 000,00 гривень моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 06.06.2017 року, приблизно о 15 годині 10 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи службовим автомобілем «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по автодорозі проспекту Соборного, м. Запоріжжя, з боку вулиці М. Ласточкіна в напрямку вулиці Привокзальної, на перехресті з круговим рухом проспекту Соборного та вулиці Сергія Серікова, різко змінив напрямок руху вліво, у результаті чого скоїв зіткнення з автобусом «Mersedes Benz 312D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . У результаті ДТП пасажир автомобіля «Opel Astra» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав смертельні тілесні ушкодження, від яких помер у медичному закладі 06.06.2017 року. Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2023 року у справі № 333/4247/18, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України за вказаних вище обставин, та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 втратив єдиного сина, який був його гордістю, та надією на роки похилого віку, після його втрати погіршився стан здоров`я позивача, йому встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний 2 ступеню, невроз, хронічний гастрит, правобічний гонартроз 3-4 ступеню. Стан здоров`я позивача погіршується кожного дня. Отже, з урахуванням тих душевних страждань, яких зазнав батько загиблого, просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

10.07.2023 представником відповідача подано відзив на позов, в яких відповідач позов не визнав з наступних підстав. У вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10.05.2023, на який посилається позивач, у справі № 333/4247/18 судом розглянуто цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» Запорізька філія, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Представником потерпілих - адвокатом Тихоліз С.П. надано заяву з посиланням на ч.1 ст.206 ЦПК України про відмову потерпілих від позову та залишення позовних вимог потерпілих без задоволення. Проте він знову звернувся до АТ «Укртелеком» щодо того самого предмету та з тих самих підстав, що є підставою для постановлення ухвали про закриття провадження у справі № 333/4038/23 згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 200 ЦПК України. Також, вважають належним відповідачем у справі Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», адже уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Крім того, заявлений розмір моральної шкоди є занабто завищеним, що не узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, та не доведений позивачем. Остаточно не встановлено, що факт смерті сина ОСОБА_4 відбувся в результаті саме дорожньо-транспортної пригоди 06.06.2017 та внаслідок протиправних дій водія ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_6 ДТП сталося за обставинами зіткнення двох транспортних засобів, один з яких знаходився під керуванням водія ОСОБА_3 , відносно якого 06.06.2017 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 085382 за ст.124 КУпАП за порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України. Кримінальна відповідальність водія за ст. 286 КК виключається, якщо інший водій допустив порушення ПДР, яке перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що настали, а також якщо дорожня обстановка давала підстави водію розраховувати на додержання правил іншим водієм.А тому, у задоволенні позову просять відмовити.

17.07.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої щодо тверджень представника відповідача, щодо неможливості згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у разі закриття справи вказує, що під час судового розгляду кримінального провадження справи № 333/4247/18 відносно ОСОБА_2 за ст. 286 ч.2 КК України, потерпілим ОСОБА_1 було заявлено позов до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» Запорізька філія код ЄДРПОУ 01184385, юридична адреса: м. Запоріжжя, проспект Соборності, 133, крім того, другим позивачем була ОСОБА_5 - вдова померлого ОСОБА_4 . У позові від 19.05.2023 року відповідачем вказано Акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ» код ЄДРПОУ 21560766, юридична адреса місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, позивачем зазначено ОСОБА_1 . Таким чином, очевидно, що у вказаних позовних провадженнях різні сторони. Крім того, під час розгляду позову у кримінальному провадженні № 333/4247/18 під головуванням судді Наумової І.Й., представником цивільного відповідача ОСОБА_7 було заявлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, так як заявлені до неналежного відповідача - Запорізької філії АТ «Укртелеком», яка є окремою юридичною особою, з окремим кодом ЄДРПОУ, однак як філія не може нести цивільно-правової відповідальності, тому що підпорядкована головному офісу АТ «Укртелеком», який розташований за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18. Суд погодився із твердженнями представника відповідача, і позивачами було прийнято рішення звернутися до суду із заявою про залишення позовних вимог без розгляду, щоб звернутися до суду із позовною заявою, вказавши належного відповідача, та приклавши вирок суду відносно ОСОБА_2 , яким встановлено обставини смерті ОСОБА_4 , та вину водія АТ «Укртелеком» ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка потягла за собою наслідки у вигляді смерті пасажира ОСОБА_4 . Також, позивач не отримав від Страховика жодного страхового відшкодування, тому не вважає, що це може вплинути на об`єктивність рішення суду за позовними вимогами до АТ «Укртелеком». Крім того, з моменту події ДТП минуло 6 років, і розрахунок суми відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та ст. 1200 ЦК України буде становити 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі встановлених законом на дату настання страхового випадку. Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року дорівнював 3 200,00 грн. Таким чином, загальна сума відшкодування моральної шкоди за вказаним страховим випадком дорівнює 3200х12=38400,00грн. Однак, згідно діючого цивільно-правового законодавства України та ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», моральна шкода ділиться рівними частинами на усіх рідних померлого першої черги (дружину, дітей, батьків). У загиблого ОСОБА_4 залишилися батьки: ОСОБА_1 , та ОСОБА_8 , а також дружина - ОСОБА_5 . Таким чином, Страховик після отримання вироку суду з відміткою про набрання законної сили зможе відшкодувати позивачу ОСОБА_1 лише 1/3 моральної шкоди станом на 2017 рік, що складе 12 800,00 грн. З урахуванням індексу інфляції за останні 6 років, та курсу національної валюти відносно долара США, ця сума не відповідає вимогам та реаліям сьогодення. З моменту події ДТП 06.06.2017 року по сьогодні минуло уже більше 6 років. За весь цей час позивач ОСОБА_1 , чекаючи справедливого рішення суду у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 , не отримав жодного вибачення ні від водія ОСОБА_2 , який не визнає своєї вини, та всіляко намагався затягнути розгляд справи та уникнути кримінальної відповідальності, ні від АТ «Укртелеком», де на робочому місці загинув його єдиний син ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_1 з 2017 року не отримав жодного відшкодування ні від винної особи, ні від Страховика, ні від АТ «Укртелеком», а враховуючи свій похилий вік, хвороби, пов`язані із нервовими переживаннями на протязі 6 років, та місцем його проживання, яке систематично обстрілюється із різних видів РСЗО та артилерії РФ з тимчасово-окупованої території, обґрунтовано побоюється не дочекатися справедливого рішення у своїй справі. Твердження представника відповідача про те, що остаточно не встановлено, що саме дії водія АТ «Укртелеком» ОСОБА_2 призвели до смерті ОСОБА_4 , та на водія ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за вказане ДТП абсурдні, так як проведено досудове та судове слідство, проведено безліч судових експертиз, та судом ухвалено вирок, згідно якого саме ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, у результаті якого помер потерпілий ОСОБА_4 . Згідно судової практики Верховного Суду України, відшкодування моральної шкоди спричиненою загибеллю особи у ДТП покладається на роботодавця-власника транспортного засобу. Таким чином, позивач абсолютно обґрунтовано заявляє до відповідача позовні вимоги про відшкодування завданої йому моральної шкоди, посилаючись на діюче цивільно-правове законодавство України та судову практику Верховного суду України.

19.07.2023 представником відповідача подані письмові заперечення, в яких відповідач вказав наступне. У заяві від 02.03.2023, долученої представником цивільного позивача адвокатом Тихолізом Сергієм Павловичем до відповіді на відзив на позовну заяву, останній посилається на ч.1 ст.206 ЦПК України. Назва статті 206 ЦПК України - «Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем», а не залишення позову без розгляду. Суддею Комунарського районного суду м.Запоріжжя, який розглядав справу № 333/4247/18, було роз`яснено сторонам наслідки відмови від позову, та заяву прийнято, повноваження представника цивільних позивачів перевірено. Адвокату Тихолізу С.П. правові підстави та наслідки відмови від позову відомі, в тому числі як особі яка займається професійною правничою діяльністю. У судовому засіданні по справі № 333/4247/18 було встановлено, що цивільні позивачі звернулись за відшкодуванням моральної шкоди до страхової компанії Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС». Твердження адвоката Тихоліза С.П. про те, що Запорізька філія є окремою юридичною особою не підтверджуються матеріалами справи або відповіддю на відзив цивільного відповідача, та є абсурдними. ПАТ «Укртелеком» ніколи не стверджував, що Запорізька філія має статус юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Повноваження філії, закріплені в Положенні про філію щодо представництва у суді докладно перелічені у відзиві на позовну заяву. Вважають, що обов`язок перевірки та встановлення статусу цивільного відповідача, доведення його неналежності покладається на цивільного позивача та його представника на основі принципу змагальності. Крім того, вирок Комунарського районного суду від 10.05.2023 по справі № 333/4247/18 на даний час не набрав чинності. Ступень участі водія Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_2 у спричиненні злочинного наслідку остаточно не встановлено. Захисником обвинуваченого, адвокатом потерпілого ОСОБА_1 та цивільним відповідачем надано апеляційні скарги на вирок Комунарського районного суду від 10.05.2023 по справі № 333/4247/18 до Запорізького апеляційного суду. Також, після настання ДТП потерпілому у лікарні не було проведено необхідного та оперативного медичного обстеження за Клінічним протоколом, в результаті своєчасно не виявлено закриту травму шиї та висхідний набряк спинного та головного мозку. Повного та необхідного лікування для зменшення запалення, хірургічні втручання для виведення крові або пухлини не проведено. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно з підпунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Даного розрахунку позивач не надав, у позовній заяві він не міститься. Причинно-наслідковий зв`язок між хронічними захворюваннями позивача, які він лікує протягом 20 років до моменту події ДТП , перебуваючи на диспансерному обліку у лікарні, та фактом ДТП, останнім не доведено.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Тихоліз С.П. підтримали викладені позовні вимоги, просять їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Кочеванова М.С. позовних вимог не визнала, стверджувала, що загиблий ОСОБА_4 у день настання дорожньо-транспортної пригоди мав хворобливий вигляд, міг померти від причин, не пов`язаних із дорожньо-транспортною подією, крім того, стверджувала, що водій ОСОБА_2 не винен у ДТП, що підтверджується численними доказами у кримінальній справі, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Також посилалася на те, що вирок Комунарського районного суду від 10.05.2023 по справі № 333/4247/18 на даний час оскаржується в касаційному порядку, отже, вирішення цивільного позову є передчасним.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2023 відкрито провадження у справі та справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2023 року провадження по зазначеній справі було зупинено до набрання вироку по кримінальній справі №333/4247/18 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, законної сили.

Ухвалою судді від 07.10.2024 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тихоліз Сергій Павлович, до Акціонерного товариства «Укртелеком» про відшкодування моральної шкоди - поновлено зі стадії судового розгляду (підготовчого провадження).

Ухвалою суду від 23.12.2024 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі - залишено без задоволення.

Ухвалою від 23.12.2024 рокуу задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі- відмовлено; підготовче провадження по справі закінчено. Розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Як встановлено вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2023 року, який набрав законної сили 21.08.2024, 6 червня 2017 року близько 15 годин 10 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи на робочому місці в АТ «Укртелеком», керуючи службовим автомобілем «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по автодорозі проспекту Соборного, м. Запоріжжя, з боку вулиці М. Ласточкіна в напрямку вулиці Привокзальної, на перехресті з круговим рухом проспекту Соборного та вулиці Сергія Серікова, різко змінив напрямок руху вліво, у результаті чого скоїв зіткнення з автобусом «Mersedes Benz 312D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . У результаті ДТП пасажир автомобіля «Opel Astra» ОСОБА_4 , який також працював в АТ «Укртелеком», та пересувався за службовою необхідністю, отримав смертельні тілесні ушкодження, від яких помер у медичному закладі 06.06.2017 року, що підтверджується також копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13.06.2017 року.

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2023 року ОСОБА_2 визнаний винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.2ст.286 КК України і засуджений на 3 роки позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами. Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» Запорізька філія, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 15.11.1980 року вбачається, що позивач у справі ОСОБА_1 є батьком загиблого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки з ПАТ «Укртелеком» Запорізька філія, ОСОБА_4 працював в ЗФ ПАТ «Укртелеком» з 15.07.2015 року по 06.06.2017 року на посаді провідного механіка.

Як вбачається з характеристики та трудової книжки ОСОБА_2 , на момент ДТП водій ОСОБА_2 знаходився на своєму робочому місці - за кермом автомобіля «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та разом із пасажиром - ОСОБА_4 виконував свої трудові обов`язки перед ПАТ «Укртелеком».

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС, власником транспортного засобу «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_1 є Публічне АТ «УКРТЕЛЕКОМ», що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка,18.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

За загальними положеннями частини першої ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У свою чергу п.1 частини другої ст.1167 ЦК України унормовано, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За правилами частини другої ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята ст.1187 ЦК України).

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» міститься роз`яснення про те, що шкода, заподіяна особі підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від вини.

Отже, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року в справі №439/1218/18, від 17 червня 2020 року в справі №439/1213/18-ц.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі №426/16825/16-ц зроблено висновок, що аналізуючи норми ст.1172 та 1187 ЦК України можна дійти висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки.

В результаті смерті ОСОБА_4 батько (позивач) втратив єдиного сина, йому було спричинено душевні страждання у зв`язку із втратою близької людини, з якою вони мали тісний соціальний зв`язок, порушено їх нормальний спосіб життя, що потребує додаткових зусиль для організації життя і побуту, що є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. ЦК України не встановлює мінімального та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди та її розміру у кожному конкретному випадку вирішується судом на підставі наданих доказів.

У справі не встановлено наявності умислу потерпілої особи або існування обставин непереборної сили при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

Особливо примітним і, безперечно, слушним, зважаючи на важливість закріплення однакового розуміння принципів дії механізму захисту особистих немайнових прав потерпілих осіб, є прагнення ЄСПЛ додержуватися послідовної лінії у визначенні розмірів компенсацій, що присуджуються у зв`язку з вчиненням однотипних порушень.

У своїй сталій багаточисленній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що моральні збитки характеризуються тим, що точно обчислити їх розмір неможливо. Якщо наявність такої шкоди встановлена і суд уважає, що необхідно надати грошову компенсацію, він зробить оцінку на справедливій основі, зважаючи на стандарти, які випливають, у тому числі з його попередньої практики.

Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок ненавмисних дій ОСОБА_2 , шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд погоджується з тим, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, неможливість поновити попереднє становище внаслідок його загибелі, а також істотність вимушених змін у житті позивача і наслідків, що настали та негативно позначилися на його моральному стані, порушенням укладу його життя, погіршенням стану його здоров`я, йому встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний 2 ступеню, невроз, хронічний гастрит, правобічний гонартроз 3-4 ступеню, що підтверджується наданми суду медичними довідками, позбавлення батька можливості дочекатися онуків, та радіти успіхам свого дорослого сина у майбутньому. Факт загибелі сина позивача є безумовним свідченням спричинення позивачу глибоких моральних страждань.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме сума відшкодування моральної шкоди у 500000 гривень відповідатиме цим засадам .

Доводи представника відповідача про те, що товариство не повинно нести відповідальності за завдану шкоду, оскільки застрахувало свою відповідальність

є необґрунтованими з огляду на таке.

Так, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

АТ «Укртелеком», як володілець джерела підвищеної небезпеки, з яким

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, повинно нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, під час виконання водієм своїх трудових обов`язків.

Позивач не отримав від Страховика жодного страхового відшкодування, з моменту події ДТП минуло 6 років , тому суд, враховуючи норми ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо порядку та розміру страхового відшкодування, не приймає до уваги зазначені доводи відповідача.

Також суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 256 ЦПК України у зв`язку з тим, що судом встановлено відсутність підстав вважати, що в цивільній справі, що розглядається, подано позов з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за яких подавася позов в кримінальному провадженні, про ще детально зазначено в ухвалі суду від 23.12.2024 в справі, що розглядається.

Також суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо неможливості остаточного встановлення того, що саме дії водія АТ «Укртелеком» ОСОБА_2 призвели до смерті ОСОБА_4 . Так, фактично такі доводи відповідача зводяться до незгоди з обставинами, встановленими вироком, що набрав законної сили, що прямо протирічить нормам ч. 6 ст. 82 ЦПК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи».

Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про судовий збір»,судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тихоліз Сергій Павлович, до Акціонерного товариства «Укртелеком» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 500 000 /п`ятсот тисяч/ гривень 00 копійок спричиненої моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртелеком» судовий збір на користь держави у сумі 5000 /п`яти тисяч/ гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Укртелеком», розташоване за адресою: 01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766.

Повний текст рішення складено 16.04.2025.

Суддя Ю.В. Ковальова