Постанова

від 09.04.2025 по справі 527/55/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/55/24 Номер провадження 22-ц/814/860/25Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заєць Сергія Івановича

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року, ухвалене в м. Глобине під головуванням судді Левицької Т. В.

у цивільній справі за позовом керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, до відповідача ОСОБА_1 , із залученням третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, до відповідача ОСОБА_1 , із залученням третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому просив суд розірвати договір оренди землі без номеру від 10.02.2014, укладений між Святилівською сільською радою Глобинського району Полтавської області та ОСОБА_1 , який зареєстровано 10.02.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Глобинського районного управління юстиції Полтавської області Лісняк О. О., номер рішення - 10622654, об`єктом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 48,0000 га з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535, яка знаходиться в с. Липове Кременчуцького району Полтавської області; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки загальною площею 48,00 га у тому числі сіножатей - 48,00 га, кадастровий номер 5320688103:03:001:0535, яка знаходиться в с. Липове Кременчуцького району Полтавської області, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.02.2014, номер запису 4626361; зобов`язати ОСОБА_1 повернути Градизькій селищній раді Кременчуцького району Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 48,0000 га з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535, яка знаходиться в с. Липове Кременчуцького району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання передачі; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що 10.02.2014 між Святилівською сільською радою Глобинського району Полтавської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі без номеру, за умовами якого ОСОБА_1 надано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, кадастровий номер 5320688103:03:001:0535, в межах с. Липове на території Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Площа земельної ділянки становить 48,00 га, у тому числі сіножаті - 48,00 га. Договір укладено строком на 25 років з дати державної реєстрації.

Проте, у порушення умов договору відповідач використовував земельну ділянку не за видом її цільового використання, оскільки вказана земельна ділянка розорена та засаджена сільськогосподарською культурою. Використання земельної ділянки сіножатей та пасовищ з метою розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь, порушує вимоги раціонального землекористування та один із основних принципів державної політики у сфері охорони земель, визначений у статті 3 Закону України «Про охорону земель», а саме забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу.

Вказував, що допущене ОСОБА_1 порушення є істотним, оскільки сторони заздалегідь при укладенні договору встановили умову - земельна ділянка передається для сінокосіння та випасання худоби відповідно до її цільового призначення.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 10.02.2014, укладений між Святилівською сільською радою Глобинського району Полтавської області та ОСОБА_1 , який зареєстровано 10.02.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Глобинського районного управління юстиції Полтавської Лісняк О. О., номер рішення - 10622654, об`єктом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 48,0000 га з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535, яка знаходиться в с. Липове Кременчуцького району Полтавської області.

Вирішено внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права оренди земельної ділянки загальною площею 48,00 га у тому числі сіножатей - 48,00 га, кадастровий номер 5320688103:03:001:0535, яка знаходиться в с. Липове Кременчуцького району Полтавської області, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.02.2014, номер запису 4626361.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Градизькій селищній раді Кременчуцького району Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 48,0000 га з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535, яка знаходиться в с. Липове Кременчуцького району Полтавської області, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 9 084 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 допущене систематичне істотне порушення умов договору оренди землі, що виразилось у використанні земельної ділянки не за передбаченим договором видом цільового призначення, незаконному розоренні сіножатей.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Заєць С. І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову прокурора відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що пунктом 27 договору оренди землі зазначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб, тобто обтяження користування земельною ділянкою сторонами врегульовано.

Вказує, що код використання згідно КВЦПЗ А.01.01.08, який визначений для спірної земельної ділянки, застосовується для земель сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби.

Вважає, що засівання вказаної земельної ділянки відповідно до «Проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (48,0000 га) кадастровим номером 5320688103:03:001:0535» сільськогосподарськими культурами, які відносяться до кормових культур, не є використанням земельної ділянки як ріллі, а спрямоване на докорінне поліпшення ґрунтів.

Зазначає, що надані прокурором матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні та акти обстеження земельної ділянки від 12.07.2021, 07.06.2022 та 31.07.2023, не містять відомостей, які б напряму вказували на використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Звертає увагу на те, що твердження прокурора про відсутність проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 має «Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (48,0000 га) кадастровим номером 5320688103:03:001:0535», відповідно до якого на його земельних ділянках передбачено організувати однопільну кормову сівозміну.

Наголошує, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, а саме для сінокосіння та випасання худоби згідно пункту 16 договору, що свідчить про відсутність порушень щодо нецільового використання земельних ділянок, а прокурором не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем обмежень щодо використання спірної земельної ділянки.

У відзивах на апеляційну скаргу керівник Глобинської окружної прокуратури Ярослав Лігоміна та селищний голова Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області Мирослав Нос просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, як безпідставну та необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що рішенням двадцять дев`ятої сесії шостого скликання Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області від 27.09.2013 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, площею 48,00 га для сінокосіння (землі сільськогосподарського призначення) з послідуючим наданням у користування на умовах оренди в с. Липове Глобинського району Полтавської області (а. с. 23).

Рішенням тридцятої сесії шостого скликання Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області від 29.11.2013 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності із кадастровим номером 5320688103:03:001:0535 в межах с. Липове на території Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області (а. с. 24).

Згідно пункту 5.3 вказаного рішення, зобов`язано використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та з дотриманням вимог ЗК України.

На виконання вказаних рішень, 10.02.2014 року між Святилівською сільською радою Глобинського району Полтавської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (а. с. 25-26).

Відповідно до пунктів 1-2 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для сінокосіння та випасання худоби) в с. Липове на території Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер 5320688103:03:001:0535, загальною площею 48,00 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 100715,52 грн.

Пунктом 8 Договору встановлено, що його укладено строком на 25 років з дати державної реєстрації з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк при дотриманні передбаченої договором процедури.

Відповідно до пунктів 16-18 Договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби; цільове призначення земельної ділянки - для сінокосіння та випасання худоби. Умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.

Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (пункт 29).

Орендар має право, з поміж іншого, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та обов`язки, зокрема дотримуватись режиму природоохоронного використання земель (пункти 31-32).

Згідно пункту 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Договір оренди землі від 10.02.2014 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.02.2014, номер запису про інше речове право 4626361, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 10795422 (а. с. 29)

02.11.2023 у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023172010000044 від 31.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, дізнавачем ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області Петренко Т. С., з участю землевпорядника Бугаївського та Святилівського старостатів Градизької селищної ради Кременчуцького району проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535 на території Градизької селищної ради Кременчуцького району в с. Липове та встановлено, що вказана земельна ділянка є розораною та представлена частково ріллею осінньої оранки, частково скошеною стернею від рослини, схожої на сільськогосподарську культуру - соняшник, що зафіксовано у фототаблиці до протоколу огляду (а. с. 56-59).

15.11.2023 дізнавачем ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області Петренко Т. С. проведено додатковий огляд земельної ділянки з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535 із залученням спеціаліста - головного спеціаліста відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Шутька П. М. У ході огляду виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535, площа 48,00 га, комунальної власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.08 для сінокосіння і випасання худоби, яка перебуває в оренді у ОСОБА_1 , станом на 15.11.2023 розорана за винятком незначної частини ділянки, на якій ростуть дерева. Частина земельної ділянки представлена ріллею осінньої оранки, частина - незрізаними рештками нижньої частини стебел, що залишилися після збору рослин, схожих на сільськогосподарську культуру соняшник, проведеного механізованим способом (а. с. 61-65).

Факти розорення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535, площа 48,00 га, в 2021 році та 2022 році підтверджуються Актами обстеження земельної ділянки від 12.07.2021, 07.06.2022, 31.07.2023 (а. с. 52-54).

Зокрема, 12.07.2021 проведено обстеження вказаної земельної ділянки, яким встановлено, що на момент обстеження вона повністю засіяна соняшником.

07.06.2022 старостою Святилівського старостинського округу Градизької селищної ради Кременчуцького району Вакуленком В. О., діловодом загального відділу виконаного комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Страшненко Т. О., за участю заступника Градизької селищної ради Кременчуцького району Гетало В. В., проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535 площею 48,00 га, за результатами якого встановлено, що вказана земельна ділянка на момент обстеження повністю засіяна пшеницею.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 31.07.2023, складеного старостою Святилівського старостинського округу Градизької селищної ради Кременчуцького району Вакуленком В. О., начальником відділу земельних відносин, архітектури та містобудування виконаного комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району ОСОБА_2 , спеціалістом - землевпорядником першої категорії відділу земельних відносин, архітектури та містобудування виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району ОСОБА_3 , за участю заступника голови Градизької селищної ради Кременчуцького району Гетало В. В., земельна ділянка з кадастровим номером 5320688103:03:001:0535 площею 48,00 га на момент обстеження повністю засіяна рослиною, схожою на соняшник.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 використовував орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби вирощував на земельній ділянці сільськогосподарські культури, чим істотно порушив умови договору оренди землі, оскільки спірна земельна ділянка використовувалася відповідачем як рілля, без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України «Про оренду землі»).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 626, частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті «а» частини першої статті 96 ЗК України зазначено, що землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно з пунктами 29, 32 договору оренди землі від 10.02.2014 сторони визначили права орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та обов`язок орендаря дотримуватися режиму природоохоронного використання земель.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано частиною першою статті 22 ЗК України, згідно якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини другої статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України (у редакції, на час укладення договору оренди землі) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України для такого виду використання».

За змістом статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

У постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 473/4413/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 904/1054/19, від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц зазначено, що «системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. Проте, за приписами частини п`ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування». Підстав для відступлення від вказаних висновків Верховний Суд не встановив.

З матеріалів цієї справи вбачається та встановлено судом, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 5320688103:03:001:0535, передана в оренду ОСОБА_1 , за видом використання належить до сінокосіння та випасання худоби, тому відповідач зобов`язаний був використовувати орендовану земельну ділянку виключно в межах цього виду користування, натомість ним систематично вирощувались на земельній ділянці сільськогосподарські культури.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що вирощування сільськогосподарських культур здійснювалось ним з метою докорінного поліпшення ґрунтів відхиляються апеляційним судом, як безпідставні, оскільки Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на земельній ділянці площею 48 га, кадастровий номер 5320688103:03:001:0535, що знаходиться в оренді ОСОБА_1 , який затверджено рішенням Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області від 02.09.2020, не передбачає вирощування соняшника на вказаній земельній ділянці у якості кормової сівозміни протягом 2021-2025 років, а згідно допустимих нормативів періодичності вирощування культури на тому самому полі для соняшника період сівозміни становить не менше ніж через сім років і культура соняшника є недопустимим попередником для засівання пшениці.

Проте, попри вказані обмеження, у 2021 та 2023 роках спірна земельна ділянка була засіяна соняшником, а у 2022 році пшеницею, що не заперечувалось відповідачем при розгляді справи у суді.

Таке використання земельної ділянки не відповідає її цільовому призначенню, оскільки у Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), що є додатком 4 до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», встановлено, що до сіножатей відносяться сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки; пасовища включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 передбачає можливість розорювання сіножатей та пасовищ з метою їх докорінного поліпшення та використання постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби.

Однак систематичне використання відповідачем земельної ділянки, що призначена виключно для сінокосіння та випасання худоби, під посіви сільськогосподарських культур, які не є трав`яними кормовими культурами, та всупереч проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін, не можна визнати таким, що має на меті докорінне поліпшення ґрунтів, тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача і в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

У частинах першій та другій статті 36 вказаного Закону визначено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Статтею 37 Закону про охорону земель у редакції, на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Таким чином, твердження апелянта щодо належного використання спірної земельної ділянки є безпідставними, а висновки суду першої інстанції, що земельна ділянка у порушення вимог статті 37 Закону України «Про охорону земель» та умов договору оренди землі від 10.02.2014 використовується відповідачем ОСОБА_1 не за видом цільового використання - сіножаті та пасовища, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі мотивів та дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заєць Сергія Івановича - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

Л. І. Пилипчук