Ухвала від 15.04.2025 по справі 697/281/24

УХВАЛА

15 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 697/281/24

провадження № 61-4394ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2024 року, додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» (далі - ТОВ «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство»), в якому просила розірвати договір оренди землі № 189 від 30 травня 2016 року, укладений між нею та ТОВ «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим

номером 7122087000:01:001:0667.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.Розірвано договір оренди землі № 189 від 30 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство», предметом якого є земельна ділянка площею 3,0195 га з кадастровим номером 7122087000:01:001:0667, що знаходиться в районі села Прохорівка, Канівського району, Черкаської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року стягнуто з ТОВ «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року, апеляційну скаргу ТОВ «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» залишено без задоволення. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2024 року та додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року залишено без змін.

04 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку ТОВ «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2024 року, додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 697/281/24.

У касаційній скарзі ТОВ «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову в цій справі є: розірвання договору оренди земельної ділянки, річна орендна плата за користування якою відповідно до пунктів 9, 10 та 11 договору оренди № 189 від 30 травня 2016 року встановлена в розмірі 4,5 % вартості паю, що становить 5 677, 20 грн (в грошовій або натуральній формі) за бажанням орендодавця, за кожен рік оренди.

Отже ціна позову за вимогою про розірвання договору оренди

складає 17 031, 60 грн (5 677, 20грн х 3), яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250 = 757 000,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2024 року, додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2025 рокуне підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника, що підпадає під вимоги підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Верховним Судом досліджено та взято до уваги категорію справи, ціну та предмет позову, значення справи для сторін і суспільства, а також оцінивши доводи касаційної скарги та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2024 року, додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гладківщинське хлібоприймальне підприємство» про розірвання договору оренди землі.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара