Постанова від 09.04.2025 по справі 757/22777/23-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 757/22777/23-ц

провадження № 61-15007св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - Київська міська прокуратура, в інтересах Київської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройінвест Груп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» на рішення Печерського районного суду міста Києва в складі судді Бусик О. Л. від 18 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О., від 10 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Київська міська прокуратура в інтересах Київської міської радизвернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» (далі - ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройінвест Груп» (далі - ТОВ «Стройінвест Груп») про усунення перешкод у розпорядженні майном.

Позов мотивовано тим, що 29 червня 2021 року державним реєстратором Меженською К. С. прийнято рішення № 58987657 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею 55,7 кв. м, літ «А1» на АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту 2395688680000). Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю стали: довідка № 21-89 від 06 червня 2021 року про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, видана ТОВ «Будлідер Парк» на замовлення ОСОБА_1 .

У подальшому, ОСОБА_1 вніс вказаний об`єкт нерухомості як майновий внесок до статутного капіталу ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс на Видубичах», про що 06 липня 2021 року складено акт приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна, який підписано сторонами.

На підставі вказаного акта та оцінки вартості нерухомого майна від 06 липня 2021 року (реєстраційний номер 2906, 2907) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 59237696 від 12 липня 2021 року та зареєстровано нежитлову будівлю, загальною площею 55,7 кв. м, літ «А1» на АДРЕСА_2 на праві власності за ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс на Видубичах».

Разом з тим, речові права на земельну ділянку за вказаною адресою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані. Зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, оскільки згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно речові права на земельну ділянку на АДРЕСА_2 за будь-якими фізичними чи юридичними особами не зареєстровані, рішень щодо передачі (надання) вказаної земельної ділянки фізичним чи юридичним особам у власність (користування) до 2023 року Київська міська рада не приймала.

Вказував, що у ОСОБА_1 відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку за вказаною адресою. Крім того, згідно з інформацією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради від 28 квітня 2023 року

№ 073-1107 документи, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва на АДРЕСА_2 департаментом не видавались та не реєструвались, в зв`язку з чим нежитлова будівля за вказаною вище адресою є об`єктом самочинного будівництва.

Зазначав, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 55,7 кв. м, літ «АІ» на АДРЕСА_2, яка проведена на підставі рішень державних реєстраторів № № 58987657, 59237696 здійснена з порушенням вимог законодавства, в зв`язку з чим підлягає скасуванню, акт приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна від 06 липня 2021 року має бути визнаний судом недійсним, а земельна ділянка має бути повернута її законному власнику - Київській міській раді, шляхом зобов`язання ТОВ «Спортивно-оздоровичий клуб на Видубичах» повернути земельну ділянку комунальної власності її законному власнику - Київській міській раді, звільнивши від самочинно збудованої будівлі та приведення ділянки у придатний для використання стан.

Оскільки уповноважений орган - Київська міська рада не вжила заходів, направлених на відновлення прав громади на майно (земельну ділянку), зокрема щодо скасування реєстрації права власності на спірне майно, та листом від 28 квітня 2023 року просила прокуратуру звернутись до суду в інтересах Київської міської ради, то у прокуратури виникли правові підстави, передбачені положеннями статті 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в суді у даному спорі.

Посилаючись на викладене, Київська міська прокуратура просила:

- усунути перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні спірною земельною ділянкою, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 червня 2021 року, індексний номер 58987657, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ «А1», загальною площею 55,7 кв. м, на АДРЕСА_2, припинивши вказане право;

- усунути перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні вказаною земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним акта приймання передачі та оцінки вартості нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» від 06 липня 2021 року, який зареєстровано в реєстрі за № 2906, № 2907 щодо передачі ОСОБА_1 нежитлової будівлі, загальною площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, як майнового внеску до статутного капіталу вказаного товариства;

- усунути перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 55,7 кв. м шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2021 року, індексний номер 59237696 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» на нежитлову будівлю за реєстраційним номером 2395688680000, загальною площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, у розпорядженні земельною ділянкою площею 55,7 кв. м, шляхом зобов`язання ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» повернути її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради шляхом приведення її у придатний для використання стан.

29 червня 2023 року від Київської міської прокуратури до суду надійшла заява про зміну предмета позову, мотивована тим, що згідно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом КМНО Зінич А. І. прийнято рішення (індексний номер 62575052) від 24 грудня 2021 року про державну реєстрацію обтяження, іпотеки на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 2395688680000, що розташована на АДРЕСА_2.

Підставою для реєстрації обтяжень став договір іпотеки від 24 грудня 2021 року за № 1068, укладений між ТОВ «Спортивно-оздоровичий клуб на Видубичах» та ТОВ «Стройінвест Груп», за умовами якого в іпотеку передано нежитлову будівлю, що є предметом спору.

Вказував, що спірне самочинно збудоване майно не є власністю ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», а тому у відповідності до статті 5 Закону України «Про іпотеку» не може бути предметом іпотеки.

Акт приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна від 06 липня 2021 року та іпотечний договір від 24 грудня 2021 року за № 1068 спрямовані лише на створення сприятливих умов для подальшого незаконного заволодіння майном територіальної громади - земельною ділянкою, на якій розташована спірна нежитлова будівля.

Оскільки всі правочини, в тому числі і договір іпотеки, спрямовані виключно на створення позаконкурентних умов та підстав, направлених на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, порушують права та охоронювані законом інтереси держави в особі Київської міської ради, як органу, уповноваженого розпоряджатися землями територіальної громади м. Києва, є підстави для визнання договору іпотеки недійсним у судовому порядку у зв`язку з його невідповідністю вимогам статей 203, 215, 376 ЦК України, а також скасування відповідного рішення державного реєстратора.

Враховуючи заяву про зміну предмета позову, Київська міська прокуратура просила:

- пункт 4 позовної заяви викласти в такій редакції: усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, у розпорядження земельною ділянкою площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов`язання ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» повернути її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, а саме, шляхом приведення її у придатний для використання стан;

- змінити предмет позову у даній справі шляхом доповнення позовних вимог, виклавши їх у пунктах 5 та 6 відповідно: визнати недійсним договір іпотеки від 24 грудня 2021 року, укладений між іпотекодавцем ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» та іпотекодержателем ТОВ «Стройінвест Груп», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Зінич А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1068, предметом якого є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Зінич А. І. від 24 грудня 2021 року, індексний номер 62574052, про державну реєстрацію обтяження, іпотеки на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 2395688680000;

- в іншій частині позовні вимоги залишити без змін.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, позов Київської міської прокуратури в інтересах Київської міської ради задоволено.

Усунуто перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні спірною земельною ділянкою, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 червня 2021 року індексний номер 58987657 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ «А1», загальною площею 55,7 кв. м, на АДРЕСА_2, припинивши вказане право.

Усунуто перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні вказаною земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним акта приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» від 06 липня 2021 року, який зареєстровано в реєстрі за № № 2906, 2907, щодо передачі ОСОБА_1 нежитлової будівлі загальною площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, як майнового внеску до статутного капіталу вказаного товариства.

Усунуто перешкоди територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 55,7 кв. м шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2021 року, індексний номер 59237696 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» на нежитлову будівлю реєстраційним номером 2395688680000, загальною площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов`язання ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» повернути її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради шляхом приведення її у придатний для використання стан.

Визнано недійсним договір іпотеки від 24 грудня 2021 року, укладений між іпотекодавцем ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» та іпотекодержателем ТОВ «Стройінвест Груп», посвідчений приватним нотаріусом КМНОЗінич А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1068, предметом якого є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Зінич А. І. від 24 грудня 2021 року, індексний номер 62574052, про державну реєстрацію обтяження, іпотеки на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 2395688680000.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що заявлені у цій справі позовні вимоги у своїй сукупності спрямовані на захист цивільного права та з огляду на те, що позовні вимоги є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, а їх роз`єднання в окремі провадження не забезпечить захист порушених прав територіальної громади, отже позовна заява в цілому підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, в конкретному випадку - в порядку цивільного судочинства.

Відтак, позовні вимоги до ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» та ТОВ «Стройінвест Груп» підлягають розгляду в межах одного провадження разом з іншими заявленими у цивільній справі, позовними вимогами до ОСОБА_1 , як такі, що нерозривно пов`язані з ними та є похідними від інших вимог у цьому спорі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що вказана земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, виключно Київська міська рада має право розпоряджатись нею. Оскільки Київська міська рада, як власник спірної земельної ділянки в установленому порядку фізичним чи юридичним особам у власність чи користування, у тому числі для будівництва до 2023 року її не передавала, правовстановлюючі документи на неї не отримувала, а тому державна реєстрація спірного нерухомого майна на земельній ділянці, власником якої є Київська міська рада, істотно обмежує права останньої як власника землі.

Крім того, оскільки на момент укладення оспорюваного договору іпотеки ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» не було власником переданого в іпотеку майна - спірної нежитлової будівлі, не мало права укладати спірний договір іпотеки, а тому і зміст договорів іпотеки суперечить частині другій статті 583 ЦК України, статті 5 Закону України «Про іпотеку».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

06 листопада 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» подало касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 21 лютого 2024 року у справі № 911/1730/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована наступним.

У разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Для витребування власником належного йому майна від особи, яка є останнім його набувачем, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

За змістом обґрунтувань позову прокуратура ставить питання про повернення у володіння територіальної громади м. Києва спірної земельної ділянки, тому заявлення негаторного позову є помилковим.

Виходячи зі змісту та мети позову, належним способом захисту порушеного права є витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Водночас, враховуючи, що спірна земельна ділянка знаходиться у володінні ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», тому цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи підстави заявленого позову та його вимоги, встановлення виду майна, яке перебуває на спірній земельній ділянці, місця його розташування та перебування такої землі в комунальній власності входить до обов`язкового предмета дослідження у цій справі.

З огляду на це, відмова суду у задоволенні клопотання відповідача про призначення в справі судової технічної експертизи є безпідставною.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт нерухомого майна, перебуває у комунальній власності.

Суди неправильно застосували до спірних правовідносин статті 15, 215, 331, 334, 376 ЦК України, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у січні 2025 року, Київська міська прокуратура заперечує проти доводів ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 757/22777/23-ц.

У січні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Державним реєстратором Меженською К. С. прийнято рішення від 29 червня 2021 року за № 58987657 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею 55,7 кв. м, літ «А1» на АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту 2395688680000). Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю стали: довідка № 21-89 від 06 червня 2021 року про технічні показники об`єкта та підтвердження адреси, видана ТОВ «Будлідер Парк» на замовлення ОСОБА_1 .

Надалі ОСОБА_1 вніс вказаний об`єкт нерухомості, як майновий внесок до статутного капіталу ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс на Видубичах», про що 06 липня 2021 року складено акт приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна, який підписано сторонами.

На підставі вказаного акта та оцінки вартості нерухомого майна від 06 липня 2021 року (реєстраційний номер № № 2906, 2907) приватним нотаріусом КМНО Ісаєнко О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 59237696 від 12 липня 2021 року та зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 55,7 кв. м, літ «А1» на АДРЕСА_2 за ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс на Видубичах».

Встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно речові права на земельну ділянку на АДРЕСА_2 за будь-якими фізичними чи юридичними особами не зареєстровані, рішень щодо передачі (надання) вказаної земельної ділянки фізичним чи юридичним особам у власність (користування) до 2023 року Київська міська рада не приймала.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що приватним нотаріусом КМНО Зінич А. І. прийнято рішення (індексний номер 62575052) від 24 грудня 2021 року про державну реєстрацію обтяження, іпотеки на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 2395688680000, що розташована на АДРЕСА_2.

Підставою для реєстрації обтяжень став договір іпотеки від 24 грудня 2021 року за № 1068, укладений між ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» та ТОВ «Стройінвест Груп», за умовами якого в іпотеку передано нежитлову будівлю, що є предметом спору.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо позовних вимог прокурора про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішень щодо реєстрації права власності, припинивши вказане право, пред`явлених до ОСОБА_1 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частини перша - четверта статті 376 ЦК України).

У частині п`ятій статті 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказано, що:

«99. У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

100. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

109. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

110. Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

111. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

137. Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

138. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

139. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Натомість заявлена позивачем у цій справі вимога зазначеного не забезпечує.

150. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, зокрема, зазначив, що «установивши відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу для будівництва спірного магазину, відсутність формування земельної ділянки та присвоєння їй указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта - нежитлової будівлі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності не нерухоме майно та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком її скасування».

151. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, пославшись на положення статті 376 ЦК України, кваліфікував спірну нежитлову будівлю як самочинно побудовану.

152. Натомість у пунктах 112, 113, 125 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

153. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальними обставинами для встановлення подібності справ № 263/18985/19 та № 916/1174/22 є (1) наявність самочинного будівництва, на яке (2) неправомірно зареєстровано право власності. Спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно.

154. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

155. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначеного у пункті 150 цієї постанови».

З огляду на вказані висновки, а також враховуючи, що прокурор звернувся з позовом у цій справі з підстав, зокрема, неправомірної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на самочинно побудоване майно, вимога прокурора про усунення перешкод територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні спірною земельною ділянкою, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 червня 2021 року, індексний номер 58987657, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ «А1», загальною площею 55,7 кв. м, на АДРЕСА_2, припинивши вказане право, є неналежним способом захисту.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 ЦК України).

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За правилами статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі № 755/3782/17 (провадження № 61-10992св18) за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про зобов`язання повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, вказано, що «водночас суди дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у цій справі, тому що не він здійснював самочинне будівництво та не є особою, яка самовільно зайняла спірну земельну ділянку, оскільки, набувши у власність нежитлове приміщення магазину ОСОБА_2 набув усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник - ОСОБА_3 , а тому він є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами».

Унаслідок повторного касаційного перегляду справи № 755/3782/17 постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року задоволено позов прокурора, зобов`язавши ОСОБА_2 (останнього власника) повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд. Встановивши, що нежитлове приміщення магазину на АДРЕСА_1 побудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, та є об`єктом самочинного будівництва, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог прокурора та усунення перешкод у користуванні і розпорядженні Київською міською радою цією земельною ділянкою.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 638/4670/22 провадження № 61-13009св23 за позовом в. о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_4 , ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу зазначено: «У справі, що переглядається, позивачем належної вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або про визнання права власності на нього не заявлено, а тому судам слід було відмовити у позові в цій частині саме з наведеної підстав. Суди обґрунтовано відмовили у задоволенні вказаних позовних вимог з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу, проте частково помилилися щодо мотивів такої відмови, а також не врахували, що обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу є самостійною підставою відмови у позові».

У справі, що переглядається, встановлено, що нежитлову будівлю, загальною площею 55,7 кв. м, літ «А1» на АДРЕСА_2 споруджено на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

За таких обставин суди правильно виходили з того, що вказане приміщення є самочинно збудованим.

Враховуючи наведені вище правові висновки, у зазначеній категорії справ відповідачем є особа, за якою неправомірно зареєстровано право власності на самочинно побудоване майно, а належним способом захисту є вимоги, пред`явлені до такої особи, з формулюванням: про знесення самочинно побудованого нерухомого майна, про зобов`язання останнього власника повернути земельну ділянку територіальній громаді, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні міською радою цією земельною ділянкою тощо.

З огляду на це, позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішень щодо реєстрації права власності, припинивши вказане право, пред`явлені до ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення у вказаній частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права та пред`явлення вказаних вимог до неналежного відповідача.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що такі підстави для відмови у позові стосуються лише відповідача ОСОБА_1 , який хоча і здійснював будівництво на спірній земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети (самочинне будівництво), тобто самовільно зайнявши спірну земельну ділянку, однак він не є власником об`єкта нерухомого майна на момент звернення прокуратури до суду з цим позовом.

Відмова у вказаній частині позову щодо вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 , не перешкоджає вирішенню питання законності державної реєстрації на спірну будівлю, не припиняє її статус як самочинного майна, під час вирішення позову за іншими вимогами, пред`явленими до останнього власника спірного приміщення, оскільки якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі прав, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації (пункт 137 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).

Щодо юрисдикції

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження

№ 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження

№ 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження

№ 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження

№ 12-143гс19).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо позовної вимоги прокурора про усунення перешкод територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні вказаною земельною ділянкою шляхом визнання недійсним акта приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» від 06 липня 2021 року, щодо передачі ОСОБА_1 нежитлової будівлі як майнового внеску до статутного капіталу вказаного товариства

З аналізу статті частини першої статті 19 ЦПК України можна дійти висновку, що у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», укладеного та підписаного ОСОБА_1 06 липня 2021 року.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Частиною третьою статті 80 ГК України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частини перша та друга статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у вказаній частині, а саме щодо вимоги прокурора про усунення перешкод територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні вказаною земельною ділянкою шляхом визнання недійсним акта приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» від 06 липня 2021 року щодо передачі ОСОБА_1 нежитлової будівлі як майнового внеску до статутного капіталу вказаного товариства, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки за змістом спірних правовідносин спір у вказаній частині є предметом вирішення в порядку господарського судочинства з огляду на положення статей 4, 20 ГПК України.

Щодо позовних прокурора про усунення перешкод власнику у розпорядженні земельною ділянкою шляхом:

зобов`язання ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» повернути її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради шляхом приведення її у придатний для використання стан

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2021 року, індексний номер 59237696, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» на нежитлову будівлю реєстраційним номером 2395688680000 загальною площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

визнання недійсним договору іпотеки від 24 грудня 2021 року, укладеного між іпотекодавцем ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» та іпотекодержателем ТОВ «Стройінвест Груп», предметом якого є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Зінич А. І. від 24 грудня 2021 року, індексний номер рішення 62574052, про державну реєстрацію обтяження, іпотеки на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 2395688680000.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

«112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн».

116. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.

118.Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикціїгосподарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

120.Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження

№ 61-361сво22) зазначено, що:

«тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що: суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог. У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим. Об`єднана палата відступає від висновку щодо застосування частин першої та другої статті 414 ЦПК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21)»,

«у справі, що переглядається, позовні вимоги прокурора, з урахуванням меж касаційного перегляду, про витребування земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування запису в Державному:-реєстрі речових прав-на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запис від 17 березня 2018 року № 25293453 про Державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526, стягнення судового збору з ТОВ «Зарус-Інвест» за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства».

Позовні вимоги прокурора в інтересах Київської міської ради про усунення перешкод власнику у розпорядженні земельною ділянкою шляхом:

зобов`язання ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» повернути її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради шляхом приведення її у придатний для використання стан;

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2021 року, індексний номер 59237696, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» на нежитлову будівлю реєстраційним номером 2395688680000, загальною площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

визнання недійсним договору іпотеки від 24 грудня 2021 року, укладеного між іпотекодавцем ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» та іпотекодержателем ТОВ «Стройінвест Груп», предметом якого є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Зінич А. І. від 24 грудня 2021 року, індексний номер рішення 62574052, про державну реєстрацію обтяження, іпотеки на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 2395688680000,

за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Тому судам слід було закрити провадження у справі як в частині вказаних вище вимог, так і щодо визнання недійсним акта приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що позовні вимоги до ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» та ТОВ «Стройінвест Груп» підлягають розгляду в межах одного провадження разом з іншими заявленими у цивільній справі, позовними вимогами до ОСОБА_1 , як такі, що нерозривно пов`язані з ними та є похідними від інших вимог у цьому спорі, - помилкові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №444/1786/15 наголошувала, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Встановлено, що пред`явлені прокурором вимоги до ОСОБА_1 про усунення перешкод територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні спірною земельною ділянкою, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права, є неналежним способом захисту.

Також встановлено, що спір у частині вимоги прокурора про усунення перешкод територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним акта приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» від 06 липня 2021 року, щодо передачі ОСОБА_1 нежитлової будівлі як майнового внеску до статутного капіталу вказаного товариства, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а є предметом вирішення в порядку господарського судочинства.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки первісний набувач об`єкта самочинного будівництва ОСОБА_1 відчужив зазначене майно на користь ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», вимога прокурора про припинення права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ «А1», загальною площею 55,7 кв. м, на АДРЕСА_2, у будь-якому випадку не поновить право територіальної громади м. Києва, оскільки ОСОБА_1 фактично позбувся такого права.

У зазначеній категорії справ відповідачем, який має відповідати за матеріально-правовими вимогами власника земельної ділянки, є особа, за якою неправомірно зареєстровано право власності на самочинно побудоване майно.

Такою особою є ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах».

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частини перша, друга та четверта статті 414 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у наведених заявником постановах Великої Палати Верховного Суду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; рішення судів в частині вирішення позовних вимог до ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», ТОВ «Стройінвест Груп» про усунення перешкод у розпорядженні майномскасувати, а провадження у справі в цій частині закрити; в іншій частині оскаржені судові рішення скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог до ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», ТОВ «Стройінвест Груп» про усунення перешкод у розпорядженні майном до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року скасувати в частині позовних вимог Київської міської прокуратури в інтересах Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройінвест Груп» про:

усунення перешкод територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним акта приймання-передачі та оцінки вартості нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» від 06 липня 2021 року, щодо передачі ОСОБА_1 нежитлової будівлі як майнового внеску до статутного капіталу вказаного товариства;

усунення перешкод територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 55,7 кв. м шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2021 року, індексний номер 59237696 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» на нежитлову будівлю реєстраційним номером 2395688680000, загальною площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, у розпорядженні земельною ділянкою площею 55,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» повернути її територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, а саме шляхом приведення її у придатний для використання стан;

визнання недійсним договору іпотеки від 24 грудня 2021 року, укладеного між іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» та іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройінвест Груп», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зінич А. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1068, предметом якого є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зінич А. І. від 24 грудня 2021 року, індексний номер 62574052, про державну реєстрацію обтяження, іпотеки на нежитлову будівлю з реєстраційним номером 2395688680000;

Провадження у справі № 757/22777/23-ц в зазначеній частині закрити.

Повідомити Київську міську прокуратуру, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройінвест Груп» про усунення перешкод у розпорядженні майном віднесений до юрисдикції господарського суду.

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову Київської міської прокуратури в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради перешкод у розпорядженні спірною земельною ділянкою, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 червня 2021 року, індексний номер 58987657, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «А1», загальною площею 55,7 кв. м, на АДРЕСА_2, припинивши вказане право, - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович