Рішення

від 21.12.2007 по справі 15/493

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/493

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.07                                                                                 Справа № 15/493.

          Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянув матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна», м. Запоріжжя

до Закритого акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 2239 грн. 05 коп.

За участю представників сторін:

від позивача – Моісеєнко Д.М., представник по довіреності №б/н від 17.12.07;

від відповідача - Іщук І.О., представник по довіреності № 18/1-101 від 27.12.06,

за наступними обставинами справи.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача –Закритого акціонерного товариства «ЛИНІК», як вантажовідправника на користь ЗАТ ВКФ «Крістіна»збитків у розмірі 2239 грн. 05 коп. за недопоставку вантажу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, що здані до суду 07.12.2007р., посилаючись зокрема на наступне. Між сторонами у справі не укладалося ніяких угод за невиконання зобов'язань за якими відповідачем могло бути завдано позивачу збитки. Позивачем не додержано вимог нормативних актів щодо прийняття вантажу та оформлення недостачі. Так, відповідач вказує на недоведеність факту нестачі та недоведеність утворення недостачі через неналежним чином виконані відповідачем обов'язків по відвантаженню належної кількості продукції.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу суд, встановив наступне.

На підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.04.07 №Л-55/07 (далі - договір), укладеного між Закритим акціонерним товариством виробничо-комерційною фірмою «Крістіна»(позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лек-Ойл», останній зобов'язався поставити, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар).

Згідно акту прийому - передачі від 14.09.07 постачальник поставив позивачу за договором від 27.04.07 №Л-55/07 дизельне паливо в кількості 56,650 тонн (№ цистерни 51712974) та бензин удвох цистернах: № 74720608 кількістю 51,400 тонн та №74236845 кількістю 51,00 тонн.

Вантажовідправником нафтопродуктів за залізничною накладною від 13.09.07 №50219357, вагон цистерна №51712974 є закрите акціонерне товариство „Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (відповідач у справі).

Відповідно до даної залізничної накладної №50219357 від 13.09.07 вага нетто складає 56650 кг.

При прийманні нафтопродуктів за кількістю позивачем (за участю лише працівників позивача) складено Акт приймання нафтопродуктів за кількістю від 17.09.07  №61.    

За даними акту розмір недостачі у вагоні-цистерні №51712974 становить 982 кг.  

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача збитки у сумі 2239 грн. 05 коп. завданих внаслідок недостачі дизельного палива. В обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків позивач посилається на положення ст.ст. 611, 614 Цивільного кодексу України та ст. 226 Господарського кодексу України, що регулюють питання стягнення збитків як наслідок порушення стороною зобов'язання.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані  документи та вислухавши представників сторін, суд, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги, пред'явлені до відповідача у справі, не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Позивачем не надано суду доказів укладення між сторонами по справі договору перевезення в наслідок неналежного виконання обов'язків за яким відповідачем позивачу були завдані збитки, які є предметом розгляду по цій справі.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України  та ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п.6 розділу I Статуту залізниць України –накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Залізнична накладна від 13.09.07 №50219357 є доказом наявності договору між відповідачем та залізницею.

Як вбачається з умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.04.07 №Л-55/07 зобов'язання з поставки нафтопродуктів в обумовлений кількості позивачу прийняло на себе товариство з обмеженою відповідальністю НПК “Лек-Ойл”.

Згідно ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на  іншу особу,  якщо  з  умов договору,  вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного  законодавства  або  суті  зобов'язання   не   випливає обов'язок  боржника  виконати зобов'язання особисто.  У цьому разі кредитор  зобов'язаний  прийняти   виконання, запропоноване   за боржника іншою особою.. У  разі  невиконання  або  неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ст.. 618 Цивільного кодексу України  боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

Положення ст.ст. 611, 614 Цивільного кодексу України та ст. 226 Господарського кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків, регулюють питання стягнення збитків як наслідок порушення стороною договірного зобов'язання.

Договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.04.07 №Л-55/07 не містить положень про відповідальність відповідача у разі порушення зобов'язань постачальника за договором в частині поставки належної кількості дизельного палива.

Враховуючи вищевикладене, ст. ст.528, 618 ЦК України, а також те,  що згідно залізничної накладної від 13.09.07 №50219357 року вантажовідправником є ЗАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” і договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 27.04.07 №Л-55/07 не передбачена відповідальність відповідача за поставку товару не тієї кількості ніж зазначено у договорі, належним відповідачем у даному випадку може бути продавець, а не ЗАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”, як помилково вважає позивач, оскільки останній не перебуває у договірних відносинах з позивачем ні за договором поставки нафтопродуктів, ні за договором перевезення. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України при перегляді рішень у справі №13/355.

Також, слід зазначити, що при прийнятті продукції за кількістю та оформленні результатів такого прийняття позивачем не дотримано належним чином вимоги  Інструкції про  порядок  приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.99 N81/38/101/235/122 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978 (далі - Інструкція).

Відповідно до абз. 2 п. 4.1.3.21. Інструкції у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна  особа  припиняє приймання  продукції  і негайно повідомляє керівника підприємства. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі  у  прийманні  продукції  і складанні двостороннього акта.

Проте, наданий позивачем акт приймання нафтопродуктів за кількістю від 17.09.07  №61 складено за участю   лише працівників підприємства позивача, що підтверджується посвідченнями №34 та №35 від 17.09.2007р.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає до себе протиправну поведінку заподіювача збитків - відповідача; наявність  негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (збитками); вина відповідача - заподіювача збитків.

Враховуючи фактичні обставини справи, суду не доведено належним чином всіх складових обставин, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України здійснені позивачем при подачі позову судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 25.12.2007р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко