Рішення

від 15.04.2025 по справі 521/19436/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/19436/24

Провадження № 2/521/1810/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Ганошенка С.А.,

за участі секретаря судового засідання: Довгань Ж.А.

за участю представників учасників, учасників справи:

від позивача - адвокат Долженчук Н.М., на підставі ордера;

від відповідача - не з`явилися;

від Виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області - Крижановська Л.В., за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У липні 2024 року до Малиновського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, в якому позивачка просить суд про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка наголосила, що він та відповідачка перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, за доводами позивача, з початку спільного проживання спільне життя у сторін не склалось, позивачка була змушена розірвати відносини з 2013 року, спільне господарство сторони припинили вести.

Як зазначено позивачкою відповідач не проявляв жодної зацікавленості у спілкуванні з дитиною, добровільно дитину не забезпечував, тому позивачка була змушена поставити питання про стягнення аліментів на дитину в судовому порядку та 19.01.2016 року Малиновським районним судом м. Одеси було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 600,00 грн щомісячно, починаючи з 21.09.2015 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду із даним позовом позивачка зауважила, що станом на дату подання цього позову до суду, заборгованість відповідача зі сплати аліментів склала понад 80 000 грн.

В той же час, за доводами позивача, вона не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною, про що може свідчити той факт, що відповідач не звертався до суду з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, не звертався з відповідними заявами до органу опіки та піклування, що підтверджує його абсолютну незацікавленість бути поряд з дитиною.

Мати має постійне місце проживання, нормальний стан здоров`я, регулярно працює, позитивно характеризується за місцем проживання, виховує, матеріально утримує, забезпечує, у випадку необхідності, лікування дитини, матір`ю створені всі умови для проживання та розвитку дитини, в квартирі наявні всі зручні умови для проживання.

На переконання позивачки, зазначене можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. При цьому, позивачка зауважила, що ухилення від виконання юридичного обов`язку це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, а тому позивачка вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 29.07.2024 року у справі № 521/19436/24 було відкрито провадження, вирішено розгляд проводити в порядку загального позовного провадження, справу призначено до судового розгляду в підготовчому судовому засіданні, клопотання позивача про витребування доказів задоволено, зобов`язано Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області надати висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.03.2025 року на виконання вказаної ухвали до Малиновського районного суду м. Одеси від виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області надійшов висновок «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та рішення виконавчого комітету про його затвердження від 20.03.2025 року, № 35.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 01.04.2025 року у справі № 521/19436/24 було закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відзиву від відповідача до суду не надійшло, що не є перешкодою для розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з мотивів, викладених письмово у позовній заяві, просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотань та заяв про відкладення не надходило.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області Крижановська Л.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі та призначення до судового розгляду по суті позовних вимог розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Малиновського районного суду міста Одеси, тобто ухвали суду є доступними для ознайомлення та загальновідомими.\

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши учасників справи, які з`явилися в судове засідання, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, враховуючи таке.

Малиновським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Зі свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Одесі Одеського міського управління юстиції 08.09.2012 року, наявного матеріалах цивільної справи, вбачається що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 від батьків: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 19).

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 26.09.2019 року у справі №521/11585/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , виданим відділом державно реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції. 26.11.2013 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 20).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 року у справі № 521/15660/15-ц вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 600,00 щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , здати надходження позовної заяви до суду, а саме з 21.09.2015року (а.с. 23-24).

15.11.2019 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та обов`язків, визначення місця проживання дитини, посвідчений Петрушенко Т.А.,приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 1491 (а.с. 25-27).

З довідки про неотримання аліментів від 03.04.2025 року, виданій старшим державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі вбачається, що відповідно розрахунку заборгованості від 03.04.2025 року, заборгованість по сплаті аліментів у відповідача перед позивачем складає 86089 грн. 50 коп. станом на 01.04.2025 року.

З довідки № 542 від 25.11.2024 року Великодальницького ліцею № 1 Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, яка видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що вона навчається у 7-Б класі зазначеного ліцею. Згідно характеристики учениці 7-Б класу ОСОБА_3 (№ 545 від 26.11.2024 року) БАТЬКО, ОСОБА_2 проживає окремо, участі у житті дитини не бере, не забезпечує її необхідним та не виховує. Жодного разу не цікавився успіхами дочки, на контакт з класним керівником не виходив (а.с. 29-30).

З довідки виданої ОСОБА_6 ТОВ «КІНД» вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку в медичному центрі «КІНД» у сімейного лікаря та постійно проходить медичні профілактичні огляди, профілактичні щеплення за календарем у супроводі матері,батька жодного разу у медичному центрі не бачили (а.с. 32).

27.03.2025 року суду виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області надав висновок «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому встановлено, що враховуючи, що батько дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток малолітньої, всі зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

На підставі зазначеного, виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області як діючий в інтересах дитини Орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім зазначеного, із вказаного вище висновку судом встановлено, що виснуючи про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, Орган опіки та піклування встановив, що ОСОБА_2 жодного разу на запрошення Органу опіки та піклування не з`являвся, а тому, враховуючи зібрані Органом матеріали свідчать про те, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки буде відповідати інтересами дитини.

Опитана в ході судового засідання малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила суду, що жодного разу в житті не бачила та не спілкувалася зі своїм біологічним батьком, вважає батьком вітчима, який її виховав, дуже любить свою сім`ю, вважає, що саме там її люблять і турбуються про неї.

Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали цивільної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані ним норм права під час відхилення аргументів позивача, викладених ним у позовній заяві.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами ч. 1, 2 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Таким чином, принцип найкращих інтересів дитини, який є одним із фундаментальних принципів, закріплених у міжнародних актах та національному законодавстві України, означає пріоритетне врахування батьками, законними представниками дитини, органами влади, судом та іншими особами інтересів дитини під час вчинення дій або прийняття ними рішень, які спрямовані на задоволення будь-яких індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я та особливостей розвитку.

У національному законодавстві підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, оскільки більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. Разом із тим, спір виникає у надчутливих правовідносин, де в центрі повинні стояти інтереси дитини, а тому суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі, з урахуванням того, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, а поведінку батьків (матері/батька) змінити неможливо.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Також, за висновками Верховного Суду, за положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Водночас, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень ст. 164 СК України є усталеною.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. За цієї обставини, законодавцем встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15 та 16 Постанови № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

У даному разі, за встановлених судом під час розгляду справи обставин, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт не проживання батька разом з дитиною, незацікавленість відповідача взагалі у житті дитини, як шкільному так і повсякденному, її навчанні, невиконання судового рішення про стягнення аліментів, відсутність будь-яких заходів у лікуванні донечки.

Як зазначено у висновку Органу опіки та піклування батько дитини не тільки не з`являвся на численні запрошення на засідання комісії, а і будь-яким чином не приймає участь у житті дитини вже після того, як позивачка звернулася до Органу опіки та піклування з відповідною заявою про ініціювання батьком позбавлення відповідача батьківських прав.

З урахуванням наявного у матеріалах справи висновку Органу опіки та піклування, вжиття численних заходів судом щодо повідомлення батька про розгляд справи судом, засідання у яких неодноразово відкладалися, суд виснує, що подані позивачем докази в достатній мірі свідчать про ухилення батька від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, останній без поважних причин залишив доньку без батьківської уваги та турботи фактично з досягненням дитини одного року, не спілкується з дитиною в достатньому рівні, участі у її вихованні, розвитку не приймає.

При цьому, судом також встановлено, що у відповідача відсутні перешкоди у спілкуванні з дитиною та позивачкою, поведінка відповідача відносно малолітньої дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідно до п. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, наявність між сторонами спірних правовідносин в частині невиконання відповідачем батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому потребують задоволення.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 134, 141, 258, 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Третя особа: Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області (67668, Одеська область, Одеський район, с. Великий Дальник, вул. Богдана Хмельницького, 3, ЄДРПОУ 04377693).

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО