Постанова

від 17.04.2025 по справі 200/5521/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року справа №200/5521/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Шувалова Т.О.) у справі № 200/5521/24 за позовом ОСОБА_1 до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Донецькій області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки в період з 2016 по 2024 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 19 квітня 2024 року;

- зобов`язати 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові відпустки в період з 2016 по 2024 рік включно виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 19 квітня 2024 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 по 2024 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 19 квітня 2024 року.

Зобов`язано 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 по 2024 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 19 квітня 2024 року.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати удове рішення та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не має права на грошову компенсацію за невикористані відпусток, оскільки це не передбачено діючим законодавством.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/5521/24, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.10.2016.

Позивач з 07.03.2013 по 27.03.2024 проходив службу цивільного захисту у підрозділах 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області та з 27.03.2024 по 19.04.2024 у підрозділі 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області.

За час проходження служби у 8 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Донецькій області позивачу додаткові відпустки із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій, не надавались, що підтверджується довідкою 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 29.08.2024 №08/03/563.

Як убачається з довідок про щомісячні види грошового забезпечення позивача за 2016-2024 роки від 21.08.2024 № 08/04/546, 08/04/547, 08/04/548, 08/04/549, 08/04/550, 08/04/551, 08/04/552, 08/04/553, 08/04/554 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась компенсація за невикористані відпустки.

Відповідачем надано до суду довідку про розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій від 21.08.2024 № 08/04/555, відповідно до якої кількість невикористаних днів додаткової відпустки за 2016-2024 роки складає 126 днів, компенсація разом складає 49447,31 грн.

Спірним питанням даної справи є правомірність заявлених вимог позивача.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток: 1) щорічна основна відпустка; 2) додаткова відпустка у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 5) соціальні відпустки: а) у зв`язку з вагітністю та пологами; б) при народженні дитини; в) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; г) у зв`язку з усиновленням дитини; ґ) додаткова відпустка особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 6) відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або для проходження медико-психологічної реабілітації; 7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 8) відпустка без збереження грошового забезпечення в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Частиною шістнадцятою вказаної статті визначено, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткова відпустка у зв`язку з навчанням, творча відпустка та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші види відпусток надаються на підставах та в порядку, визначених законодавством.

Таким чином, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на інші додаткові відпустки, які передбачені законодавством та надаються на підставах та в порядку, визначених законодавством.

Закон України «Про відпустки» установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2)додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті13,14і15цьогоЗакону); 3)творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4)соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5)відпустки без збереження заробітної плати (статті25,26цьогоЗакону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги (серед іншого) з використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звільнення зі служби позивач не використав додаткові відпустки за період з 2016-2024, компенсацію за вказані невикористані календарні дні відпусток при звільненні не отримав.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та відновлення порушеного права позивача на отримання спірних компенсацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 200/5521/24 залишити без задоволення

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 200/5521/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 квітня 2025 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко