Рішення від 14.04.2025 по справі 309/5518/24

Справа № 309/5518/24

Провадження № 2-а/309/55/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого - судді Довжанина М.М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Хустського районного суду Закарпатської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просив суд:

- поновити строк для оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 03.12.2024 року, серія ЕНА №3597158;

- скасувати постанову від 03.12.2024 року серія ЕНА № 3597158 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Тудовші Євгенієм Юрійовичем , відповідно до якої його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

В позовній заяві в обґрунтування вимог позивач зазначає, що постановою серії ЕНА № 3597158 від 03.12.2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. З вказаної постанови слідує, що 03.12.2024 року о 16 год.02 хв. в м.Хуст по вул.Духновича, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4 «в» ПДР України порушення вимог заборонних знаків.

Позивач вважає, що накладення на нього адміністративного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а дану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Так, позивач вказує, що з відеозапису, доданого до позовної заяви, вбачається, що інспектором зазначено причину винесення постанови порушення вимог зупинки, а саме: ближче 30 метрів до посадкового майданчика. Однак, доказів вчинення вказаного правопорушення інспектор не надав, постанову виніс за порушення вимог дії знаку 3.34 ПДР «Зупинку заборонено». Крім того, позивач пред`явив працівникам поліції посвідчення інваліда війни та пояснив, що зупинка вимушена у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я і необхідністю термінового придбання ліків.

Позивач вважає, що відповідачем винесено постанову про його покарання без надання будь-яких доказів про правопорушення.

Відповідно до Розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №106, передбачено дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено». Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійсню посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Не поширюється дія знаків, зокрема, 3.1, 3.2, 3.35-3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажирів (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

В оскаржуваній постанові його пояснення або незгода з винністю у вчиненні адміністративного правопорушення поліцейським ніяким чином не відображені, що порушило його право на захист.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 і ст. 284 КУпАП, винесена з порушенням його прав та норм законодавства, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, в зв`язку з чим є такою, що підлягає скасуванню. Позивач просить скасувати оскаржувану постанову.

16.12.2024 року після звернення до Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, позивачу було надано копію оскаржуваної постанови, а тому строк на оскарження пропущений з поважних причин.

Просить ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 23.12.2024 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомлення) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

15.01.2025 р. від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Олексія Василя Віталійовича надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача вказує, що зі змісту постанови вбачається, 03.122024 року о 16 год.07 хв. в м.Хуст ОСОБА_1 , рухаючись на транспортному засобі Kia Sportage, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив п.8.4 «в» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. У зв`язку з порушенням вказаних норм, поліцейським Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ст. сержантом поліції Тудовші Є.Ю. було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу. Доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху є винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року №1395. Посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. На цій підставі просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Адвокат Бітюра А.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує і просить задовольнити.

Інших заяв, клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позовну заяву, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.12.2024 о 16:07:01 в м. Хуст на вулиці Духновича Закарпатської області поліцейський Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції Тудовші Євгеній Юрійович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 3597158 , якою притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 3597158 03.12.2024 року о 16 год.02 хв. в м.Хуст по вул.Духновича, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4 «в» ПДР України порушення вимог заборонних знаків і вчинив правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про "Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно із ч. 5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно із п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу, зокрема, повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2.4 (а) ПДР встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно із нормами КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини 1, 2 статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до абз. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 122 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вказав у позовній заяві позивач, він пред`явив працівникам поліції посвідчення інваліда війни та пояснив, що зупинка вимушена у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я і необхідністю термінового придбання ліків.

Відповідно до Розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №106, передбачено дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено». Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійсню посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Не поширюється дія знаків, зокрема, 3.1, 3.2, 3.35-3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажирів (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідачем це не спростовано і не надано суду будь-яких доказів щодо наявності вини у діях ОСОБА_1 .

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Виходячи з цього, суд приходить висновку, що належні та допустимі докази в підтвердження правомірності винесення оскаржуваного рішення суду не надано.

У ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, що діє в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У оскаржуваній постанові серії ЕНА № 3597158 від 03.12.2024 року відсутні посилання на докази, на основі яких було поліцейським винесено рішення про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Рядок 7 постанови, у якому посадова особа, що ухвалює постанову, має зазначити усі докази, що нею зібрані на підтвердження вчинення особою правопорушення, а також докази, на які посилався правопорушник, не заповнений. Не містять посилань на докази й інші пункти та частини оскаржуваної постанови. Зі змісту постанови вбачається, що поліцейський щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, обмежився лише описом правопорушення без належної мотивації, оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху є винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення, адже зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних у ній.

Згідно зі ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного суд констатує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, у зв`язку з чим факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій.

Отже, витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у розмірі 605 грн.60 коп.

Позивач отримав оскаржувану постанову 16 грудня 2024 року після звернення до Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, а звернувся до суду 18 грудня 2024 року, тому він пропустив строк звернення до суду з поважних причин. За таких обставин позивачу слід поновити строк звернення до суду.

На підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 213, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 3597158 від 03.12.2024 року, винесену поліцейським Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Тудовші Євгенієм Юрійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень та провадження у справі закрити.

Стягнути на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.