Постанова від 08.04.2025 по справі 925/643/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа № 925/643/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ "Черкасигаз Збут": не з`явився

від АТ "Черкасигаз": Шевченко Ю.В.

від ТОВ "Газорозподільні мережі України": Очколяс О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 (повне рішення складено 02.12.2024) (суддя Васянович А.В.)

у справі № 925/643/24 Господарського суду Черкаської області

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"

до: 1. Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

про визнання недійним правочину та визнання відсутнім права оренди

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасигаз Збут";

2. Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - ТОВ "Черкасигаз Збут") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" (далі - АТ "Черкасигаз") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - ТОВ "Газорозподільні мережі України") про:

- визнання недійсним одностороннього правочину АТ "Черкасигаз" з дострокового розірвання договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я. 28.02.2024, зареєстрованого в реєстрі за № 233, викладеного в листі-повідомленні № 544/01 від 01.05.2024;

- визнання відсутнім у ТОВ "Газорозподільні мережі України" права оренди на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, який належить АТ "Черкасигаз" на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС № 485928, виданого 22.11.2010 Черкаською міською радою, на підставі договору оренди нерухомого майна від 30.10.2023 № 149-РД/23 (строк дії цього договору з 30.10.2023 по 30.09.2026).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ "Черкасигаз Збут" як орендарем та АТ "Черкасигаз" як орендодавцем 28.02.2024 було укладено договір оренди нежитлових будівель, який було посвідчено нотаріально. Право оренди зареєстровано 28.02.2024. Проте, орендодавець 01.05.2024 всупереч ст. 525, 629, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також ст. 193, 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вчинив односторонній правочин у формі листа-повідомлення, яким відмовився від договору оренди.

Також, ТОВ "Черкасигаз Збут" зазначило, що у ТОВ "Газорозподільні мережі України" відсутнє право оренди на приміщення, яке орендує ТОВ "Черкасигаз Збут", із тих підстав, що між АТ "Черкасигаз" (орендодавець) та ТОВ "Газорозподільні мережі України" (орендар) договір оренди від 30.10.2023 є неукладеним, оскільки зі сторони орендодавця договір підписано неуповноваженою особою.

08.07.2024 від ТОВ "Газорозподільні мережі України" надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "Черкасигаз Збут" та АТ "Черкасигаз" про визнання недійсним договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024, укладеного між АТ "Черкасигаз" та ТОВ "Черкасигаз Збут", який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 233.

Зустрічний обґрунтовано посиланням на ст. 234 ЦК України та тим, що спірний договір оренди нежитлових будівель від 28.02.2024 має ознаки фіктивного правочину, оскільки в оренду було передано нежитлові будівлі, які раніше вже були передані АТ "Черкасигаз" в оренду ТОВ "Газорозподільні мережі України" на підставі іншого договору від 30.10.2023 за № 149-РД/23.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/643/24 первісний позов задоволено частково та визнано недійсним односторонній правочин АТ "Черкасигаз", викладений у листі-повідомленні № 544/01 від 01.05.2024 про дострокове розірвання договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28.02.2024, зареєстрованого в реєстрі за № 233. У решті первісних позовних вимог у позові відмовлено. Стягнуто з АТ "Черкасигаз" на користь ТОВ "Черкасигаз Збут" 1 514,00 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що за законом наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору найму у випадку, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. Проте, таких обставин судом не встановлено, і з цих підстав спірний односторонній правочин орендодавцем не вчинявся. Отже, односторонній правочин від 01.05.2024 про відмову від договору в даному випадку не відповідає положенням ст. 525, 629, 782 ЦК України.

У частині вимоги про визнання відсутнім у ТОВ "Газорозподільні мережі України" права оренди суд вважав, що обраний ТОВ "Черкасигаз Збут" спосіб захисту в даному випадку, не призведе до відновлення його права користування нерухомим майном як орендаря за іншим правочином. ТОВ "Черкасигаз Збут" не позбавлене можливості на звернення до суду з негаторним позовом у разі порушення іншими особами його прав.

У частині зустрічного позову суд першої інстанції послався на те, що 28.02.2023 сторони уклали між собою новий, нотаріально посвідчений договір оренди, предметом якого також є майно, що раніше перебувало в оренді. Крім того, орендар зареєстрував в установленому законом порядку своє право оренди. Ці обставини спростовують доводи позивача за зустрічним позовом, який не є стороною спірного правочину, про його фіктивність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/643/24, ТОВ "Газорозподільні мережі України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 15, 16, 89, 99, 215, 234, 237 ЦК України, ст. 65 ГК України, п. 13 ч. 2 ст. 9, ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч. 6 ст. 82 Закону України "Про акціонерні товариства", та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Також, скаржник просить змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у даній справі, виключивши з його мотивувальної частити наступні висновки: "суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом та доводами другого відповідача за зустрічним позовом стосовно того, що договір оренди рухомого та нерухомого майна № 149-РД/23 від 30 жовтня 2023 року зі сторони акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" було підписано не уповноваженою особою"; "Оскільки правочин, який підписаний особою, яка не мала жодних повноважень діяти від імені товариства по своїй суті є неукладеним, то слід дійти висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" не виникло прав та обов`язків орендаря за договором оренди рухомого та нерухомого майна № 149-РД/23 від 30.10.2023.".

Зокрема, скаржник зазначає, що єдиним засновником ТОВ "Газорозподільні мережі України" є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Повноваження особи, яка підписала спірний договір, підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Спірний об`єкт не міг бути переданий від АТ "Черкасигаз" до ТОВ "Черкасигаз Збут", оскільки будівля знаходилась під охороною у зв`язку з перебуванням у користуванні ТОВ "Газорозподільні мережі України" на підставі договору оренди рухомого та нерухомого майна від 30.10.2023 № 149-РД/23. Таким чином, АТ "Черкасигаз" як єдиний засновник ТОВ "Черкасигаз Збут" знало, що договір оренди від 28.02.2024 фактично буде неможливо виконати, оскільки ці приміщення перебували в користуванні ТОВ "Газорозподільні мережі України" і від нього не повертались.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/643/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.03.2025 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 14.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 задоволено заяву ТОВ "Черкасигаз Збут" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Газорозподільні мережі України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/643/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 08.04.2025 об 11:30.

Позиції учасників справи

ТОВ "Черкасигаз Збут" подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що інформація щодо забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи № 580/10024/23 дію реєстраційного запису № 1000261070093001179, проведеного 29.09.2023 о 20:10:16, та відновлення на час розгляду справи № 580/10024/23 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в тому числі, але не виключно, шляхом зміни атрибутів) відомостей про те, що керівником АТ "Черкасигаз" є Дімітрій Шульц, внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.11.2023 та була достеменно відома апелянту на 01.12.2023 - дату підписання акта приймання-передачі та додатків до договору оренди рухомого та нерухомого майна № 149-РД/23.

АТ "Черкасигаз" у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначаючи, зокрема, те, що скаржник повинен був знати про неповноважність Денисової Т.О. як керівника АТ "Черкасигаз" з відомостей із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 30.10.2024, згідно з яким 28.09.2023 головою правління АТ "Черкасигаз" згідно з протоколом № 13/23-ГП було обрано Дімітрія Шульца, про що відомості були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.09.2023 о 14:59:59, та про те, що 29.09.2023 о 15:55:54 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відображені відомості про заборону вносити зміни щодо керівника АТ "Черкасигаз" на час розгляду справи № 580/8736/23.

ТОВ "Газорозподільні мережі України" подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів даної справи судової практики.

Явка представників учасників справи. Розгляд клопотань учасників справи

У судовому засіданні 18.03.2025 взяли участь представники ТОВ "Черкасигаз Збут" (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду), АТ "Черкасигаз" (у залі суду) та ТОВ "Газорозподільні мережі України" (у залі суду).

У судовому засіданні 18.03.2025 розглянуто клопотання АТ "Черкасигаз" про приєднання доказів у даній справі, яке подано до Північного апеляційного господарського суду 14.03.2025.

У зазначеному клопотанні АТ "Черкасигаз" просить суд приєднати до матеріалів справи копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 320/16011/24.

Згідно з нормами частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Відповідний висновок викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/24991/15, від 11.06.2019 у справі № 906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі № 927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20.

Водночас, така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Наведений висновок послідовно викладався Верховним Судом, зокрема, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20, від 10.08.2022 у справі № 922/73921, від 26.09.2023 у справі № 910/4490/22.

Таким чином, відсутність існування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 320/16011/24 станом на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення (20.11.2024) виключає прийняття апеляційним господарським судом вказаного доказу.

З урахуванням викладеного, заслухавши представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відхилення клопотання АТ "Черкасигаз" про приєднання доказів у даній справі.

У судове засідання 08.04.2025 з`явились представники АТ "Черкасигаз" та ТОВ "Газорозподільні мережі України".

Представник ТОВ "Черкасигаз Збут" 08.04.2025 не вийшов на зв`язок у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з причин, що не залежали від суду.

Усі учасники справи були належним чином повідомлені судом про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представника ТОВ "Черкасигаз Збут" не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника ТОВ "Черкасигаз Збут".

У судовому засіданні представник ТОВ "Газорозподільні мережі України" (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник АТ "Черкасигаз" проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, за умовами договору № 24 оренди невід`ємної частини нежитлових приміщень від 01.07.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз") як орендодавцем та ТОВ "Черкасигаз Збут" як орендарем (далі - Договір № 24), орендарю надано в тимчасове платне користування невід`ємну частину нежитлових приміщень загальною площею 63,74 кв.м, розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 142, для здійснення господарської діяльності, що відповідає цільовим призначенням приміщень.

Згідно з п. 8.1 Договору № 24 першочергове право переукладання договору на орендоване приміщення надається орендарю, який належним чином виконував умови договору.

Строк дії Договору № 24 - до 31.12.2015 (п. 7.1 Договору № 24).

Додатковим договором № 1 від 31.12.2015 п. 7.1 Договору № 24 викладено в новій редакції: "7.1 Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2017 року включно.".

Додатковим договором № 2 від 29.12.2017 пункт 7.1 Договору № 24 викладено в такій редакції: "Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2018 року включно.

Якщо за 30 днів до дати закінчення договору, жодна із сторін не попередила у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії, даний договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік.".

Додатковою угодою № 3 від 17.04.2020 в преамбулі по тексту, в усіх додатках та додаткових договорах до Договору Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" змінено на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз".

Додатковою угодою № 4 від 27.02.2024 за взаємною згодою сторони домовились припинити дію Договору № 24 з 28.02.2024.

28.02.2024 між АТ "Черкасигаз" як орендодавцем в особі голови правління Дімітрія Шульца та ТОВ "Черкасигаз Збут" як орендарем було укладено новий договір оренди нежитлових будівель (далі - Договір від 28.02.2024), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати у строкове платне користування орендареві, а орендар - прийняти у строкове платне користування від орендодавця нежитлові будівлі за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142.

Об`єкт оренди знаходиться на земельній ділянці, площею 1,1570 га, кадастровий номер 7110136700:06:036:0004, яка надана в користування відповідно до Державного акта ІІ-ЧР 001263 від 13.07.2000.

Згідно з 1.2 Договору від 28.02.2024 об`єкт оренди належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради 22.11.2010 згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1875 від 16.11.2010.

Право власності на об`єкт оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 227311171101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, сформованого 22.02.2024 за номером 367784362.

У п. 1.6 та 1.7 Договору від 28.02.2024 визначено, що об`єкт оренди передається орендареві для використання його у господарській діяльності орендаря. Об`єкт оренди передається у строкове платне користування строком на 3 роки з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Право оренди об`єкта оренди зареєстроване за ТОВ "Черкасигаз Збут" 28.02.2024 о 15:15:17 за номером 53905166 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 28.02.2024.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору від 28.02.2024 встановлено, що орендар починає користуватися об`єктом оренди з моменту підписання акта приймання-передачі.

Передача об`єкта оренди здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту укладення цього договору та засвідчується актом приймання-передачі, що підписується сторонами. В акті зазначається об`єкт оренди, що передається в користування, та його фактичний стан.

За умовами п. 4.1 Договору від 28.02.204 орендодавець зобов`язаний передати орендареві об`єкт оренди в користування у строки, обумовлені цим договором; забезпечити безперешкодне використання орендарем об`єкта оренди за його цільовим призначенням та нормальну роботу тепло-водо-енергозабезпечення; забезпечити реальну можливість цілодобового використання об`єкта оренди.

Відповідно до п. 6.1 Договору від 28.02.2024 орендодавець має право вимагати розірвання договору, якщо:

а) орендар користується об`єктом оренди всупереч договору або призначенню об`єкта оренди;

б) орендар без дозволу орендодавця передав об`єкт оренди у користування іншій особі;

в) орендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження об`єкта оренди;

г) орендар не вносить плату за користування об`єктом оренди протягом трьох місяців;

д) сторони не дійшли згоди щодо перегляду розміру орендної плати.

Згідно з 6.2 Договору від 28.02.2024 орендар має право вимагати розірвання договору, якщо:

а) орендодавець передав у користування об`єкт оренди, якість якого не відповідає умовам договору;

б) орендодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту об`єкта оренди у разі необхідності;

в) сторони не дійшли згоди щодо перегляду розміру орендної плати.

Договір від 28.02.2024 посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28.02.2024 року та зареєстровано в реєстрі за № 233.

Також, 28.02.2024 сторони склали та підписали акт приймання-передачі об`єкта оренди до Договору від 28.02.2024, за яким орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові будівлі за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, який належить AT "Черкасигаз" на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС № 485928, виданого 22.11.2010 Черкаською міською радою, що розташований на земельній ділянці, площею 1,1570 га, кадастровий номер 7110136700:06:036:0004, яка надана в користування відповідно до державного акта II-ЧР 001263 від 13.07.2000.

У п. 2 акта зазначено, що підписанням цього акта сторони підтверджують прийняття орендарем об`єкта оренди в справному стані, придатному для використання за призначенням, що відповідає істотним умовам Договору від 28.02.2024, зареєстрованого в реєстрі за № 233, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я, а також те, що орендар не має претензій до орендодавця відносно експлуатаційно-технічного та санітарного стану приміщення.

01.05.2024 АТ "Черкасигаз" направлено (вручено) керівнику ТОВ "Черкасигаз Збут" лист-повідомлення від 01.05.2024 за № 544/01 про дострокове припинення договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024, зареєстрованого в реєстрі за № 233.

У повідомленні від 01.05.2024 № 544/01, АТ "Черкасигаз" вказало, що у зв`язку з необхідністю використання об`єкта оренди у власних цілях, керуючись положеннями ЦК України та умовами договору, відмовляється від договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28.02.2024, зареєстрованого в реєстрі за № 233, у зв`язку із чим зазначений договір є припиненим з 01.05.2024.

З посиланням на те, що вказаний односторонній правочин про припинення Договору від 28.02.2024 суперечить ст. 525, 629, 651 ЦК України, ТОВ "Черкасигаз Збут" звернулось із позовом у даній справі. При цьому позивач за первісним позовом також зазначав, що у ТОВ "Газорозподільні мережі України" відсутнє право оренди на приміщення, яке орендує ТОВ "Черкасигаз Збут", із тих підстав, що між відповідачами договір оренди від 30.10.2023 є неукладеним, оскільки зі сторони орендодавця договір підписано неуповноваженою особою.

Звертаючись із зустрічним позовом про визнання недійсним Договору від 28.02.2024, ТОВ "Газорозподільні мережі України" послалось на те, що спірний договір має ознаки фіктивного правочину, оскільки в оренду було передано нежитлові будівлі, які раніше вже були передані АТ "Черкасигаз" в оренду ТОВ "Газорозподільні мережі України" на підставі іншого договору від 30.10.2023 за № 149-РД/23.

Як було встановлено судом, 30.10.2023 між АТ "Черкасигаз" як орендодавцем в особі голови правління Денисової Тамари Олексіївни та ТОВ "Газорозподільні мережі України" як орендарем було підписано договір оренди рухомого та нерухомого майна № 149-РД/23 (далі - Договір № 149-РД/23), за яким орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування окреме індивідуально визначене рухоме та нерухоме майно, зазначене у додатку 1 до цього договору.

Згідно з п 1.2 Договору № 149-РД/23 орендодавець заявляє, що майно, яке передається орендарю на підставі цього договору, належить йому на праві власності, в іпотеку/заставу не передано. Право власності орендодавця на майно підтверджується відповідними документами (свідоцтвами, реєстраційними посвідченнями тощо), виданими у відповідності до положень чинного законодавства України.

Відповідно до п. 15.1 Договору № 149-РД/23 договір укладається строком на 2 роки і 11 місяців та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності).

У п 3.6 Договору № 149-РД/23 передбачено, що початок перебігу строку оренди майна починається з дати отримання орендарем Ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Черкаси та Черкаської області (крім міста Умань, Уманського району Христинівського та Маньківського районів Черкаської області), згідно з територіальними межами, визначеними постановою НКРЕКП, та закінчується в останній день строку дії договору, в який майно підлягає поверненню орендарем відповідно до цього договору на підставі акта приймання майна з оренди.

Підписи представників сторін Договору № 149-РД/23 скріплені печатками сторін.

Згідно з додатком № 1 до договору від 30.10.2023 № 149-РД/23 під назвою "Акт приймання передачі індивідуально визначеного рухомого та нерухомого майна, що передається в оренду від 01.12.2023 р. до договору від 30.10.2023 №149-РД/23" нежитлові будівлі, зокрема, за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 142, передані в оренду ТОВ "Газорозподільні мережі України".

Вказаний додаток до Договору № 149-РД/23 зі сторони АТ "Черкасигаз" підписано 01.12.2023 в м. Черкасах головою правління Тамарою Денисовою, а підпис скріплено печаткою АТ "Черкасигаз".

Також, 01.12.2023 в м. Києві між АТ "Черкасигаз" та ТОВ "Газорозподільні мережі України" було підписано акт приймання-передачі майна № 1, згідно з п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає майно, згідно з переліком, зазначеним у додатку 1 до договору (Договору № 149-РД/23).

Зі сторони АТ "Черкасигаз" вказаний акт приймання-передачі майна також був підписаний Тамарою Денисовою.

Окрім того, 01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальником та ТОВ "Газорозподільні мережі України", Черкаська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" як споживачем було укладено договір № 126-ПГ-4912-К постачання природного газу (рамковий) (далі - Договір № 126-ПГ-4912-К).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 126-ПГ-4912-К постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Зокрема, за умовами Договору № 126-ПГ-4912-К газ мав постачатися також до точок комерційного обліку споживача за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 142 (п. 1.6 договору).

Доказів виконання між сторонами Договору № 126-ПГ-4912-К матеріали справи не містять.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Частиною першою статті 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права.

За змістом положень частини третьої статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Зазначену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Як обґрунтовано враховано судом першої інстанції, вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати, чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору, передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.

При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Частиною другою статті 526 ЦК України визначено, що виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що: сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент, з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору; у випадку якщо сторони не встановили момент, з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням, що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, таким моментом має бути момент одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

При цьому судом враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 756/420/17.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що лист-повідомлення від 01.05.2024 за № 544/01 є по своїй суті одностороннім правочином про відмову орендодавця від договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024.

Водночас, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

При цьому, як слушно враховано судом, п. 6.1, 6.2 Договору від 28.02.2024 не передбачають права орендодавця в односторонньому порядку відмовитись від цього договору.

У той же час, ст. 782 ЦК України наймодавцю надано право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

При цьому судом не встановлено і в матеріалах справи відсутні докази розірвання Договору від 28.02.2024 саме із цих підстав.

Отже, односторонній правочин від 01.05.2024 про відмову від договору в даному випадку не відповідає положенням ст. 525, 629, 782 ЦК України.

Також, судом враховано, що під час розгляду справи АТ "Черкасигаз" первісний позов у цій частині визнало.

З огляду на викладене, правомірним є висновок Господарського суду Черкаської області про задоволення первісного позову в цій частині.

У решті вимог первісного позову - про визнання відсутнім у ТОВ "Газорозподільні мережі України" права оренди на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, який належить АТ "Черкасигаз" на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС № 485928, виданого 22.11.2010 Черкаською міською радою, на підставі Договору № 149-РД/23 - слід зазначити таке.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 580/10024/23, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024, визнано протиправним та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис, проведений 29.09.2023 о 20:10:16, яким було проведено реєстрацію змін до відомостей про АТ "Черкасигаз".

У справі № 580/10024/23 суд встановив, що 29.09.2023 о 14:59:59 на підставі рішення Наглядової ради АТ "Черкасигаз" (протокол від 27.09.2023 № 13/23-ГП) була проведена реєстрація змін до відомостей про АТ "Черкасигаз" (ідентифікаційний код 03361402) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційний запис № 1000261070091001179), згідно з якими керівником АТ "Черкасигаз" зареєстровано Дімітрія Шульца.

На виконання ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 580/8736/23 про забезпечення позову 29.09.2023 о 15:55:54 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про АТ "Черкасигаз" (ідентифікаційний код 03361402) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційний запис №1000269960092001179), згідно з якими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відображені відомості про заборону вносити зміни щодо керівника АТ "Черкасигаз" на час розгляду справи № 580/8736/23.

Однак 29.09.2023 о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Д.А. була проведена реєстрація змін до відомостей про АТ "Черкасигаз" (ідентифікаційний код 03361402) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційний запис № 1000261070093001179), згідно з якими керівником АТ "Черкасигаз" є Денисова Тамара Олексіївна згідно з протоколом Наглядової ради АТ "Черкасигаз" від 22.09.2023 № 2/23.

Суд зазначив, що підстави для відмови у державній реєстрації визначено у ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV, зокрема, пунктом другим якої встановлено: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

А отже підставою відмови державній реєстрації є, зокрема, наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Суд у справі № 580/10024/23 виснував, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 580/8736/23 про забезпечення позову є обов`язковою для виконання, тому проведення відповідачем 29.09.2023 о 20:10:16 реєстрації змін до відомостей про АТ "Черкасигаз" (ідентифікаційний код 03361402) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційний запис № 1000261070093001179), за наявності станом на час такої дії у Єдиному державному реєстрі відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії, суперечить положенням ст. 28 Закону № 755-IV.

За таких обставин, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09.04.2024 погодився з висновком Черкаського окружного адміністративного суду у рішенні від 22.12.2023 у справі № 580/10024/23 про наявність підстав для визнання протиправним та скасування реєстраційного запису № 1000261070093001179, проведеного 29.09.2023 о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Д.А.

Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність реєстраційного запису № 1000261070093001179, проведеного 29.09.2023 о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Д.А. щодо внесення змін до реєстру про керівника АТ "Черкасигаз".

Слід зазначити, що наведені вище обставини встановлені також судовими рішеннями у справі № 320/16011/24, які набрали законної сили.

У силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на те, що реєстраційний запис, яким 29.09.2023 було внесено зміни до реєстру щодо відомостей про керівника АТ "Черкасигаз", визнано протиправним та скасовано, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Договір № 149-РД/23 зі сторони АТ "Черкасигаз" було підписано неуповноваженою особою.

Судом першої інстанції враховано, що згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Разом із тим, місцевий господарський суд правильно встановив відсутність у матеріалах справи допустимих доказів того, що АТ "Черкасигаз" в особі уповноважених представників товариства, зокрема, голови правління Дімітрія Шульца, в подальшому своїми діями схвалено Договір № 149-РД/23.

Оскільки правочин, який підписаний особою, яка не мала жодних повноважень діяти від імені товариства, по своїй суті є неукладеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в ТОВ "Газорозподільні мережі України" не виникло прав та обов`язків орендаря за Договором № 149-РД/23.

Водночас, щодо заявленої вимоги за первісним позовом іншого орендаря того самого майна про визнання відсутнім у ТОВ "Газорозподільні мережі України" права оренди за договором, судом враховано таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

При цьому судом слушно враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, щодо володіння орендарем нерухомим майном, згідно з яким тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, в тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно (див. правовий висновок у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 640/14353/19 (п. 6.14), у постанові Верховного Суду у справі № 920/14/23 від 24.07.2024 (п. 50)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 міститься правова позиція про те, що належним способом захисту прав власника, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Водночас, у даному випадку право оренди на нерухоме майно за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, за ТОВ "Газорозподільні мережі України" в Державному реєстрі не зареєстроване.

Отже, суд вважає, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту (визнання відсутнім у відповідача права оренди), в даному випадку, не призведе до відновлення його права користування нерухомим майном як орендаря за іншим правочином.

ТОВ "Черкасигаз Збут" не позбавлене можливості на звернення до суду з негаторним позовом у разі порушення іншими особами його прав.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в позові в частині вимоги про визнання відсутнім у ТОВ "Газорозподільні мережі України" права оренди на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142.

У частині зустрічних позовних вимог судом враховано, що підставою зустрічного позову є фіктивність Договору від 28.02.2024, що був укладений між АТ "Черкасигаз" та ТОВ "Черкасигаз Збут".

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як визначено в ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивний правочин виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

За висновками Верховного Суду в постанові від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18 у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/11715/17, від 08.08.2018 у справі № 920/1144/17, від 21.08.2018 у справі № 910/11565/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16.

При цьому судом встановлено, що з 01.07.2015 між відповідачами за зустрічним позовом існують орендні правовідносини, зокрема, щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 63,74 кв.м, розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. М. Залізняка, 142, для здійснення господарської діяльності.

28.02.2024 сторони уклали між собою новий, нотаріально посвідчений договір оренди, предметом якого також є майно, що раніше перебувало в оренді. Орендарем зареєстровано в установленому Законом порядку своє право оренди.

Таким чином, судом правильно встановлено, що вказані обставини спростовують доводи позивача за зустрічним позовом, який не є стороною спірного правочину, про його фіктивність.

Окрім того, судом враховано, що об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції, у ТОВ "Газорозподільні мережі України" не виникло права оренди за Договором № 149-РД/23 на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, та які є предметом спірного Договору від 28.02.2024.

Отже, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не має майнового інтересу в оспорюваному договорі оренди, його право не порушено, а тому це є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2024 у справі № 925/643/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 18.04.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко