Ухвала

від 18.04.2025 по справі 914/2760/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/2760/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Закладу вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 (колегія суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.) у справі

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Закладу вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ліцей "Європейський" Львівської міської ради, про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов`язання Закладу вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права" повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025, повний текст якої складено 20.03.2025, рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення - про задоволення позову.

Заклад вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду, та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області. Крім того, скаржник заявив клопотання: про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваної постанови.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Як зазначалося раніше, Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову 06.03.2025, а її повний текст склав 20.03.2025, тому останній день для подання касаційної скарги з урахуванням приписів частини першої 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) припав на 09.04.2025. Тому, звернувшись із касаційною скаргою 08.04.2025 (дата сформування документа в системі "Електронний суд"), скаржник не пропустив процесуальний строк на касаційне оскарження судового рішення. Відтак клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів залишає без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 294 цього Кодексу в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставах виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції:

- застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду у справах щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", а саме у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, від 21.02.2024 у справі № 916/309/23 (пункт 6.14, пункти 6.17-6.20), від 15.10.2024 у справі № 920/910/23, від 13.11.2024 у справі № 910/18626/23 (пункт 5.34) та від 04.03.2025 року у справі № 914/622/24 (пункт 5.39 - 5.46);

- не застосовано висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме висновок щодо форми та змісту повідомлення балансоутримувача про відмову в продовженні договору оренди, який викладений у постанові від 04.03.2025 у справі № 914/622/24 (пункт 5.37) та у якій зазначено, що повідомлення (звернення) балансоутримувача у розумінні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 повинно містити обґрунтування необхідності використання об`єкта оренди саме для власних потреб балансоутримувача з посиланням на конкретно визначені цілі такого використання, які повинні відповідати законодавству, а також статуту чи положенню балансоутримувача; повідомлення балансоутримувача, в якому не зазначено про необхідність використання об`єкта оренди для власних потреб балансоутримувача та не наведено обґрунтування необхідності такого використання, не відповідає вимогам абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки орендар як більш уразлива сторона в таких правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності;

- застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду у справах щодо застосування рішення суду, яким встановлені факти, що мають преюдиційне значення, які викладені у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 160/5671/21; від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2020 (провадження № 14-308цс18), від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21), зокрема: висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) про те, що преюдиційне значення в справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом та постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 160/5671/21 про те, що преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/ або результат розгляду конкретної справи;

- застосовано норми права без урахування висновків наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (пункт 6.27), постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 904/3242/18 (пункт 23), від 07.06.2022 у справі № 922/605/15 (пункт 40.4), від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21 щодо обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборони використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи;

- не правильно застосовано положення статті 80 ГПК України, не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 01.07.2021 у справі № 46/603 та від 23.11.2023 у справі № 910/11043/22.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо:

- моменту зміни балансоутримувача в розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у відносинах оренди комунального майна;

- необхідності внесення змін до договору оренди комунального майна в частині зміни балансоутримувача у випадку зміни особи балансоутримувача під час дії договору оренди.

Окрім цього, зазначивши у тексті касаційної скарги також пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник жодним чином не обґрунтував цю підставу касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже касаційна Закладу вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права" в частині оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України не приймається до розгляду.

Беручи до уваги наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставах, визначених в пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то в разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.

Щодо клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваної постанови

В обґрунтування клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови скаржник зазначив, що у випадку невжиття судом заходів щодо зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, існують об`єктивні підстави вважати, що до моменту прийняття Верховним Судом рішення у цій справі, постанова Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 може бути виконана шляхом виселення відповідача як орендаря із спірних приміщень, що призведе до неможливості відновлення прав відповідача.

Згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.

Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення нового розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Клопотання/заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Розглянувши доводи Закладу вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права", ураховуючи, що зупинення виконання судових рішень в силу приписів статей 294, 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, з огляду на необхідність забезпечення балансу прав та інтересів сторін на стадії касаційного провадження, беручи до уваги наведені вище критерії, колегія суддів вважає, що скаржник не навів достатніх обставин і не подав переконливих доказів, які б свідчили про необхідність зупинення виконання оскаржуваної постанови, а тому відмовляє у задоволенні відповідного клопотання скаржника.

Керуючись статтями 234, 287- 290, 294, 295, 301, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Закладу вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права" та здійснити перегляд постанови у відкритому судовому засіданні 14 травня 2025 року о 16:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).

2. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду за вказаною вище адресою або через систему "Електронний суд" відзиви на касаційну скаргу до 09 травня 2025 року, відсутність яких не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду.

3. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.

4. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Верховний Суд також роз`яснює, що в порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції. З урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

5. Відмовити у задоволенні клопотання Закладу вищої освіти "Львівський університет бізнесу та права" про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у справі № 914/2760/23.

6. Витребувати з Господарського суду Львівської області та/або Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 914/2760/23.

7. Надіслати копію цієї ухвали до Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач