Ухвала від 15.04.2025 по справі 366/2168/23

"15" квітня 2025 р. Справа № 366/2168/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2025року Вишгородський районний суд Київської області колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42022110000000083 відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України

ВСТАНОВИЛА:

До Вишгородського районного суду Київської області з Київської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42022110000000083 відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав раніше подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу. Вказав на стадію розгляду справи, та на те, що жодні докази не підтвердили обставини вчинення ОСОБА_8 інкримінуємого йому кримінального правопорушення. Ризики, що були підставою для застосування запобіжного заходу та його продовження, зменшилися та перестали існувати. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

Прокурор всудовомузасіданні заперечував щодо клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 . Заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строком на два місяці, з тих підстав, що ризики, які послугували підставою для обрання запобіжного заходу не відпали та не змінились.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою заперечував. Підтримав думку захисника ОСОБА_6 . Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 . Вказав, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу та його продовження, зменшилися та перестали існувати. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

Прокурор щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заперечував з підстав, викладених у своєму клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, підтримав думку захисника ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, підтримав думку захисника ОСОБА_7 .

Колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1ст. 177 КПК Україниє забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно дост. 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 цього Кодексусуд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалах, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру або обвинувачення у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Українисуд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Колегієй суддів встановлено, що ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.04.2023 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.06.2023 включно. Ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва та Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було неоднарозово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останній раз до 17.04.2025 включно.

ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке за ч. 2 ст. 111 КК України передбачена у вигляді позбавлення волі на п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням пред`явленого обвинувачення, колегія суддів погоджується, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, які передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду: наявність даного ризику обгрунтовано тим, що на даний час є достатні підстави вважити, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке за ч. 2 ст. 111 КК України передбачена у вигляді позбавлення волі на п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, побоюючись можливої реальної міри покарання у рази визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Крім того, в Україні діє воєнний стан та проводяться воєнні дії у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації. Суд вважає, що обвинувачені, знаходячись на волі, можуть переховуватись від суду на територіях, де встановити їх місцезнаходження буде важко або неможливо. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, як зазначено у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000 року;

- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , враховуючи специфіку скоєного злочину, а також обставин кримінального провадження, які стали їм відомі в ході здійснення досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні можуть позбавити сторону обвинувачення можливості надати суду належні і допустимі докази вини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; крім того, в судовому засіданні допитані не всі свідки;

- згідно п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, без застосування відповідного запобіжного заходу зволікати та затягувати судовий розгляд з метою як найдовшого відтермінування розгляду справи та не отримання покарання пов`язаного з позбавленням волі;

- згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується. Вказані висновки зроблені з обставин вчинення обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінального правопорушення в якому вони обвинувачується, у зв`язку з цим у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останні будуть мати змоги вживати активних дій щодо продовження надання представникам РФ допомоги в проведені підривної діяльності проти України.

Також колегія суддів зазначає, що соціальні зв`язки та наявність місця мешкання були враховані слідчими суддями та судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та нових, суттєвих обставин, суду не надано. Сплив часу не впливає на зменшення ризиків, передбачених п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія РФ.

Крім того, колегія суддів враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. З огляду на існування ризику переховування від суду, колегія суддів вважає, що даний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Також, згідно норми ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261 ,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 р. № 7-р(ІІ)2024 у справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23) визнана такою, що відповідає Конституції України (є конституційною) частина шоста статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.

Конституційним Судом України у справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23) від 19 червня 2024 року акцентовано наявність правомірної мети, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Заслухавши клопотання прокурора, врахувавши думку захисників та обвинувачених, які не спростували стверджень прокурора, дослідивши надані до суду документи, беручи до уваги стадію судового розгляду, те, що всі свідки не допитані, а також те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування цього запобіжного заходу та його продовження, не зменшилися та не перестали існувати, враховуючи особу обвинувачених, стан здоров`я та вік, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, під час збройної агресії Російської Федерації проти України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, колегія суддів вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання під вартою строком на два місяці.

Такий строк тримання під вартою колегія суддів вважає прийнятним і виправданим для втручання в права і свободи обвинувачених по справі.

За таких обставин підстав для обрання альтернативного запобіжного заходу стосовно обвинувачених не встановлено, тому в задоволенні клопотань захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст.ст 331, 369, 372, 392 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 2 місяці, тобто до 15.06.2025 року, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 2 місяці, тобто до 15.06.2025 року, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала діє до 15.06.2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії даної ухвали.

Повний текст ухвали проголошений 18.04.2025 року о 12.00 годині.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3