Ухвала від 31.07.2025 по справі 366/2168/23

"31" липня 2025 р. Справа № 366/2168/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2025року Вишгородський районний суд Київської області колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42022110000000083 відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України

ВСТАНОВИЛА:

До Вишгородського районного суду Київської області з Київської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42022110000000083 відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Прокурор всудовомузасіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строком на два місяці, з тих підстав, що наявні ризики передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпали та не змінилися.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав раніше подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу. Вказав, що ризики, що були підставою для застосування запобіжного заходу та його продовження, ні чим не обгрунтовані. Жодні докази не підтвердили обставини вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 інкримінуємого їм кримінального правопорушення. Просив врахувати особу обвинуваченого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав думку ОСОБА_6 , щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою заперечував. Вказав, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу та його продовження, ні чим не підтверджуються. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, підтримав думку захисника ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, підтримав думку захисника ОСОБА_7 .

Прокурор щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заперечував з підстав, викладених у своєму клопотанні.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1ст. 177 КПК Україниє забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно дост. 178 КПК Українипри вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 цього Кодексусуд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалах, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру або обвинувачення у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Харченко проти України від 10.02.2011).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Українисуд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Колегієй суддів встановлено, що ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.04.2023 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.06.2023 включно. Ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва та Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було неоднарозово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останній раз до 03.08.2025 включно.

ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке за ч. 2 ст. 111 КК України передбачена у вигляді позбавлення волі на п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, колегія суддів враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

За правовими позиціями Європейського суду з прав людини - ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого, тобто ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню, судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

З урахуванням пред`явленого обвинувачення, колегія суддів погоджується, що є достатні підстави вважати про наявність ризиків, які передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду: наявність даного ризику обгрунтовано тим, що на даний час є достатні підстави вважити, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке за ч. 2 ст. 111 КК України передбачена у вигляді позбавлення волі на п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, побоюючись можливої реальної міри покарання у рази визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Крім того, в Україні діє воєнний стан та проводяться воєнні дії у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації. Суд вважає, що обвинувачені, знаходячись на волі, можуть переховуватись від суду на територіях, де встановити їх місцезнаходження буде важко або неможливо. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, як зазначено у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000 року;

- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , враховуючи специфіку скоєного злочину, а також обставин кримінального провадження, які стали їм відомі в ході здійснення досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні можуть позбавити сторону обвинувачення можливості надати суду належні і допустимі докази вини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; крім того, в судовому засіданні допитані не всі свідки;

- згідно п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, без застосування відповідного запобіжного заходу зволікати та затягувати судовий розгляд з метою як найдовшого відтермінування розгляду справи та не отримання покарання пов`язаного з позбавленням волі;

- згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується. Вказані висновки зроблені з обставин вчинення обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінального правопорушення в якому вони обвинувачується, у зв`язку з цим у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останні будуть мати змоги вживати активних дій щодо продовження надання представникам РФ допомоги в проведені підривної діяльності проти України.

Також колегія суддів зазначає, що сплив часу не впливає на зменшення ризиків, передбачених п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія РФ.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. З огляду на існування ризику переховування від суду, колегія суддів вважає, що даний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

При цьому, не встановлено будь-яких даних, щодо неможливості подальшого перебування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в умовах слідчого ізолятора.

Посилання сторони захисту на те, що прокурором не доведено і не надано жодних доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлена об`єктивна наявність таких ризиків, а відтак твердження прокурора про те, що ризики, на які він посилається у своєму клопотанні, не відпали, не зменшились та є актуальними, сторона захисту не спростувала.

Суд на даному етапі не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, а також вирішення питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку.

Також, згідно норми ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261 ,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 р. № 7-р(ІІ)2024 у справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23) визнана такою, що відповідає Конституції України (є конституційною) частина шоста статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.

Конституційним Судом України у справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23) від 19 червня 2024 року акцентовано наявність правомірної мети, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Заслухавши клопотання прокурора, врахувавши думку захисників та обвинувачених, які не спростували стверджень прокурора, дослідивши надані до суду документи, беручи до уваги стадію судового розгляду, та те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування цього запобіжного заходу та його продовження, не зменшилися та не перестали існувати, враховуючи особу обвинувачених, стан здоров`я та вік, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, під час збройної агресії Російської Федерації проти України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, колегія суддів вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити частково, продовжити строк тримання під вартою строком на два місяці та визначити розмір застави. Такий строк тримання під вартою колегія суддів вважає прийнятним і виправданим для втручання в права і свободи обвинувачених по справі.

Виходячи зі змісту приписів ст. ст. 3, 8, ч. 1 ч. 2 ст. 29 ,ч. 1 ст. 55, 62, 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених ст. ст. 177,178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід.

Отже, за ч. 6 ст. 176 Кодексу - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України - суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Так, ч. 4 вказаної статті зазначає, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченому в тому числі і ст. 111 КК України. В той же час, колегія суддів вважає, що прокурором, під час звернення до суду з цим клопотанням, не доведено обставин, які б давали підстави не визначати обвинуваченим альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а лише зроблено посилання на вказану норму закону.

Крім того, колегія суддів також враховує, те що в своєму рішенні за №7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 Конституційний Суд України зазначив, що законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст. ст. 177, 178 Кодексу.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України» - при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійсно має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відтак колегія суддів, враховуючи вік ОСОБА_8 , його сімейний стан, а саме те, що він одружений та являється багатодітним батьком, має на утриманні дружину, яка перебуває в декретній відпустці за доглядом за дитиною та трьох малолітніх дітей, має постійне місце проживання та роботи, де характеризується з позитивної сторони, відсутність судимості, тривалість судового розгляду та знаходження обвинуваченого під вартою, можливість забезпечення виконання ним обов`язків, приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави як альтернативного заходу.

Колегія суддів, враховуючи вік ОСОБА_9 , його сімейний стан, а саме те, що він одружений та має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, наявність постійного місця проживання та роботи, відсутність судимості, тривалість судового розгляду та знаходження обвинуваченого під вартою, можливість забезпечення виконання ним обов`язків, приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави як альтернативного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України - розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На думку колегії суддів, розмір застави, визначений обвинуваченим повинен у повній мірі гарантувати виконання покладених на них обов`язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза його втрати утримувала обвинувачених від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на них обов`язків, забезпечувала їх належну процесуальну поведінку та не була надмірною. Водночас, колегія суддів також враховує, що застава може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК.

А відтак, зважаючи на тяжкість злочину, у якому обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обставини кримінального правопорушення та відомості про обвинувачених, колегія суддів вважає, що розмір застави, який належить їм визначити має бути встановлений в більшому розмірі ніж це передбачено п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн., такий розмір, на переконання колегії суддів, є виправданим за наявних обставин, а тому може бути застосований. При цьому, визначаючи розмір застави, колегія суддів враховує не лише обсяг висунутого обвинувачення, а також і правові позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу обвинуваченого, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти»).

Оскільки судом вирішено застосувати до обвинувачених альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, то у разі внесення застави в розмірі, визначеному цією ухвалою, на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 необхідно також покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КК України. Колегія суддів приходить до висновку, що вказані обов`язки, у разі внесення застави, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та не зашкодять інтересам судового розгляду.

Оскільки закінчити розгляд справи до встановленого, попередньою ухвалою суду строку, не є можливим з причин, що не залежать від суду, тому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим підлягає продовженню до 30.09.2025 року включно.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців, тому покладені обов`язки слід визначити строком до 30.09.2025 року включно.

За таких обставин підстав для обрання альтернативного запобіжного заходу стосовно обвинувачених не встановлено, тому в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 170-174, 176, 177, 207, 331, 316, 369-372, 391, 615 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.09.2025 року включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.09.2025 року включно, та утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 1 000 (одна тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028000 (три мільйона двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп.

Визначити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 1 000 (одна тисяча) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028000 (три мільйона двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вони зареєстровані та проживають чи перебувають, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю

- заборонити спілкування із свідками в даній справі.

Визначити строк дії покладених на обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ухвалою суду обов`язків - 60 днів, з моменту звільнення обвинувачених з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала в частині продовження строку дії обраного щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в частині відмови в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченими, захисниками, прокурором, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання та судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали проголошений 01.08.2025 року о 14.00 годині.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3