Ухвала

від 18.04.2025 по справі 552/3016/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/3016/25

Провадження № 2/552/1733/25

У Х В А Л А

18.04.2025 року суддя Київського районного суду м. Полтави Кузіна Ж.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Зоря Полтавщини» про захист честі, гідності та ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства «Зоря Полтавщини» про захист честі, гідності та ділової репутації, а саме :

просив визнатинедостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , поширену в статті газети «Зоря Полтавщини» в номері 48 (23755) на аркуші № 6 під назвою «Кайданки для « ОСОБА_2 » і його дружка-поліціянта, які чіплялися до дівчини в ресторані й побили її хлопця: деталі гучного скандалу в Полтаві» та Веб-сайті газети, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Приватне підприємство «Зоря Полтавщини» протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 , шляхом розміщення на першій сторінці газети «Зоря Полтавщини» та на Веб-сайті газети, за посиланням: http://zorya.poltava.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування»;

стягнути із Приватного підприємства «Зоря Полтавщини» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175,177 ЦПК України.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 5451 грн. 60 коп.

Позивачем сплачений судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру.

Проте відсутні докази сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру, а саме стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України « Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування шкоди ставка судового збору складає 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п. 5 ч. 3ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Така ж позиція зазначена в п. 7Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

У позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобовязальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та грунтується на законі.

Відповідно до п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Відсутність вказаних відомостей перешкоджає визначенню суб`єктного складу відповідачів у поданій позовній заяві, що в свою чергу унеможливлює визначення спірності цивільних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.

Відповідно до пункту 18постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»передбачено, що згідно з положеннямистатті 277 ЦКістатті 10 ЦПКУкраїниобов`язокдовести, що поширена інформація є достовірною,покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідокцьогобулопорушенойого особисті немайнові права.

Позивачемзаявляючи до відповідача вимогу про про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, не чітко викладено зміст позовних вимог в частині спростування недостовірної інформації, до того ж фрази, які просить позивач визнати недостовірною виділені із контексту та не містять повної інформації, що доводилась засобом масової інформації у своїй сукупності.

Позовні вимогипідлягають уточненню.

Таким чином, з урахуванням наведеного, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, встановити предмет та підстави позову, конкретизувати спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до вимогЦК України, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав, який не суперечить закону і який просить визначити у рішенні, сформулювати вірно позовні вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Позовна заява повинна містити зазначення доказів по кожному випадку поширення недостовірної, негативної інформації та вплив її на ділову репутацію позивача по кожному епізоду поширення конкретної недостовірної інформації.

Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Згідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач згідно ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Зоря Полтавщини» про захист честі, гідності та ділової репутації залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом шести днів з дня отримання даної ухвали.

У випадку, якщо зазначені недоліки не будуть усунуті в зазначений термін, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Ж.В.Кузіна