Ухвала

від 29.04.2025 по справі 552/3016/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/3016/25

Провадження № 2/552/1733/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 року суддя Київського районного суду м. Полтави Кузіна Ж.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Зоря Полтавщини» про захист честі, гідності та ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства «Зоря Полтавщини» про захист честі, гідності та ділової репутації, а саме :

просив визнатинедостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , поширену в статті газети «Зоря Полтавщини» в номері 48 (23755) на аркуші № 6 під назвою «Кайданки для « ОСОБА_2 » і його дружка-поліціянта, які чіплялися до дівчини в ресторані й побили її хлопця: деталі гучного скандалу в Полтаві» та Веб-сайті газети, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Приватне підприємство «Зоря Полтавщини» протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_1 , шляхом розміщення на першій сторінці газети «Зоря Полтавщини» та на Веб-сайті газети, за посиланням: http://zorya.poltava.ua вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування»;

стягнути із Приватного підприємства «Зоря Полтавщини» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175,177 ЦПК України. Зокрема, п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2025 року позовна заява залишена без розгляду, позивачу надано строк для усунення недоліків.

В ухвалі зазначено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175,177 ЦПК України та акцентована увага позивача не лише на норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, а й на конкретні недоліки, які містяться в позовній заяві.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогамстатті 119 ЦПК України. У зв`язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Позовна заява - установлена законом форма звернення до суду за вирішенням спору про суб`єктивне право. Відповідна форма позову дозволяє чітко фіксувати зміст заявлених вимог, їх відповідність закону, час і місце пред`явлення позову, оперативно виявляти та усувати недоліки і помилки, допущені заявником. Таким чином, форма позовної заяви - одна з гарантій права позивача та відповідача на судовий захист.

24 квітня 2025 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, де зазначено щодо відповідності позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України.

Заява містить цитування норм ЦПК України, позицій Європейського суду з прав людини та не згоду з ухвалою суду.

Подавши заяву від 24 квітня 2025 року, яка фактично не є заявою про усунення недоліків у розумінні статті185ЦПКУкраїни, дана містить його власні міркування з приводу постановленого судового рішення, відтак не було виконано вимоги ухвали суду від 18 квітня 2025 року про залишення його позову без руху.

Фактично позивачем не подано позовної заяви в редакції з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Полтави від 18.04.2025 року, а подано заяву про усунення недоліків, що не може трактуватися як виконання ухвали суду.

До позовної заяви надано квитанцію щодо сплати судового збору у розмірі 5451 грн. 60 коп., з яких як зазначає представник позивача 3028 грн. за позовну вимогу майнового характеру та по 1211 грн. 20 коп. за дві позовні вимоги немайнового характеру

Проте, позивачем заявлені три позовні вимоги немайнового характеру, а саме:

- визнати інформацію недостовірною,

- визнати інформацію такою, що порушує права,

- зобов`язати спростувати інформацію

та одна позовна вимога майнового характеру про відшкодування завданої шкоди в сумі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2025 року зверталась увага позивача щодо сплати судового збору за всі позовні вимоги як немайнового (три вимоги) так і майнового (одна вимога) характеру.

Ухвалою суду акцентовано , що позивачем сплачений судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру. Проте відсутні докази сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру, а саме стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

Таким чином, судовий збір сплачений не у повному обсязі.

Щодо посилання представника позивача щодо надмірного формалізму, що перешкоджає у доступі до правосуддя, то Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №487.

Застосування судом норм процесуального права, встановлених щодо форми та змісту позовної заяви, є виправданими та не порушують засадничого принципу судочинстварівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приписами частини 3 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Вирішуючи питання щодо повернення позовної заяви, суд також виходить з приписів частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якими встановлено, що суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи вищевказану Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Також, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Беручи до уваги наведене, позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Зоря Полтавщини» про захист честі, гідності та ділової репутації підлягає поверненню у зв`язку із не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі Київського районного суду м. Полтави від 18.04.2025 року.

Одночасно, суд вважає за необхідно роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 7 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Зоря Полтавщини» про захист честі, гідності та ділової репутаціївважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була врученою у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала виготовлена 29 квітня 2025 року.

Суддя Ж.В.Кузіна