Ухвала від 16.04.2025 по справі 380/3062/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

16 квітня 2025 рокусправа № 380/3062/25

зал судових засідань № 1

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняЯнковська І.І.

за участю:

представника позивачаКальмука Т.В.,

представника відповідачаПалій М.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (місцезнаходження: 82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Геологів, 12А, код ЄДРПОУ 22415322) звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 79026, вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ ВП 43968090), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 240 від 17.10.2024 про проведення документальної перевірки ПрАТ «МЗМВ «Оскар»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 573300040101 від 31.01.2025, яким Позивачу збільшено частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону у розмірі 208 849 815,00 (двісті вісім мільйонів вісімсот сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок), з яких 167 079 852,00 грн. збільшення суми грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 41 769 963, 00 грн. сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 583300040101 від 31.01.2025, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові санкції (штрафи) у сумі 680,00 (шістсот вісімдесят гривень 00 копійок);

Ухвалою судді від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача 01.04.2025 надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 відповідач вказує, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Зазначає, що на підставі повідомлення на проведення перевірки від 17.10.2024 №80 та наказу від 17.10.2024 №240, працівниками Західного МУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», за наслідками якої складено акт від 06.01.2025 №9/33-00-04-01-01/22415322. На підставі акта винесено податкові повідомлення - рішення від 31.01.2025 №573300040101 (форми «Р») та від 31.01.2025 №583300040101 (форми «ПС»). Вказане свідчить про те, що оскаржуваний в межах даної справи наказ є реалізованим, тобто таким, що вичерпав свою дію, а тому взагалі не підлягає судовому оскарженню. Отже, акт індивідуальної дії, а саме спірний у цій справі наказ від 17.10.2024 №240 вичерпав свою дію, оскільки контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку, склав акт за результатами такої перевірки та виніс податкові повідомлення-рішення. Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові висловилася про те, що не може бути предметом окремого позову загалом неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки, а не лише наказу про призначення перевірки.

Від представника позивача 15.04.2025 надійшли додаткові пояснення, в яких представник не погоджується із рішенням суддів Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17 (на яку посилається відповідач), що оскаржуваний наказ не може бути предметом самостійного оскарження в суді. Відмова позивачу у вирішенні зазначеного спору порушує його право на доступ до суду, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та частиною третьою статті 124 Конституції України. Тому вважає, що у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі (в частині) слід відмовити.

Представник позивача в підготовчому судовому засіданні щодо закриття провадження у справі заперечив з підстав викладених у додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні подане клопотання про закриття провадження у справі підтримав.

Надаючи оцінку аргументам клопотання суд враховує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК).

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Варто зазначити, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК України).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

При цьому, абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист гарантується також нормою частини першої статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.

Велика Палата Верховного Суду розглядаючи справу №816/228/17 у своїй постанові від 08.09.2021 вказала на те, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. І лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

При цьому, розглядаючи позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу податкового органу про проведення перевірки, Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові дійшла висновку про таке:

«.... у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».

За наведених вище підстав Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наказ контролюючого органу про проведення перевірки, після його реалізації, не може бути оскаржений до суду, та, відповідно, такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановою від 21.02.2020 року по справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, де у випадку, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 08.10.2021 року у справі №320/1684/19, від 17.06.2022 року у справі №826/9184/18.

Як зазначено у частині 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що предметом судового оскарження може бути будь-який індивідуальний адміністративний акт, що порушує права особи, яка звернулася до суду за захистом, безвідносно до факту його виконання (реалізації) як разом з оскарженням наслідків запровадженого ним заходу контролю, так і окремо; як до оскарження податкових повідомлень-рішень, так і після їх оскарження, оскільки відповідно до висновку, сформованого Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді ППР та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень.

При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування ППР чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки.

Таким чином враховуючи процитовані висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 08.09.2021 (справа №816/228/17), до правовідносин у цій адміністративній справі суд зазначає, що оскаржуваний наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 240 від 17.10.2024 про проведення документальної перевірки ПрАТ «МЗМВ «Оскар» реалізований у спосіб проведення контролюючим органом такої перевірки, оформленням її наслідків у вигляді акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (код ЄДРПОУ 22415322) з питання нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу), дивідентів та державну частку за 2022 рік та 2023 рік».

В подальшому на підставі акту Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками прийнято податкові повідомлення-рішення. Тому оскарження наказу № 240 від 17.10.2024 не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права позивача.

Суд зазначає, що протиправність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення та проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний спір в частині визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного наказу слід закрити.

Відповідно до частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Керуючись ст.ст.238, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання відповідача про закриття провадження у справі задовольнити повністю.

Провадження у справі №380/3062/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №240 від 17.10.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «МЗМВ «Оскар» закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяР.І.Кузан