Рішення

від 21.04.2025 по справі 646/104/25

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/104/25

№ провадження 2/646/588/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого Демченко І.М. за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком,

за участю представника позивача адвоката Дудника В.В.,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення проживання дитини разом з ним, посилаючись на те, що відповідач майже від народження проживає окремо від доньки, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та має залежність від наркотичних речовин, не приймає жодної участі у її вихованні та утриманні, не спілкується з нею та взагалі не цікавиться її розвитком, станом здоров`я, навчанням, повністю ухилилася від виконання батьківських обов`язків та нехтує своїми правами.

Ухвалою судді Демченко І.М. від 07.01.2025 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання. Цією ж ухвалою суду Службу у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради виключено з числа учасників справ та залучено Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як належний орган опіки та піклування, який зобов`язано подати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

19.03.2025 від Департаменту служб у справах дітей до суду надійшов висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав № 150 від 11.03.2025.

Ухвалою суду від 10.03.2025 підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на позбавленні відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач усудове засіданняне з`явилася,про причининеявки неповідомила,відзиву ненадала,хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України), що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23(61-73 св 24).

Відповідно до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Статтею 281 ЦПК України визначено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надав до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, доводи позивача, викладені у позовній заяві, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши думку органу опіки та піклування, встановив фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зареєстрованому шлюбі не перебували, однак є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована та проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

18.09.2024 Червонозаводський районний суд м.Харкова видав судовий наказ № 646/10295/24, провадження № 2-н/646/1549/2024 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, починаючи з 17.04.2024.

За результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП встановлено, що ОСОБА_2 , окрім аліментів, має сім відкритих виконавчих проваджень, у яких вона є боржником.

За інформацією КЗ «Харківський ліцей № 53» Харківської міської ради за вих № 01-42/216 від 11.11.2024 ОСОБА_3 навчається у 8 класі з першого класу. Батько приділяє достатньо уваги вихованню дитини, забезпечує право на отримання базової загальної середньої освіти, підтримує зв`язок з класним керівником, відвідує батьківські збори, у тому числі онлайн. Мати дівчинки не приділяє уваги навчанню та вихованню доньки, жодного разу не контактувала з класним керівником чи іншими педагогічними працівниками закладу.

Декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу дитині ОСОБА_3 , підтверджено, що довіреною особою пацієнта є її батько ОСОБА_1 , будь-яка інформація щодо матері дитини відсутня.

ОСОБА_2 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Житлово-побутові умови у квартирі незадовільні, житло перебуває у антисанітарному стані та потребує капітального ремонту, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 11.02.2025, яким підтверджено, що умови для проживання взагалі не створені, квартира захаращена речами, стіни та підлога обідрані, у приміщенні брудно та стоїть сморід.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_2 12.02.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України.

За інформацією Служби у справах дітей по Основ`янському району, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку як така, що

потрапила у складні життєві обставини, оскільки мати дитини не виконувала батьківські обов`язки, мешкала в антисанітарних умовах.

У 2019 році дитину було знято з обліку, оскільки батько - позивач ОСОБА_1 встановив своє батьківство та повністю взяв на себе обов`язки по догляду за дочкою, виконує обов`язки по вихованню та утриманню дитини, створив для неї належні умови проживання, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 11.02.2025.

Судовим розглядом справи встановлено, що ОСОБА_2 від народження нехтує своїми материнськими обов`язками, адже тривалий час родина перебувала на обілку як така, що опинилася у складних життєвих обставинах, а з 2019 року взагалі не цікавиться розвитком та життям доньки, не підтримує з нею зв`язок, не допомагає їй матеріально.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини згідно зі ст. 164 Сімейного Кодексу України, є підставою позбавлення батьківських прав.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України встановлено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування.

З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, складеного Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради за № 150 від 11.03.2025, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 запрошувалася на співбесіду, однак не з`явилася до служби у справах дітей, пояснень чи документів не надала. Крім того, вона з приводу встановлення їй порядку участі у вихованні доньки та щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною з боку батька не зверталася.

Таким чином, обставини справи свідчать про те, що окреме проживання доньки від матері не було домовленістю у родинному колі, а викликано негативною поведінкою відповідачки відсутністю належного піклування та турботи про дитину. З 2019 року позивач з донькою проживає окремо від відповідачки за весь цей час вона не виявила інтересу до дитини, не бажає її виховувати, дбати про захист її інтересів, сприяти фізичному, духовному розвитку, забезпечувати матеріально та стати справжньою підтримкою, особливо у період повномасштабної війни та соціальної вразливості неповнолітньої та підлітковий вік дівчинки.

З викладеного вбачається, що відповідачка тривалий час не проявляє до доньки жодної материнської любові та турботи, не спілкується з нею, не цікавиться її долею, станом здоров`я, бажаннями та потребами і, як наслідок, не має тісного психологічного зв`язку з нею.

Як встановлено із висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 відповідатиме інтересам дитини, оскільки ОСОБА_2 свідомо самоухилилася від виконання своїх обов`язків.

Суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 , маючи всі необхідні умови для реалізації свого права і виконання обов`язку щодо належного виховання дитини, без поважних причин ухиляється від їх виконання, свідомо нехтує ними.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Незалежно від місця проживання та роду занять відповідачки, вона зобов`язана постійно приймати участь у вихованні та утриманні своєї дитини. Суд зазначає, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; недостатнє спілкування з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьківських прав.

Вищевикладені обставини справи свідчать про небажання відповідачки займатися вихованням доньки, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дититни. Докази щодо спростування таких обставин в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком Департаменту служб у справах дітей, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, відповідатиме її інтересам.

Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. Разом з тим, наразі суд не вбачає прояву інтересу до життя доньки зі сторони матері, адже маючи реальну можливість брати участь у судовому розгляді справи, будучи достовірно обізнаною про необхідність турботи та захисту дитини в умовах воєнного стану, вона свідомо обрала пасивну поведінку та не виявила жодної зацікавленості.

При розгляді цієї справи, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд надає першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, так як ОСОБА_4 вже досить тривалий час проживає разом із батьком в атмосфері любові, турботи та захисту, що зумовлює її прихильність до батька, забезпечення сталості її соціальних зв`язків з батьком, тіткою ОСОБА_5 та у соціумі в цілому, суд приймає до уваги добросовісне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, створення для доньки необхідних умов для проживання, розвитку та навчання, а також відсутність обставин, які можуть негативно впливати на її виховання та розвиток та вважає недопустимим руйнування звичного для дитини середовища.

Суд зазначає, що саме мати повинна відігравати важливу роль у житті своєї доньки, оскільки взаємовідносини між матір`ю і дитиною є основою для адаптації цієї маленької людини в соціальному середовищі, саме від матері дитина навчається спілкуванню з іншими людьми, довірі, почуттю близькості, вмінню встановлювати дистанцію і особистим межам у відносинах; вона показує, як справлятися з тривогами і невдачами, горем, розчаруванням. Саме матір - людина, яка формує в дитини емоційну сторону особистості, тобто ту її частину, яка відповідає за успіх у будь-яких справах. Відносини з матір`ю особливо впливають на вміння дарувати і приймати любов, довіряти людям, саме від неї залежить її розуміння свободи, безпеки, самооцінка. Модель сімейних відносин дівчина також запам`ятовує від матері і буде використовувати в своєму особистому житті.

Незважаючи на це, відповідач ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо своєї доньки, не піклується про неї тривалий час, а отже не має тісного психологічного зв`язку з нею, отже позбавлення відповідачки батьківських прав буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини разом з батьком суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною першою статті 161 ЦК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 і на час звернення до суду з позовом їй виповнилося 14 років, а на час розгляду справи 15 років.

Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення.

Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України, суд вважає, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 разом з ним необхідно відмовити.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22).

Керуючись ст.ст. 2, 23, 76-81, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, п.2 ч.1 ст. 164, 166 Сімейного Кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком задовольнити частково.

Позбавити громадянкуУкраїни ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,яка зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_2 ,батьківських правщодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бутипереглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 21.04.2025.

Головуючий І.М.Демченко