Постанова

від 12.03.2025 по справі 910/9941/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. Справа№ 910/9941/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Кабінету Міністрів України, Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Пенсійного фонду України

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021

у справі № 910/9941/21 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Міністерства оборони України

ІНФОРМАЦІЯ_1

до Маріупольської районної ради

Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

Кабінету Міністрів України

Мангушської селищної ради Маріупольського району

Пенсійного фонду України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв, визнання незаконним та скасування розпорядження, витребування з незаконного володіння та відновлення правового становища,

за участю представників учасників судового процесу згідно з протоколом судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (далі - Міністерство, позивач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Центр, позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Маріупольської районної ради (далі - районна рада, відповідач-1), Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління, відповідач-2), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач-3), Мангушської селищної ради Маріупольського району (далі - Селищна рада, відповідач-4), Пенсійного фонду України (далі також - Фонд, відповідач-5) про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та розпорядження Кабінету Міністрів України, визнання незаконними свідоцтв про право власності та відновлення правового становища, відповідно до якої просили суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 № 115 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна";

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 13.10.2008 САВ № 506216;

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Мангушської селищної ради від 12.11.2008 № 126 "Про присвоєння юридичної адреси в частині щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_1 ";

- визнати незаконним та скасувати рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 "Про передачу будівлі по АДРЕСА_1 з власності територіальної громади району у державну власність";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р в частині прийняття пропозиції Пенсійного Фонду України та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72 а в державну власність та управління Пенсійного фонду України;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 САВ № 506481;

- визнати незаконним та скасувати рішення Мангушської селищної ради від 17.04.2012 за № 6/22-18;

- витребувати з незаконного володіння Пенсійного фонду України у власність держави в особі Міністерства оборони України об`єкта нерухомого майна, а саме, будівлі та гаражів загальною площею 871,7 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,12 га, яка розташована за адресою: Донецька область, Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 72а;

- відновити правове становище, яке існувало у Міністерства щодо будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 до моменту видання оспорюваних наказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у справі № 910/9941/21 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі -ГУ Пенсійного фонду України, третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 позов Міністерства оборони України задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 № 115 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна"; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 13.10.2008 САВ № 506216; визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення Мангушської селищної ради від 12.11.2008 № 126 "Про присвоєння юридичної адреси" в частині щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_1 окремої юридичної адреси; визнано незаконним та скасовано рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 "Про передачу будівлі по по АДРЕСА_1 з власності територіальної громади району у державну власність"; визнано незаконним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р в частині прийняття пропозиції Пенсійного фонду України та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у АДРЕСА_1 в державну власність та управління Пенсійного фонду України; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 САВ № 506481; визнано незаконним та скасовано рішення Мангушської селищної ради від 17.04.2012 за № 6/22-18 "Про передачу земельної ділянки в постійне користування"; відновлено правове становище, яке існувало у Міністерства оборони України щодо будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 до моменту видання вказаних актів; стягнуто з Мангушської селищної ради на користь Міністерства оборони України 13 998,33 грн судового збору; стягнуто з Мангушської селищної ради на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 13 998,33 грн судового збору; стягнуто з Кабінету Міністрів України на користь Міністерства оборони України 4 161,67 грн судового збору; стягнуто з Кабінету Міністрів України на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 4 161,67 грн судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Мангушської (Першотравневої) районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 було прийнято з порушенням вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, і порушує права власника цього майна - держави в особі Міністерства оборони України; з огляду на те, що Мангушська (Першотравнева) районна рада не мала законних підстав для набуття права власності на спірну будівлю, при цьому вказана будівля не є об`єктом комунальної власності, Мангушська (Першотравнева) районна рада не мала правових підстав передавати будь-кому майно (спірну будівлю), що не належало їй як власнику; Кабінет Міністрів України не мав законних підстав приймати пропозицію по-перше, не від власника майна, а по -друге, щодо майна, яке не відноситься до об`єктів комунальної власності, і відповідно, не мав правових підстав для прийняття Розпорядження від 28.04.2009 № 461-р «Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність» в частині; пункт 2 рішення Мангушської селищної ради від 12.11.2008 №126 "Про присвоєння юридичної адреси" в частині щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_1 окремої юридичної адреси, рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 "Про передачу будівлі по АДРЕСА_1 з власності територіальної громади району у державну власність" та рішення Мангушської селищної ради від 17.04.2012 за № 6/22-18 "Про передачу земельної ділянки в постійне користування" є незаконними і такими, що підлягають скасуванню як похідні вимоги; приймаючи до уваги, що свідоцтва про право власності були видані на підставі рішень, які є незаконними і підлягають скасуванню, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними таких свідоцтв і відновлення правового становища Міністерства оборони України щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_1 до видання спірних актів; відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про витребування майна, суд першої інстанції встановив, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння власника поза його волею, а Пенсійний фонд України є добросовісним набувачем, який набув таке майно на підставі оскаржуваного рішення та розпорядження, що передбачає інший порядок реалізації прав власника відповідно до приписів статті 388 ЦК України.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності не є пропущеним, виходячи з того, що матеріали справи не містять доказів того, що оскаржувані рішення були належним чином оприлюднені і про прийняття цих рішень повідомлялось ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міністерству оборони України. Як встановив господарський суд, про наявність прийнятих відповідно до рішення сесії Першотравневої районної ради від 29.08.2008 №5/20-284 рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 № 115, свідоцтво про право власності від 13.10.2008 НОМЕР_1 , рішення Мангушської селищної ради від 12.11.2008 № 126, рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307, розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р, рішення Мангушської селищної ради від 17.04.2012 за № 6/22-18 позивач-2 дізнався у квітні 2015 року, а про оформлення права постійного користування земельною ділянкою Пенсійним фондом України - лише в січні 2021 року. У свою чергу, Міністерство довідалося про незаконне відчуження військового майна в 2015 році після надходження позовної заяви військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, судом враховано, що пред`явленню даного позову передувало звернення прокурора із позовом щодо відновлення порушеного права Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_4 , розгляд якого тривав з 2015 року.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зазначає про пропуск позивачами строків позовної давності щодо заявлених вимог; суд безпідставно розглядув вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р, адже така вимога не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства; також апелянт вказує, що нерухоме майно по АДРЕСА_1 не належить до військового майна; позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявності в останніх права власності на спірне нерухоме майно, оскільки інвентаризаційна справа не є таким доказом; судом не було враховано тієї обставини, що Пенсійним фондом України здійснювалися видатки на утримання спірної будівлі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2022 апеляційну скаргу Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., ОСОБА_1

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9941/21; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

17.11.2022 матеріали справи № 910/9941/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.12.2022; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Також, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Кабінет Міністрів України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також недоведеністю обставин, які мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач-3 зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи Закону України "Про управління об`єктами державної власності". За доводами скаожника, Кабінет Міністрів України відповідно до положень наведеного Закону є суб`єктом управління об`єктами державної власності та наділений повноваженнями щодо надання згоди на передачу об`єктів із комунальної до державної власності. На момент прийняття спірного розпорядження рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 №115 було чинним, відтак Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень. Крім того, апелянт зауважив, що позивачами пропущено строк позовної давності стосовно вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р. В обґрунтування обізнаності Міністерства про прийняття оспорюваного розпорядження, скаржник зазначає, що Міністр оборони України є одним з членів Кабінету Міністрів України, тому йому як очільнику міністерства було відомо про оскаржуване рішення з моменту його прийняття. До того ж, позивачі не обґрунтували причини пропуску строку на звернення до суду із вимогою до Кабінету Міністрів України. Також, апелянт зауважив, що заявлене ним клопотання про застосування строку позовної давності судом першої інстанції не розглядалося.

Водночас, відповідач-3 посилається на порушення судом першої інстанції статті 231 ГПК України та статей 2, 4, 19 КАС України, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 поновлено Кабінету Міністрів України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21; спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 21.12.2022; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Також, не погодившись із вищезазначеним рішенням, Пенсійний фонд України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також нез`ясування обставин, які мають значення для справи, просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, Пенсійний фонд України зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджують право власності позивачів на спірний об`єкт нерухомого майна, а також доказів на право користування райвійськкоматом земельною ділянкою; місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що чинним на момент будівництва спірної будівлі законодавством не було передбачено обов`язкової державної реєстрації права власності на державні споруди; судом у резолютивній частині рішення безпідставно застосовано реституцію (відновлення становища, яке існувало у Міністерства до моменту видання оспорюваних актів), дійшовши, водночас, обґрунтованого висновку про те, що позов в частині витребування майна задоволенню не підлягає, оскільки Пенсійний фонд України є добросовісним набувачем. Також відповідач-5 посилається на пропуск позивачами строку позовної давності, в обґрунтування чого зазначає, що звернення до суду з позовом, який було залишено без розгляду, не свідчить про переривання такого строку.

Разом з апеляційною скаргою Пенсійний фонд України подав суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення процесуальних строків на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, подав 09.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заперечуючи щодо задоволення апеляційної скарги, позивач вказав на відсутність в матеріалах справи доказів передачі Міністерством спірного об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність; право користування земельною ділянкою підтверджується рішенням Першотравневої районної ради від 06.07.1977 № 195; витяг № 1/77 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2009 свідчить, що спірна земельна ділянка перебувала в користування Першотравневого РВК для обслуговування адмінбудівлі; наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що спірну будівлю було побудовано для військового комісаріату; спірна будівля була збудована у 1977-1979 роках за проектами спеціально для першотравневого військового комісаріату, на виділеній для військового комісаріату землі; позивачами не пропущено строк позовної давності.

20.12.2022 та 21.12.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

21.12.2022 розгляд справи № 910/9941/21 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному.

22.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Пенсійного фонду України надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022, після виходу судді Агрикової О.В. з лікарняного, розгляд апеляційних скарг Кабінету Міністрів України та Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 призначено на 01.02.2023.

Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 поновлено Пенсійному фонду України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21; спільний розгляд апеляційних скарг Кабінету Міністрів України, Мангушського об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України Донецької області та Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 призначено на 01.02.2023, учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу Пенсійного фонду України до 18.01.2023.

19.01.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшла заява про заміну сторони - відповідача-2 правонаступником, обґрунтовуючи це реорганізацією останнього, та вказуючи, що Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області є правонаступником Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

20.01.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.01.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заява про заміну сторони.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 розгляд апеляційних скарг відкладено на 22.02.2023.

17.02.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника позивача - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 В.Павлюка надійшло клопотання про направлення на адресу позивача копії апеляційної скарги Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та надання часу для ознайомлення зі скаргою та подачі відзиву на апеляційну скаргу.

21.02.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Н.Рад надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових пояснень та забезпечення повноцінного захисту прав та інтересів Головного управління.

Аналогічне за своїм змістом клопотання від представника третьої особи на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшло 22.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 розгляд 05.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до 07.05.2023, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю уповноваженого представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 задоволено клопотання позивача-1 та відкладено розгляд справи на 26.04.2023.

26.04.2023 присутні в судовому засіданні уповноважені представники учасників справи надали усні пояснення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 в судовому засіданні оголошено перерву на 31.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 в судовому засіданні оголошено перерву на19.07.2023.

07.07.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є правонаступником Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

14.07.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від представника позивача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення воєнного стану в Україні.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у зв`язку з ухваленим Вищою радою правосуддя від 13.07.2023 №708/0/15-23 рішенням про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9941/21.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 та Протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.07.2023 апеляційні скарги у справі № 910/12924/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Кравчука Г.А., Агрикової О.В., спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 19.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 задоволено клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Стронової І.О. про участь у судовому засіданні Рад Н.С. Калініченко О.С. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 в судовому засіданні розглянуто та вирішено клопотання про заміну відповідача-2 Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) і одночасно виключено зі складу учасників справи вищевказане управління в якості третьої особи у справі у зв`язку з набуттям даною особою статусу відповідача-2. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю для цього процесуальних підстав. Розгляд справи відкладено на 20.09.2023.

В подальшому розгляд апеляційних скарг відкладався через неявку в судове засідання повноважного представника відповідача-1 - Маріупольської районної ради та відсутності даних про належне повідомлення вказаного учасника про місце, день та час розгляду справи.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2023 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9941/21.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 та Протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.07.2024 апеляційні скарги у справі № 910/12924/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 судове засідання по розгляду вищевказаних апеляційних скарг відкладено на 03.07.2024.

21.06.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від представника позивача-2 Теплякова І.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 задоволено вищевказане клопотання представника позивача-2 про участь у судовому засіданні у справі № 910/9941/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024, 11.09.2024, 09.10.2024, 30.10.2024, 04.12.2024, 18.12.2024 розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою в судові засідання представників відповідача-1 та відповідача-4 та запереченнями інших учасників справи про можливість розгляду апеляційних скарг у відсутність останніх.

На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 від голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації В. Філашкіна 22.11.2024 надійшли письмові пояснення щодо надання інформації про місцезнаходження та функціонування Маріупольської районної ради.

17.12.2024 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 від виконувача обов`язків Донецької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації Ю. Винокурова надійшли письмові пояснення разом із копією рішення Маріупольської районної ради Донецької області від 04.08.2022 №8/13-115 «Про дострокове припинення повноважень голови Маріупольської районної ради YIII скликання».

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9941/21.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 та Протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.01.2025 апеляційні скарги у справі № 910/12924/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Скрипки І.М., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М. та призначено на 29.01.2025.

28.01.2025 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від апелянта Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з вибуттям у відрядження представника відповідача-2 та зайнятістю іншого представника Калініченко О.С. в іншому судовому процесі. До клопотання апелянтом долучено документи, що підтверджують наведені у клопотанні обставини.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 клопотання представника скаржника задоволено, судове засідання по розгляду апеляційних скарг відкладено на 12.03.2025.

12.03.2025 відповідач-1 та відповідач-4 своїх уповноважених представників у судове засідання в черговий раз не направили. Останні належним чином повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Так, відповідачу-4 ухвала суду про відкладення розгляду справи №910/9941/21 була доставлена до його електронного кабінету 03.02.2025.

А як вбачається з інформації, наданої головою Донецької обласної державної адміністрації, начальником обласної військової адміністрації, відповідно до розпорядження Кабінету Міеністрів України від 12.06.2020 №710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» та постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» адміністративним центром Маріупольського району Донецької області є місто Маріуполь, а територію вказаного міста включено до складу Маріупольської міської територіальної громади Маріупольського району Донецької області. З Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністрества з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 вбачається, що вся територія Маріупольської територіальної громади Донецької області тимчасово окупована Російською Федерацією.

Доказів релокації після тимчасової окупації, будь-якої інформації про зміну місця розташування, перереєстрацію на підконтрольній території України Маріупольської районної ради Донецької області суду Донецькою обласною державною адміністрацією, обласною військовою адміністрацією не надано.

Вислухавши думку учасників справи щодо можливості розгляду апеляційних скарг за відсутності повноважних представників відповідача-1 та відповідача-4, порадившись на місці, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг без участі вищевказаних учасників, враховуючи вжиття судом апеляційної інстанції заходів, спрямованих на повідомлення відповідачів про місце, дату та час розгляду даної справи.

В судовому засіданні представники скаржників підтримали вимоги та доводи поданих відповідачами апеляційних скарг, просили судове рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача-1 та позивача-2 в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг не визнали, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність вимог, викладених у скаргах, у зв`язку з чим просили суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду просили залишити без змін.

12.03.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню, враховуючи нижченаведене.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної ради депутатів трудящих № 195 від 06.07.1977 "Про дозвіл проектування і будівництва будівель райвійськкомату і народного суду" вирішено дозволити проектування і будівництво будівлі райвійськкомату по АДРЕСА_2 ; вилучити земельну ділянку площею 0,16 га із землекористування Першотравневого Держбанку і виділити його під будівництво будівлі райвійськкомату (а.с. 14, т. 1).

15.12.2003 Першотравневою районною радою прийнято рішення № 4/13-160 "Про прийняття будівлі, гаражів, які знаходяться в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_5 в спільну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради", відповідно до якого прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради, будівлю, гаражі, що знаходяться за адресою: вул. Тітова, 75а, смт. Мангуш, Першотравневий район. Вирішено зареєструвати право власності Першотравневої районної ради на вказані об`єкти (а.с. 17, т.1).

Матеріалами справи об`єктивно підтверджується, а Господарським судом міста Києва встановлено, що за заявою прокурора Першотравневого району Донецької області про визнання незаконним рішення Першотравневої районної ради Донецької області № 4/13-160 від 15.12.2003, рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 у справі № 2-297-04 рішення Першотравневої районної ради № 4/13-160 від 15.12.2003 "Про прийняття будівлі, гаражів, які знаходяться в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_5 в загальну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради" було скасовано (а.с. 18-20, т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21.09.2004 апеляційну скаргу Першотравневої районної ради Донецької області задоволено частково, рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 скасовано, а заяву прокурора Першотравневого району Донецької області про визнання недійсним рішення Першотравневої районної ради Донецької області № 4/13-160 від 15.12.2003 залишено без розгляду (а.с. 25-26, т. 1).

Втім, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2006 касаційне подання прокурора Першотравневого району Донецької області було задоволено, ухвала апеляційного суду Донецької області від 21.09.2004 у справі № 2-297-04 - скасована, а рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004- залишено без змін (а.с. 21-24, т. 1).

29.08.2008 Першотравнева районна рада прийняла рішення "Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у смт Мангуш Першотравневого району Донецької області по вул. Тітова 75а" за № 5/20-284 (а.с. 12, т. 1).

Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 25.04.2012 у справі № 2-а-11/12 за позовом прокурора Першотравневого району Донецької області до Першотравневої районної ради про визнання таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та скасування рішення сесії Першотравневої районної ради від 29.08.2008 №5/20-284 "Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у смт Мангуш Першотравневого району Донецької області по вул. Тітова 75а", адміністративний позов прокурора задоволено та визнано протиправним і скасовано рішення сесії Першотравневої районної ради від 29.08.2008 №5/20-284 "Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області по вулиці Тітова 75а" (а.с. 31-33, т. 1).

Відповідно до довідки від 30.01.2008 №287 Першотравневий райвійськкомат знаходиться за адресою: смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 75а (а.с. 15, т.).

Рішенням Мангушської селищної ради від 08.10.2008 № 115 "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" оформлено право власності на спірну будівлю за територіальною громадою Першотравневого району в особі Першотравневої районної ради (а.с. 112, т. 1).

13.10.2008 оформлено свідоцтво про право власності САВ №506216 на нежитлову будівлю та гаражі (Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Тітова, 75а), в якому зазначено про те, що форма власності є комунальною, а власником являється територіальна громада Першотравневого району в особі Першотравневої районної ради.

Рішенням Мангушської селищної ради № 126 від 12.11.2008 нежитловій будівлі було присвоєно окрему юридичну адресу: смт Мангуш, вул. Тітова, 72 "а" (пункт 2 рішення) (а.с. 16, т. 1).

Рішенням Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 "Про передачу будівлі по вул. Тітова, 72а у смт Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність" будівлю загальною площею 871,7 кв. м, розташовану за адресою: Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 72а, передано з власності територіальної громади району у державну власність з віднесенням до сфери управління Пенсійного фонду України для розміщення управління у Першотравневому районі (а.с. 28, т. 1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 461-р від 28.04.2009 "Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність" прийнято пропозицію Пенсійного фонду України, Димитровської міської ради і Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у м. Димитрові по вул. Артема, 13 та у смт Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління зазначеного фонду (а.с. 13, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Мангушської селищної ради від 10.06.2009 № 51 вирішено оформити право власності за державою в особі Пенсійного фонду України на нежитлову будівлю, яка знаходиться в оперативному управлінні Пенсійного фонду України в Першотравневому районі за адресою: смт Мангуш, вул. Тітова, 72а (а.с. 29, т. 1).

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно №506481 від 04.08.2009, нежитлова будівля за адресою: Донецька область, Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 72а загальною площею 871,7 кв. м знаходиться у власності держави в особі Пенсійного фонду України в оперативному управлінні Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області.

Рішенням Мангушської селищної ради від 17.04.2012 за № 6/22-18 "Про передачу земельної ділянки в постійне користування", земельна ділянка площею 0,12 га, яка розташована за адресою: смт Мангуш, вул. Тітова, 72а, передана у постійне користування Пенсійному фонду України, яким відповідне право оформлено 22.01.2014 (а.с. 54, т. 1).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні ради уповноважені вирішувати в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Однак, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не відносить до компетенції районних рад повноваження по розпорядженню майном державної власності.

Пункт 32 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень районних рад відносить лише надання згоди на передачу об`єктів державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районної, обласної рад, у державну власність.

Відповідно до частини другої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, нормативно-правовим актом, який визначає основні засади передачі об`єктів права державної власності у комунальну власність, є Закон України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України або органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій.

Визначення порядку вилучення і передачі військового майна у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України (стаття 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, яким передбачено, що у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність можуть передаватися військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, житлові будинки (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом), майно закладів освіти, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім майна санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячих оздоровчих таборів, у тому числі об`єкти, не завершені будівництвом, колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, а також інше військове майно, якщо воно не менше ніж два рази пропонувалося до продажу конкурентними способами приватизації, але не було реалізовано.

Передача військового майна з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах проводиться за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; Міноборони - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна (пункт 4 Порядку у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень ради).

Згідно з частиною третьою статті 137 ГК України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (стаття 41 Конституції України).

Право власності є непорушним, воно гарантоване та закріплене, зокрема, ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Припинення права власності відбувається також за визначених законодавством підстав (ст. 346 ЦК України).

Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Порядком вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 визначено чіткий механізм передачі військового майна з державної у комунальну власність.

Так, відповідно до статті 6 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", з урахуванням Порядку вилучення і передачі військового майна (пункт 14), фактична передача майна проводиться комісією з питань передачі військового майна, до складу якої входять представники відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається майно, та Міністерством оборони України. Передача майна оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії.

Водночас, як судом першої інстанції так і колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про передачу майна з державної у комунальну власність згідно з приписами законодавства. Вказаних обставин скаржниками не спростовано.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає підставними та правильними висновки суду першої інстанції про те, що Першотравнева районна рада не мала правових підстав приймати рішення про прийняття у комунальну власність майна військового комісаріату за відсутності відповідного рішення Міністерства оборони України про передачу зазначеного об`єкту.

Відтак, ухвалення рішень про прийняття у комунальну власність приміщення будівлі, об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , відбулося з порушенням законодавства та за відсутності належної правової підстави.

В ході розгляду даної справи колегією суддів також встановлено, що згідно з рішенням Першотравневої районної ради трудящих депутатів від 06.07.1977 №195 ІНФОРМАЦІЯ_6 було виділено частку землі та надано дозвіл на будівництво будівлі військкомату по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 є юридичною особою з видом діяльності у сфері оборони та дислокується в даній будівлі за адресою: АДРЕСА_2 з 1984 року, що підтверджується архівними документами та внутрішніми документами військкомату.

Положеннями про військові комісаріати, затвердженими Постановами Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1235 та від 03.06.2013 № 389 встановлено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління (п. 1).

Відповідно до п. 14 і 17 вказаних Положень фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов`язаних із виконанням загального військового обов`язку, які проводяться військовими комісаріатами, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

ІНФОРМАЦІЯ_8 , до складу якого входить відособлений підрозділ - ІНФОРМАЦІЯ_9 , є юридичною особою з видом діяльності у сфері оборони.

Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_9 належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до частини другої статті 20 Земельного кодексу Української РСР (від 08.07.1970) право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.

За рішенням Першотравневої районної ради від 06.07.1977 №195В земельна ділянка надана для проектування і будівництва будівлі райвійськкомату.

Крім того, як свідчить Витяг №1/77 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2009, земельна ділянка з відповідним кадастровим номером площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала в користуванні саме ІНФОРМАЦІЯ_5 для обслуговування адмінбудівлі.

Відповідно до статті 90 Цивільного кодексу УРСР (від 1963 року) земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

На момент будівництва будівлі Першотравневого районного військового комісаріату Цивільним кодексом УРСР, Інструкцією Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 не було передбачено обов`язкової державної реєстрації права власності на споруди державної форми власності. При цьому, в матеріалах справи наявна копія інвентаризаційної справи БТІ, відповідно до матеріалів якої будівля військкомату та прилеглі споруди первісно обліковувались за ІНФОРМАЦІЯ_10 .

В той час, у ІНФОРМАЦІЯ_5 наявні документи, які підтверджують, що спірну будівлю побудовано для військового комісаріату, зокрема:

- в 1978 році Жданівським комплексним відділом Головного управління проектних організацій Держбуду УРСР було складено технічний звіт про інженерно-технічне вишукування на об`єкт "Будівля райвійськкомату в смт. Першотравневе (нині смт Мангуш) Донецької області" Топографічно-геодезичні роботи; акт обрання майданчика під будівництво від 07.07.1977;

- "Висновок Першотравневої райсанепідемстанції щодо вибору земельної ділянки під будівництво будівлі райвійськкомату в смт. Першотравневе" від 13.07.1977 №792;

- "Завдання на проектування будівлі райвійськкомату" від 12.09.1977;

- технічний проект прив`язки будівлі райвійськкомату в АДРЕСА_3 ; частини: Архітектурно-будівельна, сантехнічна, електротехнічна;

- архітектурно-планувального завдання на проектування будівлі Першотравневого райвійськомату в смт. Першотравневе;

- військовий проект Міністерства оборони СРСР від 22.06.1978 в Донецькій області Мангушського району смт. Мангуш, відповідно до якого збудовано будівлю для ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- інвентаризаційна справа від 22.02.1988, відповідно до якої власником будівлі та гаражів, розташованих в Донецькій області Мангушського (Першотравневого) району в смт Мангуш, є ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Крім того, як свідчить зміст наявної в матеріалах справи довідки, що видавалася Виконавчим комітетом Мангушської селищної ради Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.01.2008 за вих. №287, ІНФОРМАЦІЯ_7 дійсно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, за адресою: АДРЕСА_2 з 1984 року по теперішній час розташовані будівля та гаражі діючого протягом всього періоду ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до витягу з наказу № 29ДСК від 15.06.2021 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_11 (з основної діяльності) "Про проведення організаційних заходів у ІНФОРМАЦІЯ_12 у 2021 році" місце дислокації 2 відділу вказано АДРЕСА_2 , з підпорядкуванням військовому комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До того ж, ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснював витрати на утримання спірної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_5 , в тому числі на сплату комунальних платежів до 2006 року.

На початку 2006 року згідно з директивами Міністра оборони України від 20.01.2005 № Д-332/1/03, від 20.04.2005 № Д-332/1/010, від 30.06.2005 № Д-332/1/014, розпорядженнями директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.12.2005 № 248/4/1837, начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09.12.2005 №303/18/2050 військові комісаріати Донецької області та міста Донецька уклали додаткові угоди з постачальниками комунальних послуг, згідно з якими обов`язок з оплати спожитих комунальних послуг покладено на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ.

Утримання будівлі саме ІНФОРМАЦІЯ_10 підтверджено, зокрема, судовими рішеннями у справах №2/243 та № 29/276.

Більш того, судами у вищезазначених судових рішеннях №2/243 та № 29/276 встановлено, що будівля ІНФОРМАЦІЯ_5 на балансі у Мангушської районної ради не перебувала та витрати на утримання радою не здійснювалися.

Перебування ІНФОРМАЦІЯ_5 в будівлі протягом всього часу підтверджується, зокрема, Історичною довідкою, а також і тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 укладав договори на комунальні послуги (теплопостачання, електроенергія, водопостачання питної води і прийом господарсько-побутових і виробничих стічних вод в систему каналізації, електрозв`язку).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганськ) оплачував надані за договорами комунальні послуги, а отже, здійснював витрати на утримання будівлі.

Надаючи на вимогу суду пояснення у справі №2/243, в.о. голови Першотравневої районної ради як представник третьої особи зазначав, що будівля, в якій знаходиться Першотравневий РВК, на балансі районної ради не знаходиться, витрат на утримання будівлі бюджетом районної ради не передбачається.

Посилаючись на Закони України "Про власність", "Про збройні сили України", "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", Бюджетний кодекс України, а також наведені вище Директиви Міністра оборони України, в. о. голови Першотравневої районної ради, вказував, що будівля, в якій знаходиться Прешотравневий РВК, є державною власністю, але не передана на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ з вини обох сторін, оскільки не виконано вказівку Міністра оборони з прийому-передачі основних засобів.

Отже, із матеріалів справи слідує, що спірну будівлю було побудовано у 1977 - 1979 роках за проектами спеціально для військового комісаріату, на виділеній для військового комісаріату земельній ділянці.

Таким чином, встановлені колегією суддів вище обставини спростовують твердження відповідача-1 стосовно того, що позивачами не доведено належними та допустимим доказами наявності в останніх права власності щодо спірного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 11 Конституції УРСР, чинної на той час, таке майно було державною власністю.

Статтею 128 ЦК України (в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Майно ніколи не визнавалося безхазяйним у встановленому порядку. Жодного документального підтвердження тій обставині, що спірне майно було комунальним, суду не подано.

Як вірно наголосив суд першої інстанції, селищна рада була обізнана про те, що будівля є державною власністю і перебуває в управлінні Міністерства оборони України, оскільки у 1999 році Рада просила надати дозвіл на оренду будівлі саме у військомату; у статусі орендодавця за таким договором виступав райвійськкомат.

Більш того, у постанові Першотравневого районного суду Донецької області від 25.04.2012 у справі №2-а-11/12 також зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_13 є діючим.

Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов`язок" місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують районні (міські) військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць) згідно із законодавством.

Положеннями про військові комісаріати, затвердженими Постановами Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1235 (п. 15) та від 03.06.2013 № 389 (п. 18), також визначено, що плата за користування переданими військовим комісаріатам центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування будівлями, приміщеннями, майном, інвентарем, обладнанням та автомобільним транспортом, а також за проведення поточного і капітального ремонту приміщень, відведення земельних ділянок, надання телекомунікаційних послуг здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Втім, матеріали справи не містять доказів, що будівлі Першотравневого військового комісаріату були збудовані (створені) за рахунок коштів органів місцевого самоврядування районного чи селищного рівня, чи з моменту їх створення були зареєстровані (зафіксовані) як комунальне майно і передані в користування комісаріату з дотриманням вимог чинного на відповідний період часу законодавства.

Натомість, судовими рішеннями від 29.06.2004 у справі №2-297-04 та від 25.04.2012 у справі №2-а-11/12 за заявами прокурора Першотравневого району Донецької встановлена необґрунтованість і незаконність рішень органів місцевого самоврядування щодо надання вказаному майну статусу комунального для подальшого розпорядження ним.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що рішення Мангушської (Першотравневої) районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 прийнято з порушення вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, та порушують права власника цього майна - держави в особі органу управління майном - Міністерства оборони України.

Водночас, оскільки Мангушська (Першотравнева) районна рада не мала законних підстав для набуття права власності на спірну будівлю, спірна будівля не є об`єктом комунальної власності, тому Мангушська (Першотравнева) районна рада не мала законних підстав і передавати будь-кому неналежне їй майно (спірну будівлю).

У зв`язку з вищенаведеним, на переконання колегії суддів наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 № 115 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна".

Таким чином, із викладеного вище слідує, що Мангушська (Першотравнева) районна рада, не набувши права комунальної власності на спірну будівлю, не мала законних підстав для звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією передати майно з комунальної власності до державної власності, а отже, останній, у свою чергу, не мав законних підстав приймати пропозицію щодо передачі майна, яке не відноситься до об`єктів комунальної власності, не від власника цього майна, відповідно, Кабінет Міністрів України не вправі був приймати розпорядження від 28.04.2009 №461-р "Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність" в частині прийняття пропозиції Пенсійного фонду України та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління Пенсійного фонду України.

За таких обставин, розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №461-р "Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність" в частині передачі будівель у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління Пенсійного фонду України підлягає скасуванню.

З огляду на встановлене, як наслідок є незаконними і такими, що підлягають скасуванню пункт 2 рішення Мангушської селищної ради від 12.11.2008 № 126 «Про присвоєння юридичної адреси» в частині щодо нежитлової будівлі 72а по вул. Тітова в смт Мангуш окремої юридичної адреси, рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 "Про передачу будівлі по вул. Тітова, 72а, у смт Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність" та рішення Мангушської селищної ради від 17.04.2012 за № 6/22-18 "Про передачу земельної ділянки в постійне користування".

Враховуючи, що свідоцтва про право власності видані на підставі рішень, які є незаконними і підлягають скасуванню, на переконання колегії суддів, наявні правові підстави для визнання недійсними таких свідоцтв і відновлення правового становища Міністерства оборони України щодо будівлі за адресою: вул. Тітова, 72а в смт Мангуш Першотравневого району до видання спірних актів.

В той же час, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача-3 стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норми Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Так, в процесі розгляду даної справи судами встановлено відсутність правових підстав у Мангушської (Першотравневої) районної ради для звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією передати майно з комунальної власності до державної власності.

А оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №461-р "Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність" було прийняте саме на підставі пропозиції органу місцевого самоврядування, який не мав законних підстав для звернення з такою пропозицією, тому вказане розпорядження не може бути законним.

При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що відповідач-3 відповідно до положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності" є суб`єктом управління об`єктами державної власності та наділений повноваженнями щодо надання згоди на передачу об`єктів з комунальної в державну власність, однак питання щодо надання та/або не надання такої згоди має прийматись на підставі пропозиції законного власника такого майна.

Разом з тим, колегією суддів відхиляються апеляційні доводи відповідача-2 про те, що вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, з огляду на нижченаведене.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Суб`єктом владних повноважень згідно з п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Тобто справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.

Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивачі їх обґрунтовують, вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом його прав у сфері саме публічно-правових відносин, адже, подання цього позову покликане на захист порушених, на думку позивачів, прав держави в особі Міністерства як власника спірного нерухомого майна, наявність/законність яких заперечується відповідачем з посиланням на перехід таких прав до Мангушської (Першотравневої) районної ради.

Таким чином, спір у цій справі обумовлений наявністю спору про право цивільне, що, у свою чергу, унеможливлює розгляд вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р, яка фактично є похідною вимогою в порядку адміністративного судочинства, адже перевірка обставин щодо наявності/законності майнових прав сторони, зокрема, як у цій справі, права власності на об`єкт нерухомості, порушення чи невизнання яких стало передумовою для звернення до суду за їх захистом, а також наявність чи відсутність підстав в даному випадку для визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р знаходиться поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Що стосується вимоги позивача про витребування з незаконного володіння Пенсійного фонду України у власність держави в особі Міністерства оборони України об`єкту нерухомого майна та відновлення правового становища, то колегія суддів зазначає таке.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно статті 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Як правильно встановив місцевий господарський суд, спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею, а Пенсійний фонд України є добросовісним набувачем, який набув вищезгадане майно на підставі оскаржуваного рішення ради та розпорядження Кабінету Міністрів України.

Відтак, колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції щодо його висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння Пенсійного фонду України у власність держави в особі Міністерства оборони України з огляду на ті обставини, що Пенсійний фонд України є добросовісним набувачем такого майна, а вимога про витребування власником свого майна передбачає інший порядок реалізації прав останнього у відповідності з приписами статті 388 ЦК України.

Що стосується заявлених відповідачами Маріупольською районною радою, Мангушським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, Пенсійним фондом України клопотань про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

У абзаці третьому підпункту 1.1 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - Постанова № 10) зазначено, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

В абзаці першому та п`ятому підпункту 2.1 пункту 2 Постанови № 10 зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Разом з тим, відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18)).

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

Як підставно та вмотивовано було зауважено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржувані рішення були належним чином оприлюднені, а про факт прийняття цих рішень повідомлялось ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міністерству оборони України.

Означені доводи відповідачами не спростовані та доказів того, що Міністерство повідомлялось про прийняття спірних рішень та видачу свідоцтва про право власності також до матеріалів справи не надано.

Доводи апеляційної скарги Кабінету Міністрів України про те, що Міністр оборони України є одним із членів Кабінету Міністрів України, відповідно міністру було достеменно відомо про прийняття оскаржуваного рішення з моменту його прийняття, колегія суддів відхиляє та погоджується із запереченнями представника позивача-1 з цього приводу, який наголосив на тому, що доказів того, що міністр оборони України був присутнім саме на засіданні, де приймалось оспорюване розпорядження, відповідачем-3 не було надано.

Так, рішення сесії Першотравневої районної ради від 29.08.2008 №5/20-284 "Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у АДРЕСА_2 " оскаржувалося в судовому порядку прокурором Першотравневого району Донецької області, у той час, як Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 учасниками відповідної справи №2-а-11/12 не були.

Втім, про наявність прийнятих відповідно до рішення сесії Першотравневої районної ради від 29.08.2008 №5/20-284 рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 № 115, свідоцтво про право власності від 13.10.2008 НОМЕР_1 , рішення Мангушської селищної ради від 12.11.2008 № 126, рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307, розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р, рішення Мангушської селищної ради від 17.04.2012 за № 6/22-18 ІНФОРМАЦІЯ_2 дізнався у квітні 2015 року, а про оформлення права постійного користування земельною ділянкою Пенсійним фондом України - лише в січні 2021 року.

У свою чергу, Міністерство оборони України також довідалося про незаконне відчуження військового майна в 2015 році після надходження позовної заяви військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.08.2015 у справі №914/1871/15 прийнято позовну заяву військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_4 до розгляду та порушено провадження у справі.

Натомість, постановою Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 905/1241/15 позов військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України з огляду на недоведеність дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Колегією суддів враховано, що пред`явленню даного позову передувало пред`явлення позову прокурором для відновлення порушеного права Міністерства Оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_4 , розгляд якого тривав з 2015 року.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

З огляду на викладене, колегією суддів не встановлено обставин, що вказували б на пропуск позовної давності, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування правових наслідків спливу позовної давності.

Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника апеляційної скарги, що з огляду на відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності та враховуючи наявність у справі декількох відповідачів, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду. Таким чином, наявність нерозглянутого клопотання Кабінету Міністрів України про застосування строку позовної давності, за наявності розглянутих клопотань про про застосування строку інших відповідачів, не може слугувати підставою для скасування судового рішення.

Отже, враховуючи вищевикладене у своїй сукупності та встановлені фактичні обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та вважає, що визнанню незаконним та скасуванню підлягає: рішення Мангушської селищної ради від 08.10.2008 № 115 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна", пункт 2 рішення Мангушської селищної ради від 12.11.2008 № 126 "Про присвоєння юридичної адреси" в частині щодо нежитлової будівлі 72а по вул. Тітова в смт Мангуш окремої юридичної адреси, рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 "Про передачу будівлі по вул. Тітова, 72а, у смт Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність", розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 № 461-р в частині прийняття пропозиції Пенсійного фонду України та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління Пенсійного фонду України, рішення Мангушської селищної ради від 17.04.2012 за № 6/22-18 "Про передачу земельної ділянки в постійне користування", а також визнанню недійсним підлягають свідоцтво про право власності від 13.10.2008 САВ № 506216, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 САВ № 506481, які були видані на підставі незаконних рішень, а також підлягає відновленню правове становище, яке існувало у Міністерства оборони України щодо будівлі, розташованої за адресою: Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 75а до моменту видання вказаних актів.

В той час, вимоги позивача про витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння Пенсійного фонду України у власність держави в особі Міністерства оборони України задоволенню, не підлягають оскільки Пенсійний фонд України є добросовісним набувачем такого майна, що передбачає інший порядок реалізації прав власника згідно з вимогами статті 388 ЦК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому доводи апеляційних скарг відповідачів законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України не підлягають задоволенню.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на неї, не заслуговують на увагу, адже, не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України з огляду на відмову в задоволенні апеляційних скарг відповідачів покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 253-254, 264, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 у справі № 910/9941/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9941/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.04.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

І.М. Скрипка