Постанова

від 10.04.2025 по справі 920/400/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. Справа№ 920/400/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 10.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Самара"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 01.11.2024

у справі №920/400/24 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Фермерського господарства "Самара"

до Синівської сільської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, реєстрації права власності на земельні ділянки та державної реєстрації земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фермерське господарство "Самара" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Синівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Синівської сільської ради від 18.01.2024 в частині прийняття у комунальну власність територіальної громади в особі Синівської сільської ради Роменського району Сумської області та забезпечення проведення державної реєстрації права комунальної власності земельних ділянок з кадастровими номерами: 5923282600:03:001:0528, 5923282600:03:001:0529, 5923282600:03:001:0530; визнання незаконною та скасування проведеної 24 січня 2024 року реєстратором Синівської сільської ради Сумської області Магалясом Романом Григоровичем реєстрації права власності на земельні ділянки: площею 3,2410 га (кадастровий номер 5923282600:03:001:0528) з номером запису про право власності 53444728, площею 3,2210 га (кадастровий номер 5923282600:03:001:0529) з номером запису про право власності 53444791, площею 3,2367 га (кадастровий номер 5923282600:03:001:0530) з номером запису про право власності 53444852 за Синівською сільською радою; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 5923282600:03:001:0528 (площею 3,2410 га), 5923282600:03:001:0529 (площею 3,2210 га), 5923282600:03:001:0530 (площею 3,2367), що знаходяться на території Колядинецької сільської ради (теперішня Синівська сільська рада), шляхом видалення їх з Державного земельного кадастру та припинення всіх речових прав, їх обтяження, зареєстрованих щодо даних земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з прийняттям земельних ділянок у комунальну власність без розроблення проекту землеустрою, із зміною цільового призначення та, в подальшому, включенням їх до переліку земельних ділянок, які виставляються на торги для продажу права оренди, позивача позбавлено права користування усією земельною ділянкою згідно з державним актом СМ № 00050 від 21.01.1998.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що суд не встановив факту порушення відповідачем права постійного користування позивача земельною ділянкою згідно з державним актом, у зв`язку з прийняттям у комунальну власність спірних земельних ділянок та реєстрацією права комунальної власності на земельні ділянки, не встановив факту зміни відповідачем цільового призначення земельних ділянок, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Фермерське господарство "Самара" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 22.10.2024 у справі №920/400/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що:

- Липоводолинська районна адміністрація при винесенні розпорядження №66 від 16.02.2010 року допустилась помилки та замість надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою надала дозвіл на виготовлення технічної документації та самостійно безпідставно змінила цільове призначення без проекту цих земель, що суперечило Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб затвердженого постановою КМУ від 11.04.2002 року №502, який діяв на період винесення розпорядження;

- 27 лютого 2024 року право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5923282600:03:001:0528, 5923282600:03:001:0529, 5923282600:03:001:0530, було зареєстровано за Синівською сільською радою і як наслідок Синівською сільською радою 21.02.2024 року було прийнято рішення про включення даних земельних ділянок до переліку земельних ділянок , що виставляються на торги для продажу права оренди;

- результаті таких протиправних дій відповідача фермерське господарство "Самара" позбавляється права користування усією земельною ділянкою відповідно до державного акту, оскільки площа земельної ділянки ФГ "Самара" зменшилась на 9,6987 га, що підтверджується витягами з ДЗК та інформаційними довідками з ДРРП;

- зміна цільового призначення земельних ділянок без проекту та виділ їх із загальної площі, яка згідно державного акту фактично знаходиться у користуванні господарства без внесення змін до державного акта на право постійного користування призвело до того, що Синівська сільська рада вільно може розпорядитись на власний розсуд спірними земельними ділянками;

- спірна земельна ділянка виділялась для ведення фермерського господарства. Проект на зміну цільового призначення, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не виготовлявся ні сільською радою ні самими членами фермерського господарства.

Також апелянт просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 апеляційну скаргу у справі №920/400/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

13.12.2024 матеріали справи №920/400/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Тищенко О.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/400/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.12.2024, справу №920/400/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Коротун О.М.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/400/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.01.2025, справу №920/400/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Самара на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2024 у справі №920/400/24. Судове засідання призначено на 18.02.2025.

18.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено на 04.03.2025.

03.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності його представника.

04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

Розгляд справи відкладався.

04.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено судом.

У судовому засіданні 10.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 10.04.2025 з`явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 00050 від 21.01.1998 ОСОБА_1 на підставі розпорядження Липоводолинської районної ради народних депутатів Липоводолинського району Сумської області від 06.05.1997 № 157 надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 27,6 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

ОСОБА_1 створив фермерське господарство "Самара", яке було зареєстровано 6 березня 1998 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 12.04.2021). Спадкоємцем ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом є ОСОБА_2 , яка, відповідно до статуту ФГ в редакції станом на 2021 рік є членом ФГ "Самара" та головою фермерського господарства.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права (приписів статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року) набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Таким чином, у правовідносинах користування земельною ділянкою загальною площею 27,6 га з дня державної реєстрації ФГ "Самара" набуло права та обов`язки землекористувача.

Розпорядженням голови Липоводолинської РДА від 16.02.2010 № 66 голові та членам ФГ "Самара" наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на земельні ділянки в розмірі земельних часток (паїв) по Колядинецькій сільській раді для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державної власності, які перебувають в постійному користуванні фермерського господарства (згідно з заявами голови та членів ФГ - відповідно до державного акту № СМ00050 від 21.01.1998).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам ФГ "Самара" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області була розроблена. Відповідно до технічної документації сформовано три земельні ділянки: кадастровий номер 5923282600:03:001:0528 площею 3,2410 га, кадастровий номер 5923282600:03:001:0529 площею 3,2210 га, кадастровий номер 5923282600:03:001:0530 площею 3,2367 га.

Ці земельні ділянки були зареєстровані на підставі технічної документації в Державному земельному кадастрі Відділом Держземагенства у Липоводолинськму районі 10.08.2015 з відміткою у розділі "форма власності"" про відсутність інформації про зареєстроване право; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як зазначає позивач затвердити технічну документацію та отримати рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок не вдалось, оскільки Липоводолинська районна адміністрація при винесенні розпорядження № 66 від 16.02.2010 допустилась помилки та замість надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою надала дозвіл на виготовлення технічної документації та самостійно безпідставно змінила цільове призначення без проекту цих земель. Оскільки земельні ділянки були вже внесені в базу Держгеокадастру, у 2019 році на залишок земельної ділянки наданої у користування відповідно до державного акту серії СМ № 00050 від 21.01.1998 року була виготовлена технічна документація із землеустрою, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 5923282600:03:001:0546, остання 05.11.2019 зареєстрована відділом у Липоводолинсьому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

21.12.2023 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області звернулося до територіальних громад, в тому числі відповідача, із запитом щодо надання інформаці про майбутню форму власності земельних ділянок та причини не реєстрації права на земельні ділянки окремо по кожній ділянці, в тому числі земельних ділянок за кадастровими номерами 5923282600:03:001:0528, 5923282600:03:001:0529, 5923282600:03:001:0530.

Рішенням Синівської сільської ради від 18.01.2024 прийнято у комунальну власність територіальної громади в особі Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, в тому числі, земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923282600:03:001:0528, 5923282600:03:001:0529, 5923282600:03:001:0530.

24.01.2024 на підставі цього рішення в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право власності Синівської сільської ради на спірні земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з прийняттям земельних ділянок у комунальну власність без розроблення проекту землеустрою, із зміною цільового призначення та, в подальшому, включенням їх до переліку земельних ділянок, які виставляються на торги для продажу права оренди, позивача позбавлено права користування усією земельною ділянкою згідно з державним актом СМ № 00050 від 21.01.1998.

Позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушеного відповідачем права користування позивача на спірні земельні ділянки.

Заперечуючи протии задоволення позову, відповідач посилається на те, що 21.12.2023 на адресу Синівської сільської ради надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 18-18-0.222-3435/2-23 від 21.12.2023 з проханням проаналізувати відомості Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, наведених у додатку до листа, та надати інформацію про майбутню форму власності та причини не реєстрації права на земельні ділянки окремо по кожній земельній ділянці. У вищезазначеному додатку був вказаний перелік земельних ділянок з незареєстрованим правом понад 5 років, в тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 5923282600:03:001:0528, 5923282600:03:001:0529, 5923282600:03:001:0530. Дослідивши вищезазначені земельні ділянки, було виявлено, що форма власності їх "не визначена". Враховуючи лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 18-18-0.222-3435/2-23 від 21.12.2023, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, Синівською сільською радою було прийнято рішення від 18.01.2024 "Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність Синівської сільської ради". Відповідач зазначає, що прийняття у комунальну власність земельних ділянок та реєстрація права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Синівською сільською радою жодним чином не може порушувати прав позивача на користування земельною ділянкою. Земельна ділянка площею 27,6 га, право користування якою було посвідчено Державним актом на право постійного користування серії СМ №00050 від 21.01.1998, припинила своє існування, як об`єкт цивільних прав (в тому числі й прав постійного користування) в 2012 році, у зв`язку з її поділом. Земельні ділянки з кадастровими номерами 5923282600:03:001:0528 площею 3,2410 га, 5923282600:03:001:0529 площею 3,2210 га, 5923282600:03:001:0530 площею 3,2367 га, 5923282600:03:001:0546 площею 17,1840 га, які утворилися після поділу є окремими об`єктами цивільних прав. Позивач не надав доказів наявності в нього права користування зазначеними земельними ділянками. Жоден із наданих позивачем документів не підтверджує порушення Синівською сільською радою будь-яких речових прав на земельні ділянки, що були прийняті в комунальну власність на підставі рішення від 18.01.2024. Щодо незаконності та скасування державної реєстрації земельних ділянок шляхом видалення їх з Державного земельного кадастру та припинення всіх речових прав, зареєстрованих щодо даних земельних ділянок відповідач зазначає, що Синівська сільська рада не є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не має повноважень щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей, а тому пред`явлення позивачем позовної вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок шляхом видалення їх з Державного земельного кадастру саме до Синівської сільської ради є необґрунтованим.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ст. 95 Земельного кодексу України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом з цим, частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, в тому числі, обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.07.2024 у справі №903/1007/23).

Тому підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №914/73/18, від 14.01.2020 у справі №910/21404/17).

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов`язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Однак, при розгляді даної справи позивачем не доведено яким саме чином прийняте відповідачем рішення від 18.01.2024 в частині прийняття у комунальну власність територіальної громади в особі Синівської сільської ради Роменського району Сумської області та забезпечення проведення державної реєстрації права комунальної власності земельних ділянок з кадастровими номерами: 5923282600:03:001:0528, 5923282600:03:001:0529, 5923282600:03:001:053, порушує права та законні інтереси позивача, будь-яких обґрунтованих підстав для його скасування позивачем не наведено.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ФГ "Самара" належить право постійного користування на земельну ділянку площею 27,6 га згідно з державним актом СМ №00050 від 21.01.1998. Відомості про припинення цього права в матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Земельні ділянки за кадастровими номерами 5923282600:03:001:0528, 5923282600:03:001:0529, 5923282600:03:001:0530 є частиною земельної ділянки наданої позивачу у постійне користування, що вбачається з наявних в матеріалах справи доказів (заяв голови та членів ФГ "Самара" від 27.01.2010, розпорядження голови Липоводолинської РДА від 16.02.2010 №66, технічної документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) членам ФГ "Самара" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Колядинецької сільської ради Липоводолинського району Сумської області). Докази набуття права власності на ці земельні ділянки головою та членами фермерського господарства в матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Суд зазначає, що формування земельних ділянок внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (пункт 56)).

Так, предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення Синівської сільської ради від 18.01.2024 в частині прийняття у комунальну власність територіальної громади в особі Синівської сільської ради Роменського району Сумської області земельних ділянок з кадастровими номерами: 5923282600:03:001:0528, 5923282600:03:001:0529, 5923282600:03:001:0530; визнання незаконною та скасування реєстрації права власності на земельні ділянки; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Поряд з цим судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин неправомірності прийнятого відповідачем рішення від 18.01.2024, як і порушень цим рішенням прав позивача щодо користування належною йому на праві постійного користування земельною ділянкою площею 27,6 га, переданою йому за державним актом СМ №00050 від 21.01.1998.

Позивач також не обґрунтував, яким чином прийняття у комунальну власність спірних земельних ділянок та реєстрація права комунальної власності порушує право позивача на користування земельною ділянкою на праві постійного користування.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, та захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

У постанові від 16.10.2020 у cправі №910/12787/17 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначила, зокрема, таке:

- особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено;

- реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Судом також враховано, що згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2805/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 21.07.2020 у справі № 905/1609/19, Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 923/876/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16- ц, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Отже, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Тобто, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що права та інтереси позивача, не є порушеними у даних правовідносинах, оскільки прийняття у комунальну власність спірних земельних ділянок та реєстрація права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Синівською сільською радою жодним чином не порушують прав позивача на користування земельною ділянкою площею 27,6 га, переданою за державним актом СМ №00050 від 21.01.1998, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд також встановив, що на дату прийняття оскаржуваного рішення спірні земельні ділянки вже були сформовані та зареєстровані в кадастрі; державна реєстрація земельних ділянок в кадастрі станом на 18.01.2024 не була скасована.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України при зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Суд встановив, що відповідач не змінював цільове призначення спірних земельних ділянок; відомості щодо цільового призначення (категорії земель, виду використання) були внесені в кадастр Відділом Держземагенства у Липоводолинському районі у 2015 році.

За наведених обставин, оскільки суд не встановив факту порушення відповідачем права постійного користування позивача земельною ділянкою згідно з державним актом, у зв`язку з прийняттям у комунальну власність спірних земельних ділянок та реєстрацією права комунальної власності на земельні ділянки, не встановив факту зміни відповідачем цільового призначення земельних ділянок, суд першої інстанції дішов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі стосовно прийняття Синівською сільською радою 21.02.2024 року рішення про включення спірних земельних ділянок до переліку земельних ділянок , що виставляються на торги для продажу права оренди, не приймають апеляційним судом до уваги, оскільки відповідне рішення не є предметом даного судового розгляду та не оскаржується позивачем.

Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Самара".

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 22.10.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Самара" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2024 у справі №920/400/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство "Самара".

Матеріали справи №920/400/24 повернути Господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.04.2025

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга