Ухвала

від 21.04.2025 по справі 914/3146/23

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.04.2025 Справа № 914/3146/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши заяву Львівської міської ради про відвід судді

у справі № 914/3146/23

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 2: Підприємство громадської організації Асоціація інвалідів захисників Вітчизни Львівська здравниця,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Сенсар Групп, м. Запоріжжя,

про: визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації речового права, повернення земельної ділянки,

представники учасників справи не викликались,

встановив:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває позов заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до відповідача 1 Львівської міської ради, відповідача 2 Підприємство громадської організації Асоціація інвалідів захисників вітчизни Львівська здравниця про визнання незаконним та скасування, в частині пункту 2 та пункту 3, рішення LXV сесії VII скликання Брюховицької селищної ради № 2088 від 20.10.2020 Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації Асоціація інвалідів захисників Вітчизни Львівська здравниця; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування Підприємства громадської організації Асоціація інвалідів захисників Вітчизни Львівська здравниця земельною ділянкою кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, площею 3,46 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200765746101, номер запису про інше речове право: 38799260; зобов`язання Підприємство громадської організації Асоціація інвалідів захисників Вітчизни Львівська здравниця повернути земельну ділянку кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, площею 3,46 га Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради.

У судовому засіданні 08.04.2025 оголошено перерву до 14.04.2025 для ухвалення судового рішення, яку продовжено до 16.04.2025.

У судовому засіданні 16.04.2025 суд ухвалив повернутися до стадії дослідження доказів в стадії розгляду справи по суті у справі № 914/3146/23, про що постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, та виготовивши після судового засідання ухвалу окремим документом, що відповідає приписам ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

18.04.2025 до суду надійшла заява відповідача 1 про відвід судді Ростислава Матвіїва від розгляду справи № 914/3146/23.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Заява про відвід надійшла 18.04.2025, тобто за три робочі дні до 24.04.2025.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 1 (ЗАЯВНИКА ВІДВОДУ)

В обґрунтування підстав заявленого відводу відповідач 1 зазначає, що суддею Матвіївим Р.І. неодноразово без належного обґрунтування продовжувався строк ухвалення та проголошення судового рішення, що суперечить вимогам ст. 240 ГПК України щодо строків ухвалення рішення; після завершення судових дебатів та переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд повертався до попередньої процесуальної стадії - дослідження доказів, що є неприпустимим та свідчить про непослідовність у процесуальних діях; ці дії призвели до фактичного зволікання у вирішенні спору по суті, порушуючи право сторін на доступ до правосуддя у розумні строки.

Іншою підставою для відводу судді у цій справі є те що, після завершення судових дебатів та переходу до стадії ухвалення судового рішення суддя вчергове повернувся до стадії судового розгляду, зокрема, для дослідження доказів та витребував у відповідача 2 документи щодо реєстрації об`єкту незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці, тобто ініціював нові дії з метою збору доказів уже після завершення змагального процесу між сторонами.

Такі дії заявник відводу вважає порушенням принципу змагальності сторін, а також такими, що суперечать вимогам процесуальної визначеності, а також підривають довіру до об`єктивності суду. Це створює обґрунтовані сумніви в неупередженості судді та викликає побоювання щодо справедливості та законності майбутнього рішення.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши заяву про відвід, суд зазначає таке.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до заяви про відвід судді відповідач 1 вважає, що обставиною, що викликає сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, є повернення зі стадії для проголошення судового рішення до попередньої стадії розгляду справи дослідження доказів та витребування доказів у відповідача 2. Суд визнає такі твердження необґрунтованими та зазначає таке.

Так, у статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Це положення закріплює "право на суд", одним із елементів якого є наявність суду, що відповідає критеріям незалежності і безсторонності. Поняття "незалежний суд" охоплює два основні аспекти: незалежність від виконавчої влади і від сторін (справа Рінгайсена, А 13 параграф 95). Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Wettstein проти Швейцарії», № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ).

Європейський Суд з прав людини наголошує, що судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.

При цьому, незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок №1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).

Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та поза процесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).

Так, 16.04.2025 суд постановив ухвалу про повернення зі стадії для проголошення судового рішення до попередньої стадії розгляду справи дослідження доказів. Присутні в засіданні представники учасників справи зауважень не висловили. З метою викладу повних та письмових міркувань стосовно вчинення такої процесуальної дії суд, за власною ініціативою, виготовив окремий процесуальний документ, повний текст якого складено 17.04.2025. Крім цього, суд акцентував на приписах ст. 42 Господарського процесуального кодексу України в частині обов`язків сторін щодо повідомлення суду всіх фактичних обставин справи. Обов`язком суду є встановити всі фактичні обставини справи під час розгляду справи. Прокурор звернувся до суду за захистом права територіальної громади на землю, і з`ясування правового статусу об`єкта нерухомого майна на цій ділянці є обставиною, яка підлягає дослідженню судом. Учасники справи самостійно обов`язку щодо повідомлення про всі спірні обставини справи повністю не виконали, і суд забезпечив їм рівномірно таку можливість.

Суд також зауважує, що попереднє повернення до стадії дослідження доказів, здійснене в судовому засіданні 24.03.2025, було обґрунтоване необхідністю дослідження конкретного доказу - генерального плану смт. Брюхович, оскільки в справі була нечитабельна, поганої якості копія такого документа, про що було оголошено представникам у відповідному судовому засіданні під час дослідження доказів у справі. Всі учасники справи не заперечували проти такого процесуального рішення суду.

Суд звертає увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Стосовно ухвалення витребування документів у відповідача 2, то суд не постановляв такої ухвали. Обґрунтовуючи необхідність повного і всебічного вирішення спору стосовно земельної ділянки, суд зазначив про необхідність встановлення обставини стану об`єкта незавершеного будівництва, який знаходиться на спірній ділянці. Аналогічно суд висловив думку про необхідність повідомлення сторонами, включно з відповідачем 1, про всі судові процеси щодо спірної земельної ділянки, зокрема, згадані в дорученні Офісу генерального прокурора від 15.08.2024

Тому повернення до стадії дослідження доказів здійснено з метою забезпечення всім учасникам справи рівномірної можливості належного виконання своїх обов`язків стосовно повідомлення суду про стан об`єкта незавершеного будівництва та суміжних судових процесів.

Крім цього, такі процесуальні дії не спрямовані на затягування розгляду справи, а вчинені в межах коротких розумних строків, адже судове засідання відкладено на тиждень, а дату узгоджено з присутніми представниками учасників справи.

Твердження заявника відводу про порушення суддею принципу змагальності сторін і процесуальної визначеності, є суб`єктивним і необґрунтованим трактуванням сторони. Суд звертає увагу, що жодні процесуальні дії під час розгляду цієї справи не свідчать про необ`єктивність чи упередженість судді до однієї зі сторін спору.

Відповідно до приписів ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.

Суд звертає увагу, що для відводу судді заявник повинен зазначити реальні факти та надати дійсні докази, які у своїй сукупності свідчили б про існування ризику порушення суддею обов`язку неупередженого розгляду справи та/або спростовували презумпцію неупередженості судді. Однак, як встановлено вище, викладені відповідачем підстави для відводу судді у цій справі не відповідають ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, суд зазначає про необґрунтованість підстав заявленого відповідачем 1 відводу судді у справі № 914/3146/23.

Керуючись ст. ст. 35, 37, 38, 39, 40, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Львівської області

ухвалив:

1.Визнати відвід судді Матвіїва Р.І., заявлений Львівською міською радою 18.04.2025, необґрунтованим.

2.Заяву Львівської міської ради про відвід судді Матвіїва Р.І. від розгляду справи № 914/3146/23 передати на вирішення судді, визначеному в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Матвіїв Р.І.