Рішення

від 21.04.2025 по справі 915/135/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року Справа № 915/135/25

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області

в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від імені якого виступає Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств,

до відповідача-1: Фермерського господарства "Масляного",

відповідача-2: ОСОБА_1 ,

відповідача-3: ОСОБА_2 ,

про: стягнення 200000,0 грн поворотної фінансової допомоги,

Згідно заяви позивача б/н від 17.04.2025 про: стягнення 150000,0 грн поворотної фінансової допомоги,-

в с т а н о в и в:

Керівник Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від імені якого виступає Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви позивача б/н від 17.04.2025, просить суд стягнути в солідарному порядку з Фермерського господарства "Масляного", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від імені якого виступає Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (р/р UA 50 820172 0355159055000015503, ГУДКСУ м.Київ, МФО 820172, код отримувача 20029342, одержувач: Укрдержфонд) 150000,0 грн заборгованості з повернення фінансової підтримки наданої за договором №308ФГ-2019 від 09.09.2019.

Ухвалою суду від 03.02.2025 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.02.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачам, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачам, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано прокурору та позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачами, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачам подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Така ухвала судом направлялась відповідачу-1 та відповідачу-2 до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та 21.02.2025 о 20:10 ними отримана, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2025 по даній справі відповідач-1 та відповідач-2 отримали 24.02.2025.

Копія ухвали суду від 21.02.2025 була надіслана на адресу відповідача-3 та 15.03.2025 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610234613432).

Оскільки за приписами ч.6 ст.242 ГПК України день проставлення поштовим відділенням відмітки "за закінченням терміну зберігання" не вважається днем вручення судового рішення, у суду не було підстав вважати, що відповідача належним чином поінформовано про розгляд даної справи.

З урахуванням наведеного, суд ухвалою від 25.03.2025 постановив повторно направити на адресу відповідача-3 копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2025 про відкриття провадження у даній справі із проставлянням на ній відмітки "Судова повістка".

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2025 була повторно направлена на адресу відповідача-3 у поштовому відправленні із проставлянням відмітки "Судова повістка" та 07.04.2025 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610242776952).

Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.п.11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст.11, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що відповідач-3 належним чином повідомлений про відкриття 21.02.2025 провадження у даній справі та розгляд судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України, а також необхідністю належного повідомлення відповідача-3 про розгляд справи задля дотримання засад змагальності сторін та прийняття законного рішення.

Відповідачі не скористалися наданим їм ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи прокурора не спростували.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачами не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі позивача, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Суд погоджується з доводами прокурора, що у даній справі порушуються економічні інтереси держави, адже неповернення позичальником - Фермерським господарством «Масляного» та його поручителями - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 фінансової допомоги в терміни, обумовлені договором №308ФГ-2019 від 09.09.2019, тягне за собою невиконання Укрдержфондом плану повернення коштів до Державного бюджету України, що негативно впливає на його видаткову частину та в свою чергу не дає можливості користуватися державною підтримкою іншим фермерським господарствам, у зв`язку з чим ставиться під загрозу реалізація державної політики щодо підтримки інших фермерських господарств.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про фермерське господарство» Укрдержфонд є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно п.1.1 статуту Укрдержфонду, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №57 від 01.07.2021, Укрдержфонд заснований на державній власності, належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та є державною бюджетною установою.

У розділі 3 статуту зазначено, що установу створено з метою фінансової підтримки створення і розвитку фермерських господарств у вставленому законодавством порядку, а також виконання державних програм підтримки фермерських господарств та інших програм, спрямованих на розвиток агропромислового комплексу України.

Відповідно до розділу 4 статуту, установа є юридичною особою, яка має в усіх регіонах України регіональні відділення, які є її відокремленими підрозділами та не мають статусу юридичної особи. Регіональні відділення мають самостійні баланси, відокремлене майно, реєстраційні рахунки в управліннях Державної казначейської служби України, установах банків, можуть мати печатку, бланки з власною назвою і діють на підставі положення, затвердженого установою.

На території Миколаївської області здійснює свою діяльність Миколаївське регіональне відділення Укрдержфонду.

Згідно п.1.4 Положення «Про Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств», затвердженого наказом Укрдержфонду №55 від 05.07.2021, регіональне відділення не є юридичною особою та має статут неприбуткового.

Пунктом 2.1 положення до основних напрямків діяльності Миколаївського відділення Укрдержфонду, у тому числі, відноситься забезпечення повернення до державного бюджету коштів, наданих Укрдержфондом в якості поворотної фінансової підтримки, в тому числі шляхом ведення претензійно - позовної роботи.

Судом встановлено, що Миколаївське відділення Укрдержфонду 29.10.2024 звернулося з клопотанням до прокуратури про вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягненню боргу з Фермерського господарства «Масляного» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю фінансової можливості самостійного звернення до суду, так як кошторисом за бюджетною програмою КПК 2801310 «Організація та регулювання діяльності установ в системі агропромислового комплексу» по КВЕД 2800 «Інші поточні видатки» для Миколаївського відділення Укрдержфонду фонду підтримки фермерських господарств кошти на сплату судового збору не передбачено.

Разом з тим, судом прийнято до уваги, що з огляду на юридичний статус та надані повноваження, саме Укрдержфонд є уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

З метою встановлення підстав для вжиття заходів з представництва інтересів держави, прокурором у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» 13.11.2024 направлено на адресу Укрдержфонду запит № 52/2-6665ВИХ-24.

У відповіді Укрдержфонду №53- 14/98 від 18.11.2024 повідомлено прокуратуру про відсутність можливості самостійного звернення до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Масляного» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 коштів фінансової підтримки, з огляду на відсутність фінансування на сплату судового збору.

Зазначене підтверджує невжиття Укрдержфондом протягом розумного строку жодних заходів для відновлення порушених інтересів держави, зокрема звернення з позовом до суду про стягнення простроченої заборгованості.

Прокурор стверджує, що необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з тим, що протягом розумного строку Укрдержфонд самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом, а лише звернувся до органів прокуратури. Наведена обставина свідчить про те, що Укрдержфонд фактично самоусунулось від виконання покладених на нього повноважень щодо вжиття заходів по стягненню коштів та не вжило достатніх заходів щодо поновлення інтересів держави. Бездіяльність Укрдержфонду щодо невжиття вищевказаних заходів в судовому порядку призводить до ненадходження коштів до бюджету.

До того ж, судом прийнято до уваги, що Баштанською окружною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, листом №52/2-478ВИХ-25 від 23.01.2025 повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду відповідного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від імені якого виступає Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Щодо суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

09.09.2019 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством "Масляного" було укладено договір №308ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі - Договір №308ФГ-2019), за умовами якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству "Масляного" в сумі 500000,0 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором (п.1 Договору №308ФГ-2019).

Згідно п.2 Договору №308ФГ-2019, фінансова підтримка на поворотній основі надається для придбання маточного поголів`я сільськогосподарських тварин (корів), реконструкції виробничих приміщень.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем-1 характеризуються ознаками договору позики.

За приписами ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На виконання умов Договору №308ФГ-2019 Укрдержфонд перерахував на банківський розрахунковий рахунок Фермерського господарства «Масляного» грошові кошти в сумі 500000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням №308 від 25.09.2019.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 3.4.2 Договору №308ФГ-2019, встановлено графік повернення Укрдержфонду коштів фінансової підтримки, а саме:

- до 01.11.2020 в сумі 100000,0 грн,

- до 01.11.2021 в сумі 100000,0 грн,

- до 01.11.2022 в сумі 100000,0 грн,

- до 01.11.2023 в сумі 100000,0 грн,

- до 14.08.2024 в сумі 100000,0 грн.

Згідно п.4.1 Договору №308ФГ-2019, фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 14.08.2024 та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2 договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки.

Згідно п.п.4.2, 7.2 Договору №308 ФГ-2019, такий договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором.

З метою досудового врегулювання спору Миколаївським відділенням Укрдержфонду на адресу Фермерського господарства «Масляного» 30.09.2024 спрямовано претензію №53-14/69 з вимогою термінового повернення 200000,0 грн боргу за Договором №308ФГ-2019, відповідь на яку, за твердженням прокурора, - не отримано, кошти не повернуто.

Прокурор стверджує, а відповідач-1 не спростовує, що Фермерське господарство «Масляного» кошти фінансової підтримки у визначені Договором №308ФГ-2019 строки за 2023-2024 роки не повернуло, чим порушило пункт 3.4.2 такого договору щодо повернення в установлені строки коштів фінансової підтримки у сумі 150000,0 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 ГК України та ст.ст.526, 629 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 ГК України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем-1, що останній, всупереч умовам Договору №308ФГ-2019 та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не повернув Укрдержфонду кошти фінансової підтримки, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 150000,0 грн.

До того ж, з метою забезпечення належного виконання Договору №308ФГ-2019, 09.09.2019 між Укрдержфондом, як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, укладено договір поруки №308/1ФГ-2019, за умовами якого поручитель безвідзивно та безспірно зобов`язався відповідати як солідарний з позичальником боржник всім своїм майном (майновими правами) та грошовими коштами перед кредитором за належне виконання Фермерським господарством «Масляного», як позичальником, взятих на себе зобов`язань за Договором №308 ФГ-2019 від 09.09.2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, в тому числі щодо повернення коштів фінансової підтримки у визначені ним строки (п.п.1.1, 1.2, 1.4 Договору поруки №308/1ФГ-2019).

Крім того, з метою забезпечення належного виконання Договору №308ФГ-2019, 09.09.2019 між Укрдержфондом, як кредитором, та ОСОБА_2 , як поручителем, укладено договір поруки №308/2ФГ-2019, за умовами якого поручитель безвідзивно та безспірно зобов`язався відповідати як солідарний з позичальником боржник всім своїм майном (майновими правами) та грошовими коштами перед кредитором за належне виконання Фермерським господарством «Масляного», як позичальником, взятих на себе зобов`язань за Договором №308 ФГ-2019 від 09.09.2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі - кредитний договір), в тому числі щодо повернення коштів фінансової підтримки у визначені ним строки (п.п.1.1, 1.2, 1.4 Договору поруки №308/2ФГ-2019).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 ЦК України).

Згідно п.п.1.3, 2.1 Договорів поруки №308/1ФГ-2019 та №308/2ФГ-2019, відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань в цілому. Кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору, з моменту порушення позичальником зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 Договорів поруки №308/1ФГ-2019 та №308/2ФГ-2019, поручитель зобов`язаний самостійно контролювати хід виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору. Поручитель засвідчує, що він має всі умови для здійснення контролю за виконанням позичальником зобов`язань по кредитному договору, в тому числі копію кредитного договору. В разі порушення позичальником зобов`язань по кредитному договору поручитель зобов`язаний негайно виконати зобов`язання позичальника.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно п.5.5 Договорів поруки №308/1ФГ-2019 та №308/2ФГ-2019, дія договору закінчується та порука припиняється лише після належним чином виконаних позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконання поручителем своїх зобов`язань згідно з умовами цього договору.

З метою досудового врегулювання спору, Миколаївським відділенням Укрдержфонду на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.10.2024 скеровано вимоги відповідно №014/85 та №014/86 про виконання зобов`язань за вказаними договорами поруки щодо повернення боргу Фермерського господарства «Масляного» за Договором №308ФГ-2019 від 09.09.2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, відповіді на які, за твердженням прокурора, - не отримано, кошти не повернуто.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за договором №308ФГ-2019 від 09.09.2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству закон покладає на позичальника та його поручителів.

Відповідачі не спростували вимоги прокурора, не надали суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості за договірними зобов`язаннями.

За такого, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах позичальником та його поручителями дійсно порушено умови договору №308ФГ-2019 від 09.09.2019 в частині повноти та своєчасності повернення наданої позивачем фінансової підтримки, в зв`язку з чим прокурор цілком правомірно звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідачів (позичальника та поручителів) на користь Укрдержфонду заборгованості у розмірі 150000,0 грн за спірним договором у солідарному порядку, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом також приймається до уваги, що спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов`язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх.

Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.05.2023 у справі №426/5533/17.

За такого, суд дійшов висновку про стягнення солідарно з Фермерського господарства "Масляного" та ОСОБА_1 , а також з Фермерського господарства "Масляного" та ОСОБА_2 на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від імені якого виступає Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 150000,0 грн заборгованості з повернення фінансової підтримки наданої за договором №308ФГ-2019 від 09.09.2019.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь Миколаївської обласної прокуратури за рахунок відповідачів в рівних частках.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Масляного" (56002, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с-ще Казанка, вул.Садиба сільська, буд.1; ідент.код 20898026) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від імені якого виступає Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (р/р НОМЕР_3, ГУДКСУ м.Київ, МФО 820172, код отримувача 20029342, одержувач: Укрдержфонд) 150000,0 грн заборгованості з повернення фінансової підтримки наданої за договором №308ФГ-2019 від 09.09.2019.

3. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Масляного" (56002, Миколаївська обл., Баштанський р-н, Казанківська ТГ, с-ще Казанка, вул.Садиба сільська, буд.1; ідент.код 20898026) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від імені якого виступає Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (р/р НОМЕР_3, ГУДКСУ м.Київ, МФО 820172, код отримувача 20029342, одержувач: Укрдержфонд) 150000,0 грн заборгованості з повернення фінансової підтримки наданої за договором №308ФГ-2019 від 09.09.2019.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Масляного" (56002, Миколаївська обл., Баштанський р-н, Казанківська ТГ, с-ще Казанка, вул.Садиба сільська, буд.1; ідент.код 20898026) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048) 807,47 грн судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048) 807,47 грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048) 807,46 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва