Ухвала від 16.04.2025 по справі 216/2322/25

Справа № 216/2322/25

Провадження № 1-кс/216/865/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2025 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло вказане клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна, яке мотивоване таким.

В ході досудового розслідування отримано інформацію, що протягом

2023-2024 років посадові особи Комунального підприємства «Розвиток територій міста» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 24241808), яке в свою чергу підпорядковується Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради, за попередньою змовою з посадовими особами та засновниками ТОВ «НВП Дніпрожим» (код ЄДРПОУ 41416475) та фізичними особами підприємцями розробили злочинну схему щодо заволодіння коштами бюджету міста Дніпра під час надання послуг з благоустрою територій ігрових, дитячих, спортивних майданчиків та постачання обладнання для робіт, чим завдають збитків місцевому бюджету в особливо великих розмірах.

04.04.2025 у порядку ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 є власником квартири загальна площа: 44,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; приміщення магазину загальна площа: 88,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; приміщення будинку побуту, загальна площа 174,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 нежилого приміщення загальною площею 151,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

Крім того встановлено численні факти оформлення рухомого та нерухомого майна ОСОБА_4 на своїх близьких родичів ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_6 (донька), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_8 (батько), ОСОБА_9 (мати) хоча фактичне управління та користування майном здійснює ОСОБА_4 , більшість з якого було придбано під час діяльності злочинної організації, яку створив ОСОБА_4 та під час здійснення ОСОБА_4 депутатських повноважень у Дніпровській міській раді, а саме:

будинок АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 930411612101 (власник син ОСОБА_4 - ОСОБА_7 );

земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:07:411:0039, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1430342512101 власник син ОСОБА_4 - ОСОБА_7 ).

Прокурор, посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Як підставу для накладення арешту прокурор вказує, що у випадку засудження ОСОБА_4 та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, йому може бути призначено покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція ст. 191 КК України передбачає обов`язкове призначення такого додаткового покарання.

Також підставою арешту зазначеного майна є наявність ризику того, що таке майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою його приховування.

Метою арешту вказаного майна є забезпечення конфіскації як виду покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. З огляду на вищевказане прокурор просить накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, які зазначені в клопотанні.

В судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з`явився, надав слідчому судді заяву про розгляд клопотання у його відсутність, підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає можливій конфіскації. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Так, частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією в м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

У межах цього кримінального провадження 04 квітня 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні таких кримінальних правопорушень:

ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України за ознаками:

- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану, вчиненого організованою групою, вчиненого в ролі організатора;

- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану, у великих розмірах, вчиненого організованою групою, вчиненого в ролі організатора, вчиненого повторно;

- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, вчиненого організованою групою, вчиненого в ролі організатора, вчиненого повторно;

ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненого організованою групою, вчиненого в ролі організатора.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, що інкримінується ОСОБА_4 , передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).

Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 421404347 від 07.04.2025 будинок АДРЕСА_5 на праві власності належить ОСОБА_7 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 421404220 від 07.04.2025

на праві власності належить ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вказане в клопотанні нерухоме майно, оскільки встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 не є його власником, а тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, - відмовити.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити прокурору та власникам, а в разі їх відсутності під час оголошення ухвали - надіслати їм копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Слідчий, прокурор після отримання цієї ухвали повинні негайно вжити заходів щодо її виконання та направити повідомлення про її виконання слідчому судді.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1