Ухвала від 17.04.2025 по справі 308/8810/22

Справа № 308/8810/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальникавідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів слідчогоуправління ГУНПв Закарпатськійобласті підполковникполіції ОСОБА_7 погодженепрокурором Рахівського відділуТячівської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12022070000000158 від 18.06.2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Діброва, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, румунки, пенсіонерки, з середньою освітою, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальникавідділурозслідуванняособливо тяжкихзлочинівслідчогоуправління ГУНПвЗакарпатськійобласті підполковникполіції ОСОБА_7 запогодженням ізпрокуроромРахівського відділуТячівськоїокружноїпрокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12022070000000158 від 18.06.2022 року звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий зазначає, що Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022070000000158 від 18.06.2022 за фактами зловживання службовими особами управління Держгеокадастру у Тячівському районі службовим становищем в інтересах третіх осіб, шляхом здійснення реєстрації земельних ділянок на підставі виготовлених підроблених рішень органу місцевого самоврядування, внаслідок чого право власності на них незаконно перейшло до третіх осіб, позбавивши територіальну громаду с. Нижня Апша (колишнє с. Діброва), Тячівського району, Закарпатської області та державу в цілому, права власності на ряд земельних ділянок.

В ходіздійснення досудовогорозслідування встановлено,що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ОСОБА_4 ), діючи з метою матеріального збагачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час розробила протиправний план незаконного придбання права на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, належну територіальній громаді с. Нижня Апша (колишнє с. Діброва), Тячівського району, Закарпатської області, на підставі підроблених документів. Для реалізації вказаних цілей, ОСОБА_4 залучила невстановлених досудовим розслідування осіб та переслідуючи кінцеву мету протиправної діяльності придбання права власності на об`єкт нерухомості (земельну ділянку), вчинила кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_4 , за невстановлених органом досудового розслідування обставин та часу, перебуваючи на території Тячівського району, Закарпатської області, будучи обізнаною про місце розташування земельної ділянки на території урочища «Думбрава», Нижньоапшанської сільської ради (колишня Дібрівська сільська рада), Тячівського району, Закарпатської області, яка на праві приватної власності ні за ким не зареєстрована та перебуває у комунальній власності, розробила протиправний, умисний план, спрямований на досягнення злочинної мети, а саме реєстрації таких прав власності шляхом підроблення виписки з рішення Дібрівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про передачу у її власність земельної ділянки.

Слідчий зазначає,що у невстановлений органом досудового розслідування точний день, час та місці, але не пізніше 17 листопада 2015 року, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх намірів, діючи умисно, з корисливим мотивом, за попередньою змовою групою осіб, під приводом виготовлення документів для набуття права власності на земельну ділянку, у невстановленому місці, забезпечила невстановлену досудовим розслідуванням особу відомостями щодо своїх анкетних даних та географічного місця розташування земельної ділянки, яка на прохання та за сприяння ОСОБА_4 виготовила виписку з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23 листопада 2002 року, б/н, із гербовою печаткою Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351665, нібито завірену виконуючим обов`язки Нижньоапшанського сільського голови ОСОБА_8 , внісши до неї неправдиві відомості про те, що ОСОБА_4 , мешканці АДРЕСА_2 , передано у власність земельну ділянку, розташовану в урочищі «Думбрава», площею 0.9533 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

У подальшому, невстановлена органом досудового розслідування особа передала ОСОБА_4 підроблену виписку з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23.11.2002, б/н, що надавало їй право розробити відповідну проєктну документацію на зазначену вище земельну ділянку.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є пособництво у підробленні офіційного документу, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, незважаючи на визначений ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України вичерпний перелік підстав набуття у власність права на землю із земель комунальної власності, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що жодних підстав для набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077 у неї немає, а також, що 23.11.2002 сесією Дібрівської сільської ради рішення про надання їй у власність вказаної земельної ділянки не приймалось та їй не видавалося, що до Дібрівської сільської ради з проханням виділити їй у власність земельну ділянку не зверталася, використала завідомо підроблений документ.

Зокрема, згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.07.2015) формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Розуміючи,що для завершенняреалізації злочинного наміруна заволодінняземельною ділянкоюнеобхідно здійснитиреєстрацію земельноїділянки уДержавному земельномукадастрі, 17 листопада 2015 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 звернулася до ТОВ «СОФІЯ-ПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 38850906, юридична адреса: Закарпатська область, Тячівський район, с. Руське Поле, вул. Б. Хмельницького, 12) з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Нижньоапшанської сільської ради, урочище «Думбрава», Тячівського району Закарпатської області, долучивши підроблену виписку з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23 листопада 2002 року, б/н.

В подальшому ОСОБА_4 отримала виготовлену на підставі підробленої виписки з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23.11.2002 технічну документацію із землеустрою та, як наслідок, бажаючи досягти цілі у незаконному заволодінні правом власності на земельну ділянку, усвідомлюючи необхідність її реєстрації з присвоєним кадастровим номером, 09 листопада 2016 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 15.46 год., за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, надала її головному спеціалісту відділу державного земельного кадастру управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області ОСОБА_9 , усвідомлено забезпечивши останню документацією, що стала підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077.

Після цього, усвідомлюючи свої злочинні дії, але бажаючи досягнення своєї кінцевої цілі отримання права власності на земельну ділянку, ОСОБА_4 12 грудня 2016 року, за невстановлених досудовим розслідуванням точних обставин, повторно використала виписку з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради від 23.11.2002, б/н, про нібито передачу їй у власність земельної ділянки, розташованої на території урочища «Думбрава», с. Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області, площею 0,9533 га, у підробленні якої сама ж і сприяла невстановленій досудовим розслідуванням особі, шляхом її надання державному реєстратору Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації Закарпатської області ОСОБА_10 , який знаходився за адресою: м. Тячів, вул. Незалежності, 36, Закарпатської області.

На підставі поданих ОСОБА_4 документів та заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор ОСОБА_10 , який не був обізнаний із намірами останньої, спрямованими на незаконне заволодіння правом власності на земельну ділянку, 12 грудня 2016 року о 23:01 год. здійснив реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, площею 0,9533 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території урочища «Думбрава», с. Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області та видав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №75921421.

Таким чином, ОСОБА_4 12 грудня 2016 року усвідомлено, повторно, використавши підроблену виписку з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради від 23.11.2002 про нібито надання їй у власність земельної ділянки на території урочища «Думбрава», с. Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області, незаконно набула право власності на земельну ділянку, належну територіальній громаді с. Нижня Апша (колишнє с. Діброва), Тячівського району, Закарпатської області, позбавивши останню та державу в цілому, права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є використання завідомо підробленого документу.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , маючи умисел на легалізацію майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно-небезпечних предикатних діянь, а саме пособництва у підробленні офіційного документу, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч.5ст.27 ч. 1 ст. 358 КК України, та використанні завідомо підробленого документу, вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч.4ст.358 КК України, вирішила розпорядитися майном - земельною ділянкою з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, достовірно знаючи, що одержала його злочинним шляхом, за наступних обставин.

Так, 23 листопада 2016 року отримавши від головного спеціаліста відділу державного земельного кадастру управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області ОСОБА_9 витяг з Державного земельного кадастру серія та номер: НВ-2101638972016 про земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, виданого на підставі підробленої виписки з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23.11.2002, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, переслідуючи мету заволодіння правом власності на указану земельну ділянку, досягла кінцевої мети - набуття права на майно, завідомо здобутого злочинним шляхом.

Надалі, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у ОСОБА_4 виник намір реалізувати своє право розпорядження майном, що перебуває у її власності. Усвідомлюючи, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077 отримано нею у незаконний спосіб, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на отримання грошових коштів, ОСОБА_4 вирішила продати майно, здобуте у незаконний спосіб.

Зокрема, 24 грудня 2020 року, точний час не встановлено, ОСОБА_4 перебуваючи у приватного нотаріуса Тячівського нотаріального округу ОСОБА_11 , який здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_3 ,діючи з прямим умислом на легалізацію майна, одержаного злочинним способом, шляхом розпорядження ним, уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в Реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1155, відповідно до якого передала у власність ОСОБА_12 , 1983 року народження, земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, площею 0,9533 га, розташовану на території урочища «Думбрава», с. Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», отримавши перед укладенням договору готівкою 376897 гривень, погодженої сторонами вартості майна.

Внаслідок вищеописаних дій ОСОБА_4 розпорядилась земельною ділянкою з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, площею 0.9533 га, яка розташована на території урочища «Думбрава», с. Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області та перебувала на праві комунальної власності Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (нині Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області) в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, шляхом вчинення правочину, достовірно знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила правочин з майном, одержаним злочинним шляхом, провела фінансову операцію із готівковими коштами у сумі 376897 гривень, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, якими розпорядилася в особистих інтересах, в результаті чого територіальну громаду Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та державу в цілому, позбавила права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, ринковою вартістю 170 545 грн 37 коп., чим заподіяла колишній Нижньоапшанській сільській раді Тячівського району Закарпатської області (нині Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області) шкоди на загальну суму 170 545 грн 37 коп.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а саме у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у вчиненні фінансової операції з таким майном, вчинені особою, яка знала, що таке майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, а також використанні коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

З урахуваннямвикладеного вище,у сукупності, ОСОБА_4 ,підозрюється у вчиненнікримінальних правопорушень(злочинів),передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, а саме:

пособництві у підробленні офіційного документу, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

-використанні завідомо підробленого документу;

-легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо і повністю одержано злочинним шляхом.

Слідчий зазначає, що 10.04.2025 році ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.

Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 , підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме:

-листами Солотвинської селищної ради Тячівського району від 06.07.2022, 27.12.2022, 11.02.2025, відповідно до яких 23.11.2002 засідання сесії Дібрівської сільської ради не проводилося та відповідний протокол Солотвинської селищної ради відсутній;

-протоколом обшуку від 19.04.2023, у приміщенні відділу № 5 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, відповідно до якого вилучено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 , заяву про державну реєстрацію земельної ділянки від ОСОБА_4

-матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 , для ведення особистого селянського господарства за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, на території Нижньоапшанської сільської ради, урочище «Думбрава», з кадастровим номером: 2124482400:03:003:0077, розробленої на підставі підробленого рішення сесії Дібрівської сільської ради;

-поясненням ОСОБА_4 від 04.01.2024, з якого остання дала свідчення, що не пам`ятає обставин набуття нею права власності на земельну ділянку, як не пам`ятає пакет документів, які надавала;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 04.01.2024, який підтвердив, що у виписці з рішення Дібрівської сільської ради від 23.11.2002 підпис поряд з його реквізитами виконаний не ним та відсутність у 2002 році звернення ОСОБА_4 до нього як до в.о.голови Нижньоапшанської сільської ради з проханням про виділення земельної ділянки;

-висновком експерта № 617-Е від 14.03.2024 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис у виписці з рішення Дібрівської сільської ради Тячівського району 18 сесії 23 скликання від 23.11.2002, яка знаходиться у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою.

-висновком експерта № 2233-Е від 24.08.2023 за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи, відповідно до висновків якої технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України встановленим нормам і правилам на час її розроблення та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; встановлено ринкову вартість земельної ділянки станом на 12.12.2016 у розмірі 170545.37 грн.;

-інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до даних якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, площею 0.9533 га, зареєстровано за ОСОБА_4

-договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2020, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_12 , 1983 р.н., земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, визначеною за домовленістю сторін вартістю 376897 грн.;

-та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Слідчий зазначає, що отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у передбачений КПК України спосіб і вказують на причетність ОСОБА_4 , до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

Слідчий зазначає, що необхідність обранняпідозрюваній ОСОБА_4 , запобіжного заходу увиглядідомашнього арешту,обумовленанеобхідністюзапобігти ризикам: знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Слідчий зазначає,що враховуючи,що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюєтьсяувчиненні кримінальнихправопорушень,заякіЗаконом передбаченопокаранняувиді позбавленняволінастрок відтрьохдошести років,зконфіскацієюмайна (ч.1ст.209ККУкраїни),обмеженняабопозбавлення волінастрокдо п`ятироків(ч.3ст.358ККУкраїни), з огляду на суворість покарання, орган досудового розслідування приходить до висновку, що ним зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України.

Беручи доуваги наведене,враховуючи те, щоз метоюзабезпечення виконання ОСОБА_4 , покладених нанеї обов`язків,а такожзапобігання ризикам:знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а також враховуючи те, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу у слідства не має, а менш суворі запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання або особиста порука не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, слідчий просить застосувати до ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Позиція сторони обвинувачення в суді

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

Позиція сторони захисту в суді

Захисник обвинуваченої в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила, зазначила, що підозра є необґрунтованою, відсутні докази вчинення кримінального правопорушення. Вказала, що наведені ризики є необґрунтованими та не доведеними. Окрім того вказала, що існують цивільно - правові відносини.

Також подала письмові заперечення, згідно яких зазначила, що підозра ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень є необгрунтованою та недоведеною, ризики наведені у клопоатнні є необгрунтованими та безпідставними. Зазначила, що ОСОБА_4 , раніше не судима, є пенсіонеркою похилого віку, має ряд хронічних захворювань, потребує постійного медичного догляду та відвідування медичних закладів. З посиланням на викладене, просила відмовити у задоволенні клопотання, та застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

У судовомузасіданні підозрювана ОСОБА_4 , підтримала доводи захисника, проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечила.

Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, доводи захисника, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання слідчогомотивоване тим,що перебуваючина волі ОСОБА_4 , може знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно зі змістом ст.ст.131-132КПКУкраїни запобіжнізаходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбаченіст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно зіст.181КПКУкраїни домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно дост.29 Конституції Україниніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.194 КК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Витягом з кримінального провадження №12022070000000158 від 18.06.2022 року підтверджено, щоорганомдосудового розслідування ГУНП в Закарпатській області проводитьсядосудове розслідування кримінального провадження,за ознакоюкримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.

10.04.2024 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27 ч . 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.

Не вирішуючипитанняпродоведеність винитаправильністькваліфікації дій ОСОБА_4 , за ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України,а виходячилише зфактичних даних,що містяться в долученихдо клопотанняматеріалах кримінального провадження,приходжу довисновку про обґрунтованість підозриостанньої увчиненні кримінальних правопорушень за викладених вклопотанні обставин. Зокрема, кримінальнеправопорушення передбачене за ч.1 ст. 209 КК України відповіднодо ст. 12 КК Українивідноситься докатегорії тяжкихзлочинів,за вчинення якого передбаченопокарання увигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Слідчим наведено обставини, якісвідчать прообґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальнихправопорушень.Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 увчиненні злочину підтверджуєтьсязібранимиу кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, якінаданійстадіїпроцесуєдостатніми для висновку про обґрунтованість підозри,іна підставі якихслідчийвиніс повідомлення ОСОБА_4 пропідозру, копія якої їй вручена.

Однак, дослідження доказів зметою визнання їх такими, якіможутьбути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься достадії судового розгляду посуті, тане вирішується настадії досудового розслідування. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваної не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя,виходячизположеньч.5ст.9КПКУкраїни,враховує, що поняття «обґрунтована підозра» невизначенеунаціональному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського судузправ людини,відображену упункті175 рішення від 21квітня 2011рокуу справі «Нечипорук іЙонкалопроти України», відповідно доякої «термін «обґрунтованапідозра» означає,щоіснують фактиабо інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігачав тому,щоособа,про яку йдеться, моглавчинити правопорушення (рішенняусправі«Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства» від30серпня 1990року,п.32,SeriesA,N182).При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Разом зтим,перевіряючинаявністьобґрунтованоїпідозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України,слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, єдостатньоюдлязастосуваннящодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри-цене актпритягненняособи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача,що особамогла бути причетноюдо вчинення конкретногозлочину.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_4 , слідчий суддявраховує наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніінкримінованих їйкримінальних правопорушень,враховує такожтяжкість покарання,що загрожуєостанній уразі визнанняїї винноюу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України,зокрема, санкція ч.1 ст. 209 КК України передбачаєпокарання увигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна,наявностітакихризиківяк знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та про неможливість їхуникнення при застосуваннібільш м`якихзапобіжних заходів, окрім якдомашнього арешту в нічний час доби.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного.

Доданідоклопотання докази підтверджують існування ризику можливості ОСОБА_4 , знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо існуванняризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Слідчий суддя прийшов до висновку щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного та отримання примірнику клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками, ОСОБА_4 отримала можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення. Враховуючи стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, достатньо ймовірним для ствердження є те, що остання використовуючи власні ділові зв`язки, можливості, може вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, у тому числі тих, що знаходяться у володінні установ, а також може здійснюватися перешкоди у отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.

Щодо існуванняризику незаконноговпливу насвідків у цьому ж кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваної ОСОБА_4 на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілим у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків у кримінальномупровадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків у кримінальномупровадженні та дослідження їх судом.

На переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинив злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, стороною обвинувачення допитані не усі свідки. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, незастосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу дасть їй можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Слідчий суддя вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрювана ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими можливими співучасниками злочину, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.

Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 2, 3, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_4 .

Надумкуслідчогосудді,застосуваннябільшм`якогозапобіжногозаходуне унеможливить прояв встановленихслідчимсуддеюризиків,танебудеефективнимта доцільним врамках даного кримінального провадженнятасвідчить проте,щоіншібільш м`які запобіжнізаходи можуть бути недостатніми длязапобіганняризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни.

Водночас, слідчий суддя приходить до висновку про те,щоклопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжногозаходуу вигляді домашнього арешту цілодобово, належним чиномневмотивоване,авикладенівньомудоводи,здостатністю не вказуютьна наявність обставин таризиків,підтвердженихфактичнимиданими,якібидавалипідстави вважати,що застосування щодо підозрюваної запобіжногозаходуувигляді домашньогоарешту цілодобовобудевиправданим.

Слідчий суддя зазначає,щообґрунтованапідозра ОСОБА_4 , увчиненні інкримінованих їй діяннях таїхтяжкість,несвідчатьпроте,щопри застосуванні щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходуувигляді домашньогоарештув певнийчас доби, вона не виконуватиме покладені нанеїпроцесуальніобов`язки.

Водночас, слідчий суддя приходить до висновку про те,щоклопотання прозастосування дії запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 , у вигляді цілодобового домашнього арешту, належним чиномневмотивоване, авикладені вньомудоводи, здостатністю не вказуютьнанаявність обставин таризиків, підтверджених фактичними даними, якіби давалипідстави вважати,що застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 , у виглядіцілодобового домашньогоарешту будевиправданим.

Слідчий суддя зазначає,щотяжкість діяння, та існування ризиків несвідчать проте,щопри застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 , у виглядідомашнього арешту впевнийчасдоби, вонане виконуватиме покладені нанеї процесуальніобовязки.

У даному випадку, слідчий суддя, враховує те, що ОСОБА_4 , є пенсіонеркою, особою похилого віку, потребує періодично медичного огляду, а відтак вважає за необхідне, застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Затакихобставин,слідчийсуддя,врахувавшивищенаведеніобставини,вимоги кримінального процесуальногозаконута даніпро особупідозрюваної,прийшов до висновків про відмову в задоволенніклопотанняпрозастосуваннящодопідозрюваної ОСОБА_4 , запобіжного заходу увигляді домашньогоарештуцілодобово тапроможливість застосування щодонеї запобіжного заходу у вигляді домашньогоарештувпевнийчасдоби, зпокладенням нанеї відповідних обов`язків, передбачених ч.5ст.194КПКУкраїни,такі висновки ґрунтуютьсяна вимогах закону йдоданих до клопотанняматеріалах. Прицьому, слідчийсуддя вважає,що запобіжний західувигляді домашнього арештув певнийчасдоби буде достатнімдля забезпеченняналежної процесуальної поведінки підозрюваної.

Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваної ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, тяжкістю покарання, яке їй загрожує - згідно санкції статтіКримінального кодексу України, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобтовизначенимиКПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадженняневиправдовуєтакийступіньвтручання управаі свободи підозрюваної судом, на даному етапі,невстановленота сторонамине доведено, тожслідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваної ОСОБА_4 , запобіжного заходуу вигляді домашнього арешту в нічний час доби без застосування засобу електронного засобу контролю.

Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метоюзабезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.

Відповідно до ч.5ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені п.п.1, 2, 8 ч. 5ст. 194 КПК України.

Відповідно дост.198КПКУкраїни,висловлені вухваліслідчого судді,судуза результатами розглядуклопотанняпро застосуваннязапобіжного заходувисновки щодо будь-яких обставин, які стосуютьсясутіпідозри,обвинувачення,немають преюдиціального значення длясуду підчас судового розглядуабодля слідчогочи прокурора підчас цього абоіншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальникавідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів слідчого управління ГУНПв Закарпатськійобласті підполковникполіції ОСОБА_7 погодженепрокурором Рахівського відділуТячівської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12022070000000158 від 18.06.2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Діброва, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, румунки, пенсіонерки, з середньою освітою, раніше не судимої підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України ? запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби у період з 23:00 год. по 07:00 год. наступної доби, без застосування електронного засобу контролю, на строк до двох місяців, в межах строку досудового розслідування, а саме до 03 червня 2025 року.

У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов`язки :

1) не залишати місце проживання у нічний час доби у період з 23:00 год. по 07:00 год. наступної доби, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

2) прибувати до слідчих, які входять до складу слідчої групи та до прокурорів, які входять до складу групи прокурорів в указаному кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою;

3) повідомляти орган досудового розслідування (слідчого, прокурора) про зміну свого місця проживання;

4) не відлучатись за межі населеного пункту смт. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

5) утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні щодо обставин кримінального провадження.

В решті вимог клопотання - відмовити.

Строк дії ухвали - до 03 червня 2025 року включно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_4 .

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручитиначальнику Тячівського районноговідділу поліції ГУНП вЗакарпатськійобласті. Роз`яснити ОСОБА_4 ,що відповіднодо ч.5ст.181КПК України працівники органу Національноїполіції зметою контролюза поведінкоюпідозрюваного, який перебуваєпід домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надатиуснічи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

В разі невиконання вище вказаних зобов`язань відносно нього може бути застосований більш суворийзапобіжнийзахід.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 21.04.2025 року о09 год. 05 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1