Постанова

від 21.04.2025 по справі 440/2850/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 р. Справа № 440/2850/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, по справі № 440/2850/24

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі- позивач) звернуласядо Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості (надалі- відповідач) про:

- визнання незаконним та скасуваннярішення Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятостіщодо припинення виплати допомоги по безробіттюз 24.10.2023 на підставі статті31ч.1 п.1, абз. 5 п.3-3 розділуVIIIПрикінцеві Положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

- зобов`язати Полтавський обласний центр зайнятості,в особі Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості, відновити виплату допомоги по безробіттю, призначену 04.04.022, припинену з 24.10.2023 на підставі наказу №231030 від 30.10.2023, з моменту набрання рішенням законної сили, та виплатити заборгованість по виплаті допомоги по безробіттю з 24.10.2023.

Позов обґрунтований тим, що позивач, на дату призначення допомоги у зв`язку з безробіттям відносилась до осіб передпенсійного віку, виплата допомоги на випадок безробіття їй мала проводитись до призначення пенсії за віком, тобто до березня 2024 року. Однак, наказом Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 24.10.2023 відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за яким виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку її виплати. Позивач вважає дії Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості щодо припинення виплати допомоги по безробіттю протиправними, оскільки положенняЗакону №2622-IX, якими внесено зміни до статті 22 Закону України«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не поширюються на позивача у зв`язку з тим, що відповідний закон набрав чинності 29.10.2022, тобто після виникнення у позивача права на отримання допомоги по безробіттю.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості від 30.10.2023 №НТ231030 в частині припинення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю.

Зобов`язано Лубенську філію Полтавського обласного центру зайнятості поновити виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 24.10.2023 та здійснити виплату допомоги по безробіттю до 23.03.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Полтавський обласний центр зайнятості не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, щоЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» від 21 вересня 2022 року(далі - Закон №2622-IX, набрання чинності 29.10.2022) внесено зміни доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Зокрема, до Розділу VIII "Прикінцеві положення" пункту 3-3 та викладено в новій редакції, в якій передбачено, що для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертоюстатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів». Вказує, що законодавець на час воєнного стану визначив особливу тривалість виплати допомоги по безробіттю та вказав кінцевий термін виплати призначеної допомоги. При прийнятті рішення про припинення позивачу виплати допомоги по безробіттю Лубенська філія Полтавського обласного центру зайнятості керувалася виключно нормами Закону. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано, щостаття 58 Конституції Українине вирішує питання про дію нормативно-правового акту у часі в тому випадку, якщо правовідносини розпочалися до набрання чинності акту, а закінчилися під час дії (набрання чинності) новоприйнятним нормативно-правовим актом, який по іншому регулює такі правовідносини, а також якщо такі правовідносини виникли під час дії нормативно-правового акту, але не закінчилися після того, як відповідний акт втратив чинність.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулася до Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного від 04.04.2022, в якій просила надати їй статус безробітної відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Також позивач звернулася до Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю від 04.04.2022, в якій просила призначити їй виплату допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до Витягу із наказів Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 від 19.03.2024 Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування:

- Наказом від 04.04.2022 №НТ220404 надано статус безробітного з 04.04.2022;

- Наказом від 06.06.2022 №НТ220606 призначено допомогу по безробіттю з 04.04.2022 по 23.03.2024 та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 22 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 04.04.2022;

- Наказом від 30.10.2023 №НТ231030 припинено виплату допомоги по безробіттю з 24.10.2023 у зв`язку з тим, що на дату набуття чинності Законом № 2622 строк виплати допомоги по безробіттю перевищував 360 днів.

Не погодившись з діями відповідачів щодо припинення виплати допомоги по безробіттю з 24 жовтня 2023 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач припинив виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за відсутності визначених законодавствомдля того підстав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбаченіст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаютьсяЗаконом України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI, в редакції станом на дату набуття позивачем статусу безробітної(надалі-Закон №5067-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другоїстатті 43 Закону України «Про зайнятість населення»статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

За приписами пункту 2 частини першоїстатті 44 Закону України «Про зайнятість населення»зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та цьогоЗакону.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02 березня 2000 року, в редакції станом на дату набуття позивачем статусу безробітної(надаліЗакон №1533-III).

Відповідно до частини першоїстатті 7 Закону № 1533-ІП видом забезпечення за цимЗакономє допомога по безробіттю.

Частинами першою та третьоюстатті 22 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Згідно з частиною четвертоюстатті 22 Закону № 1533-ІІІ загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другійстатті 6 цього Законута абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21.04.2022 № 2220-IX, який набрав чинності 07.05.2022, Розділ VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» доповнено пунктом 3-3, яким передбачалося, що під час дії воєнного стану:

Кабінет Міністрів України визначає перелік видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання;

Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, відкладення, скорочення тривалості, припинення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку;

Кабінет Міністрів України затверджує бюджет Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та приймає інші рішення, передбачені цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", без погодження (схвалення) правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного;

виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним, який перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів;

призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у:Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування; інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України; Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

до отримання відомостей стосовно осіб, зазначених в абзаці сьомому цього пункту, допомога по безробіттю призначається їм у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 180 календарних днів; після надходження необхідних відомостей тривалість виплати допомоги по безробіттю та її розмір переглядаються відповідно до законодавства;

максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати 150 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року;

виплата допомоги по безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів.

Станом на дату звернення позивача із заявами про встановлення їй статусу безробітної та виплату допомоги по безробіттю від 04.04.2022 та станом на дату початку їй виплати допомоги по безробіттю позивач вважалася особою передпенсійного віку, що не заперечується відповідачем та підтверджується витягом із наказу від 06.06.2022 №НТ220606, відповідно до якого їй призначено допомогу по безробіттю з 04.04.2022 по 23.03.2024, тобто відповідно до частин 1,3,4 статті 22 та ч.1 ст.23 Закону № 1533-ІІІ з першого дня надання статусу безробітної та тривалістю не більше 720 календарних днів.

В подальшомуЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» від 21 вересня 2022 року № 2622-IX(надаліЗакон № 2622-IX), який набрав чинності 29 жовтня 2022 року, частину четвертустатті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"викладено в новій редакції, а саме:

«Для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертоюстатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Вік набуття права на пенсію визначається Пенсійним фондом України на дату реєстрації особи в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, залежно від наявного страхового стажу, обчисленого на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за період до запровадження реєстру - на підставі трудової книжки або інших документів, що підтверджують стаж.

Підтвердження наявного страхового стажу та віку виходу на пенсію для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертоюстатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") здійснюється Пенсійним фондом України за зверненням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у порядку обміну інформацією, визначеному Пенсійним фондом України та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У разі якщо страховий стаж, визначений за даними обміну інформацією, є недостатнім для призначення допомоги по безробіттю відповідно до цієї частини, зареєстрований безробітний може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України для підтвердження наявності страхового стажу».

ТакожЗаконом № 2622-IX, який діє з 29 жовтня 2022 року, пункт 3.3розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ викладено в новій редакції, а саме:

«Установити, що під час дії воєнного стану:

Кабінет Міністрів України визначає перелік видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання;

Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, припинення, відкладення, скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку;

Кабінет Міністрів України затверджує бюджет Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та приймає інші рішення, передбачені цим Законом таЗаконом України "Про зайнятість населення", без погодження (схвалення) правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів. Безробітним, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності цимЗакономперевищує 90 днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється через 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом;

для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертоюстатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів;

допомога по безробіттю призначається з першого дня після дня надання статусу безробітного;

виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним, який перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів;

призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у: Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування; інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України; Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

до отримання відомостей стосовно осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, допомога по безробіттю призначається їм у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 90 календарних днів; після надходження необхідних відомостей розмір допомоги по безробіттю переглядається відповідно до законодавства;

максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленоїзакономна 1 січня календарного року;

виплата допомоги по безробіттю припиняється з підстав, визначенихстаттею 31 цього Закону, а також з 31 календарного дня від дня перетину зареєстрованим безробітним державного кордону України у разі безперервного перебування ним за кордоном понад 30 календарних днів;

вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені частиною четвертоюстатті 31 цього Закону, не застосовуються".

Таким чином, з 29 жовтня 2022 року змінилося правове регулювання тривалості виплати допомоги по безробіттю, відповідно до якого тривалість виплати допомоги по безробіттю під час дії воєнного стану визначається з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 3.3розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ (в редакціїЗакону № 2622-IX).

При цьому такі особливості стосуються й безробітних, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинностіЗаконом № 2622-IX(тобто станом на 29 жовтня 2022 року) перевищує 90 днів.

Водночас будь-яких застережень та особливостей регулювання щодо строку виплати допомоги по безробіттю особам передпенсійного віку, які станом на дату набрання чинностіЗаконом № 2622-IXотримують виплату допомоги по безробіттю, призначену відповідно достатті 22 Закону № 1533-ІП в редакції, чинній до внесення змінЗаконом № 2622-IX, пункт 3.3розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ (в редакціїЗакону № 2622-IX) не містить.

Тобто зміни в законодавстві, які набрали чинності з 29 жовтня 2022 року, не містять прямої вказівки про надання нормамЗакону № 2622-IX(щодо осіб передпенсійного віку) зворотної дії в часі, а відтак дія норми пункту 3.3розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-ІІІ (в редакціїЗакону № 2622-IX), яка встановлює для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертоюстатті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не більше 360 календарних днів, не поширюється на осіб передпенсійного віку, яким допомога по безробіттю була призначена до набрання чинності змінами в законодавстві та тривалість виплати допомоги визначалася відповідно до норм, чинних на дату призначення такої допомоги по безробіттю.

Таким чином, після внесення змін згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» від 21.09.2022 № 2622-ІХ, які набрали чинності 29.10.2022 року, позивачка, яка була особою передпенсійного віку, мала право на отримання допомоги по безробіттю до 23.03.2024.

В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу також на положеннястатті 58 Конституції України, за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58Конституції України 1996 рокузакріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізньогозаконучи іншого нормативно-правового акту.

Згідно зрішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту, які виникли до набрання чинності відповідною нормою, застосовується та норма закону (іншого нормативно-правового акту), під час дії якої вони настали або мали місце.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, неодноразово висловленою Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 23 квітня 2014 року у справі №6-26цс14, від 3 травня 2018 року у справі №904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі №826/12868/17, від 16.10.2020 у справі № 813/2441/18.

Згідно зіст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з приписами частини першоїстатті 31 Закону № 1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) закінчення строку її виплати; 2) припинення реєстрації безробітного відповідно достатті 45 Закону України "Про зайнятість населення".

Матеріали справи свідчать, що наказом від 06.06.2022 №НТ220606 позивачу призначено допомогу по безробіттю на період з 04.04.2022 по 23.03.2024 року.

Отже, строк, на який позивачу було призначено допомогу по безробіттю наказом від 06.06.2022 №НТ220606, на час прийняття наказу від 30.10.2023 №НТ231030 про припинення виплати допомоги по безробіттю позивачу, ще не закінчився.

Доказів на підтвердження припинення реєстрації позивача як безробітної відповідно достатті 45 Закону України "Про зайнятість населення"матеріали справи також не містять та відповідачем відповідні доводи не заявлялися.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні законні підстави для припинення виплати допомоги по безробіттю з посиланням на закінчення строку її виплати.

Отже, відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ від 30.10.2023 №НТ231030 про припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування наказу Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості від 30.10.2023 №НТ231030 в частині припинення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю та зобов`язання Лубенську філію Полтавського обласного центру зайнятості поновити виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 24.10.2023 та здійснити виплату допомоги по безробіттю до 23.03.2024

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що відповідачі не довели перед судом правомірність вчинення оскаржуваних позивачем дій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо припинення позивачу виплати допомоги по безробіттю з 24 жовтня 2023 року та зобов`язав відповідача поновити позивачу виплату допомоги по безробіттю з 24 жовтня 2023 року та здійснити її виплату до досягнення позивачем пенсійного віку.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості в особі Лубенської філії Полтавського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі № 440/2850/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій