Ухвала

від 10.04.2025 по справі 203/3502/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/3502/24

Провадження № 2-др/203/11/2025

УХВАЛА

10 квітня 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Н.А.,

за участі:

представника заявника (відповідача) Луценка Ю.В. (в режимі відеоконференції),

представників позивача Корабльової А.О., Ганжі М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника (відповідача) про судові витрати та усне клопотання представника заявника (відповідача) про визнання зловживанням позивачем своїми процесуальними правами в цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2025 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська в системі «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Луценка Юрія Володимировича (далі заявник, відповідач, представник заявника, відповідача, відповідно) про стягнення з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі КП «Теплоенерго», позивач) на користь відповідача ОСОБА_1 судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 37000,00 гривень, в цивільній справі №203/3502/24 за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

В обґрунтування вимог клопотання представник відповідача зазначив, що 24.02.2025 року судом була постановлена ухвала, якою було задоволено повністю заяву Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про відмову від позову та закриття провадження у справі, прийнято відмову позивача від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, та закрито провадження в цивільній справі. При цьому представник заявника вказав, що зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Так, 24.11.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Луценком Юрієм Володимировичем був укладений договір №24/11/2024 про надання правничої допомоги. Відповідно до додаткової угоди №1 від 24 листопада 2024 року до договору №24/11/2024 від 24 листопада 2024 року, сторонами договору визначені види та обсяг правничої допомоги за договором, а також розмір, порядок та строки виплати гонорару. При цьому 27 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Луценком Юрієм Володимировичем був складений та підписаний Акт виконаних робіт №1 24/11/2024/-203/3502/24 за договором №24/11/2024 від 24 листопада 2024 року про надання правничої допомоги, загальна вартість послуг (виконаних робіт) становить без ПДВ 37000,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, заявник звернувся до суду із заявою про судові витрати.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.02.2025 року, цивільну справу №203/3502/24, провадження №2-др/203/11/2025, було розподілено головуючому судді ХанієвійФ.М. та передано канцелярією суду 10.03.2025 року.

Представник позивача в системі «Електронний суд» 07.03.2025 року подала до суду заперечення проти заяви про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своїх заперечень представник позивача зазначила, що пунктом 4.1 договору №24/11/2024 про надання правничої допомоги від 24.11.2024 року передбачено, що за надання правничої допомоги за цим договором клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар, порядок, розмір та строки виплати гонорару визначаються у додатковій угоді до договору. Однак, умови наданої додаткової угоди №1 до договору №24/11/2024 від 24.11.2024 року про надання правничої допомоги від 24.11.2024 року, не містять визначеного порядку та строків виплати гонорару.

Крім того, в умовах зазначеної додаткової угоди, сторонами зазначено: «Уклали цю угоду до договору №07/03/2023 від 07.03.2023 року про надання правничої допомоги». Позивач не погоджується із зазначеними у Акті №1 24/11/2024/203/3502/24 від 27.02.2025 року відомостями, а саме з тим, що на судові засідання 03.12.2024 та 24.02.2025 витрачено по 2 години на кожне, так як це спростовується протоколами судового засідання в режимі конференції. Протоколом судового засідання в режимі конференції №3723402 від 03.12.2024 зафіксовано, що конференцію було розпочато о 09:59 год., а її завершення було 10:15 год. Протоколом судового засідання в режимі конференції №4098301 від 24.02.2025 зафіксовано, що конференцію було розпочато о 12:09 год., а її завершення було 12:36 год. Тобто судове засідання 03.12.2024 року тривало 16 хвилин, а судове засідання 24.02.2025 року тривало 25 хвилин, що підтверджує неправдиве твердження представника відповідача.

Крім того, представник позивача вказала, що з матеріалів справи не видно, що відповідач або представник відповідача заявляв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та про те, що ним будуть подані у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, додаткові докази про понесені судові витрати. Тобто заява про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу подана зі спливом строків, передбачених положеннями статті 141 ЦПК України. Також представник позивача зазначила, що представником відповідача допускається зловживання процесуальними правами, а саме: позивачем було подано 28.11.2024 року заяву про відмову від позову у зв`язку із врегулюванням спору у добровільному порядку. Проте у судовому засіданні 03.12.2024 року представник відповідача заперечував проти закриття провадження, а в наступному судовому засіданні 24.02.2025 року представник відповідача вже не заперечував проти задоволення заяви позивача та закриття провадження. Це, на думку сторони позивача, є перешкоджанням розгляду справи впродовж розумного строку та підтверджує суперечливу поведінку представника відповідача, а його дії свідчать про затягування судового процесу, вчинення дій не в інтересах свого клієнта.

Зважаючи на вищевикладене, представник позивача просить суд залишити без розгляду заяву представника відповідача про судові витрати.

31.03.2025 року представник заявника подав до суду заяву про виправлення описки, в якій зазначив, що в договорі про надання правничої допомоги помилково зазначено: «№07/03/2023 від 07.03.2023» замість договору: «№24/11/2024 від 24.11.2024». Тому представник заявника просив суд залучити до матеріалів справи додаткову угоду №1 від 24.11.2024 року до договору №24/11/2024 від 24.11.2024 року з виправленими описками.

Судове засідання з розгляду заяви було призначене судом на 10.04.2025 року, в яке з`явились всі учасники справи, та представник заявника (відповідача) брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконфереції.

У судовому засіданні представник заявника (відповідача) ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі свою заяву про судові витрати та, посилаючись на обставини, викладені в заяві та договір про надання правничої допомоги, просив її задовольнити. Представник відповідача пояснив, що позов, поданий Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, на його думку, першочергово був безпідставним. Оскільки відповідач на момент звернення позивача до суду з позовом вже не була власником нежитлового приміщення, яке у спірний період забезпечувалось постачанням теплової енергії. Тому з метою отримання правничої допомоги відповідач понесла судові витрати, звернувшись до адвоката за правовою допомогою. Крім того, представник заявника у судовому засіданні заявив клопотання про визнання зловживанням позивачем своїми процесуальними правами, що полягали у безпідставному поданні позовної заяви, неявки в судові засідання.

Представники позивача під час судового засідання заперечували проти задоволення заяви представника відповідача про судові витрати відповідача на правничу допомогу, посилаючись на обставини, які викладені в запереченнях, та просили суд відмовити у задоволенні заяви сторони відповідача про судові витрати. За твердженнями сторони позивача, спір між сторонами був врегульований у добровільному порядку, проте представником відповідача не було надано розрахунків судових витрат, не подано доказів про попередній розрахунок судових витрат, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Також представники позивача зазначили, що представник позивача завжди з`являвся у судові засідання після призначення заяви про судові витрати до судового розгляду, а позов не був поданий позивачем безпідставно, оскільки відповідач у спірний період не виконувала своїх зобов`язань зі сплати послуг за постачання теплової енергії, а вже після подання позовної заяви з`ясувалось, що власником нежитлового прим. №85 в будинку АДРЕСА_1 є інша особа, з якою і було врегульовано спірне питання щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Це і стало підставою для відмови від позову та подання заяви про закриття провадження у справі з цих підстав.

Суд, заслухавши пояснення та думки учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви представника відповідача, проаналізувавши норми ЦПК України, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви сторони відповідача про судові витрати, з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2024 року в системі «Електронний суд» Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради звернулось до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, в якому позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплоенерго» ДМР суму заборгованості за теплопостачання в розмірі 170284,13 грн, з яких: основний борг: 153279,49 грн; 3% річних 6204,47 грн; інфляційні збитки: 7994,16 грн; пеня: 2806,01 грн.

Підставами звернення до суду з позовом позивач вказав те, що за період з листопада 2022 року по березень 2023 року у відповідача виникла заборгованість перед КП «Теплоенерго». При цьому 07.10.2022 року між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпровської міської ради було укладено договір постачання теплової енергії №090232. Відповідач не виконувала покладені на неї вказаним договором обов`язки, рахунки та акти здачі-приймання теплової енергії своєчасно не підписувала та оплату за надані йому послуги не проводила, у зв`язку з чим, за нею виникла заборгованість за період з листопада 2022 року по березень 2023 року у загальному розмірі 170284,13 грн, в тому числі: основний борг: 153279,49 грн, 3% річних: 6204,47 грн, інфляційні збитки: 7994,16 грн, пеня: 2806,01 грн. Відповідач була належним чином повідомлена про існування заборгованості за послуги з теплопостачання перед КП «Теплоенерго». Проте відповідач продовжувала ігнорувати свої обов`язки з оплати спожитих послуг, чим порушує права позивача на отримання оплати за надані послуги з теплопостачання у встановлений законодавством строк.

Тому позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання послуг за теплопостачання за період з листопада 2022 року по березень 2023 року у розмірі 170284,13 грн, з яких: основний борг: 153279,49 грн; 3% річних 6204,47 грн; інфляційні збитки: 7994,16 грн; пеня: 2806,01 грн.

Так, 07.10.2022 року між КП «Теплоенерго» (виконавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір №090232 про надання послуг з постачання теплової енергії, особистий рахунок № НОМЕР_1 , за умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати послугу в строки і на умовах, що визначені договором; місце надання послуг з постачання теплової енергії: АДРЕСА_2 .

За відомостями з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.06.2022 року, приватне право власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , 13.06.2022 року було зареєстроване за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

За відомостями з Державного реєстру речових прав від 09.04.2025 року, право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , 30.05.2023 року було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські цифрові технології», код ЄДРПОУ 43373670.

Тобто власником нежитлового приміщення №85 у АДРЕСА_1 , у спірний період з листопада 2022 року по березень 2023 року була відповідач ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24.02.2025 року було задоволено повністю заяву позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі в цивільній справі, прийнято відмову позивача Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, закрито провадження в цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути позивачу Комунальному підприємству «Теплоенерго» Дніпровської міської ради 50% (п`ятдесят відсотків) сплаченого судового збору у розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок) (платіжна інструкція кредитового переказу коштів №3808 від 29.01.2024 року зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн міститься в матеріалах цивільної справи №203/3502/24).

На підтвердження розміру понесених витрат відповідача на правничу допомогу представник заявника (відповідача) адвокат Яковенко О.І. надав суду копії: ордера на надання правничої допомоги від 24.11.2024 року, серії АР №1209062, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги ОСОБА_1 №24/11/24 від 24.11.2024 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.12.2003 року, договору про надання правничої допомоги від 24.11.2024 року №24/11/2024, додаткової угоди №1 від 24.11.2024 року до договору №24/11/2024 від 24.11.2024 року про надання правничої допомоги, акт №1-24/11/2024-203/3502/24 від 27.02.2025 року виконаних робіт за договором №24/22/2024 від 24.11.2024 року про надання правничої допомоги.

Так, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №24/11/2024 від 24 листопада 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Луценко Ю.В., на умовах та в порядку визначеним договором, адвокат зобов`язується надати правничу допомогу клієнту з питань сімейного права, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги адвокатом (п.п.1.1. п. 1 договору).

Згідно з п.п.3.2. п.3 договору, клієнт погоджується з тим, що правова позиція адвоката у справі визначається лише самим адвокатом залежно від обставин справи, з урахуванням думки клієнта та відповідно до вимог норм права і правил адвокатської етики. Клієнт не вправі вимагати від адвоката способів і методів, що заборонені законом та/або порушують норми права і правил адвокатської етики, чи можуть завдати шкоди інтересам клієнта.

Відповідно до п.п.4.1 п.4 договору, за надання правничої допомоги за договором, клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар. Порядок, розмір та строки виплати гонорару визначаються у додатковій угоді до Договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №24/11/2024 від 24.11.2024 року про надання правничої допомоги розмір гонорару (винагороди) адвоката по справі №203/3502/24: усна консультація 1 година роботи 2000,00 грн (не менше 2 годин); ознайомлення з матеріалами справи 1 година роботи 2000,00 грн (не менше 5 годин); суд першої інстанції: заяви по суті 1 година роботи 3000,00 грн (не менше 3 годин); заява з процесуальних питань 1000,00 грн. за одиницю; участь в судовому засіданні 1 година роботи 5000,00 грн (не менше 3 годин).

Згідно з Актом №1-24/11/2024-203/3502/24 виконаних робіт за договором №24/11/2024 від 24.11.2024 року про надання правничої допомоги, який підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Луценком Ю.В., адвокат надав такі послуги (виконав роботу): усна консультація, 2 години роботи 4000,00 грн; ознайомлення з матеріалами справи 5 годин роботи 10000,00 грн; заява електронний суд 1000,00 грн; заява загальний розгляд справи 1000,00 грн; заява ВКЗ 1000,00 грн; судове засідання 03.12.2024 року 2 години 10000,00 грн; судове засідання 24.02.2025 року 2 години 10000,00 грн, а всього 37000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до частин 3, 5, 6 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимогчастини дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, суд при вирішення заяви представника заявника про судові витрати керуються положеннями статті 142 ЦПК України, яка регламентує порядок компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, у разі, зокрема, закриття провадження у справі, що і зумовило відповідні витрати відповідача під час розгляду справи, та які пов`язані з судовим розглядом справи.

При цьому суд відхиляє як безпідставні твердження сторони позивача про пропуск представником відповідача строку на звернення до суду із заявою про компенсацію судових витрат та необхідності залишення такої заяви без розгляду, огляду на пропуск встановленого законом строку. Оскільки представник заявника подав до суду заяву про судові витрати через систему «Електронний суд» 28.02.2025 року за вх. №5684 в порядку ст. 142 ЦПК України щодо компенсації судових витрат, а не в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, тобто протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження від 24.02.2025 року.

Тому у суду наявні підстави для розгляду заяви представника заявника про судові витрати по суті.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55,124 Конституції України, та безумовним правом на доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, яка встановлюється за наслідками розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема, з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно доположень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 1, 2 ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1, 2 ст. 137 ЦПК України).

Стороні (особі), що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат, внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були нею вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується тощо (постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18, від 16 червня 2021 року у справі №904/9024/16 та від 20 липня 2022 року у справі №308/9100/19).

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, зокрема, на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Суд бере до уваги і те, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа №815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа №826/841/17, додаткова постанова Верховного Суду від 06.03.2019 року, справа №922/1163/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналіз викладеного вище дає суду підстави для висновку, що заявник не довела належними та допустимими доказами те, що позивач вчинив необґрунтовані дії, звернувшись до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором про надання послуг, та такий позов був безпідставним з моменту його подання. Також заявник не довела суду того, що сторона позивача зловживала своїми процесуальними правами та діяла недобросовісно відносно позивача протягом судового розгляду справи та подавши заяву про відмову від позову до неї, а також не довела суду того, чи були дії позивача умисними та який ступінь його вини, чим це підтверджується. Тим більше, що під час судового розгляду заяви представника позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі представник відповідача не заперечував проти її задоволення та закриття провадження у справі.

Отже, у ході судового розгляду заяви представника заявника про судові витрати судом не було встановлено факту подання КП «Теплоенерго» завідомо безпідставного позову або позову за відсутності предмета спору, або у спорі, який має очевидно штучний характер. Оскільки підстави звернення позивача до суду чітко відображені у позовній заяві, а позивач, звернувшись до суду з позовом, реалізував надане йому Конституцією України, чинним законодавством України право на звернення до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права на отримання оплати наданих ним послуг з теплопостачання.

Тому у суду відсутні правові підстави для вирішення питання щодо компенсації заявнику здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, на підставі положень ч. 3, ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Водночас представник заявника (відповідача) і не довів суду належними, допустимими, достатніми доказами розмір понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, адже надав суду договір про надання правничої допомоги, за умовами якого, адвокат зобов`язується надати правничу допомогу клієнту з питань сімейного права, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги адвокатом. Натомість предметом позову в цивільній справі №203/3502/24 є стягнення заборгованості за теплопостачання, що не відноситься до галузі сімейного права.

Суд враховує те, що інформація, яка міститься в акті приймання-передачі виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, з урахуванням кількості часу, який вказаний абстрактно як не менше 2-х, 3-х чи 5-ти годин, не може вважатись детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд звертає увагу і на те, що відповідно до протоколів судових засідань, які містяться в матеріалах цивільної справи №203/3502/24, судове засідання 03.12.2024 року було розпочате о 09:59 год., а завершене о 10:15 год., судове засідання 24.02.2025 року було розпочате о 12:09 год., а завершене о 12:36 год., що не відповідає кількості часу, зазначеному адвокатом Луценком Ю.В. в акті виконаних робіт №1-24/11/2024-203/3502/24. Оскільки останнім безпідставно та абстрактно вказано у графі кількість: 2, 5 годин, судові засідання по 2 години.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні усного клопотання представника заявника (відповідача) про визнання зловживанням позивачем своїми процесуальними правами та у задоволенні заяви представника заявника (відповідача) про судові витрати в цивільній справі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 10-13, 15, 44, 133-135, 137, 141, 142, 255, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні усного клопотання представника заявника (відповідача) про визнання зловживанням позивачем своїми процесуальними правами в цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг відмовити.

У задоволенні заяви представника заявника (відповідача) про судові витрати в цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений 17.04.2025 року.

Суддя Ф.М. Ханієва