Рішення

від 22.04.2025 по справі 317/4478/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 317/4478/24

Провадження № 2/317/111/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

за участі:

секретаря судового засідання Сидоренка І.О.

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача (у режимі відеоконференції) Анніної К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» про визнання права власності, витребування земельних ділянок, зобов`язання передати земельні ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» про визнання права власності, витребування земельних ділянок, зобов`язання передати земельні ділянки та просить:

1)визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельні ділянки, які розташовані на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області:

з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 площею 3,3037 га, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.09.2017 на ім`я ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1352167323221;

з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 площею 3,3036 га, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.09.2017 на ім`я ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1350863023221;

2)витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 і ТОВ «Агрофірма «Нива» і зобов`язати зазначених осіб невідкладно передати в користування ОСОБА_2 :

земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 площею 3,3037га, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.09.2017 на ім`я ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1352167323221;

земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 площею 3,3036га, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.09.2017 на ім`я ОСОБА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1350863023221;

3)стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 у рівних частках понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила наступне.

ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу « ОСОБА_4 »), на праві особистої приватної власності, на підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом від27.05.2002належить земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 розміром 6,61 га, розташована на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2005 право власності на вказану земельну ділянку було визнано за ОСОБА_3 .

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 у цивільній справі №222-6343/10:

скасовано рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2005;

скасовано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 розміром 6,61 га, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

поновлено за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 розміром 6,61 га, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Право власності на земельну ділянку за рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 вона не зареєструвала в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та в подальшому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки правовстановлювальний документ на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку) було втрачено.

Між тим, рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 діє і підлягає обов`язковому виконанню.

ОСОБА_3 був зобов`язаний без втручання органів виконавчої служби виконати судове рішення, проте земельну ділянку не передав, продовжує нею протиправно користуватись та володіти.

Діючи відкрито та ігноруючи ухвалене судове рішення, переслідуючи намір приховати зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 та унеможливити її повернення, ОСОБА_3 розділив зазначену земельну ділянку на дві земельні ділянки:

земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01.001:0396 площею 3,3037га, на яку Запорізька районна державна адміністрація 28.10.2010 видала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №135045 на ім`я ОСОБА_3 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01.001:0393 площею 3,3036га, на яку Запорізька районна державна адміністрація 28.10.2010 видала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №135044 на ім`я ОСОБА_3 .

Земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01.001:0396 ОСОБА_3 зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.09.2017 на своє ім`я. Земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01.001:0393 ОСОБА_3 зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.09.2017 на своє ім`я.

Викладене свідчить, що ОСОБА_3 незаконно, без відповідної правової підстави, вже після ухвалення рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010, у жовтні 2010 року заволодів належною позивачці земельною ділянкою з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089, розділив її на дві окремі земельні ділянки, оформив на них право власності на своє ім`я у незаконний спосіб і дотепер протиправно володіє та користується її нерухомим майном.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 було поновлено її право власності на земельну ділянку, яку вона у подальшому не відчужувала і право власності на яку у законний спосіб не припинялось.

Земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 ОСОБА_3 08.09.2017 на підставі договору оренди № 23 від 04.11.2017 передав в оренду ТОВ «Агрофірма «Нива», власником якої є сам ОСОБА_3 .

Земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 ОСОБА_3 07.09.2017 на підставі договору оренди №176 від 04.09.2017 передав в оренду ТОВ «Агрофірма «Нива», власником якої є сам ОСОБА_3 .

Оскільки договори оренди укладені без участі позивачки, вона вправі заявити вимогу про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ТОВ «Агрофірма «Нива».

Поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 на дві земельні ділянки, а також передача земельних ділянок в оренду не свідчить про втрату позивачкою об`єкта нерухомості, як предмета матеріального світу успадкованої земельної ділянки, яка існувала, існує і буде існувати незалежно від волі ОСОБА_3 та інших осіб, а також не свідчить про втрату позивачкою права власності на належну їй за рішенням суду земельну ділянку, яка збереглась і існує наразі під іншими кадастровими номерами. Навіть в розділеному виді ці дві земельні ділянки складають єдину належну позивачці раніше земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089. Тому ці земельні ділянки належать позивачці і вона вправі заявити вимогу про визнання за нею права власності на вказані земельні ділянки.

Окрім того слід врахувати, що ТОВ «Агрофірма «Нива» та ОСОБА_3 не визнають позивачку власником земельних ділянок, без її відома та без її згоди обидві особи користуються земельними ділянками та отримують від їх використання значні доходи, а ОСОБА_3 , крім іншого, ще й отримав в незаконний спосіб правовстановлювальні документи на своє ім`я на належні позивачці земельні ділянки.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача ТОВ «Агрофірма «Нива» (далі відповідач-2), адвокатом Дмитрашком С.В., подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 59-64 т. 1).

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача-2 зазначає, що позивач доводить належність спірних земельних ділянок їй наступними доказами: свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27.05.2002; рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 у справі №22-6343/10. Виходячи зі змісту свідоцтва, на його підставі громадянці ОСОБА_5 перейшло право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства КСП «КОЛОС», що знаходиться на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області розміром 8,07 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Матеріали справи не доводять наявність будь-якого зв`язку між земельною ділянкою площею 8,07 га, визначеною у свідоцтві, із наступними земельними ділянками:

з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 площею 6,61 га;

з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 площею 3,3037 га;

з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 площею 3,3036 га.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 у справі №22-6343/10 не є правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомості, а також не призводить до виникнення у позивачки права власності на земельну ділянку.

Виходячи із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 397168437 від 30.09.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 не зареєстрована. Також відсутні відомості про реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 в архівній частині реєстру.

Також не надано документів, які б посвідчували первісне виникнення/наявність права на земельну ділянку 2322186800:01:001:0089, визначених Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» тощо.

Доказів реєстрації земельної ділянки 2322186800:01:001:0089 у Державному реєстрі прав чи Державному земельному кадастрі не представлено.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 у справі №22-6343/10 не є способом або засобом державної реєстрації земельної ділянки 2322186800:01:001:0089, а також не може підміняти собою процедуру державної реєстрації земельної ділянки.

Жоден нормативний акт діючий нині, а також станом на момент винесення рішення суду, не передбачав такої форми набуття права власності на земельну ділянку як поновлення права власності.

Позивач визнає, що вона, будучи наділеною повноваженнями передбаченими, зокрема, ст.126 Земельного кодексу України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 на підставі рішення суду не реєструвала.

Отже, виходячи із приписів ч. 9, 10 ст. 79-1, ст. 125 ЗК України, положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також представлених доказів, у позивачки не виникло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089, у зв`язку з чим неможливо дійти висновку до того, що ОСОБА_2 є і залишається титульним власником спірної землі.

Ініціатор спору не представив жодного документа, з якого прослідковувалася б трансформація однієї земельної ділянки 2322186800:01:001:0089 у дві інші, в тому числі їх виділ, поділ чи інше. Відсутні і докази розташування усіх перелічених земельних ділянок фактично в одному й тому самому місці.

Таким чином, земельна ділянка 2322186800:01:001:0089 не є тотожною земельним ділянкам 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393.

Земельні ділянки є різними, і жодних спільних рис чи походження не мають. Більше того, земельної ділянки з таким кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 не існує, і доказів її існування у минулому не представлено.

Позивачем не доведено, що земельні ділянки кадастровий номер 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393 сформовані у незаконний спосіб, протиправним шляхом, на підставі недійсних/нечинних/скасованих правочинів/рішень тощо.

ОСОБА_3 є правомірним власником цих земельних ділянок, оскільки вони сформовані в порядку, визначеному законом, зареєстровані в Державному земельному кадастрі, право власності на них зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

Таким чином, позивачка не має (і не мала у минулому) жодного стосунку до земельних ділянок 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393. За вказаних обставин слід констатувати відсутність порушення відповідачами прав та інтересів позивача.

У відповіді на відзив позивачка ОСОБА_2 не погодилась із доводами відзиву, просила задовольнити позов у повному обсязі. Вказала, що у відзиві відповідачі намагаються ввести в оману вже й місцевий суд, стверджуючи, що земельні ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 і з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 не пов`язані з земельною ділянкою з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089, яка за рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 у цивільній справі №22-6343/10 повернута у власність ОСОБА_6 .

Власником земельних ділянок з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 та з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 є відповідач ОСОБА_3 , за особистої участі якого здійснювалось оформлення документів на зазначені земельні ділянки.

Окрім того, саме ОСОБА_3 належить ТОВ «Агрофірма «Нива»», у володінні якого знаходяться всі документи щодо вказаних земельних ділянок.

Тому відповідачі в подробицях обізнані про всі обставини незаконного заволодіння ОСОБА_3 земельною ділянкою з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089, власником якої є ОСОБА_2 , шляхом її поділу.

На запит адвоката ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області листом №29-8-0.37.1-3755/2-24 від 14.10.2024 повідомило, що станом на 31.12.2012 за даними Державного реєстру земель Запорізького району земельна ділянка з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 площею 6,6072 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована в книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010626000013 від 12.04.2006 серія ЗП № 066749, власник земельної ділянки ОСОБА_3 . На підставі рішення Запорізького районного суду від 29.11.2005 №2-2153 виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №135044, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 28.10.2010 за № 011026000165 з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 площею 3,3036 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 135045, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 28.10.2010 за № 011026000166 з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 площею 3,3037 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельні ділянки з кадастровими номерами 2322186800:01:001:0393 та 2322186800:01:001:0396 утворилися шляхом поділу земельної ділянки 2322186800:01:001:0089.

Викладене свідчить, що 28.10.2010, використовуючи рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2005 у цивільній справі № 22-6343/10, яке вже було скасоване рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010, про що ОСОБА_3 був обізнаний, діючи шляхом обману, ОСОБА_3 отримав та зареєстрував на своє ім`я державні акти на належну ОСОБА_7 земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 розміром 6,61га, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Хибним є твердження відповідачів, що ОСОБА_7 за рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 у цивільній справі №22-6343/10 не набула права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 розміром 6,61 га, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

ОСОБА_3 зобов`язаний був без втручання органів виконавчої служби виконати судове рішення після 28.09.2010 та передати у власність ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089, чого умисно не вчинив до цього часу, а в незаконний спосіб знову заволодів земельною ділянкою, поділив земельну ділянку на дві земельні ділянки та отримав на своє ім`я інші правовстановлювальні документи.

Також позивачем звернуто увагу, що у резолютивній частині позовної заяви допущено помилку в написанні прізвища відповідача ОСОБА_3 , яке слід читати « ОСОБА_8 ».

У поясненнях від 19.11.2024 представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Анніна К.К., зазначила, що відповідач-1 не погоджується з доводами, викладеними у позовній заяві. Згідно судового рішення за позивачкою було поновлено право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 площею 6,61 га, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, проте, як стверджує сама позивачка у своїй заяві, право власності на земельну ділянку за рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 вона не зареєструвала в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та в подальшому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки правовстановлювальний документ на земельну ділянку було втрачено.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

ОСОБА_2 після винесення апеляційним судом Запорізької області рішення від 28.09.2010 згідно вимог чинного законодавства України мала б звернутись до відповідного державного органу і провести державну реєстрацію свого права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089. Саме її було наділено таким правом. Доводи позивачки про те, що вона не зробила це через втрату правовстановлювального документу не є вагомою причиною, яка може братись до уваги судом, оскільки у разі втрати такого документа можливо отримати його дублікат, звернувшись до відповідного державного органу. З часу коли запрацював відповідний державний реєстр у позивачки було достатньо часу для проведення реєстрації свого права власності у відповідності до вимог чинного законодавства, проте вона проявила повну бездіяльність з цього приводу і не вчинила належних дій.

Таким чином, станом на сьогоднішній день позивачка не може підтвердити належним та допустимим доказом своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089. З огляду на положення ст.125 ЗК України можна взагалі говорити про те, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 у позивачки так і не виникло.

Твердження ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_3 не виконав рішення апеляційного суду і не повернув їх земельну ділянку є нерелевантним і не може братись до уваги при нинішньому судовому розгляді, оскільки рішення апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 жодних обов`язків на ОСОБА_3 не покладало.

Твердження про те, що станом на сьогодні ОСОБА_3 незаконно продовжує користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 також не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується жодним належним доказом. Насамперед це зумовлено тим, що станом на сьогоднішній день не існує земельної ділянки з таким кадастровим номером.

Щодо тези про незаконний поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 на дві інші, а саме на ділянки 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393, позивачка не надала жодних доказів, які б це підтвердили.

Щодо заявлених ОСОБА_2 вимог на земельні ділянки 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393, то такі вимоги взагалі не підлягають задоволенню. Земельні ділянки з кадастровими номерами 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393 це окремі об`єкти, які сформовані в порядку визначеному законом, зареєстровані в державному земельному кадастрі, право власності на них зареєстровано в державному реєстрі речових прав і згідно даних останнього належить громадянину ОСОБА_3 .

Станом на сьогоднішній день ОСОБА_3 є правомірним власником цих земельних ділянок. Презумпція правомірності набуття ним права власності не спростована. Позивачка не навела жодного належного та допустимого доказу, який би міг свідчити про її правовий зв`язок із цими двома земельними ділянками. Позивачка не має (і не мала у минулому) жодного стосунку до цих ділянок.

Застосування ст. 392 ЦК України можливо у випадках, коли особа, яка вимагає захисту свого права власності, є законним власником такого майна. Жодного доказу, який би міг засвідчити її право власності на вказані земельні ділянки позивачка не надала, а тому її твердження та вимоги є безпідставними.

Позивачка не може використовувати такий правовий механізм як витребування майна з чужого незаконного володіння як належний спосіб захисту своїх прав. Витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі ст. 387 ЦК України (віндикація) має право лише власник майна. Позови про витребування майна на підставі вказаної статті підлягають задоволенню виключно у випадках, коли у власника (володільця) майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи, залишається право на це майно, в той час як позивачка у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393 ніколи не набувала взагалі.

Застосування наслідків ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України є неможливим. Зміст згадуваної статті передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення даної статті чітко говорять, що наслідки по поверненню майна (обов`язок повернути майно) застосовуються виключно до особи, яка набула або зберегла це майно у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Наразі відсутні будь-які докази того, що позивачка будь-коли набувала право власності на ділянки з кадастровими номерами 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393, а також що відповідач-1 набув право власності на ці ділянки незаконно, а тим більше за рахунок позивачки. З огляду на це ст. 1212 ЦК України не може виступати належною правовою підставою у даному випадку.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Анніна К.К., зазначає, що відповідач-1 вважає, що доводи викладені у відповіді на відзив є необґрунтованими та безпідставними, а строк позовної давності вже пропущено, заяв про його поновлення від позивача не надходило, а тому потрібно застосувати наслідки пропущення строку позовної давності та відмовити у позові в цій частині.

У судовому засіданні представник позивачки, адвокат Железняк В.К., позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив. Зазначив, що право власності на ОСОБА_3 було зареєстровано у 2017 році, тож строк позовної давності не пропущено. ОСОБА_2 про те, що ділянка вибула із її власності дізналась лише у 2024 році, коли пішла отримувати документ про реєстрацію земельної ділянки. На питання суду представник позивачки зазначив, що головна мета позову, це витребування земельної ділянки для зміни її титульного власника.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Анніна К.К., у судовому засіданні заперечувала проти позову у повному обсязі. Зазначила, що ніщо не заважало позивачці отримати дублікат державного акту та зареєструвати право власності. Витребування не є належним способом захисту, оскільки позивачка не може підтвердити, що земельна ділянка з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 їй належить. Також ОСОБА_2 пропустила строк позовної давності.

На питання суду представник ОСОБА_9 зазначила, що вона не знає на підставі якого документа про право власності ОСОБА_3 набув право власності на спірні земельні ділянки. Також їй не відомо чи було відомо ОСОБА_3 на час отримання державних актів про скасування рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2005.

Повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання представники відповідача ТОВ «Агрофірма «Нива» суду не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши доводи учасників судового провадження та дослідивши наявні у справі письмові докази, приходить до наступних висновків.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями ст. 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.05.2002, виданого державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 успадкувала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Колос», що знаходиться на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області розміром 8,07 в умовних кадастрових гектарах без визнання меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 7 т. 1).

Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЗП №065979, виданого на підставі розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 05.03.2004 № 4/126, ОСОБА_5 належить право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 площею 6,61, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 2 т. 2).

Аналогічні відомості містяться у поземельній книзі на земельну ділянку із кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 (а.с. 32-46 т. 2).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2010 у справі № 22-6343/10:

задоволено апеляційну скаргу прокурора Запорізького району Запорізької області, що діє в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області;

скасовано рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2005 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку;

скасовано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 площею 6,61, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

поновлено за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 площею 6,61, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (а.с. 8 т. 1).

Як видно зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 16.02.2019 Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 16.02.2019 зареєстрували шлюб. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с. 9 т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №390334725 від 09.08.2024, ОСОБА_3 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 2322186800:01:001:0396 (документ, поданий для державної реєстрації державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 135045, виданий 28.10.2010 Запорізькою районною державною адміністрацією) та 2322186800:01:001:0393 (документ, поданий для державної реєстрації державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 135044, виданий 28.10.2010 Запорізькою районною державною адміністрацією) (а.с.10-14 т. 1).

Також в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №390334725 від 09.08.2024 містяться записи щодо перебування земельних ділянок із кадастровими номерами 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393 в оренді у ТОВ «Агрофірма «Нива» (а.с.10-14 т. 1).

Аналогічні відомості містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №397169509 від 30.09.2024 та №397169495 від 30.09.2024 (а.с. 68-69 т.1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №397168437 від 30.09.2024 у вказаних реєстрах відсутні відомості щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 (а.с. 67 т. 1).

За змістом листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №29-8-0.37.1-3755/2-24 від 14.10.2024 земельні ділянки з кадастровими номерами 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393 утворились шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 (а.с. 82 т. 1).

Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №135044, виданого на підставі рішення Запорізького районного суду від 29.11.2005, ОСОБА_3 належить право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 площею 3,3036 га, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 3 т. 2).

Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №135045, виданого на підставі рішення Запорізького районного суду від 29.11.2005, ОСОБА_3 належить право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 площею 3,3037 га, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 4 т. 2).

Аналогічні відомості містяться у поземельних книгах на земельні ділянки із кадастровими номерами 2322186800:01:001:0393 (а.с. 5-31 т. 2) та 2322186800:01:001:0396 (а.с. 47-73 т. 2).

Як видно з проекту розподілу земельної ділянки (паю), виготовленого ТОВ «Власні землі», земельні ділянки із кадастровими номерами 2322186800:01:001:0393 та 2322186800:01:001:0396 утворились за рахунок поділу земельної ділянки із кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 (а.с. 74-85 т. 2). Ініціатором поділу земельної ділянки із кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 та замовником проєкту розподілу земельної ділянки (паю) є ОСОБА_3 .

За змістом державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЗП №066749, виданого 12.04.2006 на підставі рішення Запорізького районного суду від 29.11.2005, що міститься у проєкті розподілу земельної ділянки (паю), ОСОБА_3 належить право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 площею 6,6072 га, розташовану на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 81 т. 2).

Відповідно до довідки Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 20.08.2010, 20.08.2010 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі анульовано запис про реєстрацію державного акту серії ЗП № 066749, зареєстрованого 12.04.2006 за номером 010926000013, який посвідчував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089згідно поданоїзаяви землевласника (а.с. 82 т. 2).

Із досліджених судом доказів слідує, що ОСОБА_3 отримав 12.04.2006 державний акт ЗП № 066749 на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2005 у справі № 2-2153, проте вказане рішення суду 28.09.2010 було скасоване рішенням апеляційного суду Запорізької області, адже на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції діяла заборона на будь-яке відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Крім того, главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (ст.388 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Суд доходить висновку, що позовні вимоги про витребування земельних ділянок від ОСОБА_3 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку отримання у власність земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. При цьому суд враховує доведеність незаконного набуття ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089.

Оскільки ОСОБА_3 на час ухвалення рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2005 у справі № 2-2153 не мав права на набуття спірної земельної ділянки у власність, тобто усупереч закону реалізував право, якого за законом не міг реалізувати, він не міг набути необхідного обсягу правомочностей власника щодо реалізації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089.

У 2010 році ОСОБА_3 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393. Після цього він зареєстрував 28.10.2010 державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на його ім`я, на дві земельні ділянки, тобто вже після скасування рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2005 у справі № 2-2153.

З огляду на приписи ст. 387 і 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Таким чином, поділ ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:001:0089 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393 не є перешкодою для витребування земельних ділянок.

Підстав для витребування земельних ділянок у ТОВ «Агрофірма «Нива» суд не вбачає, оскільки такий спосіб захисту не буде ефективним. Вимога до вказаної юридичної особи хоча й обґрунтовується необхідністю усунення перешкод у здійсненні права користування (за твердженням позивачки ТОВ «Агрофірма «Нива» наразі використовує земельну ділянку), що притаманно негаторному позову, проте сама позовна вимога носить віндикаційний характер.

Також суд не може не врахувати, що одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов) є неможливим. Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

З огляду на те, що головною метою позивачки була зміна титульного власника земельних ділянок, саме віндикаційний спосіб захисту (витребування земельних ділянок) є ефективним. У такому разі у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за позивачкою та зобов`язання передати їй земельні ділянки слід відмовити. Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачкою права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Після набрання законної сили рішення суду та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачкою права власності на спірні земельні ділянки, вона зможе захистити своє право користування та розпорядження земельними ділянками шляхом визнання недійсними договорів оренди, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Нива» щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2322186800:01:001:0396 та 2322186800:01:001:0393 або іншим чином.

Даючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачкою строку позовної давності, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За загальним правилом згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, зазначеними нормами закону початок перебігу позовної давності пов`язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. У зв`язку з цим початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусово-судовому порядку.

Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який є чинним з 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який є чинним з 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З 12.03.2020 на усій території України був встановлений карантин, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Виходячи із приписів п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, строки позовної давності продовжені на період дії карантину та воєнного стану.

Як видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №397169509 від 30.09.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 зареєстровано за ОСОБА_3 07.09.2017.

Як видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №397169495 від 30.09.2024, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 зареєстровано за ОСОБА_3 08.09.2017.

Об`єктивно дізнатись про належність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 позивачка не могла до 07.09.2017, а про належність земельної ділянки з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 до 08.09.2017. Відтак слушними є доводи представника позивачки, адвоката Железняка В.К., про те, що на час подання до суду позову трирічний строк позовної давності не сплинув.

Виходячи із встановлених у судовому засіданні обставин, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги щодо витребування ОСОБА_3 земельних ділянок (ціна позову 212000,00 грн.), з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 2120,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (код у ЄДРПОУ 30719778, 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 25, кв.104) про визнання права власності, витребування земельних ділянок, зобов`язання передати земельні ділянки задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0396 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1352167323221), площею 3,3037 га на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Витребувати у ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:01:001:0393 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1350863023221), площею 3,3036 га на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 2120 грн. 00 коп. (дві тисячі сто двадцять грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 22.04.2025.

Суддя Д.І. Сакоян